Біографія
Особисте становлення
Я був народжений напередодні різдва, щоправда католицького, 25 грудня 1992 року. Я слабо пам'ятаю цей день, але мені кажуть, що я важив 3,5 кг і виглядав як маленьке диво. Я був дуже спокійною дитиною. Я рідко кричав і плакав, був слухняним. Дошкільний час – самий райдужний і світлий.
У 1999 році школа знайшла мене. Нашому класу дуже пощастило з учителем. Людмила Миколаївна – найкращий перший учитель, який тільки міг у нас бути. Вона відносилася до нас як до своїх власних дітей і володіла своєрідним даром, який виражався у тому, що вона могла пояснити "на пальцях" все що завгодно. Якщо з учителем нам пощастило, то от з класом нам пощастило менше: у нас була ціла купа хуліганів і норовливих дівчат. Часті були сварки, бійки і сльози. Єдиним нашим "узбагоїтельним" була Людмила Миколаївна, яка могла нас не тільки вгамувати, але ще й помирити. З ранніх днів за шкільною партою я проявив себе як здібний і розумний хлопчик. До 5 класу я був відмінником. Потім я трохи зіпсувався і став хорошистом.
У класі шостому мене віддали на додаткові уроки англійської і я виявив здібності до її вивчення. Викладач, Інна Валентинівна, не могла мене навчити гарній англійській, але дала хорошу базу і допомогла влаштуватися для вивчення мови в Донецький християнський університет (ДХУ). Там англійську викладали американці-баптисти, яких направляла до нас їх церква для допомоги у вивченні їх рідної мови. Більшість з них були викладачами інституту або школи, і всі приїхали до нас на добровільній основі.
Скільки я себе пам'ятаю, я завжди займався спортом, будь-то плавання, футбол, бокс, карате, тхеквондо або рукопашний бій. Успіхів, однак, я зміг домогтися лише в тхеквондо: часто займав призові, у часності перші, місця на чемпіонатах області, кубках західної та східної України, різних турнірах. Як результат я маю дорослий І розряд за версією WTF і є КМС за версією ITF. Але, на жаль, з 2012 року мій організм почав давати збої, травми стали посилюватися і частішати, а відновитися я так досі і не зміг, хоча за можливістю спорт не кидаю.
Не дивлячись на заняття спортом буквально з малих років, до 11 класу я був самим кволим в своєму середовищі проживання, додати до цього мій "язик без кісток" і, як результат, я був регулярно битий своїми однолітками і частим об'єктом для насмішок. Думаю, що били мене все-таки частіше через те, що я наговорив, а не тому що я був слабкий фізично і малий габаритами, тому варто було мені "вилікувати" цей недуг , як у мене відразу з’явилось більше друзів і покращились навички комунікабельності.
Ще варто згадати мій досвід "автомеханіка" в 7 класі, проявлений у тому, що я ходив на секцію картингу. Там я пробував збирати мініавто, але незабаром з'ясував для себе, що ані здібностей, ані інтересу до цього виду діяльності не плекаю. Плюс я завжди був чепуруном і для мене копання в моторі і вимазування у машинному маслі неприпустимо.
Настав 2009 рік. Рік нелегкого вибору. Куди вступати? Цікавило мене в той час тільки одне – акторська майстерність, кінематограф. У зв'язку з цим у мене було бажання вступити до театрального інституту. З таких для мене були цікаві лише Харківський і Московський, цікаві тому, що більше ніяких я й не знав. Однак, мене завжди лякала невідомість і шанс залишитися безробітним з дипломом актора, адже важко не погодитися з тим, що акторське ремесло – справа випадку й удачі. Але думка про це все ще гнітить мене і від цієї затії я до сих пір не відмовився. Через усе вищенаписанне я вирішив вибрати ту професію, яка практично гарантує зайнятість. Вибір припав на технічну спеціальність, а саме системного програміста. Так я вступив до Донецького національного технічного університету (ДонНТУ).
Професійне становлення
Поступивши на факультет комп'ютерних наук і технологій (КНТ), я дуже швидко усвідомив усі раніше не бачені тяготи життя в інституті і труднощі навчання. Офіційно випускники нашого факультету – фахівці/бакалаври/магістри в області IT-технологій, але насправді на момент отримання диплома ми так само будемо бажаними співробітниками будь-якої з розвідок. Бо за роки навчання у ДонНТУ ми не тільки осягали основи програмування, комп'ютерної інженерії, але ще й навчилися викручуватися з найзаплутаніших ситуацій. Справжні майстри, а таких більшість, здатні самі себе у них загнати і шляхом неймовірних зусиль і немислимих методів потім вивести себе з утвореної пастки. Мушу визнати, що у мене так постійно. Радує лише те, що я дійсно не один такий. Крім усього іншого система навчання вибудувана так, що відвідування лекцій не є достатньою умовою не те що осягнення предмета, але хоча б благополучній його здачі, проте, відвідування лекцій – необхідно, як правило, для вивчення принаймні азів. Практично завжди для того, щоб щось знати на достатньому рівні доводилося вивчати ще що-небудь самому. Як мені здається, саме цьому нас інститут вчив і підштовхував на протязі всього часу навчання. Робилося це ні з якою іншою метою, окрім як для підготовки до вступу у доросле життя. Саме за це я нашому ВНЗу і вдячний.
Ще не малий ефект на мене справили оточуючі мене на ФКНТ люди. При чому не тільки студенти, але й викладачі. На прикладі кожного я робив для себе якісь висновки і це допомагало мені усвідомлювати хочу я бути схожим на ту чи іншу людини і чому. На даний момент завдяки всім цим факторам у свідомості у мене вже сформований образ того, ким я хотів би стати. За що ще раз хотілося б подякувати всім, хто на мене вплив так чи інакше.
Велике враження на мене справив професор Святний Володимир Андрійович. Під його керівництвом я був відряджений на двохмісячне стажерування до Гамбургського технічного університету. Змістно із ним та доктором-інженером вищезазначеного університету Достой М.А. була обрана тема магістерської роботи під назвою "Заповнення нерегулярних об'ектів сферами".
Цілі, плани і бачення майбутнього
У планах на першому місці стоїть закінчення нашого університету та отримання диплому магістра. Це стандарт і відступати від нього не хотілося б. В іншому ж хочеться отримати досвід роботи фрілансера, так як це дає можливість роботи з будь-якої точки світу, де є інтернет. Така робота дозволила б спробувати здійснити мрію – вступити до театрального інституту. При цьому, я міг би і досі не сидіти без діла, заробляючи гроші. Неможливо зараз визначити на скільки це буде сумісне, але спробувати думаю варто. Не хочеться закидати вивчення мов. На даний момент крім російської та української мов, я володію ще й англійською на рівні побутового розмови, можливо слабкий технічний. Ще хочеться хоча б на рівні знання англійської оволодіти німецькою. Я вивчаю його близько 5–6 років, але як і раніше не можу нормально підтримати діалог з носієм мови. Дуже хотілося б так само вивчити французьку, вона дуже гарна і вивчення її мені цікаво у першу чергу, як то кажуть, "для душі", хоча мені здається, що відчутної користі це не принесе.
У разі провалу витівки з кар'єрою актора, розраховую на продовження роботи у сфері IT-технологій. Для цього необхідно буде постійно вдосконалюватися, вивчати щось нове і знайти свою нішу, яка буде цікава.