Біографія
Дитинство і школа
Я народилася 17 лютого 1992 року в місті Ліхен (Lychen), що на північному сході Німеччини. Мій батько – військовослужбовець, а мати – майстер з ремонту одягу. У листопаді 1994 року ми переїхали до України і зараз живемо в Донецьку. Мої батьки – Павло Тимофійович і Любов Олексіївна – працюють за своїми спеціальностями. Ще у мене є молодший брат – Сергій, 1995 року народження, який на даний момент є студентом ДонНТУ і вивчає комп’ютерні науки.
Моє дитинство пройшло у Донецьку. Коли мені було 4 роки, мене віддали в дитячий садочок, де я почала спілкуватися з однолітками та розвиватися творчо. Моєю першою школою була школа № 118. У класі на початку навчання було 40 дітей і далеко не всі виявляли бажання вчитися. Я не демонструвала успіхів у навчанні, була майже трієчницею. І я дуже вдячна своїм батькам, які забрали мене з цієї школи після 7‑го класу і відправили в Донецький технічний ліцей, який я досі вважаю своєю alma mater.
Це заклад було засновано в 1992 році Михайловим Миколою
Миколайовичем. Ліцей являв собою щось на зразок старшої
школи –
діти
навчалися за програмою 8‑го, 9‑го, 10‑го
та 11‑го класів. Відмінною особливістю
даного закладу, крім, звичайно ж, поглибленого вивчення точних наук, є
і наближений до університетського режим навчання: уроки розбиті на
пари
, один великий потік ділитися на маленькі
групи.
Більша частина випускників успішно вступає в університети. Я думаю, що
саме цей факт зіграв вирішальну роль, коли мої батьки вирішили змінити
школу.
Підхід до навчання там був серйозним, як і самі діти, що відбираються за результатами конкурсу. Вони мали зовсім інші орієнтири в житті, відмінні від мого минулого оточення. В технічному ліцеї в мені відкрилися здібності до точних наук. Також, завдяки зусиллям Миронової Світлани В’ячеславівни, я полюбила світову літературу і мови, що в подальшому відбилося на моєму житті. Але найголовніше, що мені дав цей заклад – це бажання вчитися і розвиватися.
Зрештою, чесна конкуренція між однокласниками і прекрасна атмосфера технічного ліцею зробили свою справу. Я закінчила школу із золотою медаллю, набрала на ЗНО 192 із 200 можливих балів з математики і легко вступила в ДонНТУ на факультет комп’ютерних наук і технологій.
Університет
Спочатку, у зв’язку з моєю любов’ю до математики, я хотіла
займатися
комп’ютерними науками, але консультація з Дмитрієвою Ольгою
Анатоліївною змінила мої плани. Я побачила в моїй нинішній
спеціальності ідеальні для мене риси, адже улюблена мною математика
перетинається з перспективною і важливою в наш час економікою. У
підсумку я вибрала саме спеціальність Економічна
кібернетика
.
На самому початку навчання мені було не дуже легко, але я подолала труднощі і закінчила бакалавріат з червоним дипломом. Зараз я в магістратурі і хочу продовжити низку моїх успіхів у навчанні.
На даний момент я пишу дипломну роботу магістра. Мій керівник – Федяєв Олег Іванович. Цей викладач прочитав нам 2 курси і справив на мене дуже хороше враження. Олег Іванович дуже любить свою роботу, завжди творчо підходить до процесу навчання і намагається все, що робить, робити ідеально. І саме тому, коли прийшла пора обирати керівника дипломного проекту, я вибрала його. А тема, яку ми з Олегом Івановичем обрали пізніше дуже актуальна і для мене в тому числі. Моя тема пов’язана з ринком праці.
Життя поза навчанням
Але на одному навчанні життя не закінчується, чи не так? Я це зрозуміла ще в початкових класах і почала розвиватися і в творчому руслі. Я займалася співом, театром, але, на жаль, інтенсивна підготовка до вступу завадила мені продовжувати ці заняття. На другому курсі університету я почала займатися східними танцями, які досі є важливою частиною мого життя.
Та я відчувала, що це не все, що мені ще чогось не вистачає. І я знайшла це в громадській організації AIESEC, в якій перебуваю ось вже півтора року.
Починаючи з третього курсу університету, я щільно займаюся мовами – англійською і польською, яку вивчала на базі Польського Технічного Факультету. Так само планую вивчати німецьку мову, яку на даний момент знаю тільки на початковому рівні.
Взимку 2013 року я поїхала на соціальне стажування в місто Констанца, Румунія, де пропрацювала 2 місяці як викладач для підлітків 16‑ти років. Я допомагала їм з профорієнтацією та самоорганізацією, пояснювала основи управління своїм часом, ораторського мистецтва та багато іншого. Життя в одній з країн Європейського Союзу справило на мене незабутнє враження, воно дало мені мотивацію зробити нашу країну кращою, вкласти свою лепту в її успіх і процвітання.
Літо 2013 року я провела, стажуючись у компанії Procter&Gamble у відділі CBD (Corporate Business Development). Робота в міжнародній компанії дала мені досвід не тільки професійний, але й соціальний, адже мені довелося жити 3 місяці в чужому на той момент для мене Києві, де в мене не було ні друзів, ні знайомих. Але я подолала всі перешкоди і тепер не боюся міняти своє життя і рухатися далі.
Після закінчення університету я хочу побачити більше цього світу, зрозуміти, що і як може допомогти моїй країні стати на шлях розвитку. Для себе особисто я хочу відчувати задоволення від життя, що нерозривно пов’язано з використанням моїх здібностей на благо.