Біографія
Дитинство
Отже, 10 квітня 1992 року, на світі зʼявилась ще одна людина — це я, Демченко Олена Геннадіївна. У сімʼї я була дитиною, яку чекали і відповідно любили, і зараз дуже люблять. За велінням долі в сімʼї я єдина і з дитинства ніколи не була обділена увагою, як з оку батьків, так бабусь і дідуся. У дитинстві я завжди була активною і любила знайти пригоди на свою голову.
Шкільні роки
У 1997 році я пішла в школу № 2 міста Донецька і мені подобався цей безтурботний час, коли очима дитини все виглядає прекрасно і неповторно. Cвіт здається таким величезним і різноманітним. У 2004 році мене перевели до гуманітарного ліцею «Лідер» № 22, міста Донецька. Ось саме з тим місцем у мене повʼязано багато спогадів і приємних відчуттів. Іноді, згадуючи, я навіть думаю, що моє життя могло б скластися зовсім інакше, якби я залишилася там до закінчення. Так як там у мене завʼязалася міцна дружба з фізикою і мене це цілком влаштовувало. Але, на мій жаль, на той момент, у звʼязку з переїздом мене перевели в загальноосвітню школу № 76 міста Донецька. Незважаючи на всі мої незгоди з цим, незабаром я все ж погодилась. У новий колектив влилася я дуже швидко і вдало, і що немало важливо придбала особливу любов до хімії. За це я хочу подякувати Биковій Ользі Олександрівні. Особливе відношення саме до хімії і зіграло вирішальну роль у виборі подальшої професії. Я брала активну участь у житті своєї школи. Їздила на змагання з волейболу, де були присутні як перемоги, так і поразки, також вела різні шкільні концерти і брала участь у деяких конференціях. Ось так било ключем моє життя і проходили весело шкільні роки. Під час них я набувала все нові і нові знайомства, які переростали у дружбу, яка і нині радує моє життя своєю присутністю.
Професійне становлення
І ось, настав 2009 рік, і за результатами зовнішнього незалежного тестування я була зарахована до числа студентів Донецького Національного Технічного Університету на факультет Екології та хімічної технології. Як я і збиралася, вступила на спеціальність «Технологія тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів». Під час навчання, звичайно, було все, і безмірні радості, і розчарування. Кілька десятків безсонних ночей, куди ж студенту без них. Як і в шкільні роки, так і перші 2 курси я вчилася добре, мене це цілком влаштовувало. Але вже на третьому курсі мене відвідало непереборне бажання вступити до магістратури і я почала намагатися більше, ніж раніше. У мене все виходило, навіть дуже успішно, вже з другого семестру я стала відмінницею. У такі моменти я завжди згадую тих викладачів, завдяки критиці яких в мені зростала завзятість, а також і тих, які своєю підтримкою додавали впевненості в собі. Хотілося б також приділити окремі рядки моїм друзям, які незважаючи ні на що мене завжди підтримували і допомагали. Я дуже сподіваюся, що з багатьма я продовжу свою міцну дружбу і після закінчення навчання. Ну і, звичайно ж, особлива подяка моїм батькам. Адже вони, як ні хто інший, брали активну участь у підтримці мого внутрішнього світу в стані рівноваги і спокою. І тільки завдяки їхній підтримці, любові і турботі я виросла і залишаюся такою, яка є.
З розумінням того, що навчання скоро закінчиться я і розумію те, що нітрохи не шкодую ні про що. Все було прекрасно, студентські роки проходили гідно, весело, пізнавально і що немало важливо залишили слідом за собою масу приємних спогадів. Іноді, я думаю, якби мені дали машину часу, що б я хотіла змінити. І у мене миттю спливає відповідь — нічого. Єдине, можна було б, повернутися і пережити всі ті почуття знову, адже це було неперевершено.
Плани на майбутнє
З приводу планів на майбутнє, ну що ж, успішне закінчення магістратури. Потім, влаштуватися на роботу за фахом, створити міцну і щасливу сімʼю і ще деякі дрібниці, які можуть мене порадувати. Але це все лише начерки, адже велика частина мого життя ще попереду і я сподіваюся, що з роками вона буде прикрашена все більш яскравими і різноманітними фарбами.