Автор: Чернышова О. В., Скибенко Г. Г.
Источник: Використання міжнародних стандартів в цілях підвищення ефективності діяльності підприємств. // Матеріали міжвузівської студенської конференції. – Донецьк: ДВНЗ Донецький національний технічний університет
, 11 листопада 2013 р. – С. 133–135.
На початку ХХІ століття людство здійснює перехід до нової стадії розвитку продуктивних сил, до нової соціально-економічної форми організації виробництва, іменованою інформаційним або постіндустріальним суспільством. В умовах переходу суспільства до інформаційної економіки вирішальним фактором розвитку виступають уже не природні, матеріально-речові ресурси, а інтелектуальний капітал. Використання знань стає провідним чинником економічного розвитку та рівня життя населення, а всі сектори економіки стають наукомісткими. Без поширення інтелектуального капіталу у всі сфери діяльності неможливе становлення інформаційної, знаннєвої економіки та інноваційний розвиток національної економіки.
Формуючись на індивідуальному рівні, акумулюючись у суспільстві (регіоні) у вигляді інформаційних ресурсів, знань, та функціонуючи в процесі взаємодії людей, інтелектуальний капітал здійснює багатоплановий вплив на розвиток національної економіки та економіки регіонів. Тому проблема формування та використання інтелектуального капіталу як вирішального фактора соціально-економічного розвитку України є актуальною [1].
Якщо розглядати капітал з позиції речових факторів виробництво, тобто як сукупність засобів виробництва, які принесуть прибуток їх власникові, то, наприклад, А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход [1]; Д. Рікардо – як ту частину багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для проведення в дію праці [2, с. 9–10]; Дж. С. Міль – як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці [3, с. 148]; А. Маршалл – як сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватись з рівною ефективністю, але які не є безкоштовними дарами природи[4, с. 234].
Якщо розглядати капітал як певне вкладення, що дає змогу отримувати прибуток, то до нього треба віднести і вкладення у робочу силу (Г. Беккер, Дж. Мінсер). Цей підхід має назву концепція людського капіталу
.
З позиції П. Самуельсона, капітал складається з таких факторів виробництва:
1) природні ресурси;
2) ресурси людської праці;
3) капітальні блага, вироблені самою економічною системою [5, с. 203].
Мета. Розглянути основні визначення поняття інтелектуальний капітал
.
Інтелектуальний капітал являє собою щось начебто колективного мозку
, що акумулює наукові й повсякденні знання працівників, інтелектуальну власність і накопичений досвід, спілкування й організаційну структуру, інформаційні мережі й імідж фірми" [6].
Складові частини інтелектуального капіталу, відповідно до точки зору В. Л. Іноземцева: по-перше – людський капітал, втілений у працівниках компанії у вигляді їхнього досвіду, знань, навичок, здібностей до нововведень, а також до загальної культури, філософії фірми, її внутрішнім цінностям; по-друге – структурний капітал, що включає патенти, ліцензії, торговельні марки, організаційну структуру, бази даних, електронні мережі.
Під інтелектуальним капіталом Б. Б. Леонтьев розуміє вартість сукупності наявних у нього інтелектуальних активів, включаючи інтелектуальну власність, його природні й придбані інтелектуальні здібності й навички, а також накопичені їм бази знань і корисні відносини з іншими суб’єктами [7]. Цінність суб’єкта інтелектуального капіталу завжди повинна розглядатися в співвідношенні з реально очікуваними результатами його інтелектуальної діяльності й на цій підставі повинна виражатися відповідною вартістю. Інтелектуальний капітал є провідним капіталом і складає основу будь-якого підприємства на сучасному етапі розвитку національної економіки.
Глибоким є дослідження сутності інтелектуального капіталу О. Бутнік-Сіверського, в роботі якого [8] інтелектуальний капітал – це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості. Як економічна категорія інтелектуальний капітал розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що під час свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості
.
Сутність інтелектуального капіталу як економічної категорії можна визначити як систему відносин різних економічних суб’єктів з приводу раціонального, стійкого його відтворення на основі прогресивного розвитку науки з метою виробництва конкретних товарів, послуг, доходу, підвищення життєвого рівня, рішення проблеми нерівномірності світового й регіонального розвитку на основі персоніфікованих економічних інтересів суб’єктів.
Отже, інтелектуальному капіталу властиво більш високий рівень розвитку в порівнянні із уже відомими функціональними формами капіталу, критерієм чого є більш стійкий рівень економічного росту суспільства, ефективності його структур. Інтелектуальний капітал, розвиваючись на основі попередніх форм капіталу, вбирає в себе їхні основні властивості й одночасно має власний зміст. Інтелектуальним капіталом у сучасних умовах можуть володіти люди будь-яких професій, здатні до творчого мислення, тому що їхнім капіталом стає здатність до неординарних вчинків і дій. Але присвятити себе наукової або якої-небудь іншої інтелектуальної діяльності вони вирішують тільки тоді, коли вони можуть очікувати від цього вигоди, як грошової, так і морально-психологічної, переважаючої вигоди простих носіїв робочої сили.