Автори: Я. В. Калініна, А. В. Мєшков
Джерело: Дні теорії і практики інвестування / Матерiали внутрівузовської навчальної конференцiї студентiв, аспiрантiв та молодих вчених. – Донецьк, ДонНТУ – 2013.
Активізація інвестиційної діяльності на сьогодні, є однією з головних умов успішних ринкових перетворень та економічного зростання нашої держави. Зниження інвестиційної активності економічних суб’єктів і нестача джерел фінансування вітчизняного ринку в умовах економічної кризи актуалізує проблему вибору інвестиційних проектів, які можуть забезпечити високу віддачу від вкладення капіталу. У зв’язку із цим набувають особливої важливості питання, пов’язані з вивченням особливостей формування сприятливих умов інвестиційного середовища для підвищення ефективності функціонування підприємств [1]. Також слід акцентувати увагу на тому, що успішність багатьох галузей залежить від трудових ресурсів на які покладений увесь виробничий процес і від успішної мотивації яких залежить продуктивність підприємства. Під інвестиціями у розвиток кадрового потенціалу, в першу чергу, слід розуміти витрати підприємства, що пов'язані з оплатою праці. Заробітна плата як складова інвестиційних затрат впливає на ефективність інвестиційних проектів. Важливо наголосити на тому, що заробітна плата має двоїсту природу – є джерелом доходу для працівників і статтею у структурі витрат підприємства. Тому виникла необхідність інвестування коштів в кадровий потенціал як провідну складову виробничого процесу для отримання подальшої економічної вигоди [2].
Велика кількість вітчизняних вчених і науковців займалися дослідженням в галузі інвестування і оплати праці, зокрема це С. В. Васильчак, О. Р. Жидяк, Ю. В. Нефьодова, Л. Д. Гармідер, Н. О. Степаненко, М. М. Ситников, О. М. Захарова, Шекшуєв О. А., Ільяшенко Ю. Г., Р. О. Розенко, А. В. Бондаренко, Е. І. Полуянова, М. В. Капериз, О. Ю. Шилова та ін. Однак ще залишилися невирішеними деякі питання в цій сфері, а саме: майже не приділяється увага особливостям інвестування в розвиток трудових ресурсів і їх мотивація.
Метою статті є дослідження специфіки здійснення капіталовкладень в трудові ресурси в сучасних умовах господарювання в Україні.
Заробітна плата це один із видів капіталовкладень, ефективність використання якої може привести до максимізації ефективності результатів діяльності підприємства. Цей елемент витрат підприємства потребує особливої уваги інвесторів, розподіляється у часі з подальшим принесенням вигод. Важливо для якісної організації процесу виробництва зацікавити трудові ресурси в результатах своєї роботи [3]. Для цього необхідно стимулювати та мотивувати працівників. В якості мотивації постає заробітна плата: необхідно забезпечувати додаткові виплати, тобто підвищувати оплату праці залежно від ефективності результатів виробництва, а це потребує певних витрат підприємства, які покриваються шляхом інвестування, тобто додаткового залучення коштів. В іншому випадку працівник незацікавлений в ефективності своєї праці, а це погіршує результат процесу виробництва в цілому.
У сфері оцінки та оплати праці персоналу на сучасних підприємствах накопичено чимало проблем, які загострилися з виникненням економічної кризи. Застарілі системи оцінки складності праці, що базуються переважно на використанні тарифно-кваліфікаційних довідників та тарифних сіток, суб’єктивні підходи до визначення результатів праці провокують виплату працівникам несправедливої заробітної плати, принципи нарахування якої не відповідають вимогам ринкової економіки [4]. Мікроекономічні недоліки в організації заробітної плати обумовлюють її незадовільний стан на регіональних, галузевих та національному рівнях. Фахівці в сфері оплати праці зазначають, що заробітна плата в Україні формується поза врахування визнаних світовою практикою зарплато утворюючих чинників, якими є кількість, якість і результати праці. У сучасних умовах підприємству важливо знати можливі напрями інвестування в персонал і активно їх використовувати.
Отримати очікувану окупність від інвестованих коштів у людський капітал можна лише за умови, що працівники чітко усвідомлюють потребу у власному професійному розвитку або необхідності перепідготовки. Досягти такого розуміння можливо завдяки зростанню вмотивованості та лояльності працівників до підприємства, збільшенню питомої ваги працівників, які у повній мірі задоволені власним робочим місцем та створеними роботодавцем умовами праці [5]. Кожен роботодавець на підставі комплексного аналізу наявного обсягу вільних фінансових ресурсів, затвердженого стратегічного плану розвитку підприємства та обізнаності щодо доцільності інвестування у людський капітал має обґрунтовано приймати оперативні та перспективні рішення про необхідність професійного розвитку певних категорій персоналу або окремих працівників. У цьому аспекті для прийняття роботодавцем вірного рішення доцільним є співставлення можливих наслідків кожного з варіантів обраної ним стратегії щодо інвестування у людський капітал (табл. 1).
Досліджуючи питання інвестування в процес виробництва, слід зробити висновок, що ефективність результатів залежить від якості системи оплати праці на підприємстві. Мотивація трудових ресурсів є необхідною складовою організації процесу. таким чином, враховуючи вищенаведене, а також з метою недопущення критичних негативних соціально-економічних наслідків, видається доцільним зконцентрувати зусилля як держави, в цілому, так і окремих підприємств, зокрема, на оптимізації інвестування у розвиток кадрового ресурсу на різних рівнях.
1. Бережна І. Ю. Інвестиційно-інноваційний аспект розвитку національної економіки / І. Ю. Бережна // Финансовые рынки и ценные бумаги. – № 5. – 2011. – с. 12–18.
2. Новак І. М. Сучасні пріоритети інвестування людського капіталу в Україні / І. М. Новак // Збірник наукових праць Харківського національного економічного університету. Управління розвитком. – 2006. – № 4. – с. 83–86.
3. Савченко В. А. Управління розвитком персоналу: Навч. посібник / В. А. Савченко – К.: КНЕУ, 2002. – 351 с.
4. Соколова О. С. Джерела інвестицій у людський капітал / О. С. Соколова // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 174: В 2 т. Т.1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – с. 269–274.
5. Розенко Р. О. Человеческий капитал как основной источник экономического роста // Экономика Украины. – 2003. – № 7. – с. 48–53.