Планета Земля — одна із планет Сонячної системи, на якій живемо ми — люди. Наша планета — наш дім, серед багатьох її цінностей, які ми вибираємо щоденно, є такі, що не потребують вибору. Ці цінності належать кожному із нас, вони нам дані раз і назавжди: земля, вода, повітря.[2]

Історично так склалося, що у ХХІ століття людство вступило з усвідомленням необхідності впровадження нової стратегії життєдіяльності, в основу якої покладено Концепцію сталого (стійкого, екологічно безпечного, збалансованого, гармонійного, ноосферного) розвитку (СР). Сталим вважається такий соціально-економічний розвиток, котрий забезпечує добробут людей і не руйнує довкілля, даючи надію майбутнім поколінням на благополучне життя.

На жаль, сучасний етап науково-технічного прогресу настільки посилив антропогенний вплив на навколишнє природне середовище, що проблема охорони і раціонального рекреаційного використання природних ресурсів набуває серйозного соціального, економічного і екологічного значення, особливо для таких густонаселених індустріально-промислових регіонів, до яких відноситься Донецька область.

Відповідно головних принципів Концепції СР люди мають право на здорове життя в гармонії з природою, а це можливо лише за умов захисту довкілля не як окремого завдання, а як невід'ємної складової розвитку. Гармонізувати взаємовідносини природного середовища і людського суспільства можливо, якщо спрямувати людство до єдиної глобальної цілісності на основі спільного формування, виживання і підтримки оптимального функціонування нової планетної оболонки, котру В. І. Вернадський назвав ноосферою. У зв’язку з таким підходом подальший розвиток цивілізації має відбуватися з додержанням правила соціально-екологічної рівноваги: суспільство розвивається доти, доки зберігає рівновагу між своїм тиском на середовище та його відновленням.

Серед групи екологічних індикаторів, які розраховуються на одного мешканця, такі показники, як площі заповідних і природно-рекреаційних територій, входять в першу п’ятірку. Для підтримки глобальної природної рівноваги на планеті Земля вважається за необхідне зберегти не менше 30 % території суші у природному стані. Тому основним напрямком Загальноєвропейської стратегії зберігання біологічного і ландшафтного біорізноманіття є створення Європейської екологічної мережі (ЄЕМ). ЄЕМ представляє собою єдину територіальну систему, котра включає осередки природних ландшафтів, що підлягають статусу особливої охорони, території та об’єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ), курортні та рекреаційні, водозахисні та полезахисні території й об’єкти. Взаємозв’язок цих елементів створює передумови для формування екологічної рівноваги і забезпечує здатність біоти протистояти техногенному впливу. Якщо середній показник долі заповідних територій в України становить 4,2 %, то у Донецькій області — лише 3,0  %, а за планом розвитку Регіональної екомережі до 2015 року необхідно досягти рівня 6,0 % території регіону. То ж Програма розвитку регіональних ландшафтних парків до 2015 року вартістю 137 млн. грн., яку прийняла Донецька облрада у грудні 2012 р., своєчасна, адже заповідна справа повинна бути складовою регіональної політики, оскільки мова йдеться не стільки про збереження, скільки про відродження природи. [5]

За рішенням ЮНЕСКО (Рамсарська конвенція) 2013 рік об’явлено Роком міжнародного водного співробітництва, який буде проходити під девізом: «Водно-болотні угіддя зберігають воду». Так, 11 січня прогресивне людство відмічало Всесвітній День заповідників, а 2 лютого — Всесвітній День водно-болотних угідь. Для Донбасу дана тема більш ніж актуальна, адже водозабезпеченість місцевим природним стоком на 1 мешканця області у 5 разів менше, ніж у середньому в Україні. В межах області існують два водно-болотних угіддя міжнародного значення, що входять до складу НПП “Меотида”: “Затока і коса Крива” і “Затока і Білосарайська коса”.

За оцінками міжнародних експертів НПП ”Меотида”відповідає статусу біосферного резервата, особливо це стосується показників, що характеризують стан біоти, а саме модельних видів тварин і, в першу чергу, гідрофільних птахів. Так, наявність фонового виду дозволяє зробити висновки про стан природи регіону і рівень екологічної культури населення. Фоновим видом «Меотиди» є рябодзьобий крячок — крупний птах Азовсько-Чорноморського узберіжжя, який до недавнього часу у Донецькій області не гніздувався. За останні роки на території НПП “Меотида” утворилася колонія чисельністю більше 60 тис. пар — найбільше монолітне посилення даного виду на Європейському континенті. Чисельність такого представника, як мартин каспійський – крупніший українська мартин (додаток Б), який занесена не тільки у вітчизняну Червону Книгу, але й в аналогічні документи всіх країн, де вона мешкає, за період існування “Меотиди”(з 2000 р.) зросла на 5000 % на фоні загальної тенденції скорочення в інших частинах ареалу. У це знов-таки найвищий показник для рідкісного виду в Європі!

Слід відмітити, що на закріпленій території парку вже діють певні обмеження щодо господарської діяльності, разом з тим, у межах рекреаційних зон створені екскурсійно-туристичні маршрути, екологічні тропи, туристичні інформаційні центри. У законсервованому стані зберігаються більше 60 пам’ятків археології від раннього палеоліту до початку ХХ століття, серед яких фрагменти традиційної культури і забудов українців, греків, донських козаків.

Крім вказаних ознак, НПП “Меотида” — це науково-практична база підготовки майбутніх фахівців-екологів, науково-дослідний центр для науковців різного напрямку, показник високого рівня професіоналізму і екологічної свідомості, а також наглядний взірець послідовних і спільних дій влади і спеціалістів у сфері охорони природи, який підтверджує, що навіть у найбільш екологічно напруженій частині суперіндустріального Донбасу можливо успішно вирішувати проблеми ефективного захисту довкілля.

Список использованной литературы

1. Постанова Верховної Ради України “Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні” (22.09.1994)
2. Проект створення регіонального ландшафтного парку “Меотида” – м. Донецьк, 1999.
3. Шеляг-Сосонко Ю. Р. Головні риси екомережі України // Розбудова екомережі України. – Київ. – 1999. – С. 13-23
4. Молодан Г. Н. Организационно-правовые действия Украины по созданию Азовского межгосударственного природного парка // Материалы международного семинара «Развитие системы межгосударственных особо охраняемых природных территорий. – Киев, 1996. – С. 58-61
5. Молодан Г.Н., Залевский В.Д., Пожидаева С.И. Залив и коса Кривая // Инвентаризация и кадастровая характеристика водно-болотных угодий юга Украины . Бюллетень №1. – Мелитополь, «Бранта», 1993. – 91 с.