Автор: Складчиков В.О.
Источник: Збірка матеріалів днів теорії та практики інвестування – 2014 // Матеріали всеукраїнської науково–практичної конференції студентів і молодих вчених “Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю” – Донецк, ДонНТУ – 2014, с. 231–234.
Розбудова ринкової економіки України супроводжувалась суттєвим погіршенням стану та результатів діяльності підприємств через докорінну зміну умов господарювання. Багато підприємств за ці роки стали не конкурентоспроможні, їх продукція не вирізняється якістю, а рівень збитковості цих підприємств постійно зростає. Це загострює необхідність виявлення та підвищення ефективності використання усіх складових традиційного портфеля ресурсів підприємства (матеріальних, фінансових, трудових та ін.), що використовуються для його розвитку, відбувається зрушення убік тих ресурсів, що мають переважно інформаційну природу – інтелектуальні здібності персоналу, клієнтські бази, управлінські технології, ділова репутація тощо. Інформація поступово перетворюється на важливий ресурс, що дозволяє підприємству зміцнювати свою конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі.
Необхідно зазначити, що проблема інформації як економічного ресурсу досліджувалася цілою плеядою зарубіжних та вітчизняних науковців. Визначальну роль інформації у посиленні стратегічних позицій підприємств обґрунтовували відомі класики менеджменту М. Портер і В. Міллар, І. Ансофф та П. Друкер. Механізми інформаційного забезпечення розвитку підприємствами є предметом досліджень вітчизняних науковців та їх колег з країн пострадянського простору, у т.ч. у контексті менеджменту знань [1], інформаційного менеджменту [2], системного підходу до управління розвитком економічної організації.
Незважаючи на усвідомлення актуальності інформації як визначального ресурсу у забезпеченні конкурентоспроможності сучасного підприємства, залишається невирішеною низка проблем, пов’язаних з: оптимізацією інформаційних потоків як в середині, так і ззовні підприємства; виявленням принципів раціонального відбору та оцінки інформації задля зниження невизначеності середовища господарювання сучасних підприємств; ідентифікацією окремих видів інформації як стратегічно значущих ресурсів; доведенням можливості та практичної реалізації капіталізації інформації; використанням інформаційних ресурсів як основи для набуття нових конкурентних переваг, формування моделі розвитку з урахуванням специфіки об'єкту дослідження та можливих сценаріїв майбутнього, які ґрунтуються на прогнозуванні майбутніх показників розвитку підприємства, що дозволяє на базі отриманої інформації про минулий та теперішній стан припустити альтернативні шляхи його розвитку в майбутньому періоді.
Для підприємства, що прагне до лідерства, стає важливим не просто нагромадити інформацію, а ефективно її використати у власній господарській діяльності. Тому виникає проблема виокремлення стратегічно важливої інформації в контексті цілей та завдань розвитку підприємства, то пропонується виділяти два аспекти вивчення поставленої проблеми:
1) інформаційно–технологічний (або ІТ–аспект);
2) знаннєво–когнітивний аспект.
В ІТ–аспекті використання інформації як стратегічно важливого ресурсу забезпечується системами електронного документообігу, які є найбільш простими системами, здатні забезпечувати функціонування і розвиток компанії, є системи електронного документообігу, що дозволяють вирішувати всі типові завдання роботи з документами – реєстрація, введення та пошук документів, обмін документами, створення звітів, ведення архіву, встановлення прав доступу до окремих документів та системи в цілому, системами підтримки відносин (системами SCM і CRM) та ERP–системами. Останнім часом особливу увагу дослідники приділяють питанням впровадження ERP–систем як таких, що дозволяють оптимізувати управлінські процеси на підприємстві, створювати сприятливе середовище для ефективного використання усіх його ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових та ін.), а отже забезпечувати ефективність процесу формулювання, розробки та реалізації стратегії підприємства, що характеризується спрямованістю на створення відмітних характеристик організації або підвищення рівня її компетентності в спільноті подібних господарюючих суб’єктів.
Але на теперішній час необхідно використовувати більш продуктивні системи, такі як системи імітаційного моделювання (Busіness Іntellіgence – BІ), що не тільки поєднують процеси збору даних, аналізу, моделювання й прогнозування, але й за допомогою надійних та оперативних даних допомагають підвищувати поточну продуктивність робіт і якість планування. Крім того BІ–системи надають можливість знаходити нові способи використання таких активів, як знання персоналу, цінність клієнта, ефективні мережі бізнес–партнерів, можливі джерела інновацій, що є невід’ємним завданням стратегічного розвитку підприємства.
Ураховуючи високу важливість інформації для сучасного бізнесу, в аспекті інформаційного забезпечення стратегічного процесу на підприємстві уявляється недостатнім обмежуватись лише регламентацією якості та часу надходження інформації до менеджерів і фахівців, як це пропонується робити в межах інформаційного менеджменту. Вважаємо за доцільне підтримати гіпотезу про доцільність розробки та впровадження у вітчизняних компаніях інформаційної стратегії. Управління інформаційними ресурсами залишається концептуально та методично складним завданням, що тільки очікує та своє подальше наукове вирішення.