УДК 622.276.52.001.5

 

Мазнев О. В., (магістрант)

Божко Р. І., (магістрант)

 науковий керівник - Козиряцький Л. М., (канд. техн. наук, проф.)

Донецький національний технічний університет

 

ДОСЛІДЖЕННЯ РУХУ ТВЕРДОЇ ФРАКЦІЇ У ГОРИЗОНТАЛЬНОМУ ПУЛЬПОВОДІ.

 

Проведені дослідження руху твердих часток у горизонтальному потоці рідини, проаналізовані деякі методики розрахунку параметрів гідротранспорту.

 

Past studies of motion of solid particles in horizontal liquid flow, analyzed some methods of calculating the parameters of hydraulic conveying.

 

Ключові слова: ерліфт, горизонтальний пульповід, тверда фракція, дослідження, гідравлічна крупність, коефіцієнт опору, транспортна швидкість, експериментальні залежності.

 

Актуальність проблеми та її зв'язок з прикладними задачами.

В даний час ведуться великі роботи з переміщення великої кількості грунту при гідротехнічних спорудах (греблі, дамби, водосховища), при очищенні різних водойм (річок, озер, морів), днопоглиблювальні роботи, прокладання фарватерів, видобутку корисних копалин (піску, гравію, гальки, вугілля, сапропелю та ін), гідротранспорт гірської маси (вугілля і породи) і водовугільного палива, гідродобича шламу з шламонакопичувачів, видалення золи та шлаку на електростанціях, де використовується тверде паливо, видобуток конкрецій із дна Світового океану і багато іншого. У всіх цих видах робіт мається горизонтальний трубопровід, по якому перекачується пульпа (вода і тверда фракція) . Для гідророзрахунків і проектування таких систем необхідно знати закони руху гідросуміші з метою отримання оптимальних параметрів гідротранспорту і вибору відповідного обладнання . Тому тема даної роботи дуже актуальна.

Аналіз досліджень та публікацій. Проблемам гідротранспорту присвячено роботи великої кількості вітчизняних і зарубіжних авторів [1…9].

Постановка задачі. При проектуванні гідротранспортних систем перед проектувальниками виникає важка задача визначення гідравлічних опорів руху пульпи з деякою концентрацією твердої фракції. Оскільки процес транспортування твердого горизонтальним потоком рідини є складним і зумовлений дією кількох чинників, знайти залежності, які б адекватно його описували, аналітично дуже складно. Існує багато методик розрахунку параметрів гідротранспорту (критичної швидкості втрат напору) на основі емпіричних або полу емпіричних формул [2,4,6,8]. Але розрахунок параметрів гідротранспорту за цими методиками призводить до противоречивих і не співпадаючих між собою результатів. Тому, для оптимізації розрахунків параметрів грунтонасоса, перекачувальних станцій, трубопроводів, по яких здійснюється транспорт, досліджено рух твердої фракції в горизонтальному трубопроводі.

 

Основний матеріал.

Процес переносу твердих часток горизонтальним потоком значно відрізняється від руху гідросуміші у вертикальному трубоповоді. Головними чинниками тут е турбулентний режим руху рідини та нерівномірність поля швидкостей по перетині труби.

Існує два режими руху рідини: ламінарний і турбулентний. Для першого характерним є рух рідни паралельними шарами, без перемішування, рис. 1 а, другий же супроводжується завихреннями та пульсацією миттєвих швидкостей рідини, рис. 1 б. Ламінарний режим руху спостерігається у потоках, для яких значення числа Рейнольдса не перевищують 2320 — зазвичай при русі масел та інших в'язких рідин. У системах гідротранспорту турбулентний режим є основною формою руху гідросуміші.

Якщо розглянути деяку точку устояного потоку при ламінарному русі величина і напрям вектору миттєвої швидкості у цій точці будуть незмінними. При турбулентному ж русі вектор миттєвої швидкості буде постійно змінювати як величину, так і напрям. Тому в турбулентному потоці завжди існує рух рідини у напрямку, перпен­дикулярному вісі потоку. Цей рух призводить до постійного перемішування рідини і сприяє перенесенню твердих часток.

Рисунок 1 – Характер руху рідини та поля швидкостей при ламінарному (а) та турбулентному(б) режимах

Рисунок 2 – Характер обтікання кулі необмеженим потоком (а) та потоком, обмеженим стінкою труби (б)

 

Зважування твердих часток пояснюється гідродинамічною кар­тиною обтікання їх потоком. Розглянемо обтікання горизонтальним потоком тіла сферичної форми. Якщо тіло обтікається необмеженим потоком з рівномірним розподілом швидкостей, рис. 2 а, зони високого та низького тисків розташовані на ньому симетрично відносно напрямку руху рідини, і вектор результуючої сили гідродинамічної взаємодії тіла з потоком також буде направлений горизонтально. Підйомна сила в цьому випадку буде відсутня і тіло під дією гравітації буде падати униз.

Зовсім інша картина спостерігається, якщо тіло лежить на поверхні, яка обмежує рух рідини, рис. 2 б. Це може бути стінка труби, дно лотка або шар гірської маси на дні. Поле швидкостей рідини у цьому випадку буде нерівномірним: з наближенням до твер­дої поверхні швидкість зменшується. Швидкість шарів рідини, що знаходяться безпосередньо біля поверхні, значно менша, ніж у сере­дині потоку, див. епюри на рис. 2. Обтікання тіла стає несиметричним — верхня його частина обтікається з більшою швидкістю, ніж нижня, унаслідок чого на верхній частині тіла тиск буде меншим, ніж на нижній. Напрямок вектора результуючої сили зміниться і з'явиться вертикальна складова Р_п — підйомна сила. Якщо швидкість руху рідини буде достатньою, величина підйомної сили перевищить вагу тіла і воно відірветься від дна.

У залежності від швидкості руху рідини можна виділити чотири стани тіла, що знаходиться в потоці:

1) швидкість руху потоку недостатня, щоб зрушити тіло з місця: вертикальна складова Р_п гідродинамічної сили менша, ніж вага тіла, а горизонтальна (лобова сила) Р_л — менша, ніж сила тертя між тілом і поверхнею, на якій воно лежить

2) зі збільшенням швидкості потоку гідродинамічна сила зростає; вертикальна складова ще недостатня, щоб підняти тіло, але сумарна дія горизонтальної та вертикальної складових зрушує тіло з місця – залежно від форми воно пересувається ковзанням або перекочується;

3) швидкість потоку є такою, що вертикальна складова гідродинамічної сили перевищує вагу тіла та підіймає його; але, коли тіло попадає у середину потоку, де нерівномірність швидкостей менша і обтікання тіла стає більш симетричним, до того ж саме тіло набуває деякої швидкості, підйомна сила зменшується і тіло знову падає на дно; виникає режим транспортування «стрибками» — тіло піднімається потоком, переноситься на деяку відстань та знову падає:

4) на великій швидкості потоку інтенсивність турбулентного руху рідини стає такою, що тіло, будучи відірваним від дна, вже не повертається на нього, а транспортується у зваженому стані.

Для гідротранспортування корисних копалин та порід характер­ною є значна неоднорідність розмірів твердих часток. Зазвичай гідросуміш містить як дрібні пилуваті частки з гідравлічною крупністю кілька міліметрів за секунду, так і великі шматки породи розміром до 100 мм і и швидкістю падіння у воді більше 1 м/с. Тому при деякій швидкості потоку умови транспорту часток, що утворюють гідросуміші, дуже різні.

Рух пульпи у трубопроводі має три характерні стадії, рис. 3: рух при великих швидкостях; рух при швидкостях, близьких до критичної швидкості гідротранспортування, рух при швидкостях, менших за критичну.

Рух при великих швидкостях характерний тим, що тверде транспортується при повному зважуванні часток без відкладення їх по дну труби, рис. 3 а. У цьому випадку частки породи більш-менш рівномірно розподіляються по перетині труби. Для дрібних часток рівномірний розподіл їх у потоці наступає при відносно невеликих швидкостях. а при наявності крупношматкових фракцій потрібні швидкості 4...6 м/с і більше. Такі швидкості можуть бути економічно невигідними через великі втрати напору 1, отже, високі питомі витрати енергії.

Рисунок 3 – рух гідросуміші по трубах при великих швидкостях (а), при швидкостях, близьких до критичних (б) та при швидкостях замулення (в)

 

Критичною швидкістю гідротранспорту називають найменшу середню швидкість потоку, при якій все тверде рухається в зваженому стані по живому перетині пульповоду. Критична швидкість передує початку осадження часток породи даної крупності (тобто крупності, до якої віднесена критична швидкість). При кри­тичній швидкості будуть найменші втрати напору при даній концен­трації пульпи.

Рух при швидкостях, близьких до критичних, відбувається з концентрацією більш великих часток у дна труби, рис. 3 б. Особ­ливо великі шматки пересуваються "стрибками" або котяться по стінці труби. Оскільки частки породи розподіляються по перетині труби нерівномірно, у цьому випадку гідросуміш не може розглядатися як однорідна.

При малих швидкостях руху частки породи починають випадати на дно труби и утворюються їхні відкладення, рис. 3 в. Однак, гідротранспорт за таких умов теж можливий, оскільки зменшення перетину труби за рахунок відкладень призводить до збільшення швидкості потоку, яка знов досягає значення критичної.

Величина критичної швидкості залежить від гідравлічної крупності часток породи, що транспортуються, гранулометричного складу матеріалу, його щільності, інших властивостей, концентрації пульпи і діаметра труби. Оскільки процес транспортування твердого горизонтальним потоком рідини є складним і зумовлений дією кількох чинників, знайти залежності, які б адекватно його описували. аналітично дуже складно. Тому отримали поширення методики розрахунку параметрів гідротранспорту (критичної швидкості втрат напору) на основі емпіричних або полу емпіричних формул. Звичайно такі методики основані на даних експеримент1в та мають певні обмеження у використанні. Існує багато таких методик (А. С. Смолдирєва, В. В. Трайніса. А. П. Юфіна, В. С. Кнороза й ін.), кожна з яких орієнтована на деяку область застосування: транспорт вугілля, скельних порід. гравію, теку, глини, мулу, цементу, залізорудного концент­рату, золи та ін.[4]

Головний вектор сил, діючих на тверде тіло із сторони сталого потоку рідини, в загальному випадку визначається силами тиску і тертя [5]:

                                              (1)

де p_n, τ_s - відповідно нормальне і дотичне напруги до поверхні тіла S .

Для погано обтічних кулястих тіл при звичайних швидкостях транспортування (v≥1м/с), унаслідок значного перепаду тиску між лобовою і кормовою частиками тіла, P визначається практично тільки першим додатком [5]. При цьому, згідно гіпотезі Ньютона:

                                                    (2)

де v - середня швидкість потоку;

d - приведений діаметр тіла;

ρ - густина рідини;

c - коефіцієнт опору.

У разі обтікання кулястого тіла безмежним горизонтальним потоком рідини градієнт швидкості , а P представлятиме тільки лобовий опір P_л=P . На тіло, лежаче на стінці горизонтального трубопроводу, впливає   потік   із   значним градієнтом швидкості. Внаслідок цього навіть ідеально симетричне тіло матиме несиметричне обтікання, що приведе, як буде показане нижче, до виникнення, окрім P_л, і підйомної сили  P_п, тобто:

                                               (3)

Для більш глибокого аналізу цього питання заздалегідь розглянемо поле швидкостей в трубопроводі. Відомо, що на підставі напівемпіричних теорій турбулентності [9] при сталому русі рідини в трубопроводі закони розподілу усереднених швидкостей по перетину найбільш задовільно виражається рівнянням:

                                             (4)

де ,  - відповідно максимальна швидкість в потоці і швидкість на даному радіусі R;

 - динамічна швидкість або швидкість дотичної напруги;

 - коефіцієнт пропорційності по теорії Прандтля-Кормана.

Практично рівнянням (4) користуватися зручніше, якщо  замінити середньою швидкістю . Для цього заздалегідь визначимо об’ємну витрату рідини через перетин :

                                (5)

Після інтеграції отримаємо:

                                               (6)

Звідки середня швидкість

                                              (7)

 

Рисунок 4 – Поля швидкостей в трубопроводі з плексигласу при різних  v (отримані з допомогою швидкісної зйомки)

Рисунок 5 - Поля   швидкостей в сталевому трубопроводі при різних v (отримані за допомогою трубки Піто-Прандтля).

 

По теорії Прандтля величина x є постійною. Величина λ також є незалежно від Re для гідравлічно шорстких труб і слабо залежної від Re для гідравлічно гладких. Тому слід чекати, що для сталевого експериментального трубопроводу із значної   відносною   шорсткістю з зміною  в межах значних Re(100000-500000) повинен залишатися постійною величиною, а для трубопроводу з плексигласу (практично гладкого) дещо зростати з v . Приведена експериментальна залежність  для вище згаданих трубопроводів на рисунку 3 в першому наближенні підтверджують це []. Проте для сталевого трубопроводу  має явний, хоча і незначний нахил до осі абсцис, що указує на зростання  з Re. Але на підставі цього витікає, що постійна Прандтля x насправді є змінною величиною і, хоча і трохи, але росте з Re [1,2,3]. Проте непостійність  не знижує цінності рівняння (6), оскільки залежність  легко отримати, володіючи достатнім експериментальним матеріалом.

Рисунок 6 - Залежність коефіцієнта поля швидкостей   от середньої швидкості  1—для труби з плексигласу, 2—для сталевої труби.

 

Зрозуміло, що рівняння (6) не відображає дійсної картини поля швидкостей в області прикордонного шару. Проте, як видно з (рисунок 5), для звичайних сталевих трубопроводів при високих v ця невідповідність експериментально навіть не уловлюється. 3 того ж рисунку 5 видно, що симетрія поля щодо осі труби відсутня – u_m дещо зміщена до верхньої стінки. Пояснюється це більш значною шорсткістю нижньої стінки експериментального трубопроводу. Особливо яскраво несиметричні поля швидкостей виражена при гідротранспорті з частковим замулюванням труб, що в ще більшому ступені підвищує .

При обтіканні кулястого тіла безмежним горизонтальним потоком рідини (рисунок 7а) точки мінімального тиску М розташовуються симетрично осі, що проходить через центр симетрії, співпадаючої по напряму з вектором швидкості на нескінченному видаленні.

Рисунок 7 - Схематичне зображення картини обтікання кульового профілю: а) безмежним потоком, б) потоком в циліндровій трубі.

 

Причому при Re=1000-186000 Θ<90°. Унаслідок перепаду тиску між крапками А і Б і симетричності обтікання, як згадувалося вище, на тіло діє тільки лобове зусилля Р_л =Р. Тіло, що лежить на стінці горизонтальної труби, при дії його потоку рідини з полем швидкостей, визначуваним рівнянням (6), матиме абсолютно іншу картину обтікання (рисунок 7б).

Верхня половина кулі унаслідок обтікання и значними швидкостями як і раніше випробовуватиме мінімальний тиск з боку рідини в якійсь крапці М₁, при Θ_м <90°. Що ж до нижньої половини, то вона буде обтекатися значно меншими швидкостями, ніж верхня. До того ж при її обтіканні рідина переміщаючись по напряму прикордонного шару труби, де  на стінці, не може мати в цій області на профілі значних швидкостей, відповідних р_min. Унаслідок загальмування тілом рідини, р_min не може існувати і на передній половині, кулі. Тому залишається єдиним припуститися існування точки мінімального тиску М₂ тільки на кормовій частині обтічного тіла з Θ_М2>90°. Але це означає, що унаслідок такого розподілу тиску за обтічним профілем, окрім сили лобового тиску Р_л, на тіло діє з боку рідини і підйомна сила Р_п що зважує його за умови Р_п≥G₀ (G₀ - вага тіла в рідині). 3 наближенням зваженого тіла до осі потоку обтікання прагне симетричного, а Р_п→0, унаслідок, чого тіло знов під дією G₀ випадає на стінку в область несиметричного обтікання, де виникає Р_п, і т.д.

Приведена схема механізму зважування добре підтверджується експериментальною роботою проф. В. Н. Гончарова [8]. Маючи в розпорядженні свій багатий експериментальний матеріал, В. Н. Гончаров побудував струнку схему механізму зважування з доведенням її до розрахункових формул. Механізм відриву В. Н. Гончарова ґрунтується на тому, що на лежачу на дні потоку частинку унаслідок особливого розподілу тиску по її поверхні, визначених експериментальним шляхом і відповідних рисунок 6б, впливає підйомна сила Р_п . Таким, чином, гранична умова рівноваги частинки на дні визначається рівністю не двох момент1в, як це звичайно виходить з рівняння Ері [7], а системою трьох моментів: перекидаючого, полегшуючого і опори.

Аналіз зусиль, діючих на частинку, проводиться з урахуванням розподілу усереднених швидкостей по логарифмічному закону. Проте унаслідок пульсації швидкостей, різноманіття форм твердих частинок і гідравлічних затінювань на дні гранична стійкість не є цілком визначеною. Тому проф. Гончаров вводить поняття про зриваючу v_с  непересуваючої v_н  середніх швидкостях потоку. Під першою розуміється та якнайменша середня швидкість потоку, при якій вже починається безупинний зрив окремих частинок з дна, а під другою — та найбільша швидкість, при якій ще не відбувається переміщення частинок на дні. Зрозуміло, що цілком певної залежності між v_с і v_н існувати не може і тому обмежується досить

наближеним експериментальним рівнянням:

                                                            (8)

Весь подальший аналіз питання зважування проводиться щодо v_с . Тому вже завдяки такому допущенню остаточний висновок буде вельми наближеним.

При середній швидкості потоку рівної v_с по В. Н. Гончарову наступає як би полегшення частинки підйомною силою:

 

                                              (9)

де  - коефіцієнт пропорційності.

Відрив частинки від дна відбувається при під дією надмірної підйомної сили:

                                         (10)

При цьому частинка отримає у вертикальному напрямі приріст кількості руху із швидкістю v_у, яка зростатиме, поки діятиме сила ΔР_П . Час дії сили ΔР_П визначається часом досягнення частинкою висоти над дном рівної 0,7d (визначена експериментально), після чого наступає симетричне обтікання частинки і ΔР_П→0. Інтегруючи приріст кількості руху під дією імпульсу постійної сили ΔР_П на шляху від 0 до 0,7d, визначається запас кінетичної енергії, частинкою, що придбався, під дією якій здійснюється подальший підйом проти сил ваги і опору у воді.

Для вивчення картини зважування і перенесення крупних (порядку 50мм) твердих частинок потоком рідини в горизонтальному трубопроводі, як наголошувалося вище, була проведена швидкісна зйомка [1,6].

Вивчення знятого матеріалу показало:

1. Обтікання нерухомо закріпленої в потоці кулі повністю відповідає схемі, приведеній на (рисунок 4б).

2. Швидкість відносного руху зваженого твердого тіла є змінною величиною і залежить від відстані центру тяжкості тіла до осі труби. 3 наближенням до осі відносна швидкість значно зростає (для вищезгаданої кулі v_min ≈ 1,4м/с (рисунок 1). При переміщенні тіла по придонному шару u_отн→0 (рисунок 1). Все це добре підтверджує вищенаведену схему механізму зважування, засновану на несиметричному обтіканні тіл потоком рідини. У меж потоку, де grad u складає значну величину, зважування твердих частинок починається вже при вельми незначних у (для кулі v_min ≈ 1,4м/с, рисунок 1). Для залучення частинки в ядро потоку, де grad u→0  (рисунок 2), потрібні значні швидкості (для кулі v_min ≈ 2,4м/с рисунок 1). Причому в останньому випадку положення тіла над нижньою стінкою труби не є стабільним і схильне випадковостям турбулентного режиму.

3. При переміщенні потоком рідини в зваженому стані плоских шматків останні орієнтуються в трубі так, щоб зустріти потік своїм найбільшим міделевим перетином з деяким кутом атаки порядку (30°-50°). Пояснюється це явище умовами стійкості руху в потоці і аналогічно вільному падінню плоских частинок в рідині, коли вони теж за умов стійкості мається свій в розпорядженні найбільшим міделевим перетином нормально до швидкості. Зважування плоских шматків в потоці при нульовому куті атаки відбувається при швидкостях, значно перевищуючих швидкості, необхідні для транспортування їх в зваженому стані.

Розглянута схема механізму зважування взагалі не пояснює процесу відриву частинки, оскільки на стінці . Тому авторам схеми доводиться погоджуватися з фактом виникнення на стінці підйомної сили Р_п, не залежної від . Таким чином, побудована схема механізму зважування на базі прогресивної теорії турбулентності абсолютно не відповідає дійсності.

При транспортуванні! водовугільних сумішей по трубах діаметром 200-300мм із змістом кускової фракції розміром до 30-60мм і питомою вагою   з швидкостями   рух здійснюється явно при надкритичних швидкостях. Проте по даним Фідмана при  і складає від   при звичайних концентраціях гідросумішей лише 35-65%.

Як видно з аналізу розглянутих схем, механізм зважування твердих тіл в горизонтальному потоці рідини е досить складним і мало вивченим. Ще складнішим для вивчення е процес зважування маси частинок. Унаслідок різноманіття їх форм і непостійності їх густини в гідросуміші, а також значного впливу твердої фракції на гідродинамічні характеристики турбулентного потоку, отримання розрахункової формули для критичної швидкості транспортування  на базі механізму зважування одиночного твердого тіла не представляється можливим. Тому природно, що всі існуючі рівняння для  отримані чисто емпіричним шляхом з використанням теорії розмірностей.

Висновки. 

1. Зважування кулястих частинок потоком рідини в горизонтальному трубопроводі пояснюється перш за все несиметричною  обтікання (рисунок 4б), унаслідок чого виникає підйомна сила. Картина обтікання некулястого профілю визначається не тільки потоком, але і формою частинки. Для плоских шматків при позитивних кутах атаки умови зважування полегшуються; при нульових і негативних - погіршуються.

2. Чим вище grad u пристінного шару потоку, тим більше за всіх інших рівних умов його здатність, що зважує. Найкрупніші частинки переміщаються частіше всього біля нижньої стінки труби, де grad u складає значку величину. Із збільшенням  траєкторії частинок, що транспортуються, наближаються до осі труби, а відносні швидкості їх руху зростають, причому встановити аналітичну залежність між цими параметрами не представляється можливим унаслідок турбулентності потоку і різноманіття частинок.

3. Положення, виказані в пунктах 1, 2, добре підтверджуються проведеною швидкісною кінозйомкою (рисунок 1) і експериментами проф. В. П. Гончарова [8].

4. Широко поширена в літературі по гідротранспорту схема механізму зважування твердих частинок в потоці при умові

експериментально не підтвердилася. Навіть помічена при зйомці   складає від, експериментальної кулі, яка переміщувалася в цей час у осі труби, лише 64%.

5. Незважаючи на те, що критичну швидкість транспортування гідросуміші при вивченні руху однієї частинки встановити не можна, надійні емпіричні формули для  можуть бути отримані тільки на базі механізму зважування одиничного твердого тіла.

6. При малих  або значних розмірах частинок останні не зважуються, а переміщаються перекочуванням або ковзанням по стінці труби. Початкова швидкість чіпання при цьому не е цілком певною величиною  може коливатися в досить широких межах. Для інженерних розрахунків в діапазоні  можна визначати з точністю до ±25% по рівнянню А. Е. Смолдирева[7]:

 

 

Перелік посилань

 

1.                          Хаббард М. Д., Даклер А. Э. Характеристики режимов течения горизонтального двухфазного потока // Сб. ст.: Достижения в области теплообмена.–М.: Мир.–1970-С.7-29

2.                          Исследование турбулентних течений двухфазных сред /Под ред.. Кутателадзе С. С. – Новосибирск: Інститут теплофізики СО АН СССР, 1973,-315с

3.                          Кутателадзе С. С., Накоряков В. Е. и др. Спектральная плотность пульсаций трения в турбулентном течении // Доклады АН СССР. – Том 200. -1971

4.                          Гідромеханізація: навчальний посібник /Бойко М. Г.,  Моргунов В. М., Козиряцький Л. М., Федоров О. В. – Донецьк ДНВЗ «ДонНТУ», 2011. – 554 с.

5.                          Гидроподъем полезных ископаемых / Я. К. Антонов, Л. Н. Козыряцкий и др. – М.: Недра, 1995. – 173с.

6.                          Смолдырев А. Е. Гидро- и пневмотранспорт. – М.: Недра, 1975. – 383с.

7.                          Смолдырев А. Е., Сафонов Ю. К. Трубопроводный транспорт концентрированных гидросмесей  – М.: Недра, 1989. – 256с.

8.                          Смолдырев А. Е. Трубопроводный транспорт. – М.: Недра, 1980. – 293с.

9.                          Світлий Ю. Г., Білецький В. С. Гідравлічний транспорт (монографія). – Донецьк: Східний видавничій дім, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009, -436с

 

 

 

Стаття надійшла до редакції

 

Л.Н. Козыряцкий, Р.И. Божко, А.В. Мазнев. Донецкий национальный технический  университет

Исследование движения твердой фракции в горизонтальном пульповоде.

 

В работе проведено исследование движения твердых частиц в горизонтальном потоке жидкости, проанализированы некоторые методики расчета параметров гидротранспорта.

 

Ключевые слова: эрлифт, горизонтальный пульповод, твердая фракция, исследования, гидравлическая крупность, коэффициент сопротивления, транспортная скорость, экспериментальные зависимости.

 

L. Kozyryatsky, R. Bozhko, O. Maznev.  Donetsk National Technical University

  Study of the motion of the solid fraction in a horizontal slurry pipeline.

 

In this paper we investigated the motion of solid particles in a horizontal fluid flow, analyzed some methods of calculation parameters hydrotransport.

 

Keywords: airlift, horizontal slurry pipeline, solid fraction, research hydraulic size, drag coefficient, transport speed, the experimental dependence.