Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників

Анотація

Хамайдюк О. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників.

У статті розглянуті види професійного навчання кадрів та оплата вартості такого навчання. Також висвітлені мінімальні державні гарантії працівникам, які направляються на професійне навчання.

Види професійного навчання кадрів

Мета будь‑якого професійного навчання – підвищувати якість професійного складу працівників підприємства, організації чи установи (далі – підприємство), формувати в них високий професіоналізм, майстерність, сучасне економічне мислення, вміння працювати в нових економічних умовах і забезпечувати на цій основі високу продуктивну працю й ефективну зайнятість (п. 1.1 Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року № 127/151; далі – Положення № 127).

Згідно з пунктом 3.1 Положення № 127 професійне навчання кадрів на виробництві буває таких видів:

1) первинна професійна підготовка робітників;

2) перепідготовка робітників;

3) підвищення кваліфікації робітників;

4) підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців.

Первинна професійна підготовка робітників проводиться для осіб, які зараховані на роботу на підприємство учнями та раніше не мали робітничої професії. Таке професійно‑технічне навчання забезпечує рівень професійної кваліфікації нових працівників, потрібний для продуктивної професійної діяльності.

Перепідготовка робітників – це професійно‑технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку. Перепідготовка проводиться задля навчання робітників, що вивільнюються у зв’язку з перепрофілюванням чи реорганізацією підприємства тощо; задля розширення їх професійного профілю; якщо треба змінити професію через брак роботи, яка відповідає професії робітника, або в разі втраченої здатності виконувати роботу за попередньою професією.

Підвищення кваліфікації робітників – це професійно‑технічне навчання працівників, що дає можливість розширювати й поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навики на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Згідно з пунктом 3.4 Положення № 127 підвищення кваліфікації робітників може здійснюватися за такими формами:

1) виробничо‑технічні курси – призначені для підвищення кваліфікації, поглиблення та розширення знань робітників, їх навиків та вмінь до рівня, що відповідає вимогам виробництва за професією, якою вони вже володіють. Успішне закінчення курсів є доконечною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду (класу, категорії, групи) та професійного зростання.

2) курси цільового призначення – тут робітники вивчають нове обладнання, вироби, товари, матеріали, послуги, сучасні технологічні процеси, засоби механізації та автоматизації, що використовуються на виробництві, правила та вимоги їх безпечної експлуатації, технічну документацію, ефективні методи організації праці тощо.

Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців проводиться для вдосконалення знань, умінь та навиків за наявною спеціальністю, оволодіння функціональними обов’язками, основами менеджменту, маркетингу, вдосконалення навиків управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо.

Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців може відбуватися як:

— спеціалізація;

— довгострокове підвищення кваліфікації;

— короткотермінове підвищення кваліфікації;

— стажування.

Спеціалізація проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навиків в межах спеціальності, якою він уже володіє. Як звичайно, спеціалізація здійснюється у відповідних навчальних закладах за професійним спрямуванням виробничої діяльності працівника без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо‑кваліфікаційного рівня. Тривалість спеціалізації становить не менше 500 год., після завершення якої працівникові видається диплом про перепідготовку.

Довгострокове підвищення кваліфікації здійснюється передусім для керівних працівників та фахівців, щойно прийнятих на роботу, або в разі їх переміщення по службі. У загальному порядку для керівних працівників та фахівців таке навчання має проводитися залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п’ять років. Зазвичай навчання здійснюється в закладах післядипломної освіти, а його тривалість установлюється від 72 до 500 год. Довгострокове підвищення кваліфікації підтверджується відповідним свідоцтвом.

Короткотермінове підвищення кваліфікації – це поглиблене вивчення керівними працівниками та фахівцями підприємства певного напряму діяльності. Проводиться періодично залежно від виробничої потреби, а саме: модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови підприємства, значних змін у нормативно‑правовій базі, яка регулює його діяльність, тощо. Тривалість навчання становить не більше 72 год. Підтвердженням такого навчання є посвідчення або довідка.

Стажування – проводиться на підприємствах як в Україні, так і за її межами задля того, щоб працівники засвоїли вітчизняний і зарубіжний досвід та набули практичних умінь і навиків для виконання обов’язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Тривалість стажування залежить від мети й виробничої потреби та становить не більше 10 місяців. Після закінчення стажування працівникові видається довідка довільної форми.

Окрім перелічених форм підвищення кваліфікації, підприємства в разі виробничої потреби можуть застосовуватися й інші форми, такі як: семінари, семінари‑практикуми, семінари‑наради, круглі столи, тренінги тощо.

Оплата вартості професійного навчання кадрів

Згідно зі статтею 201 КЗпП, аби забезпечити перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, власник підприємства або уповноважений ним орган організовує за свій рахунок індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання.

Згідно з Господарським кодексом України підприємства мають право укладати договори з суб’єктами господарювання та вільно обирати предмет договору, визначати зобов’язання та встановлювати інші умови, які не суперечать законодавству України. Це означає, що підприємство повною мірою має право укладати договір, предметом якого є підвищення кваліфікації, професійна підготовка чи перепідготовка кадрів. Тому, направляючи працівника на професійне навчання, підприємство насамперед змушене укласти договір із закладом, де проходитиме навчання. А професійне навчання працівників може відбуватися як на базі самого підприємства‑працедавця, так і в інших суб’єктів господарювання (серед них і комерційних).

Плату за професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації кадрів можна вносити за увесь термін такого навчання повністю одноразово чи частками, безготівковим розрахунком або готівкою залежно від умов, зазначених у договорі. Оплата вартості професійного навчання працівників бюджетної сфери здійснюватиметься за бюджетні кошти.

Мінімальні державні гарантії працівникам, яких направляють на професійне навчання

Згідно зі статтею 122 КЗпП держава гарантує працівникові, направленому підприємством на курси підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, збереження місця роботи (посади) та здійснення виплат, передбачених законодавством. А саме, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва від 28 червня 1997 року № 695 (далі – Постанова № 695) встановлено такі мінімальні гарантії працівникам, яких направляють на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації:

— збереження середньої заробітної плати за місцем роботи на час навчання;

— оплату вартості проїзду до місця навчання і назад;

— виплату добових (іногороднім – стипендії);

— оплату вартості проживання.

При цьому згідно з пунктом 2 Постанови № 695 ці гарантії (а також стипендії для іногородніх) виплачуватимуться працівникам, направленим на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, лише за основним місцем роботи.

Якщо професійне навчання відбувається на базі свого підприємства або в населеному пункті, де розташоване підприємство, яке направляє працівника, тоді працівникові не оплачуватимуть вартість добових, проїзду та проживання, адже підставою для оплати таких державних гарантій є підтвердні документи.

Добові. Процедура направлення працівника на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації з відривом від виробництва розпочинається виданням на підприємстві наказу або розпорядження керівника підприємства, де вказується: виробнича потреба (чи обов’язковість) направлення працівника на професійне навчання, його термін; у разі проходження такого навчання в іншому населеному пункті – потреба оформлення відрядження в населений пункт, куди відряджають працівника, тощо. Тут важливо не плутати: період, коли працівник перебуває на професійному навчанні в іншому населеному пункті, не вважається для нього службовим відрядженням, хоча й оформляється відповідно до нормативних актів, що регламентують відрядження. Перед тим як працівник вирушить на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації в інший населений пункт, на підприємстві йому оформляють посвідчення про відрядження та видають грошовий аванс.

Повернувшись із відрядження, працівник повинен в установлені терміни відзвітувати за витрати під час відрядження. Для цього до бухгалтерії підприємства працівникові треба подати належним чином оформлений Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (форму та порядок складання якого затверджено наказом Державної податкової адміністрації України Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного звіту від 19 вересня 2003 року № 440) з оригіналами підтвердних документів.

Якщо професійна підготовка, перепідготовка чи підвищення кваліфікації працівника відбуваються в іншому населеному пункті, але працівник має змогу щодня повертатися додому, підприємство відшкодовуватиме йому добові в повному обсязі. Своєю чергою, в наказі чи розпорядженні керівника підприємства про направлення працівника на професійне навчання до іншого населеного пункту варто зазначити про можливість щоденного повернення такого працівника до місця постійного проживання та назад – до місця проходження навчання (можна також указати дозволений маршрут та вид транспорту для таких поїздок). При цьому, згідно з листом Міністерства фінансів України Про службові відрядження від 5 березня 2007 року № 31–18030–07–29/4504, у посвідченні про відрядження відмітки про щоденне вибуття та прибуття до місця професійного навчання не проставляють.

Добові виплачують працівникові за кожний день його перебування на професійному навчанні (разом з днем від’їзду і приїзду) у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.

Стипендія. Згідно з підпунктом в пункту 1 Постанови № 695 протягом першого місяця професійного навчання іногороднім працівникам повинні виплачувати добові в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. А далі, в наступні місяці навчання, до закінчення його терміну, тим працівникам, хто одержує заробітну плату в розмірі менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2, повинна виплачуватися стипендія в розмірі 20 % добових. Хоча варто зазначити, що ця норма Постанови № 695 на теперішній час є дещо застарілою і не в усіх випадках працює.

Вартість проїзду працівника до місця професійного навчання і назад компенсуватиметься за умови наявності проїзних документів (транспортних квитків) в оригіналі. Згідно з пунктом 1.7 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня  1998 року № 59 (далі – Інструкція № 59) витрати на проїзд компенсуватимуться в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (окрім таксі) разом з витратами, пов’язаними з придбанням проїзних квитків, користуванням постільними речами в потягах, та зі страховими платежами на транспорті.

Витрати на проїзд за місцем проходження професійного навчання працівника, а також витрати на проїзд у випадку, якщо професійна підготовка, перепідготовка чи підвищення кваліфікації працівника відбуваються в іншому населеному пункті, але працівник має змогу щодня повертатися додому, відшкодовуватимуться в розмірі проїзду транспортом загального користування (також за умови наявності підтвердних документів), окрім таксі, та відповідно до маршруту, обумовленого в наказі або розпорядженні керівника підприємства.

Проживання. Працівників, направлених на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації з відривом від виробництва згідно з Постановою № 695 на період навчання повинні забезпечувати гуртожитком готельного типу. Якщо це зробити неможливо, витрати, пов’язані з винайманням житлового приміщення, відшкодовуватимуться відповідно до норм Постанови № 663, Інструкції № 59 та оригіналів підтвердних документів: рахунків, прибуткових касових ордерів, чеків РРО (реєстраторів розрахункових операцій) тощо. Згідно з пунктом 1. 6 розділу І Інструкції № 59 підприємство відшкодовуватиме працівникові (як на місці проходження професійного навчання, так і під час вимушеної зупинки в дорозі) фактичні витрати на винаймання житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням додаткових послуг, що надаються в готелі: прання, прасування, чищення одягу, користування телевізором та холодильником, телефоном (окрім витрат на телефонні переговори) тощо. Також працівникові відшкодовуватимуться витрати за бронювання місця в готелі в розмірі не більше 50 % його вартості за добу згідно з оригіналами підтвердних документів.

Отже, розраховують середню заробітну плату таким способом: розділивши заробітну плату за фактично відпрацьовані робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів, отримуємо середньоденний заробіток працівника. Здобутий результат множимо на кількість робочих днів, протягом яких працівник перебував на професійному навчанні, і знаходимо суму середньої заробітної плати працівника за період навчання.

І насамкінець. На підставі документа про проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації кадрова служба підприємства вносить у трудову книжку працівника відповідні записи. Це передбачено підпунктом б пункту 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Крім того, згідно з пунктом 4.1 вказаної Інструкції у разі звільнення працівника необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останніх два роки перед звільненням.