Реферат за темою випускної роботи
Зміст
- Вступ
- 1. Актуальність теми
- 2. Мета і задачі дослідження
- 3. Біохімічні дослідження слини в діагностиці захворювань
- 4. Лабораторна діагностика захворювань слизової оболонки порожнини рота і пародонту
- 5. Визначення біохімічного складу слини у школярів з різною фізичною навантаженням в комплексних гігієнічних дослідженнях
- Висновки
- Перелік джерел
Вступ
Багато століть людство прагне створити пристосування, які змогли б спростити або зовсім вирішити поставлене завдання за людини.
З кожним днем технології лабораторної та функціональної діагностики доповнюються альтернативними методиками, які дозволяють виявити багато захворювань на ранній стадії і за дуже короткий термін. Можливо, в перспективі у людей, які проходять обстеження, будуть брати на аналіз не кров, а слину.
Аналіз слини — це сучасний метод діагностики, який використовується для визначення різних інфекцій в організмі. Біохімічний аналіз слини направлений на дослідження ферментів, які визначають стан внутрішніх органів (печінки, нирок, жовчного міхура і інших). Біохімічний аналіз один із способів лабораторної діагностики, який дуже інформативний для лікаря і відрізняється високим ступенем достовірності.
Слина є життєво необхідною рідиною в організмі людини. Вона сприяє пережовування їжі, формування харчової грудки, ковтання, захищає ротову порожнину, діє як мастильна рідина. Аналіз слини допомагає визначити якісь проблеми в організмі ще на ранній стадії їх розвитку.
Слина виділяється слинними залозами людини практично безперервно. Без неї було б просто неможливо нормальне функціонування багатьох органів. Така множинна функціональність слини в першу чергу пов'язана з її рідинними характеристиками, а також специфічними компонентами. Це доводить аналіз слини. Як рідина слина бере активну участь в процесах травлення, захисту порожнини рота, мови. Її основні компоненти допомагають боротьбі з мікробами, захист слизовій оболонці.
1. Актуальність теми
В даний час дослідники і лікарі все більше приділяють увагу вивченню слинних залоз. Понад сто років тому саме слинні залози зіграли помітну роль у відкритті багатьох фізіологічних явищ, особливо в нейрофізіології.
В даний час більшої актуальності набуває використання слини замість крові в якості нетрадиційного матеріалу для клініко-лабораторної діагностики інфікування вірусами СНІДу, гепатиту типу В та ін. Дослідження слини має ряд переваг в порівнянні з рутинними методами лабораторної діагностики з використанням крові взятої з пальця або вени. Це перш за все простота збору матеріалу, що не інвазивність і безболісність цієї процедури, відсутність ризику інфікування, можливість багаторазового отримання проб. Тому слина все ширше використовується не тільки в клінічній практиці, але і для проведення гігієнічних і токсикологічних досліджень, також при вивченні фармакодинаміки лікарських засобів або при обстеженні людини в екстремальних умовах.
2. Мета і задачі дослідження
Метою розробки СКС є постановка попереднього діагнозу за біохімічним аналізом і сечі.
Для досягнення сформульованої мети необхідно розробити СКС яка буде вирішувати наступні завдання:
- Створення бази даних, що містить відомості про результати біохімічного аналізу даних пацієнта.
- Аналіз і вибір методу обробки результатів даних.
- Розробка математичної моделі постановки діагнозу.
- Розробка програмного забезпечення для постановки попереднього діагнозу.
- Розробка технічного забезпечення СКС.
3. Біохімічні дослідження слини в діагностиці захворювань
Дослідження слини є дуже цінним неінвазивним методом оцінки загального стану організму і органів порожнини рота.
Аналіз змішаної слини з успіхом використовується для імуноферментної діагностики гепатитів А, В, С, а також для тестування на ВІЛ-інфекції.
Зниження активності лізоциму в слині спостерігається у хворих на рак шлунка. Визначення α–фетопротеїн в слині використовують для діагностики раку печінки. При системний червоний вовчак рівень специфічних IgA в слині добре корелює з його змістом в сироватці крові. Діагностика Порфирій можлива на підставі визначення порфіринів у слині. У хворих на цукровий діабет досить інформативними діагностичними тестами є вимірювання активності цитозольних ферментів (ЛДГ, АсАТ і АлАТ) і імунореактивного інсуліну в змішаній слині.
Існує кореляція між вмістом в слині і сироватці крові алкоголю, нікотину, наркотиків, пестицидів та інших токсичних речовин.
Визначення стероїдних і пептидних гормонів є перспективним методом діагностики дисфункцій ендокринних залоз, стресових реакцій і циркадних ритмів.
Ферменти змішаної слини відображають стан метаболізму органів порожнини рота. Активація протеолізу при пародонтиті сприяє підвищенню вмісту амінокислот в складі слини.
Пародонтит характеризується підвищенням активності кислої фосфатази, катепсини Д і В і гіалуронідази. При цьому вміст лізоциму в слині значно зменшується. Хронічний паротит супроводжується збільшенням в складі ротової рідини співвідношення альбумінів і глобулінів.
Досить інформативним тестом клітинного пошкодження при пародонтиті є підвищення концентрації в ротовій рідині продуктів вільнорадикального окислення (гидроперекиси, дієнових кон'югати, малоновий діальдегід).
Склад слини залежить від характеру харчування, віку, стану організму та інших факторів, що вимагає дотримання стандартних умов забору та зберігання слини для дослідження і клінічної оцінки її показників.
Рисунок 1 – Склад слини (анімація: 7 кадрів, 5 повтореннь, 196 кілобайт)
Склад слини змінюється при деяких захворювань. При нефриті, ускладненому уремией, в слині збільшується кількість залишкового азоту, кількість азоту збільшується при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. У хворих з цукровим діабетом, хронічним панкреатитом, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в слині збільшується амилолитическая активність.
Склад слини людини.
| Складова | Людини, стійкі до карієсу | Людини, схильні до карієсу | Плазма крові |
| Рівень секреції, мл/хв | 0,4±0,02 | 0,31±0,02 | |
| Осад, мл /100 мл | 6,76±0,38 | 10,14±0,52 | |
| рН | 7,25±0,02 | 7,06±0,03 | 7,4 |
| Сухий залишок, г/л | 15±1,5 | 70±10 | |
| Неорганічні речовини, г/л | 8±0,8 | 8–9 | |
| Органічні речовини, г/л | 7±0,7 | 62±8 | |
| Неорганічні компоненти, милі - еквів./л (г/л) | |||
| Na+ | 90 (2,07) | 130 (3) | |
| K+ | 12,5 – 17,5 (0,5 – 0,7) | 5 (0,2) | |
| Ca2+ | 2,3±0,05 (0,046±0,001) | 2,45±0,05 (0,049±0,001) | 5 (0,1) |
| Mg2+ | 3,9 (0,047) | 2 (0,024) | |
| Cl- | 87,9 (3,12) | 105 (3,72) | |
| HPO42- | 4,02 (0,193±0,008) | 3,5 (0,168±0,006) | 0,83 (0,04) |
| Ca/P | 0,257±0,007 | 1,9 – 2,1 | |
| Загальний білок, г/л | 2,5±0,9 | 7±0,5 | |
| Муцин, г/л | 1–3 | ||
| Ig A, г/л | 0,3–0,8 | ||
| Амілаза, г/л Лізоцим, г/л |
0,2–0,3 0,15–0,2 |
0,0085 | |
| Гексози, г/л | 0,13±0,01 | 0,15±0,04 | |
| Гексоза міні, г/л | 0,15±0,02 | 0,16±0,02 | |
| Нейрамінова кислота, г/л | 0,02±0,002 | 0,02±0,002 | |
| Уронова кислота, г/л | 0,02±0,002 | 0,024±0,002 | |
| Молочна кислота, г/л | 0,033±0,004 | 0,045±0,008 | |
| Піровиноградна кислота, г/л | 0,009±0,001 | 0,01±0,001 | |
| Ферменти (U/л) | |||
| Амілаза | 2700±130 | 2260±120 | |
| Кисла фосфатаза | 0,27±0,02 | 0,29±0,01 | 2,2–4,3 |
| Лужна фосфатаза | 0,07±0,003 | 0,07±0,004 | 20–50 (24–80) |
| АлАТ | 2,58±0,32 | 3,6±0,38 | 12(30) |
| АсАТ | 3,68±0,25 | 4,92±0,4 | 8,3(8–27) |
| Альдолаза | 255±11 | 357±30 | 2000±8000 |
| Небілкові азотисті компоненти крові (г/л) | |||
| Залишковий азот | 0,1–0,2 | 0,3 | |
| Азот амінокислот | 0,081±0,004 | 0,077±0,003 | |
| Сечовина | 0,05–0,1 | 0,3 |
4. Лабораторна діагностика захворювань слизової оболонки порожнини рота і пародонту
Постановка діагнозу зазвичай відбувається в кілька етапів. При опитуванні хворого лікар складає певних уявлень про характер захворювання, при огляді — конкретизує свої припущення. Надалі може виникнути необхідність в залученні допоміжних лабораторно-інструментальних методів дослідження, роль яких — підтвердити або спростувати вірогідність попереднього діагнозу. При цьому вони набувають вирішального значення в розпізнаванні захворювання.
Лабораторні методи діагностики.
Для встановлення діагнозу, підтвердження етіологічної ролі збудника, визначення стану імунної системи додатково використовують лабораторні методи дослідження.
Загальний клінічний дослідження крові є важливим методом обстеження, якого вимагає кожен хворий з патологією СОПР і пародонту.
| Показники | Значення в одиницях СІ |
| Еритроцити | |
| у жінок | 3,8-4,5 г/л |
| у чоловіків | 4,5-5,0 г/л |
| Гемоглобін | |
| у жінок | 120-140 г/л |
| у чоловіків | 130-160 г/л |
| кольоровий показник | 0,9-1,1 |
| Лейкоцити | 4,0-9,0 г/л |
| Паличкоядерні | 1-6% |
| Сегментоядерні | 47-72% (66%) |
| Еозинофіли | 0,5-5% |
| Базофіли | 0-1% |
| Моноцити | 4-10% |
| Лімфоцити | 19-37% |
| ШОЕ | 2-10 мм/год |
| Ретикулоцити | 0,8-1,0% |
| Тромбоцити | 200-300 г/л |
| Час оседания крові | початок — 1 хв 35 с – 2 хв, закінчення — 2 хв 50 с–4 хв. |
| Час кровотечі | 3 хв |
Безумовно необхідно досліджувати кров хворих з виразкою і некротичними ураженнями і проявами геморою, а також при підозрі на захворювання крові. Аналіз крові дозволяє уточнити характер захворювання СОПР і пародонту, виявити його можливий зв'язок з патологією органів кровотворення. Так, при деяких захворювання запального характеру з гострим перебігом кількість лейкцитов, а також відсоток нейтрофілів, лімфоцитів вище норми, значно зменшено кількість моноцитов і еозинофілів (ацидофільних гранулоцитів), швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) збільшена. У разі розвитку деяких хронічних захворювань та інтоксикації гемограма може мало змінюватися або, навпаки, характеризуватися значним зменшенням кількості еритроцитів, зниженням вмісту гемоглобіну, зміщенням лейкоцитарної формули вліво, збільшенням ШОЕ. Неспецифічними тестами алергізації організму є: еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфоцитоз. Значне зменшення кількості еритроцитів, зміна їх форми, зниження рівня гемоглобіну в них типовими ознаками анемії.
Так званий патологічний лейкоцитоз як захисна реакція має місце при запальних процесах і виразково-некротичних ураженнях СОПР, різних проявах алергії і т.д.
Лейкопенія може спостерігатися і у здорових людей (після перегріву, важкої фізичної праці), однак раніше її слід розцінювати як ознаку серйозних порушень в організмі.
Лімфоцити грають велику роль у виробленні імунітету. Вони фіксують токсини і беруть участь в утворенні антитіл (можуть перетворюватися в так звані плазматичні клітини, які виробляють γ–глобулін). Виявивши ті чи інші зміни лімфоцитів, лікар не тільки може вірно оцінити розвиток захворювання, але і виробити тактику лікування.
Еозинофілія розвивається при підвищенні рівня гістаміну в крові і має місце при алергізації організму, імунних та автоімунних захворюваннях, глистової інвазії, гістіоцитоз Х т.д.
Тромбоцити відіграють важливу роль в зупинці кровотечі. У разі руйнування їх внаслідок підвищеної чутливості до деяких лікарських препаратів, при отруєннях певними хімічними луками і т.д. може розвинутися тромбоцитопенія. Однак не слід забувати про можливість фізіологічної тромбоцитопенії (під час сну, в період менструації). Визначення стану тромбоцитів при деяких захворюваннях буває вирішальним у діагностиці, особливо це стосується геморагічних синдромів.
Визначення кровоточивості ясен за кількістю гемоглобіну в змішаній слині засноване на здатності гемоглобіну вступати в реакцію з бензидином в кислому середовищі в присутності перекису водню. Реакція супроводжується утворенням блакитного забарвлення, що переходить в бурю.
Використовують ацетатний буфер рН 4,6; 0,3% розчин перекису водню, приготований безпосередньо перед визначенням та гідрохлорид бензидина. У 3 мл слини еритроцити гемолізують сапоніном і центрифугують 20 хв при 3000 об/хв. Супернатант після центрифугування містить розчинений гемоглобін.
У пробірку до 2 мл ацетатного буфера додають 1 мл перекису водню і 1 мл бензидину, а потім 0,05 мл надосадочноі рідини і відстоюють 1 хв. Потім пробірку поміщають в кювету з робочою шириною 10 мм і колорімерують на ФЕК-56 при світофільтрі № 6. Щільність вимірюють 3-4 рази і реєструють максимальні дані. Через 5 хв забарвлення набуває бурий відтінок і величина оптичної щільності починає зменшуватися.
За величиною оптичної щільності визначають кількість розчиненого гемоглобіну в грамах на 1 л по калібрувальної кривої. Для побудови калібрувальної кривої використовують кров з точно визначеним (за допомогою ФЕК-56М) вміст гемоглобіну. Динаміка показань характеризує ступінь кровоточивості.
Цитологічний метод. Одним із способів морфологічного дослідження є цитологічний метод, заснований на вивченні клітин, їх окремих структур і конгломератів. Метод використовують для діагностики захворювань слизової оболонки ротової порожнини і пародонта в динаміці, для контролю ефективності лікування, а також для виявлення пухлин щелепно-лицевої ділянки.
Інформативність цитологічного дослідження визначається пунктуальним виконанням головних правил взяття і виготовлення препарату.
5. Визначення біохімічного складу слини у школярів з різною фізичною навантаженням в комплексних гігієнічних дослідженнях
Слинні залози тонко реагують на будь-які зміни в стані внутрішніх органів і систем організму, будь це патологічний процес або фізіологічний стан. Збір і аналіз слини один з нетравматичних і нових методів досліджень в медицині, він має переваги в порівнянні з рутинними методами лабораторної діагностики з використанням крові. Доступність проток і особливості регуляції слиновиділення створюють зручності для дослідження секрету залоз в діагностичних цілях і не вимагають спеціальних умов для збору матеріалу, що зручно при масових профілактичних обстеженнях. Ці переваги мають важливе практичне значення при здійсненні контролю за станом здоров'я населення (зокрема, дітей).
Регулярні фізичні навантаження є стресом для організму, який супроводжується розгортанням загальної неспецифічної реакції — адаптаційного синдрому, що також знаходить відображення в зміні складу слини і її структурних властивостей. Необхідно відзначити, що лише оптимальні за величиною і тривалості рухові навантаження роблять позитивний вплив на організм. При цьому як недостача, так і надлишок рухової активності є патогенетичний фактор, що приводить до захворювань.
Будь-який сильний вплив, психічний або фізичний, якому піддається організм, супроводжується зміною секреторною діяльності кори надниркових залоз. Глюкокортикоїдних гормони, до яких відноситься і кортизол, є основними сполуками, що забезпечують розвиток загального адаптаційного синдрому. Останнім часом з'явилися роботи, в яких вказується на те, що слина є зручним об'єктом для дослідження кортизолу, так як він стабільний і представлений в ній у вигляді вільної фракції. Більшість дослідників, які вивчали гормональний склад слини, вважають, що визначення кортизолу в слині може мати діагностичне значення, хоча при цьому доводиться враховувати нижчу його концентрацію в порівнянні з вмістом його в плазмі.
З секрецією кортизолу пов'язана динаміка концентрації кальцію в крові і, відповідно, в слині. У осіб з високим вмістом кортизолу внаслідок безперервного стресу часто спостерігається втрата кальцію, так як при цьому гальмується всмоктування кальцію в кишкової стінки і реабсорбція його в канальцях нирок. Кальцій є одним з життєво необхідних мінералів, який бере участь більш ніж в 300 біологічно важливих реакціях, серед яких формування кісток, дентину, емалі зубів; забезпечення процесів скорочення м'язів, нервової і нервово-м'язової провідності; участь в коагуляції крові; активація ферментів і ендокринних залоз; протизапальну, антистресову, десенсибілізуючу, протиалергічну дію; участь у формуванні короткочасної пам'яті і навчальних навичок. Недостача кальцію в дитячому віці призводить до затримки росту, порушень постави, зниження м'язового тонусу, а також до різної соматичної патології, тому своєчасна діагностика гипокальциемии має важливе значення в педіатрії.
Висновки
Слина є клінічно інформативною біологічної рідиною, але необхідно подальший розвиток і перевірка цих біомаркерів для впровадження в клінічну діагностику з метою надання допомоги в ранній діагностиці раку, для оцінки ризиків і реагування на терапію.
Удосконалення списку біомаркерів слини залежить від їх стабільності і точності виявлення, включаючи чутливість і відтворюваність аналізів, простоту їх виконання, високу чутливість і специфічність, легке визначення кількості в клінічній лабораторії і економічну ефективність цілісності клініко-діагностичних алгоритмів. Проте ці нові системи виявлення вимагають подальшої оптимізації та перевірки до впровадження в рутинну клінічну діагностику.
При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена.
Остаточне завершення: червень 2017 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.
Перелік джерел
- White D.A., Scribner A.N., Huang J.V. A comparison of patient acceptance of fingerstick whole blood and oral fluid rapid HI V screening in an emergency department. J. Acquir. Immune Defic.Syndr. 2009; 52(1):75 – 8 p.
- Malamud D. Saliva as a diagnostic fluid. Dental Clin. North Am. 2011; 55(1):159 – 78 p.
- Lijnen I., Willems G. DNA research in forensic dentistry. Methods Find. Exp. Clin. Pharmacol. 2001; 23(9):511 – 7 p.
- Virkler K., Lednev I.K. Analysis of body fluids for forensic purposes: from laboratory testing to non-destructive rapid confirmatory identification at a crime scene. Forensic. Sci. Int. 2009; 188(1–3):1 – 17 p.
- Хмелевский Ю.В., Усатенко О.К.
Основные биохимические константы человека в норме и при патологии
– 2-е изд., перераб. и доп. К.:Здоров'я
, 1987 г. – 160 с. - Руанет В.В.
Теория и техника лабораторных работ
учеб. пособ. / Под ред. проф. Хетагуровой А.К. – М.:ВУНМЦ Росздрава
, 2007 г. – 176 с. - Назаренко Г.И., Кишкун А.А.
Клиническая оценка результатов лабораторных исследований
– М.:Медецина
, 2000 г. – 544 с.