Біографія
Особистісне становлення
Я, Сафонов Михайло Дмитрович, народився 26 лютого 1994 року в родині спадкових шахтарів. На момент мого народження мій батько, Сафонов Дмитро Михайлович, працював на шахті ім. Є.Т. Абакумова, а моя мати, Сафонова Олена Вікторівна, була студенткою четвертого курсу Донецького комерційного інституту (нині Донецький університет економіки та торгівлі) денної форми навчання. Тому няньок у мене було багато: мама, дві бабусі та тітка. Так як бабусі працювали, а мама вчилася, то частіше доводилося залишатися з тіткою. А ще зі мною сидів двоюрідний брат Віктор. Він дуже чекав брата з яким можна грати і був вкрай розчарований, коли з пологового будинку привезли «якийсь згорток». З братом у нас різниця в шість років, тому часто нам з тіткою доводилося водити його в перший клас. Доводилося звикати до школи з самого народження.
Коли мама закінчила навчання, вона вирішила повністю присвятити весь свій час моєму вихованню. Було вирішено не віддавати мене в дитячий садок. Завдяки мамі я навчився читати, писати і рахувати, навіть вивчив англійський алфавіт. Одним словом, в школу я йшов повністю підготовленим.
У шість років я пішов у школу №85. Навчання давалося мені легко, я був відмінником. А ось поведінка іноді кульгала. Як всі хлопці, я іноді пустував. З уроками я справлявся швидко, залишалося багато вільного часу, тому батьки вирішили віддати мене в музичну школу. Коли ми з мамою пішли вибирати інструмент, мій викладач музики, Валентина Олексіївна, мамина колишня однокласниця, дала мені спробувати пограти на різних духових інструментах. Після довгих і болісних спроб видати звуки із запропонованих інструментів, наш вибір зупинився на кларнеті. Так почалося моє п'ятирічне навчання в музичній школі № 5. Я їздив на різні концерти і конкурси, грав в ансамблях. Закінчивши музичну школу, я не залишив музику. Пізніше пробував освоїти саксофон і трубу.
У школі я провчився до дев'ятого класу, а потім пішов стежкою двоюрідного брата – вступив до ліцею при Донецькому Національному Університеті. Так як в школі я найбільше любив фізику і математику, то вибір був очевидний – фізичний клас. Практично відразу я потрапив в олімпіадну групу і став більш активно вивчати фізику. Однак, особливих успіхів на обласних олімпіадах з фізики та астрономії домогтися у мене не вийшло.
Ліцей залишив дуже теплий спогад в моєму серці. Там я придбав багато чудових знайомств, і провів виняткові два роки. Під час різних заходів, свят та конкурсів, що проходили в ліцеї, я займався налаштуванням звукової апаратури (вважалося, що цим неодмінно повинні займатися учні фізичного класу). У ліцеї активно здійснювали викладання іноземних мов: англійська і французька або грецький, на вибір. Головним моїм внутріліцейскім досягненням стала перемога в конкурсі поліглотів. Там я зумів проявити хороші знання російської та української мов, а також не вдарив обличчям у бруд обличчям в англійській і французькій. На жаль, час має властивість невблаганно йти вперед, і те, що ми маємо сьогодні, завтра стане історією. Так сталося і з моїм навчанням в ліцеї, настав час університету.
Професійне становлення
Вибір університетського навчання, як і ліцейського, був також обумовлений проторенною доріжкою двоюрідного брата. Він, до моменту мого вступу, став вже магістром ДонНТУ, закінчивши спеціальність «Інформаційні управляючі системи та технології». Тому, вступаючи на цю ж спеціальність, я знав чого варто боятися і чому варто приділяти увагу. Приклад брата добре вплинув на мене, і я, будучи ще абітурієнтом, твердо знав чого я хочу, і яку професію хочу отримати. У процесі навчання мені більше імпонували технічні дисципліни. Однак, з іншими предметами я теж непогано справлявся. Під час навчання в бакалавраті дуже захопився мовою програмування Java. Після закінчення чотирьох років навчання, у 2015 році, я отримав диплом бакалавра комп'ютерних наук з відзнакою і вступив до магістратури на спеціальність «Інформаційні управляючі системи та технології». Тема моєї магістерської роботи – система підтримки прийняття рішень для визначення параметрів і місця кріплення імплантату щелепно-лицевої хірургії. Це досить актуальна тема, і, сподіваюся, мені вдасться впоратися з поставленим завданням під керівництвом доцента кафедри АСУ Привалова Максима Володимировича.
Цілі, плани і бачення майбутнього
Мабуть, моєю головною метою в осяжному майбутньому є успішний захист магістерської роботи і закінчення університету. Безумовно, в подальшому планую продовжити свою діяльність в сфері IT, знайти цікаву роботу, ставати більш кваліфікованим фахівцем.