Управління фінансовою стійкістю підприємства
Автор: Сильченко С.Є.
Джерело: Матеріали П'ятої Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми розвитку фінансово-кредитної системи України”. – Донецьк: ДонНТУ, 2012.
У сучасних умовах головним завданням розвитку економіки є підвищення ефективності виробництва, а також заняття стійких позицій підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. В умовах ринку фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостачі власних фінансових ресурсів – за рахунок позикових засобів. Фінансова стійкість багато в чому визначається структурою капіталу, тобто часткою власного і позикового капіталу в загальному капіталі підприємства.
Міра фінансової стійкості підприємства цікавить інвесторів і кредиторів, оскільки на основі її оцінки вони приймають рішення про вкладення засобів у підприємство, тому питання управління фінансовою стійкістю є актуальними.
Забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку та існування відбувається шляхом втілення ефективної політики господарської фінансової діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів, оптимізації фінансової структури підприємства.
Економічною практикою ряду підприємств доведено, що мати тільки передову виробничу технологію, найдешевшу робочу силу або успішно діючу службу реалізації продукції на сучасному етапі для компанії вже недостатньо. Зовнішнє середовище організації часто змінюється. Сьогодні підприємства для функціонування на ринку і збереження конкурентоспроможності повинні постійно планувати свою господарську діяльність. При цьому кожна зміна несе не лише загрози, але й нові додаткові можливості для досягнення майбутньої економічної вигоди.
Велике значення в процесі управління фінансовою стійкістю має визначення її рівня, а також ряду чинників, які обумовлюють межу стійкості, обґрунтованості методичних підходів до її оцінки. Недостатня фінансова стійкість підприємства може привести до його неплатоспроможності і в результаті – до банкрутства, а надмірна – сприяти створенню зайвих запасів і резервів, у зв'язку з чим виростуть витрати на їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку і зниження темпів розвитку підприємства [1, c. 96-97].
У системі оцінки фінансової стійкості підприємства високе аналітичне навантаження несуть наступні коефіцієнти: концентрації власного капіталу, маневреності власного капіталу, фінансової стійкості. Майже не існує якихось певних нормативних критеріїв для розглянутих показників. У зв'язку з цим виникають складнощі в загальній оцінці фінансової стійкості. Їх нормальний рівень залежить від багатьох чинників: галузевої приналежності підприємства, умов кредитування, структури джерел засобів, оборотності оборотних активів, репутації підприємства і т. д. Тому прийнятність значень коефіцієнтів, оцінка їх динаміки і напрямів, можуть бути встановлені тільки для конкретного підприємства, з урахуванням умов його діяльності [2, c. 13-15].
Управління фінансовою стійкістю підприємства в реальному режимі припускає, що управлінський вплив може бути поточний і оперативний.
Поточне управління здійснюється на базі фінансових таблиць, балансів руху доданої вартості і фінансових ресурсів. Таке управління здійснюється не рідше 2-3 разів на місяць і при обов'язковому закритті звітного періоду.
Оперативне управління використовує форми внутрішньої звітності. Основне завдання такого управління – забезпечення керівництва оперативною інформацією про рух матеріальних, фінансових і документальних потоків, власних і позикових засобів, тощо.
Основне завдання фінансового управління – знайти не лише оптимальне співвідношення між власним і позиковим капіталом, але і створити необхідні умови для оптимального поєднання майна в грошовій і негрошовій формі. Також необхідно забезпечити профіцитний платіжний баланс, використання якого буде націлено на забезпечення поточних заборгованостей, формування джерел для подальшого розвитку і економічного зростання.
Також важливим інструментом у процесі управління фінансовою стійкістю є використання планової калькуляції. Її суть полягає в тому, що кожна стаття витрат отримує питому вагу по відношенню до загальної величини виручки. Такий підхід вирішує проблему розподілу отриманої виручки, також робить неможливим фінансування однієї статті витрат за рахунок іншої, що негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства [3, c. 212-217].
Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов успішної і стабільної роботи підприємства в ринкових умовах. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами такого ж профілю при отриманні кредитів, залученні інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежне від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик банкрутства.
Список використаних джерел
1. Крейніна М.Н. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – М.: Вид-во "Діло та Сервіс", 2003. – 304с.
2. Кизим М.О. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Монографія/ М.О. Кизим, В.А. Забродський, В.А. Зінченко, Ю.С. Копчак. – Харків: ВД "ІНЖЕК", 2009. – 144 с.
3. Грачев А.В. Аналіз і управління фінансовою стійкістю підприємства: Навчально-практичний посібник. – М.: Видавництво "Діло та Сервіс", 2002. – 546 с.
4. Заюкова М.С. Теорія фінансової стійкості підприємства: Монографія / М.С. Заюкова, О.В. Мороз, О.О. Мороз, Т.М. Кравченко, І.М. Кулік, Л.В. Мосійчук, І.Б. Паламар.– Вінниця: УНІВЕРСУМ - Вінниця, 2004. – 155 с.