ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ І МОДЕЛЕЙ ОПЕРАТИВНОГО РОЗПОДІЛЕНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТОМ В УМОВАХ ПАРАМЕТРИЧНОЇ І СТРУКТУРНОЇ НЕВИЗНАЧЕННОСТІ
Автор:В.В. Назимко, О.П. Іващенко
Технологія оперативного управління проектом займає проміжне положення між класичною і АРМ або гнучкою технологією [1]. АРМ технологія є надто специфічною і реально пристосована для управління ІТ проектами, що майже не залучують матеріальні ресурси і тому придатні для застосування евристичного управління. Найбільш споріднена ознака оперативного і евристичного управління є невизначеність турбулентного оточення проекту. Евристичне управління проектами загального типу неможливе хоча б тому, що проекти залучують значні матеріальні капіталоємні ресурси, які просто унеможливлюють різкі зміни плану проекту по ходу реалізації проекту. Наприклад придбавши бурову установку вартістю кілька мільйонів неможливо суттєво змінити базовий план проекту, замінивши наприклад буріння іншою технологією. Тому головна риса, яку можна продуктивно запозичити у АРМ управління пов’язана з управлінням параметричною і структурною невизначеністю.
Головний принцип, який використовує АРМ управління полягає в адаптації до невизначеності. Тому класична структура управління модифікуюється шляхом доповнення блоку адаптації, як вказано на рис. 1. Блок адаптації реалізується системно у вигляді нової структури розподіленого управління, а також методів і моделей, що пристосовані до оперативного управління. Класична схема прийняття рішень є достатньо інерційною і вимагає багато етапної реалізації. Згідно стандарту управління проектами змінити поточний документ базового плану управління проектом можна тільки виконавши спеціальну процедуру. Вона включає ітераційний процес реєстрації і аналізу запиту на зміну, прийняття рішення про оцінку впливу зміни з ітераційним його розглядом і аналізом. Зміна може бути не схваленою і процес розгляду і корегування запиту на зміну може знову продовжуватись. Такі вкладені одне в одне ітераційні цикли тягнуть за собою затримку процесу прийняття рішення, а отже суттєво зменшують оперативність управління проектом.
Рис. 1. Інтеграція оперативного блоку в загальну структуру управління проектом
Блок адаптації спрощує значну частину задач, у яких вхідні вектори можуть бути оброблені набагато швидше, ніж це пропонує класична технологія управління. Адаптація використовує гнучку реакцію на зміни в турбулентному оточенні проекту на основі використання готових правил прийняття рішень, які накопичуються протягом життєвого циклу проекту і таким чином акумулюють цінний досвід оперативного управління. Це забезпечує постійне розширення можливостей адаптації проекту до варіативності турбулентного середовища, в якому виконується проект [2].
Такий результат неможливо досягнути простим запозиченням АРМ технології управління. Введення блока адаптації у класичну структуру управління проектом дає можливість перевести частину поточних завдань у розряд таких, які можуть бути вирішені оперативно без проходження тривалої процедури прийняття і затвердження змін у план проекту. Проте така модифікація не може не мати наслідків. Очевидно, що базовий план управління проектом буде змінюватися більш суттєво у випадку оперативного управління, яка показано на рис. 1. Така зміна є неминучою і це повинно бути зафіксовано в уставі проекту та враховано у ході формулювання та узгодження мети проекту.
Оперативне управління проектом у вигляді малих кроків породжує супутній позитивний ефект у вигляді розвідки невизначеності, яка створює основи для оперативного пронозу.
Метод диференціації є більш перспективним для оперативного управління. Так диференціація джерел інформації не тільки безпосередньо сприяє її збільшенню, але й забезпечує дублювання, яке у свою чергу підвищує надійність інформації особливо у випадку, коли джерела інформації є незалежними. Методи спеціалізації слід вважати особливо ефективним для оперативного управління і зменшення параметричної невизначеності проектів. У першу чергу суттєве зменшення параметричної невизначеності досягається завдяки використанню спеціалізованих моделей та індивідуальних критеріїв оптимальності вибору команд управління. Унікальність як невід’ємна характеристики проекту приймає особливе значення в умовах оперативного управління, яке не може ефективно реалізуватись без врахування індивідуальних особливостей проекту.
Метод активного використання природного принципу відбору є одним з ключових для забезпечення ефективності оперативного управління проектом. Це стосується не тільки відбору правил для прийняття оперативних рішень. Не менш важливий персональний відбір членів команди, що безпосередньо впливає на гуманітарний блок управління проектом.
Структурна невизначеність долається перш за все методом структуризації, який з врахуванням оперативності управління заснований на функціональному розподіленні управління. Саме цей метод породжує паралелізм прийняття рішень, що є найбільш потужним засобом прискорення реакції на турбулентні зміни середовища проекту.
Використання композиційних принципів формування оперативних команд управління закладено у об’єктно-орієнтовану модель побудови правил і вибору оптимальних команд управління. Принципово новим методом зменшення структурної невизначеності є трансформування оперативної невизначеності у тактичну або стратегічну. Така операція можлива тільки завдяки системному комплексному залученню методів об’єднання, дублювання, кооперування та комплексності. Метод трансформації оперативного управління реалізується шляхом підключення різних рівнів структури управління.
Аналіз методів і моделей, виконаний у попередньому пункті дозволяє системно класифікувати інформаційне забезпечення оперативного управління і представити його у вигляді чотирьох блоків: організаційного, гуманітарного, алгоритмічного і блока планування. В організаційний блок залучені такі корисні методи і процедури, які використовуються в сучасних програмних пакетах з управління проектами. Преш за все це створення можливостей відображення на моніторах віддалених персональних комп’ютерів реального завантаження членів команди. У процесі здійснення оперативного управління проектом важливо знати, хто чим займається на поточний момент і який ступінь завантаження кожного члена команди. Ця інформація дозволяє приймати зважене рішення під час перерозподілу навантаження між членами команди і забезпечує умови для автоматичного зрівнювання ресурсів.
Відображення реального часу, який витрачають члени команди на виконання або контроль тієї чи іншої роботи календарного плану проекту також сприяє об’єктивному зрівнюванні ресурсів та завантаження членів команди.
Вирішальним для оперативного управління є забезпечення можливостей онлайнових нарад та оперативного з’єднання окремих членів команди проекту. Те ж саме стосується і можливості отримання повідомлень та спілкування з мобільних пристроїв. Корисна послуга відноситься до можливості накопичення повідомлень електронної пошти у список задач, а також відслідкування версій одного й того ж документу та його обновлень. Під час оперативного управління ці послуги є досить корисними з урахуванням дефіциту часу на прийняття рішень.
В алгоритмічному блоці інформаційного забезпечення перелічені найбільш перспективні моделі, які можуть бути застосовані для оперативного управління проектом. Перш за все це стохастичні сіткові моделі, марківські моделі, та алгоритми нечіткої логіки. Саме ці моделі створюють потужну базу для оперативного управління проектом і дають можливість посилити можливості розподіленого управління. Як додаток до стохастичних сіткових моделей доцільно доповнити необхідність розробки спеціальних моделей самплінгу, без яких неможлива ефективна робота стохастичних моделей.
Під час стохастичного моделювання виникає постійна необхідність генерації вхідних векторів проекту, які компонуються з випадкових величин. Проте в реальному світі можливі складні зв’язки між цими компонентами, що необхідно врахувати спеціальними процедурами або методами.
Перелік посилань
1.Назимко В. В. Многообъектная распределенная система управления проектом // Міжнародний симпозіум «Форум гірників – 2013», 02 – 05 жовтня. - Дніпропетровськ: НГУ, 2013.– С.87–95.
2.Nazimko V. V. Automatic selection of decision during project management // Proceedings of the XII–th National conference with international participation of the open and underwater mining of minerals (June 26-30, 2013).– Varna: International House of Scientists, 2013.-P.256-259.