ЗНИЖЕННЯ РИЗИКІВ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Автор: Журавльова А. О., д.е.н., проф. Хобта В. М.
Джерело: Збірка матеріалів Днів теорії та практики інвестування: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю» / За заг. ред. д.е.н., проф. В.М. Хобти - Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2013.
Тези українською мовою доповіді Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю», Дні теорії та практики інвестування, 28-29 березня 2013 року, ДонНТУ, Донецьк. У доповіді приділено увагу способам зниження ризиків в інвестиційній діяльності.
Активізація економічного розвитку в Україні потребує істотного збільшення обсягу інвестицій та підвищення їх використання. Україна відчуває гостру потребу в інвестиціях та відноситься до країн з підвищеними інвестиційними ризиками. Існуючі в Україні проблеми здійснення інвестиційної діяльності носять системний характер і істотно перешкоджають збільшенню обсягів інвестування в економіку держави. В умовах сучасної української економіки проблема оцінки та зниження інвестиційних ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму, падіння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення, в результаті чого, формування ринкових відносин змушує підприємства здійснювати свою діяльність в умовах невизначеності та ризику, породжує нові можливості та обмеження.
Дослідженню виникнення ризику та розробці методик управління ризиком присвячений ряд робіт зарубіжних учених. Серед вітчизняних учених виділяють роботи Маслова Л., Оленева Н., Примака А., Сєдих А., Семенова Н., Тарасова В., Трегуб А., Хобти В. Серед робіт зарубіжних учених слід виділити роботи Бурмейстра Є., Вінса Р. , Марінджера Р., Ропла Р., Росса С. Вони розглядають питання дослідження ризикових ситуацій, методи їх аналізу управління ними і зниження. Але питання зниження інвестиційних ризиків потребують уточнення та адаптації до сучасних умов.
Метою даної статті є поглиблення теоретичних положень і удосконалення практичних інструментів зі зниження ризиків в інвестиційній діяльності.
Високий ступінь ризику проекту призводить до необхідності пошуку шляхів його штучного зниження. Після того, як виявлені всі ризики в інвестиційному проекті проведено аналіз, необхідно розробити обґрунтовані заходи, спрямовані на їх зниження. Існує чотири основних способи зниження ризику: диверсифікація; розподіл ризику між учасниками проекту; страхування; резервування коштів на покриття непередбачених витрат.
В класичному розумінні диверсифікація, яка забезпечує розподіл капіталу за кількома об’єктами з метою зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій, може здійснюватись також у межах одного проекту: орієнтація на кількох споживачів продукції проекту, організація збуту в різних місцях або регіонах тощо. Диверсифікацію слід розглядати основним методом зниження несистематичного ризику в інвестуванні.
Звичайна практика розподілу ризику між учасниками проекту полягає в тому, щоб зробити відповідальним за ризик того учасника проекту, який в стані краще усіх розраховувати і контролювати ризики. Для якісного розподілу ризику в проектах пропонується використовувати так звану концептуальну модель. Модель базується на стандартних методах рішень, основою яких є дерево «ймовірностей і рішень», використовуване для встановлення послідовності рішень з вибору того чи іншого замовлення, визначається на стадії формування портфеля замовлень.
Страхування ризику уявляє собою передачу певних ризиків страхової компанії. Воно забезпечує захист майнових інтересів підприємства при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями за рахунок грошових фондів, сформованих ними шляхом одержання страхових внесків від страхувальників. При цьому обсяг відшкодування негативних наслідків проектних ризиків страховиками не обмежується – він визначається реальною вартістю об’єкта страхування, страхової суми та розміром страхових внесків. Слід враховувати, страхування відволікає кошти від інвестиційної діяльності. Тому використання цього способу повинно обґрунтовуватися співвідношенням втрат від настання непередбачених подій та вартістю страхування.
Створення суб’єктами господарювання резерву коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збоїв у виконанні проекту. Цей процес являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збоїв у виконанні проекту. Основною проблемою при створенні резерву на покриття непередбачених витрат є оцінка потенційних наслідків ризиків. Точність оцінки вартості проекту впливає на розмір резерву на покриття непередбачених витрат. Ретельно розроблена оцінка непередбачених витрат зводить до мінімуму перевитрата коштів.
Отже, комплексними діями інвестор може суттєво зменшити фактор ризику, але повністю його знищити не можливо. У загальному випадку вибір інвестиційного проекту є компромісом між намаганням отримати прибуток і ризиком втрат коштів. Таким чином, слід зазначити, що управління ризиком є складною проблемою, яку можна вирішити тільки при використанні всього арсеналу засобів, включаючи і строгі економіко-математичні методи розрахунку ризику.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Гранатуров В.М. Економічний ризик: сутність, методи вимірювання, шляхи зниження. М., "Справа і Сервіс", 112 с., 1999.
4. Грабовий П.Г., Петрова С.Н., Полтавцев С.І. Ризики в сучасному бізнесі. М., "Атлас", 200 с., 1996.
5. Хобта В.М. Управління інвестиціями: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл./Донецький національний технічний ун-т. - Донецьк: ДонНТУ, 2005. С. 394.