Автор: Абдалян Л. Н.
Джерело: Дні теорії і практики інвестування / Матерiали внутрівузовської навчальної конференцiї студентiв, аспiрантiв та молодих вчених. – Донецьк, ДонНТУ – 2013.
Абдалян Л. Н. Інновації як чинник підвищення конкурентоспроможності.
Розглянута економічна сутність конкурентоспроможності. Обгрунтован вплив інновацій на рівень конкурентоспроможності підприємства.
З кожним днем конкуренція між підприємствами, в умовах ринкової економіки, стає сильнішою жорсткішою. Ринок диктує необхідність створення умов для широкого використання нововведень, посилення інноваційної активності у зв'язку з його відкритістю і жорсткістю конкуренції. З метою отримання стійких конкурентних переваг, підприємства змушені шукати нові форми організації своєї діяльності. Одним з чиників, здатних підвищити конкурентоспроможність. є впровадження та активне використання інноваційних технологій у виробництві, що спричинить за собою становлення науково-технічної, виробничої, фінансової, соціальної діяльності в умовах нового інституційного середовища. Дана робота присвячена саме цьому чиннику та його впливу на рівень конкурентоспроможності.
Термін «інновації» ,як економічну категорію, ввів у науку австрійський економіст І. Шумпетер. Саме він одним з перших вивчав інноваційні процеси та пов’язані з ними наслідки. Сучасні науковці, наприклад: Ф. Ясен, Ю. Морозов, інноваціями вважають прибуткове використання нових технологічних засобів. Б. Санто стверджує, що інновація це створення та реалізація конкурентоспроможних технологічних переваг. Серед українських науковців,що вивчають питання інновацій відомі: С. І. Кравченко, О. Ю. Шилова та В. М. Хобта.
Метою статті є визначення впливу інноваційних чинників підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на світовому ринку і виділення основних пріоритетних шляхів поліпшення ситуації.
Інноваційна діяльність підприємства, насамперед, спрямована на підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається [1]. Конкурентоспроможність товару означає відповідність товару умовам ринку, конкретним запитам споживачів за якісним, технічним, економічним, естетичним, комерційним характеристикам та умовам його реалізації, таким як ціна, строки поставок, канали збуту,сервіс. Конкурентоспроможність українських підприємств на динамічному світовому ринку на даний момент є ключовою та найгострішою проблемою вступу у світове економічне співтовариство.. На світовому ринку конкурентоспроможними визнано менше 1% українських товарів та послуг. Крім того, застаріла виробнича база більшості підприємств України не дозволяє їм виробляти продукцію, яка за якістю і рівнем витрат відповідає світовим стандартам. Але, незважаючи на незначні масштаби інноваційної діяльності, позитивний вплив впроваджених інновацій на економічні показники виробництва очевидні: більш ніж 90% підприємств, що впровадили інновації, змогли отримати приріст якісної продукції, підвищити її конкурентоспроможність та розширити ринки збуту.
Оцінка потенційних можливостей окремих галузей економіки України щодо підвищення конкурентоспроможності дозволяє визначити опорні галузі і виробництва, які повинні взяти на себе провідну роль у розвитку економіки, а з часом і зайняти ключові позиції в її структурі [2]. Для України це, насамперед, переробні галузі, наукоємні та високотехнологічні галузі машинобудування та оборонної техніки, а також легкої і харчової промисловості. Багато підприємств цих галузей вже зарекомендували себе конкурентоспроможними суб'єктами зовнішнього ринку, але їх позиції там поки що не дуже міцні через внутрішні проблеми і коливання кон'юнктури на світовому ринку. Посилення конкурентних позицій в цих галузях може бути досягнуто тільки за умов істотного збільшення інвестиційних можливостей і нагромадження інноваційного потенціалу.
Інноваційні технології відіграють провідну роль у вдосконаленні виробничого процесу, тобто створюють основні конкурентні переваги. Як зазначив М. Портер, технологічні зміни все більш розглядаються як мають самостійну цінність, і будь-яке технологічне нововведення, яке застосовує фірма, розглядається як позитивний фактор
[3]. Інновації, впроваджувані на підприємствах, в основному, спрямовані на наступні економічні, фінансові та виробничі аспекти діяльності:розширення асортименту продукції;створення нових ринків збуту;скорочення матеріальних та інших витрат;забезпечення відповідності сучасним стандартам;поліпшення якості продукції;зниження забруднення навколишнього середовища;підвищення гнучкості виробництва.
Але при впровадженні інновацій можуть виникнути проблеми, пов'язані з тим,як підприємство зможе освоїти їх. Для того, щоб вони не виникали, слід дотримуватися таких правил: при впровадженні інновації, у підприємства повинна бути чітко визначена мета, заради якої і здійснюється весь цей процес;інноваційна розробка повинна бути вдосконалена до кінця;інноваційна розробка повинна бути достатньо профінансована; впроваджувати інновацію тільки в тому випадку, якщо у підприємства вистачить потужності втілити цю розробку, та найголовніше це – мати персонал високого рівня, який здатен працювати у нових удосконалених умовах, та зможе відійти від старих та звичних правил та звичок.
Таким чином, дослідивши вплив інновацій на конкурентоспроможність можна зробити такі висновки: безумовно, інновації є вагомим чинником впливу на рівень конкурентоспроможності. Українські підприємства та продукція,яку вони виготовляють, характеризуються низьким рівнем конкурентоспроможності на зовнішньому ринку. Але цю проблему можна вирішити шляхом розроблення та введення інноваційної політики, яка зможе значно покращити позиції вітчизняних підприємств у світовій економіці.