Початок XXI століття ознаменувався прогресуючим руйнуванням багатовікових стереотипів відносно керівної ролі людини над силами природи. Масштаби та періодичність проявів стихійного лиха, змусили нас говорити лише про можливі адаптації до глобальних змін клімату. Правда, поки не зовсім зрозуміло мова йде про потепління чи похолодання.

Людство все чіткіше усвідомлює небезпечність безглуздої експлуатації природних ресурсів, а охорона природи перетворилися в складову державної політики провідних світових країн, які дбайливе відношення до власного довкілля визнали основою збалансованого розвитку.

Світовий досвід свідчить, що найефективнішим інструментом охорони природи, сьогодні є заповідання — повне або часткове вилучення з господарського використання територій (акваторій), які зберегли риси аборигенної біоти, або умови для ії відродження. Відношення площі природних територій, які особливо охороняються до загальної площі держави зветься відсоток заповідності, який сьогодні визнано одним з головних критеріїв цивілізованості держави.

Для Західної Європи та Нового Світу цей показник коливається в межах 8-25 %. Держави, для яких рекреаційне використання заповідних територій є головним джерелом валютних надходжень понад 80 % площі країни віддали національним природним паркам. Наприклад, Сейшельські острови мають – 93 % заповідності!

При цьому слід свідомо уявляти, що охорона природи, при всій багатогранності — це насамперед, моральна проблема. Від рівня екологічної культури населення загалом та керівництва, зокрема, залежить мотивація та розуміння сенсу конкретних дій. Особливо це важливо при визначенні обсягів фінансування та доцільності природоохоронних заходів. За цих випадків позитивні зміни в стані довкілля , які легко помітити візуально, призводять до значно більшого ефекту на паперові звіти.

Таким чином стан біоти виступає універсальним багатовекторним індикатором ефективності охорони довкілля!

Розбудова національного природного парку “Меотида” переконливо свідчить про слушність цієї тези. Парк є результатом послідовної політики керівництва Донецької області. Для його створення була обрана найраціональніша, в умовах рекреаційної зони суперіндустріального Донбасу, тактика — поступова ескалація площ заповідних територій та режиму їх охорони. На створення парку пішло понад 30 років від перших пам’яток природи місцевого значення “Соснові культури”, “Печера” та “Крива коса”, заказника місцевого значення “Кривокоський лиман” до заказників загальнодержавного значення “Білосарайська коса”, “Бакаї Кривої коси”, “Еланчанські Бакаї” та “Чапельник”. Деякі з них разом з прилеглою акваторією отримали статус водно-болотних угідь міжнародного значення. На їх базі в червні 2000 року був створений регіональний ландшафтний парк “Меотида” , який в грудні 2009 року Указом президента України трансформовано в однойменний національний природний парк.

Стратегія діяльності цієї заповідної установи побудована на базовому екологічному постулаті: охорона біологічного виду — це охорона території де він мешкає. Відповідно головним завданням служби державної охорони парку стало повне виключення негативного впливу насамперед антропічних факторів, а ретельне вивчення екологічних ніш модельних видів тварин та рослин стало основою для визначення напрямків практичних дій безпосередньо в біоценозах.

Аналіз літературних джерел та даних опитування населення свідчить, що за 10 років роботи на окремих ділянках вдалось не тільки відродити аборигенну біоту, але й доповнити ії новими видами.

Рослинний покрив парку характеризується флористичною унікальністю, багатством флори, раритетними видами. Тут виділяється 49 формацій солончакової, степової, болотяної, водної, піщаної та синантропної рослинності.

Загальний флористичний список РЛП “Меотида” складає 643 вида, які віднесені до 289 родів та 69 родин, що становить 29 % видового, 44 % родового і 52 % родинного складу флори південного сходу України. З них тільки на приморській терасі налічується 520 видів. В складі флори зареєстровані більше 40 реліктових та занесених до Червоної книги України видів. Півонія тонколиста, горицвіт весняний та волзький, тюльпани гранітний, змієлистий, дубравний, Шренка, сон лучний та 12 видів ковил (відмінна,шорстка, дніпровська, волосиста, пухнаста–листа,відокремлена гранітна, Лесінга, пірчаста, найкрасивіша, вузьколиста, українська) це — справжні прикраси смарагдової мережі країни. Завдяки зусиллям парку щорічно зростають площі рослинних масивів з домінуванням півників кримського та солончакового, катрана понтійського, солодки голої. Ссавців в мережах парку налічується понад 50 видів, серед яких справжні мігранти — лось, вовк, шакал і дельфін–азовка або морська свиня (Червона книга України). Осілими є 2 види їжаків причому вухатий занесений до Червоної книги України, 4 види землерийок,7 видів кажанів — нічниці водяна і вусата, вечірниця руда, нетопири карликовий і середземний, лили двоколірний, пергач пізній (всі в Червоній книзі Україні). Зайцеподібних 1 вид, парнокопитних 4, мишоподібних 20, з яких мишівка степова, великий тушканчик, хом?ячок сірий та строкатка степова - в Червоній книзі України. Хижих 13 видів, серед яких горностой, норка європейська, тхір степовий, перегузна і видра річкова занесені до Червоної книги Україна.

Птахи є найяскравішими та найпомітнішими представниками фауни. В НПП «Меотида» їх більш ніж 250 видів, з яких близько 100 гніздяться. Навіть у суворі зими біля вкритого кригою моря комфортно себе почувають гості з далекої півночі полярна сова і пуночки, біля ополонок на торосах пильнують на здобич величезні орлани–білохвости, а на деревах та чагарниках–мохноногі канюки. Відлиги збирають на лиманах сотні граціозних лебедів–шипунів, лисух та крижнів. В період міграцій серед багатотисячної армії птахів можна побачити степову красуню — дрохву, лісового самітника чорного лелеку, посланця далекої тундри червоноволу казарку, гірського мандрівника грифа, володаря морських просторів буревісника. Навесні придатні для гніздування стації вкриваються суцільним килимом з пернатих, що розпочали інкубацію, а угрупування на дзендзику Кривої коси не має рівних на Європейському континенті. Тут на 50 гектарах черепашково-піщаного пляжу, мозаїчно вкритого чагарниками катрану, солодки голої, осоки з крупними плямами високої надводної рослинності, виводять пташенят мартини середземноморський, каспійський, тонкодзьобий, та звичайний.

Навесні 2007 року дзендзик Кривої коси для розмноження обрали великі баклани, швидко піднявши чисельність з 150 до 2000 пар. Незабаром до них приєдналися вірні супутники кучеряві пелікани, а очеретяні чагарники уподобали сіра, руда чаплі та велика чепура, якісно доповнивши аборигенний орнітоценоз. На особливу увагу заслуговує ділянка “Єланчанські бакаї” — це одне з небагатьох місць на півдні України, де збереглося гніздування чоботаря. Завдяки спеціальній програмі були прийняті комплексні та ефективні заходи охорони, які дозволили спочатку стабілізувати, а потім перейти до повільного зростання чисельності виду, що став символом регіонального ландшафтного парку « Меотида». 40 видів орнітофауни парку занесено до Червоної книги України, з них 18 гніздяться. Це — пелікан кучерявий, чапля жовта, огар, нирок червонодзьобий, шуліка чорний, журавель степовий, лежень, пісочник морський, кулик-довгоніг, чоботар, дерехвісти лучний та степовий, мартин каспійський, сова болотяна, чорноголова вівсянка. 22 види зустрічаються в період міграції: косар, коровайка, лелека чорний, казарка червоновола, гуска білолоба, нерозень, гоголь, скопа, орлан білохвост, луні польовий і степовий, беркут, орел степовий, балабан, сірий журавель дрохва, кульон великий, голуб–синяк, рожевий шпак.

Герпетофауна парку порівняно різноманітна і налічує 10 видів, з яких 7 плазунів і 3 види земноводних. Ящірка прудка поширена скрізь, а різноколірний ящур віддає перевагу вузькій черепашково–піщаній смузі узбережжя Азовського моря. Вужі водяний і звичайний на зимівлі збираються великими групами, а навесні розповзаються по всій заповідній зоні, причому перший нерідко полює і у морі. Степова гадюка уникає води і практично не зустрічається в приморській смузі. Болотяна черепаха мешкає в гирлі та заплавних ділянках р. Грузький Єланчик. Часто мігрує сильно опрісненими водами Кривокосскої затоки, переселяючись в мілководні прибережні лагуни та лимани. Окремо слід зазначити вкрай рідких, занесених до Червоної книги України, змій: полоза жовточеревого, що є рекордсменом Європи по 2метровій довжині тіла; мідянку звичайну, полоза візерунчастого. Жаба озерна і жаба зелена в Надазов’я поширені скрізь, де є невеликі прісноводні калюжі, а ось звичайна часничниця у нас скрізь рідкий вид.

Членистоногі — найчисельніша група тварин, що мешкають в парку. Їх більше 1500 видів, з яких павуків близько 200 і понад 1000 видів комах. Останні, безумовно, мають найбільший інтерес для відвідувачів парку, як об?єкти доступного візуального спостереження, фото і відео зйомки. При цьому слід розуміти, що переважна більшість красивих ефектно забарвлених членистоногих стали рідкісними і занесені до Червоної книги України, а укуси великих павуків досить болючі для людини.

На особливу увагу заслуговує новий вид нашої арахнофауни — каракурт або “чорна вдова”. У себе на батьківщині в Середній Азії цей павук представляє серйозну загрозу для людини і тварин. На фоні слабо прогнозованих сплесків чисельності, вираженій територіальній експансії, небезпека спонтанних зіткнень відвідувачів парку з павуками досить реальна.

Список использованной литературы

1.Голубничая С. Н., Бовсунорвская А. Я. Роль растений в оптимизации условий отдыха. ////Науково-практична конференція «Донбас-2020: охорона довкілля та екологічна безпека» 21-22 листопада 2001 року. Збірка доповідей. Том 2. – Донецьк, 2002 – С. 25-28.
2. Горенкова Е.В., Молодан Г.Н., Завгородний В.И., Мулик О.Н. К современному состоянию фауны хищных птиц рекреационных зон Северного Приазовья // Тезисы докладов Всесоюзного совещания по проблеме кадастра и учета животного мира. – Уфа: Башкирское книжное издательство, 1989. – С. 66 – 67.
3. Марченко Г. А. Некоторые особенности ландшафтной дифференциации Северного Приазовья //Науково-практична конференція «Донбас-2020: охорона довкілля та екологічна безпека» 21-22 листопада 2001 року. Збірка доповідей. Том 2. – Донецьк, 2002 – С. 51-53 .
4. Молодан Г.Н. Редкие птицы северо-восточного Приазовья и пути их охраны // Сообщение конференции «Охрана природы и рациональное использование природных ресурсов юга Украины». – Симферополь, 1977. – С. 168 – 169.
5. Молодан Г.Н. Сиренко В.А. Современное состояние гнездовий околоводных птиц Северо-Восточного побережья Азовского моря // Размещение и состояние околоводных птиц на территории СССР. – Москва: Наука, 1981.- С. 115 – 116.