Рекомендації з підвищення ефективності використання основних активів на підприємствах України

В сучасних умовах господарювання основною метою діяльності кожного підприємства є максимізація характеристик ефективності його діяльності. Це стосується матеріальних активів, нематеріальних активів, а також трудових ресурсів. Всі зазначені характеристики є комплексними і мають велику значущість для суб’єктів господарювання. Одним з найважливіших факторів, що впливає на загальну ефективність діяльності підприємства є якість використання основних активів. Від специфіки застосування засобів праці залежить прибутковість підприємства, його фінансова стійкість, ліквідність та потенціал подальшого розвитку.

Українські науковці, а саме Покропивний С. Ф., Мацибора В. І., Жукова Т. В, Любушкін Н. П. в своїх працях присвячували увагу аспектам підвищення ефективності використання основних активів на підприємствах України, але деякі специфічні характеристики ефективності використання основних фондів на підприємствах залишилися розкритими в недостатній мірі, що обумовило формування мети статті і перспективи подальших наукових досліджень. Отже, метою статті є виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах України. Сучасний рівень ефективності використання основних фондів в Україні характеризується низкою проблем таких як забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними фондами; впровадження нових технологій та обладнання; установлення належної комплектності наявного парку обладнання; ефективність використання обладнання в часі та за потужністю; вплив використання основних фондів на обсяг продукції.

Перерахований комплекс проблем може бути вирішений за допомогою рекомендацій, спрямованих на використання резервів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах України. Підвищення ефективності застосування основних активів на підприємстві можна досягти завдяки наступним заходам:

1. Впровадження нових технологій та обладнання. Даний аспект дає можливість обновити парк машин та обладнання, прискорити виробництво однієї деталі або продукції та підвищити рівень прибутку. В умовах становлення інноваційної моделі розвитку економіки орієнтація технічного й організаційного розвитку підприємства на кінцеві результати діяльності є одним з найбільш важливих завдань управління. Впровадження інновацій можна назвати необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства. Тому постійне покращення якості з використанням інноваційних технологій повинно стати пріоритетним напрямом розвитку підприємств. Розвиток інноваційної бази підприємства здійснюється завдяки модернізації устаткування, технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню, новому будівництву. Вибір конкретного напряму інноваційного розвитку підприємства проводиться на основі результатів діагностичного аналізу і оцінки техніко-організаційного рівня виробництва [1].

2. Диверсифікація, яка може забезпечити підприємству ряд переваг. Вона є важливим засобом управління фінансовими ризиками. В умовах диверсифікації виробництва втрати прибутку в окремих галузях можуть бути компенсовані завдяки одержанню більшого прибутку від реалізації продукції інших галузей. У разі, коли такої компенсації не відбулося, що цілком ймовірно, економічні втрати по одній галузі не можуть істотно вплинути на фінансово-економічний стан підприємства, оскільки її питома вага в доходах перестає бути домінуючою. Тому підприємства з диверсифікованим виробництвом відзначаються вищою стійкістю економіки, особливо в умовах мінливого зовнішнього середовища і прояву кризових явищ: інфляції, неплатежів, низької платоспроможності населення.

3. Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажно-розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва, вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних виробництв робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи та розширення виробництва без додаткового залучення робочої сили. У крупних містах, що мають дефіцит робочої сили, рішення проблеми поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств шляхом їхньої реконструкції, розширення, механізації й автоматизації виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці має особливо важливе значення.

4. Кваліфікація кадрів, що означає сумлінне відношення працівників до засобів праці. Особливо слід відмітити, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання залежить рівень використання виробничих потужностей і ефективність застосування основних фондів.

5. Підвищення якості сировини, збільшення вмісту корисних речовин в сировині і його технологічності, можливості вилучення продукту – це теж один з напрямів для більш ефективної роботи основних фондів. З підвищенням якісних показників вихід товарної продукції підвищується, а при тих же діючих основних фондах неминуче підвищується фондовіддача [2].

6. Зниження втрат сировини при транспортуванні і зберіганні. Впровадження запропонованих рекомендацій дає змогу знижувати обсяги виробництва при їх переробці і, як наслідок, фондовіддачу основних фондів. Економне витрачання сировини в процесі промислового зберігання і переробки та зменшення втрат у відходах також сприяє ефективній роботі основних фондів.

В перспективі підприємствам України треба домогтись підвищення використання наявних основних засобів. Для вирішення цього завдання їм необхідно впроваджувати низку заходів, які спрямовані на поліпшення використання основних засобів. Використання запропонованих рекомендацій в комплексі дозволить оптимізувати результати діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання в Україні і максимізувати їх прибуток.

Література

1. Маслова И. Ю. Роль инноваций в развитии промышленного предприятия / И. Ю. Маслова // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Серия: Экономика и финансы. – 2005. – № 1. – С. 304–307.
2. Поддєрьогін А. М. Фінансова стійкість підприємств у економіці Україн: монографія / А. М. Поддєрьогін, Л. Ю. Наумова; Держ. вищ. навч. закл. Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. – К.: КНЕУ, 2011. – 184 с.