Біографія
Особистісне становлення
Я, Куніченко Микола Сергійович, народився 8 вересня 1991 в сім'ї електрослюсаря і бухгалтера. Мої батьки, Куніченко Сергій Володимирович і Куніченко Нінель Леонідівна. З 1996 по 1998 рік відвідував дитсадок де і почалися мої перші спроби пізнання навколишніх благ цивілізації не тільки на споживчому рівні, а й принципу їх влаштування. Дитиною я був допитливою і непосидючую. З самого дитинства, з перших спогадів пам'ятаю, як мене розбирав інтерес. Всі іграшки, побутові прилади та інші предмети які, не дивлячись на нагляд батьків, потрапляли мені в руки. Я довго міг розглядати ту чи іншу річ, якщо вона була явно технічного роду, моделі справжніх машин я намагався перевіряти на предмет достовірності оригіналу ну, принаймні, зовні. Підростаючи і підходячи до шкільного віку, я вже вмів працювати найпростішими інструментами, і всі розбірні іграшки намагався розібрати і зібрати. І якщо розібрати для мене не становило великих труднощів, то ось із збіркою нерідко виникали проблеми.
У 1998 році я пішов у перший клас ДЗШ I–III ст. №113 і продовжував навчання до 2006 року. Цей період життя являє собою найяскравіші і приємні спогади від перших гарних оцінок до спроб ремонту електричних пристроїв і збору власних схем з деталей попередньо "вивчених" електро- і радіокерованих іграшок. Життя в оточенні дбайливих родичів. Вчителя, які з перших днів вчили мене не тільки дисциплінам, а й життю, загалом. Я з самого початку виявляв себе як активний школяр, і весь час навчання в школі, брав участь практично у всіх святах та інших шкільних заходах: танцював, виступав, грав всілякі ролі.
2006 дав початок більшому розвитку мого світогляду. Починаючи з того що я відірвався від свого невеликого селища і потрапив у центр великого мільйонного міста де ніхто нікого не знає. Всі люди нові. В оточення вже більш доросле ставлення до тебе. Різні дисципліни, які так само дали поштовх у розвитку моєї особистості, наприклад, філософія навчила оцінювати ситуацію з декількох сторін і бачити все під іншим кутом.
Професійне становлення
Рішення вивчитися на електромеханіка зробили в моїй родині замість мене. Мій батько електрик, дід був електриком, і я пішов по їх стопах. З самого дитинства, подивившись в енциклопедії найпростіші схеми, я паяв прості схеми: батарейка, перемикач, лампочка, двигун. При виконанні лабораторних робіт, навчився читати електричні схеми, придбав практичний навик у зборці лабораторних схем на стенді, брав участь в олімпіаді з електротехніки. Під час практики на третьому курсі в технікумі своїми руками підключав двигуни і трансформатори. На четвертому курсі мене взяли електрослюсарем за контрактом на рік працювати. Протягом цього періоду разом з напарником ми стажувалися і виконували всілякі ремонтні роботи.
Ближче до закінчення навчання в технікумі я вже подумував, куди йти влаштовуватися працювати, вступати до вузу на заочне відділення. Не судилося моїм планам здійснитися – доля розпорядилася інакше. В результаті довгої і наполегливої війни за свободу вибору роду діяльності, я програв, а відповідно став студентом одного з кращих вузів країни – ДонНТУ. (Хоча, зізнаюсь вам чесно, мені бачиться, таке говорять своїм студентам у будь–якому вузі, а мені порівняти нема з чим, та й боюся не переживу я ще одну вищу освіту).
Розуміючи, що вже не відкрутитися і не бачити мені роботи і заочного навчання, я дуже скрупульозно підійшов до вибору спеціальності. Те, що електротехнічний факультет ясно було з самого початку, а от далі вже п'ять спеціальностей за двома напрямками, коли в технікумі тільки дві. Згадавши слова завідувача відділенням про те, що електропривод – це в основному вища математика, вибір пав між трьох спеціальностей постачальників. З розшифровки абревіатур зрозумів наступні варіанти: станції, мережі, постачання споживачів. Вибір припав на останнє, оскільки постійно розвивається і росте кількість нових будівель, магазинів, заводів та іншого, а отже, робота буде. Дві хвилини роздумів визначили мою подальшу долю, на наступні п'ять років вже точно, а далі буде видно. З самого початку навчання для мене було шоком, що представниці прекрасної статі так само йдуть вчитися на інженерів енергетиків.
Сам процес навчання досить знайом, проте вимоги до студентів вище. Але от якщо в технікумі приблизно 60% предметів були пов'язаними з майбутньою роботою, і близько 80% інформації отриманої на цих заняттях представляла велику практичну цінність, то в університеті приблизно тільки половина предметів пов'язана зі спеціальністю, а решта – занятть спрямовані на розвиток чого завгодно з молодої людини, що потрапила в цей заклад. Але і тут все не так вже просто, прикинувшись справжнісіньким оптимістом, скажу що з усього, що вичитано за довгі роки за фахом, лише мала частина, не більше 30%(і це я як оптиміст вам кажу) являє практичну цінність. А всі інші всілякі розрахунки дванадцятої гармоніки пускового струму в обмотці статора, свого часу були темами докторських дисертацій та іншої наукової діяльності, за ними складені ГОСТи, ПУЕ та багато інших документально–нормативних баз.
Я думаю, тобі, мій дорогий читачу (я для себе ще не визначився, чи хочу я, щоб це хтось читав, як і не впевнений чи буде хто взагалі це читати), після вищевикладеного не варто пояснювати, чому я взагалі в попередній редакції біографії, опустив інформацію про навчання у вузі. Так само скажу, що лише вимога викладача змусила мене додати цю частину. Ну і раз вже про вуз написав, то далі за планом.
Про вибір керівника, боюся, мій літературний геній вже вичерпався, але постараюся все ж розповісти (тим більше, що це теж обов'язково). Осінь 2014 для Донецька не найкращий період у житті нашого прекрасного міста, багато студентів і викладачів з'їхали звідси, ось тому особливого вибору керівника магістерської роботи не було. У свою чергу я й не думав, що розподілом на кафедрі потраплю до професора Ковальова.
Про вибір теми магістерської роботи особливо і розповісти те нічого. Керівником магістерської роботи мені назвначілі Олександра Петровича Ковальова. На своєму занятті він розповів мені, що у нього є пару цікавих напрацювань з теми "Оцінка живучості вузлів навантаження підстанції 6–10кВ" , а всі теми, якими він займається мають практичне значення , актуальні і дуже цікаві.
Плани на майбутнє
У найближчому майбутньому я планую виконати і захистити свою магістерську роботу, отримати диплом про вищу освіту, влаштуватися на роботу з можливістю кар'єрного росту, як молодий і енергійний фахівець з вищою освітою.