Автор: Чорна Л.Г., Хобта В.М.
Источник: Дні теорії та практики інвестування 27-28 березня 2014 року/ Матерiали науково-технiчної конференцiї студентiв. — Донецьк,
ДонНТУ — 2014.
Важливою умовою функціонування національного господарства України є розвиток енергетичної галузі, місія якої міститься у виробництві, передачі і розподілі електроенергії між споживачами. В той же час стан енергетичних систем характеризується високим рівнем зносу обладнання, великими втратами, застарілими технологіями. Внаслідок цього у рейтингу ефективності енергетичних систем Україна розмістилася на 72 місці серед 105 країн. Це потребує прискорення розвитку на інноваційному рівні. Забезпечення оновлення обладнання та технологій, мінімізації втрат та зниження собівартості.
Цим питанням приділялось багато уваги науковців і практиків. Питанням технічного розвитку присвячено праці таких вчених, як Дерев’янко Д.Г., П.О. Замковий, Купцов Д.В, Мирошниченко В.В., Соловей А.И.,. О.С. Ярмолюк та інші. Розвиток інноваційних процесів розглядали Герасимчук В. Г., Кравченко С. І., Онищенко В.О., Савчук В.П., Хобта В. М.. Вирішення задач потребує подальшого поєднання цих напрямків досліджень з урахуванням специфіки галузі та особливостей використання інновацій.
За роки незалежності в Україні прийнято ряд документів, що визначають основні напрямки енергетичної політики , мету , пріоритети та механізми вирішення окремих проблем. З урахуванням нових реалій Кабінетом Міністрів України 15 березня 2006 прийнята Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Головними цілями Енергетичної стратегії є корінна перебудова паливно-енергетичного комплексу з використанням новітніх технологій, підвищення ефективності та забезпечення ринкових умов його діяльності, а також приведення до вимог світового рівня.
Ефективний розвиток енергетичного комплексу країни вимагає проведення у всіх галузях економіки країни активної та цілеспрямованої роботи з економії енергетичних ресурсів та широкого використання відновлювальних джерел енергії. Саме інновації дають змогу виконати дане завдання, яке передбачено енергетичною політикою Уряду. [2]
Загальні технологічні витрати електроенергії на її передачу по електричних мережах 0,4 - 800 кВ є порівняно високими. За звітними даними, вони в цілому по Мінпаливенерго за 12 місяців 2010 року склали 21,5 млрд кВт год, або 12,54% від виробленої електроенергії, з яких понаднормативні витрати становлять 1,5 кВт год (0,88% від загальних витрат).
Оновлення основних фондів електроенергетики потребує дуже великих коштів і сьогодні не може бути забезпечене за рахунок держави, тому єдиним виходом із кризової ситуації є залучення інвестицій та кредитних коштів, в першу чергу іноземних. [1] Але для необхідних капіталовкладень інвесторів в Україні існують значні ризики, обумовлені як масштабністю коштів і тривалістю термінів їх повернення, так і несприятливим інвестиційним кліматом (складністю бюрократичних процедур для оформлення та ведення бізнесу, корупцією, відсутністю надійних гарантій повернення вкладених коштів тощо).
Такі проблеми потрібно вирішувати на державному рівні. До розвитку електроенергетики можна виділити кілька підходів, це сучасне обладнання та нетрадиційна енергетика. Вітрова і сонячна енергетики можуть внести суттєвий внесок у забезпечення країни електроенергією. В Україні є достатній потенціал використання сонячної і вітрової енергії, достатні площі земельних ділянок та розгалужені електромережі. Річний потенціал вітрової енергії в Україні, за оцінкою Національного
агентства України з ефективного використання енергоресурсів (НАЕР), складає порядку 500 млрд кВт год. На сьогодні в Україні працює 10 вітрових електростанцій (ВЕС) загальною встановленою потужністю 92 МВт. Україна свого часу була однією з перших країн на пострадянському просторі у розробці та впровадженні вітроагрегатів. [3]
Реалізація обраних напрямків потребує рекомендацій щодо розвитку інноваційних технологій стосовно підвищення економічної ефективності використання поновлювальних джерел енергії та інвестиційного забезпечення цього розвитку, що сприятиме розв’язанню головного завдання середньострокового прогнозу економічного і соціального розвитку України, а саме: досягненню ефективного використання існуючого виробничого потенціалу, адаптації підприємств до ринкових умов та поступовому нарощуванню інвестиційних процесів.
Результати конкретних розрахунків можуть мотивувати привабливість у потенційних інвесторів в процесі реалізації контрактингової моделі фінансування інвестиційних проектів. Всі ці заходи безсумнівно будуть сприяти підвищенню економічної ефективності та енергетичної надійності та безпеки, а також зниженню збитків і втрат.