УДК 330.322:347.211

Клековкіна Т.В.

Державний вищий навчальний заклад

«Донецький національний технічний університет»

ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ РОЗВИТКУ ЙОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

На сучасному етапі підприємства працюють в умовах жорсткої конкуренції. Тому виникає потреба постійно диференціюватися та вдосконалювати свою діяльність для подальшого функціонування на ринку та підвищення конкурентоспроможності. Ця вимога особливо загострена для українських підприємств, які характеризуються застарілістю основних фондів, низьким рівнем технологій та збитковістю близько 36 % суб’єктів господарювання. Усе це вимагає значних обсягів інвестицій. Так, за оцінками Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, потреба в інвестиційних ресурсах країни складає близько 400 млрд. дол. США. Враховуючи обмежені результатами діяльності можливості підприємств та умови на кредитному ринку, необхідно приймати міри щодо підвищення інвестиційної привабливості підприємств. Для цього необхідно використовувати всі існуючі фактори та резерви, серед яких все більшого значення набуває розвиток інтелектуального капіталу.

Серед вчених, що займалися дослідженням проблеми підвищення інвестиційної привабливості вагомий внесок зробили І. Бланк, Е. Вологдин, А. Гончарук, Д. Ендовицкий, Р. Лакруа, Т. Майорова, В. Мельник, А. Понин, А. Пересада, В. Хобта, У. Шарп, В. Юрчишин та інші науковці.

Питаннями сутності інтелектуального капіталу та особливостям процесів його використання присвячені дослідження Гапоненко А. Л., Гусаковської Т. О, Даум Ю., Едвінсон Л., Ілляшенко С., Колот О., Кендюхова О. В. , Корнєва О. В., Кравченко С. І., Маркової Н. С., Свейбі К., Стюарт Т. та інші. Проте потребує уточнення розгляд інтелектуального капіталу в якості важливого фактору підвищення інвестиційної привабливості підприємства.

Метою даної статті є поглиблення теоретичних положень з підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі розвитку його інтелектуального капіталу.

Використання інтелектуального капіталу як важливого фактору підвищення інвестиційної привабливості підприємства потребує, насамперед, розкриття його сутності. К. Свейбі трактував інтелектуальний капітал як сукупність нематеріальних активів, відносячи до їх числа як індивідуальні інтелектуальні цінності (знання та досвід працівників), так і ті з них, що належать організації в цілому (посадові інструкції, програмне забезпечення, методичні вказівки з виконання конкретних робіт, тощо) [1]. На думку автора, кожен з цих активів може приносити фірмі один з чотирьох видів вигід: прискорювати зростання компанії, збільшувати дохідність, підтримувати стабільність або підвищувати ефективність окремих бізнес-процесів та діяльності фірми в цілому. Отже, яку б вигоду не приносив підприємству інтелектуальний капітал, він, безспірно, буде підвищувати його інвестиційну привабливість.

Вирішення задачі підвищення інвестиційної привабливості підприємства включає два етапи: оцінка рівня інвестиційної привабливості та виявлення факторів, які можуть забезпечити її підвищення. В теорії та на практиці напрацьовано значна кількість методів вимірювання рівня інвестиційної привабливості. Слід сказати, що всі вони, в тій або іншій мірі, враховують окремі аспекти рівня використання інтелектуального капіталу через включення окремих характеристик його складових. Зазвичай, для визначення рівня інвестиційної привабливості підприємства використовуються фінансово‐економічні показники, які групують за такими блоками: показники рентабельності; ділової активності; фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності; показники потенціалу акцій [2]. В своєму складі ці показники включають такі складові інтелектуального капіталу як: ефективність використання знань працівників, наявність програмного забезпечення, торгівельних марок, патентів, ліцензії та ін. Проте, розмитість цих характеристик не дозволяє сформувати цілісного уявлення про вплив цього важливого фактору.

В той же час, слід визначити, що окремі підходи більш концентровано розкривають значення інтелектуального капіталу. Так, менеджерами шведської компанії Skandia у 1993-1994 роках була розроблена модель під назвою Навігатор Skandia для оцінки ринкової вартості компанії з деталізованою структурою інтелектуального капіталу. Ринкову вартість компанії дослідники розділили на фінансовий капітал та інтелектуальний капітал [3].

Наступний етап при вирішенні задачі підвищення інвестиційної привабливості підприємства включає пошук факторів, що забезпечать його підвищення. Серед діючих факторів і резервів підвищення інвестиційної привабливості часто відокремлюються три групи: фінансово‐економічні, що здійснюють прямий вплив на рівень привабливості підприємства, та дві групи непрямого впливу, а саме соціальні і інформаційні [2]. Проте, слід вказати на необхідність виділення інтелектуального капіталу як окремого фактору підвищення інвестиційної привабливості.

Таким чином, в процесі побудови інформаційного суспільства, коли інтелект виходить на перший план, розвиток інтелектуального капіталу є найбільш прогресивним з усіх існуючих факторів. Такий підхід забезпечить суттєве підвищення інвестиційної привабливості підприємства та розширить його можливості в здійсненні інвестиційних процесів.

Перелік використаних джерел:

1. Sveiby K.E. Invisible Balance Sheet. Accessed [Електронний ресурс]. / K.E. Sveiby – 1986. – 138 р. – Режим доступу: http://www.sveiby.com/Portals/0/articles/IntangAss/DenOsynliga.pdf..

2. Хобта В.М., Попова О.Ю., Мєшков А.В. Активізація і підвищення ефективності інвестиційних процесів на підприємствах // Монографія: НАН України. Інститут економіки промисловості. МОН України. ДонНТУ. – Донецьк, 2005. – 343 с.

3. С.В. Комаров, А.Н. Мухаметшин – Методологический анализ категории нематериальный капитал.