Біографія
Особистісне становлення
Я, Мохових Вікторія Володимирівна, народилася пізньою осінню, 16 листопада 1991 в місті Макіївка Донецької області. У цей день утворилася нова щаслива сім'я, в той момент з трьох осіб: мене, моїх мами і тата.
Я була не самою спокійною дитиною. Мені постійно потрібно було стрибати, бігати і лізті на дерева.
Мій тато – вболівальник ФК Шахтар
, з самого раннього дитинства він брав мене з собою на стадіон, коли грала його улюблена команда. Я завжди з нетерпінням чекала наступної нашої поїздки на стадіон.
Навчилася рано читати і рахувати, завдяки моїй улюбленій матусі, яка присвячувала велику частину свого вільного часу мені, за що я їй дуже вдячна. Мама – як багато це слово значить для мене, в ньому стільки любові і ласки, підтримки та турботи, тепла і ніжності. Вона навчила мене всьому, навчила жити. Вона для мене мама і найближча подруга, якій я можу довіритися, на яку можу покластися в будь‐якій ситуації.
Так як я була дуже активною дитиною, відвідувала різного роду секції: цирковий, дзюдо, танці, шахи. Також я любила кататися на роликах. Загалом, моє дитинство проходило весело та безтурботно.
Професійне становлення
У 1999 році 1 вересня мама зав'язала мені бант, одягла гарний білий костюм, а тато вручив букет червоних троянд, і я пішла до школи. Для мене в той день з'явився новий світ, в якому я жила протягом десяти років. З'явилися нові друзі, які потім стали для мене другою сім'єю.
У шкільні роки я активно брала участь у різніх конкурсах, заходах, олімпіадах з навчальних предметів. Протягом навчання захоплювалася історією, математикою та англійською мовою. Також, одним з моїх улюблених занять в той час, було читання художньої літератури. Фаворитом, з усіх прочитаних книг, для мене став роман Олександра Дюма «Королева Марго».
Нашим класним керівником була Рамазанова Аліса Михайлівна – педагог‐професіонал і просто чудова людина. Вона полюбила нас, як своїх власних дітей. Завжди могла допомогти у важкій ситуації, переживала за кожного учня. Я вдячна за все, що Аліса Михайлівна зробила для нашого класу.
Під час літніх канікул я їздила в дитячі оздоровчі табори, де знаходила величезну кількість друзів і брала участь у різних конкурсах. Також подорожувала з улюбленими батьками по Криму. Природа цього чудового півостріва просто зачаровувала. Я не могла відірвати погляду від пінного, шумного Чорного моря.
У 11 класі я почала захоплюватися комп'ютерами та інформатикою, що і дало мені потім напрямок у віборі професії.
У травні 2009 року добігло кінця шкільне життя. Сльози і страх перед новим початком наповнили мене. Напевно, я боялася ставати дорослою і прощатися з дитинством. Сумно було розлучатися з однокласниками, які стали для мене сім'єю.
Склавши успішно Зовнішнє незалежне оцінювання, переді мною став дуже важливий і серйозний вибір – вибір майбутньої професії. Оскільки останнім часом я захоплювалися комп'ютерами, я вирішила подати документи в Донецький Державний Університет Інформатики і штучного інтелекту. Так я і стала студенткою факультету сучасних комп'ютерних інформаційних технологій.
Студентські роки – це важливий період мого життя. В цей час я стала самостійнішою і відповідальнішою людиною. Перша лабораторна робота, курсова робота, сесія – все це для мене було чимось нездоланним і страшним, але виявилося все не так, як я собі уявляла. Першу сесію я здала без проблем, як і всі інші. Після іспитів я зрозуміла, що просто необхідно мати бажання, необхідно вірити у себе, і тоді обов’язково все вийде.
Одне з найяскравіших спогадів для мене це дебют першокурсника, в якому я брала участь. Завдяки цьому заходу ми познайомилися ближче, вже тоді стали одним цілим. Я думаю, що кожен студент пам'ятає свій дебют першокурсника, так як саме тоді офіційно починається студентське життя.
У 2013 році, Волченко Максим Володимирович, читав нам дисципліну Програмування та операційні системи для мобільних додатків
, за допомогою якої ми отримали безцінний досвід командної роботи. Ми були розділені на групи з 5 чоловік. Кожна група повинна була створити мобільний додаток у вигляді гри. Результатом нашої командної роботи стало зайняте перше місце на конкурсі командних проектів, а також ми отримали "Приз глядацьких симпатій".
Окремо мені хотілося б відзначити те, що я не перестаю відчувати почуття подяки. Подяка чудовим викладачам – професіоналам у своїй діяльності, які давали нам знання, подяка за їх ставлення до студентів і допомогу у складних ситуаціях.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Найголовнішою, найближчою метою для мене зараз є захист магістерської роботи, закінчення університету та отримання повної вищої освіти. Також, хотілося б удосконалити знання англійської мови.
Практично, як і кожна дівчина, хочу створити сім'ю і стати хорошою мамою для своєї дитини.