АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Актуальність обраної теми полягає в тому, що в умовах нестабільного економічного положення України, якому притаманні висока залежність від впливу політичних чинників, посилення рівня конкурентної боротьби, мінливість бізнес–середовища, підприємствам необхідно формувати ефективну антикризову політику для забезпечення конкурентоспроможності.

Управління в умовах кризи, або управління, спрямоване на виведення підприємства з кризового стану, називається антикризовим управлінням. Значну увагу проблемі антикризового управління приділяли такі науковці як: Василенко В. О, Комарницький І. Ф., Лігоненко Л. О, Макаренко Ю. П., Терещенко О. О., Шапурова О. О. та інші.

Об’єктом дослідження статті є антикризове управління підприємством.

Для того, щоб дати чітке визначення антикризовому управлінню, необхідно визначити, що таке криза. Криза – це процес трансформації усталеної структури діяльності організації і переломний момент у її розвитку. Загалом виділяють значну кількість причин кризових ситуацій та кризового стану підприємств. По відношенню до місця виникнення причини криз виділяють.

1. Зовнішні відносно підприємства, на які воно не в змозі впливати або має обмежений вплив.
2. Внутрішні, що виникають в результаті діяльності самого підприємства.

Пошук напрямів виходу підприємства з економічної кризи безпосередньо пов’язаний з усуненням причин, які її зумовлюють. Для цього необхідно здійснити ретельний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, виділити компоненти, які впливають на нього, зібрати та відслідковувати інформацію про кожну складову і на основі оцінки реального становища підприємства з’ясовувати причини кризового стану.

Висока ймовірність виникнення й розвитку кризи в процесі діяльності будь-якого підприємства зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління.

Макаренко Ю. П. визначає антикризове управління як систему управління в умовах кризи з відповідною конкретизацією мети, принципів і елементів, що забезпечують її функціонування [6].

«Антикризове управління» – постійно організоване спеціальне управління, в основу якого покладена система методів та принципів розробки та реалізації специфічних управлінських рішень, що приймаються відокремленим суб’єктом в умовах суттєвих ресурсних та часових обмежень, і підвищеного ризику, фінансових та інтелектуальних витрат для відновлення життєздатності підприємства та недопущення його ліквідації як господарюючого суб’єкта. Об’єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства, що має негативні наслідки для життєдіяльності підприємства, її усунення та запобігання. Основною метою антикризового управління є розробка й реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства задля уникнення його банкрутства.

Антикризове управління має певні особливості, до основних з яких слід віднести: специфічність мети здійснення, специфічність управлінського інструментарію; ресурсні обмеження; часові обмеження; орієнтація на розв'язання проблем, а не тільки їх зовнішніх проявів; орієнтація та мінімізацію втрат усіх його учасників (власників, кредиторів, персоналу, держави); інноваційний характер. Головне завдання антикризового управлiння полягає в оперативному виробленнi таких рiшень, якi дозволили б досягти бажаного результату при мiнiмальних додаткових коштах i при мiнiмальних негативних наслiдках. Це можливо на основi пiдготовки спецiальної системи менеджменту кризових ситуацiй. У вiдповiдностi з цим пiдходом менеджмент кризових ситуацiй повинен включати наступнi етапи:

• діагностику, яка направлена на оцінку параметрiв кризової ситуацiї;
• розробку концепцiї подолання кризи, яка нацiлена на вироблення стратегiчних i оперативних мiроприємств;
• реалiзацiю цiєї концепцiї для усунення кризи i її наслiдкiв;
• вихiд на намiченi цiлi нормального функцiонування органiзацiї.

В свою чергу, кожен з цих етапiв включає бiльш детальнi завдання.

Дiагностика включає в себе розпiзнавання вiдхилень параметрiв ситуацiї вiд нормальної, раннє виявлення симптомiв кризової ситуацiї, оцiнку ймовірних ознак загрози кризи; встановлення причинно-наслідкових зв'язкiв i прогнозування можливих напрямiв розвитку кризи за параметрами можливих втрат, можливостi збиткiв i рiвня дефiциту часу для виходу з кризової ситуацiї; визначення i оцiнку факторiв, якi впливають на розвиток кризової ситуацiї, встановлення їх взаємозв'язку i взаємозалежностi. Результати роботи на етапi дiагностики оформляються у виглядi аналiтичних оцiнок, прогнозiв, рекомендацiй.

Розробка концепції подолання кризи включає в себе:

• комплексний аналіз та оцінку стану підприємства;
• реструктуризацію підприємства;
• розробку стратегії щодо остаточної стабілізації, подоланні наслідків кризи, переходу до зростання або ліквідації підприємства [3].

Реалiзацiя заходів щодо виходу з кризи включає пiдтримку процесiв оновлення; підвищення рівня керівництва фiрмою; налагодження групової роботи кризових команд; неперервний контроль i оцiнку ходу робiт i їх результатiв; забезпечення необхiдного рiвня згуртованості персоналу.

Таким чином, антикризовим управлінням підприємства є розробка й реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства задля уникнення його банкрутства.

Перелік посилань:

1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: [навч.посібн.] / В. О. Василенко. –К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.
2. Баринов В. А. Антикризисное управление: учебное пособие. 2–е изд., перераб. и доп. (ГРИФ). – М.: ФБК–ПРЕСС. – 2005. – 488 с.
3. Комарницький І. Ф. Антикризове управління підприємством: теорія і практика: [навч. посібн.] / І. Ф. Комарницький, Ю. О. Терлецька. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. – 248 с.
4. Коротков Э. М. Антикризисное управление : учебное пособие / Э. М. Коротков. – М. : ИНФРА: М, 2002. – 432 с.
5. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун–т, 2001. – 580 с. 
6. Макаренко Ю. П. Використання системи антикризового управління до переходу до інвестиційної активності / Ю.П. Макаренко // Інвестиції: практика та досвід. – № 2. – 2008. – С. 3–7.
7. Терещенко С. І. Моделі оцінки платоспроможності підприємства//Фінанси України – 2001. – №7. – с.69 – 74.
8. Шапурова О. О. Механізм стабілізації кризи на підприємствах / О.–О.– Шапурова // Інвестиції: практика та досвід. – №4. – 2009. – с. 61–64.