Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Актуальність теми дослідження. Характерною особливістю промислово розвинутих країн є постійне економічне зростання на основі здійснення інноваційної політики, впровадження у суспільне виробництво новітніх результатів творчої інтелектуальної праці. Значне місце серед них займають результати винахідницької діяльності (винаходи і корисні моделі), що віднесені законодавством до об'єктів промислової власності. Саме результати творчої інтелектуальної діяльності мають забезпечити основу економічного зростання України, стати суттєвим фактором її виходу з кризи, сприяти економічному, соціальному розвитку нашого суспільства. При цьому досвід країн як із стабільною, так і з перехідною економікою свідчить про необхідність створення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності, що стає однією з необхідних умов практичного вирішення проблем підвищення ефективності економіки країни.

Україна має вагомі об'єктивні передумови формування інноваційної стратегії довгострокового економічного розвитку. Це наявність висококваліфікованих трудових ресурсів, широкої мережі навчальних закладів, наукових та науково-технічних установ. За рівнем підготовки науково-технічних кадрів та фахівців вищої кваліфікації Україна належить до провідних держав світу.

Досить високим є і науково-технічний потенціал України. Це наявність визнаних у світі власних наукових шкіл та унікальних технологій, розробки нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніки, фізики, електрозварювання, технологій у галузі інформатики, телекомунікацій та зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.

У сучасний період розвитку України основне соціальне призначення державної науково-технологічної та інноваційної політики полягає в забезпеченні прогресивного розвитку суспільства шляхом підтримання необхідного для цього рівня науково-технічного потенціалу нації, використання наукових відкриттів, високоефективних винаходів для вирішення проблем сьогодення та майбутнього держави, забезпечення взаємовигідного обміну (трансферу) технологій в умовах світового поділу праці.

Одним із стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на 2003–2013 роки Законом України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" визначено також розвиток інноваційної культури суспільства.

Створення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності в кінцевому підсумку повинно привести до забезпечення стабільності економічного стану країни і стати однією із основних складових стратегії державної інноваційної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.В економічній науці проблема державної підтримки інноваційного розвитку є далеко не новою. Її аналіз займав помітне місце у працях Ю.Бажала, Є.Бойка, А.Власова, В.Гейця, М.Долішнього, Ю.Іванова, М. Крупки, А.Кузнєцової, І.Лютого. Фундаментальні дослідження, спрямовані на створення та удосконалення механізму державного стимулювання інноваційної діяльності, ведуть вчені О. Амоша, В. Антонюк, Л. Ємельяненко, А. Землянкін, М. Корецький, В. Онікієнко, М.Якубовський та інші. Зокрема науковцями досліджені особливості інноваційної діяльності, розвили сучасну теорію економічних відносин. Однак, роботи носять переважно загальнотеоретичний характер чи присвячені рішенню окремих аспектів проблем. До сих пір відсутній єдиний підхід щодо визначення сутності стимулювання інноваційної діяльності та концептуальних засад його організації та вдосконалення. Виходячи з цього, подальші дослідження стимулювання інноваційної діяльності підприємства є актуальними, чим зумовлено вибір теми магістерської роботи, її мета та завдання.

Мета і завдання роботи. Метою магістерської роботи є подальший розвиток теоретичних положень та створення методологічних рекомендацій щодо стимулювання інноваційної діяльності об’єктів господарювання.

Для досягнення мети у роботі потрібно вирішити наступні завдання:

  1. Проаналізувати роль стимулювання в управлінні інноваційною діяльністю;
  2. Визначити сутність стимулювання інноваційної діяльності;
  3. Уточнення змісту процесу стимулювання інноваційної діяльності;
  4. Аналіз практики стимулювання інноваційної діяльності;
  5. Аналіз зарубіжного досвіду державного стимулювання інноваційної діяльності;
  6. Визначити вплив податкового стимулювання інноваційної діяльності;
  7. Проаналізувати тенденції розвитку стимулювання інноваційної діяльності в Україні;
  8. Надати рекомендації щодо вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання.

Об’єкт дослідження. Об’єктом роботи є процес стимулювання інноваційної діяльності в Україні

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та практичні підходи, методи та інструменти стимулювання інноваційної діяльності в Україні

Методологічна основа роботи. Теоретичною та методологічною основою магістерської роботи послужили фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених в області стимулювання інноваційної діяльності. Для вирішення поставлених у роботі завдань застосовувалися наступні методи дослідження: загальнонаукові (системний аналіз, комплексний підхід, аналіз і синтез, дедукція та індукція, порівняння, методи обробки статистичної інформації), економіко-математичні методи, експертні методи.

Інформаційне забезпечення. Інформаційною базою дослідження є нормативні та законодавчі акти України, загальні положення наукових робот вітчизняних та зарубіжних вчених в рамках досліджуваної теми, експрес-інформація Держкомстату України, матеріали науково-дослідницьких конференцій, періодичні видання і мережа Internet.

Апробація результатів роботи. Основні ідеї, положення, пропозиції пройшли апробацію на 3 міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, серед яких: V Міжнародна науково-теоретична конференція молодих учених, аспірантів, студентів «Творчий пошук молоді - курс на ефективність» м. Хмельницький (25 лютого 2014, м. Хмельницький, ХКТЕІ), Всеукраїнська науково-практична конференція студентів та молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю» (27-28 березня 2014 року, м. Донецьк, ДонНТУ), II Міжнародна міждисциплінарна науково-теоретична конференція "Актуальні проблеми зайнятості населення" (30 квітня 2014 року, Донецьк, ДонНТУ).

Практична значимість роботи полягає в розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності в Україні, що дозволять збільшити ефективність інноваційної діяльності підприємств та сприятимуть економічному зростанню національної економіки.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми магістерської роботи, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено предмет, об’єкт та методи дослідження, наукова новизна та розкрито практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Загальнотеоретичні основи механізму стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання» досліджено особливості інновацій як об’єкту стимулювання, визначено зміст стимулювання інноваційної діяльності та уточнений механізм стимулювання інноваційної діяльності.

Розібрані усі категорії, як інновація, інноваційна діяльність, мотивування, мотиви і стимули можемо сформувати послідовність визначення поняття «стимулювання інноваційної діяльності».

Стимулювання інноваційної діяльності підприємств ми розуміємо як процес зовнішнього впливу на інтереси підприємств як суб’єктів господарювання та їхніх працівників, інших учасників інноваційного процесу, передусім суб’єктів фінансування інновацій для появи у них спонукального мотиву у здійсненні інноваційної діяльності та підвищенні її ефективності. Основними цілями якого є забезпечення економічної ефективності інноваційних робіт, збільшення кількості інноваційних пропозицій, підвищення якості та інтенсивності виконання проектів й праці суб’єктів інноваційного процесу, забезпечення високого науково-технічного рівня інновацій, зростання інноваційного (науково-технічного) потенціалу підприємств [1].

Також важливим є розроблення принципів формування системи стимулювання інноваційної діяльності. На основі аналізу інноваційної діяльності підприємств та методів їх стимулювання нами запропоновано такі принципи [2]:

  1. Комплексність – всебічне врахування інтересів працівників, використання широкого набору стимулів (матеріальних, моральних тощо);
  2. Збалансованість – взаємне узгодження елементів системи стимулювання;
  3. Стабільність – надання стимулюванню праці в інноваційному процесі постійного характеру, а не одиничної чи тимчасової акції; організаційне регламентування у вигляді положень, інструкцій, правил тощо;
  4. Справедливість та прозорість – система стимулювання повинна визнаватися справедливою співробітниками підприємства та забезпечувати об’єктивну оцінку результатів та ставлення до праці;
  5. Економічна доцільність – забезпечення випереджувальних темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання заробітної плати;
  6. Гнучкість та адаптивність – адекватне реагування на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

Залежно від того, як розподіляються обов'язки щодо створення і використання системи стимулів між учасниками інноваційного процесу, проявляються форми реалізації стимулювання інноваційної діяльності, а саме: державна, недержавна і змішана (з частковою участю держави), що розрізняються ступенем участі держави в процесі стимулювання і, відповідно, складом здійснюють його економічного суб'єктів [3].

Методи стимулювання інноваційної діяльності представлені двома групами методів – економічними (в основі яких лежить застосування відповідних грошово-вартісних регуляторів) та організаційно-правовими (що передбачають комплекс законодавчих та адміністративних заходів, спрямованих на створення умов для здійснення і активізації інноваційної діяльності) та передбачають використання відповідних інструментів, кожен з яких представляє собою набір кількісних і якісних параметрів, що виражають дію передбаченого цим інструментом стимулу.

Методи стимулювання інноваційної діяльності

Рис. 1 – Методи стимулювання інноваційної діяльності
(анімація: 6 кадрів, 10 циклів повторення, 65.9 килобайт)

Висловлюючи сутність стимулів, що застосовуються державою у стимулюванні інноваційної діяльності та виступаючи базисом заходів, спрямованих на розвиток і активізацію цієї діяльності, інструменти стимулювання визначають ефективність державного стимулювання інноваційної діяльності та шляхи її підвищення [4].

У розділі 2 «Організаційно-методичне забезпечення стимулювання інноваційної діяльності» проаналізована роль стимулювання в управлінні інноваційною діяльністю, систематизований зарубіжний досвід державного стимулювання інноваційної діяльності та визначений вплив податкового стимулювання інноваційної діяльності.

Проаналізувавши функції інноваційного менеджменту на макрорівні було показано, що функція стимулювання в управлінні інноваційною діяльністю є невід’ємною та потребує глибшого розбору, оскільки стимулювання одна із функцій управління, а держава виконує усі п’ять функцій. Вміло побудоване державне управління інноваційною діяльністю, успішне використання сукупності інструментів впливу держави на інноваційну діяльність, дасть можливість реалізувати стратегію інноваційного розвитку, яка забезпечить стабільне економічне зростання, збалансованість соціального розвитку, зростання добробуту населення країни.

Важливим у стимулюванні інноваційної діяльності є:

1. Фінансова підтримка виконання інноваційних проектів шляхом пільгового кредитування за рахунок бюджетних коштів, повної чи часткової компенсації витрат інноваторів на сплату процентів комерційними банками та іншими фінансово кредитними установами за кредитування інноваційних проектів.

2. Стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ шляхом надання гарантій за інноваційними проектами та майнового страхування реалізації цих проектів у страхових установах.

3. Установлення пільгових ставок податків на додану вартість по операціях з продажу товарів, пов’язаних з реалізацією інноваційних проектів, і податку на прибуток, одержаного від виконання інноваційних проектів.

4. Застосування гнучкої системи амортизації основних фондів науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інноваційних підприємств, зокрема прискореної амортизації активної частки фондів.

5. Звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість щодо сировини, устаткування, обладнання, комплектуючих виробів та інших товарів, необхідних для виконання пріоритетного проекту.

6. Підтримка функціонування і розвиток сучасної інноваційної інфраструктури [5].

Огляд літературних джерел дає змогу виділити найважливіші інструменти, які використовуються для сприяння інноваційній діяльності: створення центрів трансферу технологій, науково-технічних парків, науково-дослідних установ, безпосереднє співінвестування інноваційних інвестицій, податкові пільги, спрощення адміністративних процедур, підтримання підприємств, які інвестують кошти у бідніших регіонах держави, створення технологічних парків та ін. [6].

Окремі інструменти інноваційної політики та механізми їх використання ефективні в одній країні та зовсім непридатні для використання в іншій. Тому більшість держав, як правило, реалізують державну політику в інноваційній сфері, комбінуючи методи прямого та опосередкованого впливу, рівень застосування яких залежить від того, до якого напряму тяжіє національна інноваційна політика [7].

У розділі 3 «Рекомендації щодо вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання» пропонується розробка рекомендації з вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання, а саме:

- надати рекомендації щодо вдосконалення механізму стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання;

- запропонувати комплексні методи стимулювання інноваційної діяльності;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення ефективної податкової системи стимулювання.

Висновки

У магістерській роботі досліджено комплекс актуальних питань щодо загальнотеоретичних засад, організації та вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності об’єктів господарювання. Основні висновки та рекомендації зводяться до такого.

1. Інноваціям притаманні специфічні особливості, що знижують складність їх стимулювання. Тому при організації механізму стимулювання інноваційної діяльності ці особливості необхідно враховувати. Стимулювання інноваційної діяльності має складний і багаторівневий характер, інтегруючий відносини держави, суспільства і господарюючих суб'єктів, що виступають адресатами інноваційної підтримки.

2. Активізація інноваційної діяльності підприємств потребує створення дієвої системи її стимулювання. Стимулювання інноваційної діяльності підприємств ми розуміємо як процес зовнішнього впливу на інтереси підприємств як суб’єктів господарювання та їхніх працівників, інших учасників інноваційного процесу, передусім суб’єктів фінансування інновацій для появи у них спонукального мотиву у здійсненні інноваційної діяльності та підвищенні її ефективності.

3. Україна, незважаючи на не зовсім сприятливий загальний економічний клімат, може використати досвід ряду нових індустріальних країн, яким вдалося досягти значних успіхів у розвитку інноваційної активності і підвищенні конкурентоспроможності своїх національних економік. Зокрема, доцільно було б перейняти досвід Франції щодо створення технологічних парків; Америки – щодо особливостей організації венчурного бізнесу; Японії – щодо особливостей фінансування інноваційних проектів; ЄС – щодо формування спільного інноваційного простору.

При написанні автореферату кваліфікаційна робота магістра знаходиться у стадії розробки. Запланований термін остаточного її завершення – грудень 2014 року. Повний текст роботи та матеріали за темою дослідження можуть бути отримані у автора після зазначеної дати.

Перелік посилань

    1. В.І. Карюк. Стимулювання інноваційної діяльності підприємств як інструмент підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2011. - № 24. – С. 362–367.

    2. О.І. Тивончук. Аналіз формування системи стимулювання інноваційної діяльності підприємств // Електронний науковий архів Науково-технічної бібліотеки Національного університету "Львівська політехніка" . – 2009. – № 44. – С. 234–238.

    3. А.Ю. Бахчисарай. Косвенные методы стимулирования инновационной деятельности: мировой опыт // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – 2011. – № 1. – С. 16–20.

    4. М.В. Парфенова. Форми, методи та інструменти стимулювання інноваційної діяльності: сутність, термінологія, способи систематизації // ИнВестРегион. – 2013. - № 1. – с. 47.

    5. О.О. Жовтанецька, Г.Й. Никифорук. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ // Електронний науковий архів Науково-технічної бібліотеки Національного університету "Львівська політехніка" . – 2011. – № 50. – С. 317–323.

    6. В.О. Касьяненко. Зарубіжний досвід управління інноваційним потенціалом економіки та можливості його використання в Україні // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. - № 4. – C. 200-204.

    7. В. Коваленко, М. Мельник. Зарубіжний досвід податкового стимулювання інноваційної діяльності // Формування ринкової економіки в україні. – 2009. – Вип. 19. – C. 301-306.

    8. С.И. Кравченко. Основные направления повышения эффективности управления инновационной деятельностью на отечественных предприятиях // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. - Вип. 76. - Донецьк: ДонНТУ. - 2004. - С. 156-162.

    9. Хобта В.М., Кравченко С.І. Розвиток системи регулювання інноваційної діяльності // Економіка: проблеми теорії та практики. - Т. 1.-Днепропетровск: ДНУ. - 2004. - № 188. - С. 245-250.

    10. Кравченко С.І. Основні напрямки удосконалення державної політики підтримки інноваційної діяльності // Маркетинг в Україні. - 2000. - №4 (6). - С. 58-59.

    11. Фіщенко О.М. Обґрунтування доцільності здійснення операцій трансферу технологій Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Випуск 255: В 9 т. – Т. VI. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – С. 1523-1530.