Особистісне становлення

Я, Метелиця Дар'я Ігорівна, народилася в місті Лисичанськ Луганської області. Це трапилося 23 травня 1992 року. Зазвичай в цей час вже досить спекотно, але той день відзначився вкрай холодною та вітряною погодою. Вітер був настільки сильний, що його поривами була зламана велика кількість тополь, які ростуть при дорозі.

Після мого народження моя сім'я деякий час проживала в місті Привілля, паралельно добудовуючи будинок, який купили мої батьки. Спочатку це був навіть не будинок, а його каркас з глиняних блоків і вкрай незручним плануванням. Але спільними зусиллями й вмілими руками мого батька і діда він був добудований і облагороджений: фасад будинку прикрашений лебедями, а карниз — білою обробкою. У цьому прекрасному місці я і провела своє дитинство.

Все своє дитинство я товаришувала і спілкувалася з хлопчиками, тому що дівчаток мого віку поруч не проживало. Ми полюбляли будувати курені, бігати, грати у футбол, лазити по деревах, кататися на велосипеді. Останнє займало більшу частину моїх розваг: я і мої друзі з'їздили все околиці нашого селища, влаштовували гонки.

З трепетом згадую часи, коли ми звали один одного гуляти: дзвінок був не на кожному будинку, і доводилося кричати під вікнами. Зараз такого, напевно, вже й не зустрінеш — телефони та інтернет відсіяли таку необхідність.

Насправді, дитинство, проведене без комп'ютера, безцінне. Ми гуляли на свіжому повітрі, активно проводили час, більше спілкувалися. Щоразу проблемою для наших матусь було загнати дитину додому.

Мені пощастило, і недалеко від мого будинку розташувався невеликий ліс, в якому навіть водяться зайці та білки. Восени там можна знайти гриби. Часто ми ходили туди збирати гербарій для виробів.

Осінь 1999 року ознаменувалася для мене вступом до школи. Все літо перед цим я з нетерпінням чекала вересня — мені було дуже цікаво дізнатися, що таке школа. Перші два класи я вчилася в українському класі. У моїй школі перші класи були не в основній будівлі, а в крилі дитячого саду. Це наклало певний приємний відбиток: у нас завжди був гарячий обід замість звичайних булочок з їдальні. Також там був басейн, в який ми ходили, але було це не часто. Уроки музики у нас були не такі, як скрізь: ми не вчили пісень. У будівлі школи був танцювальний зал з дзеркальною стінкою, де ми вчилися танцювати.

Але після двох років, проведених там, моя мама вирішила, що ця школа не дає достатньо знань з російської мови, і забрала документи. На наступний рік я йшла вже в іншу школу, в якій я також пробула два роки і завела багато нових знайомств.

Моя тітка працює вчителем в іншій школі, і саме вона запропонувала мені перевестися до неї. Добиратися до нової школи було хвилин на 10 довше, але так як все одно я щодня їздила на громадському транспорті, сильних змін в моє життя це не привнесло. Клас, в який мене направили, виявився дуже веселим і дружним. В колектив і шкільне життя я влилась досить швидко. Саме там почалися чисельні олімпіади. У 6-му класі їх було всього 4. З них було перше місце по місту з географії. За весь період навчання в школі я брала участь у міських олімпіадах з математики, права, історії, фізики, географії, української мови та літератури, хімії та ін.

За період навчання в школі вчителя дали достатньо знань для успішного проходження зовнішнього тестування без додаткової підготовки та занять з репетиторами.

Професійне становлення

Після закінчення школи переді мною стало питання: яку ж спеціальність обрати? Батьки надали мені повну свободу вибору, за що я їм дуже вдячна. Довідники для абітурієнтів пропонували таку кількість варіантів, від якої голова йшла обертом. У результаті детального вивчення великої кількості спеціальностей, мною були обрані дві, найбільш цікаві: архітектура та розробка програмного забезпечення. Архітектурний напрямок мені безсумнівно дуже близький, але хотілося чогось більш динамічного та сучасного, що і визначило мій подальший вибір.

У 2009 році я подала документи в Донецький Університет Інформатики і Штучного Інтелекта на факультет Сучасні комп'ютерні науки і технології, спеціальність Програмне забезпечення інтелектуальних систем, куди успішно пройшла на бюджет.

Перший курс був складним з точки зору вивчення програмування: спочатку було досить складно розібратися у всіх нюансах і тонкощах. Але пізніше усвідомлення і розуміння логіки розробки та написання програм все ж таки з'явилося. Відтоді вивчення нових мов і алгоритмів не доставляло мені великих труднощів.

Логічним завершеннім мого навчання в бакалавріаті було написання і захист випускної кваліфікаційної роботи на тему Розробка інструментальних засобів для виділення контуру і ліній на долоні, після чого був отриманий червоний диплом.

Але жага до знань спонукала мене вчитися далі, тому наступним етапом мого розвитку був вступ до магістратури

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

Після закінчення магістратури хотілося б бачити себе затребуваним фахівцем в IT-сфері. Окрім роботи маю бажання відвідати різні країни світу і познайомиться з культурою їх мешканців.