РОЗРОБКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ SWOT‑ ТА РЕSТ‑АНАЛІЗУ

Досвід свідчить, що проблемою підприємств зрілих галузей є вибір однієї з таких базових стратегій: низьких витрат, диференціації продукції або фокусування. Однак диференціація у зрілих галузях, де товари стандартизовані, може бути ускладненою. Основним конкуруючим показником у таких галузях є витрати, в основі зниження яких може бути економія за рахунок збільшення масштабів виробництва, дешева сировина та робоча сила, висока ефективність виробництва. Вугільна галузь належить до групи зрілих галузей, які на даний момент переживають спад. Про це свідчать такі ключові статистичні показники, як обсяг видобутку вугілля у галузі, продуктивність праці робочих очисних вибоїв, виробничі потужності шахт та інші.

Дослідженням вибору альтернативних напрямів інвестиційного розвитку підприємств присвячено багато сучасних публікацій. Серед основних з них окремо слід виділити роботи В.В. Нотченка, В.В. Пастухова, З.М. Ларичева [1, 2, 3]. У цих роботах справедливо наголошується на тому, що обраний напрям вкладання коштів повинен відповідати стратегічним і тактичним цілям, а також інвестиційній стратегії розвитку підприємства.

Проте слід відзначити, що існуючі зараз підходи є узагальненими і не адаптовані для специфічних умов розвитку підприємств вугледобувної галузі. Метою статті є розробка інвестиційної програми розвитку вугледобувних підприємств.

Основне місце в аналізі ефективності діяльності вугледобувних підприємств займає показник собівартості, який дає кількісну та якісну оцінку їх роботи. Особливу значимість має систематичний аналіз собівартості та її структури, що дозволяє виявити вузькі місця у виробництві та розробити заходи щодо зниження цього показника. Слід зазначити, що низька собівартість видобутку вугілля спостерігається лише на великих комплексно‑механізованих вугледобувних підприємствах з високою виробничою потужністю.

Виробнича потужність шахти є найважливішим показником при вирішенні питань планування та управління вугледобувним виробництвом. Освоєння проектної потужності шахти, як правило, нерозривно пов’язане зі зміною основних техніко‑економічних показників. Головними причинами неповного освоєння техніко‑економічних показників роботи сучасних шахт є:

відставання робіт з реконструкції або підготовки нових горизонтів, а також здача шахт в експлуатацію з великими недоробками, зокрема, з недостатньою лінією очисних вибоїв;

недостатня ефективність використання лінії очисних вибоїв;

невисока достовірність даних геологічної розвідки;

погіршення гірничо‑геологічних умов (зміна потужності і кутів падіння пластів, збільшення газо‑, водообільності);

відробка запасів високопродуктивних вугільних пластів і перехід на обробку малопотужних.

До основних причин неосвоєння шахтами техніко‑економічних показників можна віднести: недоліки в організації виробництва і праці; низький рівень концентрації гірничих робіт; невиконання ряду технічних рішень, передбачених проектом; недостатню обґрунтованість проектних показників продуктивності праці і собівартості [4].

Розкриємо сутність методів збільшення виробничої потужності вугледобувного підприємства на прикладі шахти Південнодонбаська №1, гірничо‑геологічні і техніко‑технологічні умови видобутку вугілля на якій є типовими для більшості шахт Ураїни.

Шахта Південнодонбаська №1 побудована за проектом Донгіпрошахт і введена в експлуатацію у 1973 р. з проектною потужністю 1800 тис. т вугілля на рік. У процесі її експлуатації було виявлено велику кількість геологічних порушень, збільшилося метановиділення, а також водопритік. Усі ці фактори стали приводом для перегляду проектної потужності шахти цим же інститутом до 1200 тис. т на рік (проект перезатверджений у 1992 р.). У 2010 р. за програмою розвитку шахти передбачалося проведення розкривальних і підготовчих виробок в обсязі 8310 м, а фактично було пройдено 5501 м, що складає відставання від програми в обсязі 2716 м, або 66,2%. Крім того, у 2010 р. передбачався видобуток вугілля в обсязі 667 тис. т, але фактично було видобуто 661,1 тис. т, що складає 97,7% плану (відставання – 5,9 тис. т).

Основною причиною відставання від програми є недостатнє фінансування прохідницьких робіт, а також неповне забезпечення прохідницьких вибоїв необхідними матеріалами і обладнанням для проведення гірничих виробок. З цієї причини не було можливості проводити капітальні ремонти прохідницької техніки.

Разом з тим досвід багатьох промислових підприємств свідчить, що запобігання і протидія прояву негативних факторів можливі на основі SWOT‑ та РЕSТ‑аналізу [5, 6]. SWОТ‑аналіз ґрунтується на визначенні місії підприємства і допомагає сформулювати стратегічні заходи щодо її досягнення. Місія підприємства являє собою визначення переліку поточних і перспективних напрямів його діяльності, виділення пріоритетів у стратегії, тобто тих основних принципів та норм ведення діяльності, які визначатимуть облік організації в перспективі.

У даний момент шахта Південнодонбаська №1 не має чітко сформованої місії. Виходячи з цього місію шахти можна сформулювати згідно з основними напрямами діяльності. Наприклад, місія ДП Шахтоуправління Південнодонбаське №1 – видобувати максимально можливу кількість вугілля при мінімальних витратах, при цьому створити для робітників безпечні умови праці. Аналіз теоретичних розробок [7] і практичної діяльності підприємства дозволив виділити фактори, що впливають на вибір стратегії шахти ДП Шахтоуправління Південнодонбаське №1 (див рисунок).

Стратегічний аналіз діяльності становище бізнес‑одиниці на ринку відносно підприємства також здійснено на основі методики SWOT‑ та РЕSТ‑аналізу. РЕ8Т‑аналіз вивчає ринок, а SWОТ‑аналіз ‑конкурентів, концепцію продукції чи ідею. Результати виконаного аналізу наведено в табл. 1 та 2 відповідно.

Основним споживачем вугільної продукції є ДП Вугілля України – оператор оптового ринку вугільної продукції України, що забезпечує організацію роботи підприємств Мінвуглепрому з реалізації вугілля споживачам, а також виконання показників прогнозного балансу електроенергії і палива генеруючих компаній України. Основними стратегічними цілями ДП Шахтоуправління Південнодонбаське №1 є підвищення якості та кількості видобутого вугілля, а також зниження витрат виробництва. Тому можна стверджувати, що основним завданням підприємства ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 є швидка адаптація до впровадження інновацій і створення умов для залучення інвестицій різної форми власності.

Фінансові залучення дозволять відновити фронт очисних робіт, покращити якість видобутого вугілля, збільшити добове навантаження на очисний вибій та забезпечити виконання встановлених завдань з видобутку вугілля і проведення гірничих виробок. Тому керівництву підприємства необхідно робити ставку передусім на концентрацію гірничих робіт, збільшення навантажень на діючі вибої, забезпечення безпеки праці.

Основною стратегією ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 має бути стратегія зростання. Стратегічний розвиток має бути спрямований на технічне переоснащення, модернізацію конвеєрного транспорту, стаціонарного обладнання і повну реконструкцію існуючої збагачувальної установки, яка дозволить отримувати більш якісну вугільну продукцію і зменшить обсяг повторної переробки вугілля на сторонніх збагачувальних фабриках.

Розкриємо сутність інвестиційної програми розвитку ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1, сформовано на основі виконаного SWОТ‑ та РЕSТ‑аналізу. Виконаний аналіз гірничо-геологічних умов роботи шахти довів, що основним стримуючим фактором в роботі шахти є фронт гірничих робіт. У даний час у роботі перебувають пласти С13, С11,С102, які на значній площі вже відпрацьовані, середньодинамічна потужність запасів, які залишились, зменшилась. За фактором фронт гірничих робіт максимальна технічна можливість шахти з видобутку вугілля в обсязі 900 тис. т відповідає наміченому графіку введення та вибуття очисних вибоїв і рівню освоєння нормативних навантажень. Аналіз технічних можливостей шахти за основними технологічними процесами і результатами роботи останніх років показав, що підйом, підземний транспорт, вентиляція і технологічний комплекс на поверхні здатні забезпечити освоєння виробничої потужності в обсязі 900 тис. т вугілля на рік.

Виходячи з графіка введення та вибуття очисних вибоїв по шахті на 2012 р. плановий обсяг видобутку вугілля складає лише 640 тис. т. Але видобуток вугілля можна суттєво збільшити за рахунок реалізації інвестиційного проекту з підготовки й відробки нових виїмкових полів.

Для побудови відтворювальної програми розвитку шахти необхідно розглянути реальні інвестиції, їх види, способи залучення, а також виконати аналіз привабливості наявних альтернатив.

Оскільки формою реалізації реальних інвестицій є інвестиційний проект відтворення потужності шахти, то на першому етапі необхідно розглянути передінвестиційну фазу розробки проекту. Вона включає планування і пошук інвестиційних коштів й оцінку техніко‑економічної і фінансової доцільності.

Реальні інвестиції виступають джерелом розвитку вуглевидобутку, ведуть до збільшення виробничого капіталу, відновлення основних фондів, розширення виробничої потужності шахти, збільшення фінансової потужності, а також розвитку і зміцнення основи для конкурентної боротьби. При цьому необхідно враховуватиспецифіку гірничо-геологічних умов, відносні (порівняно з іншими господарюючими суб’єктами) переваги, а також наявні альтернативні варіанти просторово-планувальних рішень.

Зниження собівартості видобутку вугілля можна досягти за рахунок реалізації інвестиційних проектів з підготовки нових лав до експлуатації. Алгоритм їх економічного обґрунтування полягає у такому. У технічній і маркшейдерській службах шахти береться план гірничих робіт, в якому позначені вже існуючі виробки і лави, а також показані подальші плани розвитку гірничих робіт відповідно до можливих просторово‑планувальних рішень. У планах гірничих робіт показані виробки, які необхідно пройти для підготовки нової лави до експлуатації в інвестиційному проекті. Для його економічного обґрунтування складається номенклатура всіх гірничих виробок і визначаються витрати на їх прохідку.

На наступному етапі для визначення розміру інвестицій по проекту розраховуються витрати за такими економічними елементами:

1. Матеріальні витрати на оснащення гірничих виробок.

2. Амортизаційні відрахування, які розраховуються на передбачувану до використання техніку в очисних і підготовчих вибоях.

3. Заробітна плата всіх підземних робітників.

Матеріальні витрати включають витрати на електроенергію та матеріали, основними з яких є комплекти кріплення, затягування, ліс, сітка та ін. Витрати на електроенергію визначають виходячи із сумарної потужності двигунів використовуваної техніки й устаткування.

Амортизаційні відрахування включають амортизацію на використовувану техніку й устаткування: прохідницький комбайн, механізований комплекс, комбайн для підготовчих робіт, конвеєр, секції механізованого кріплення тощо.

Для обчислення заробітної плати необхідно скласти перелік всіх підземних робітників: ГРОВи, прохідники, електрослюсарі, механіки та інші, які необхідні для роботи на очисних і підготовчих вибоях, передбачених даним інвестиційним проектом. Найбільш раціональна кількість підземних робітників визначається виходячи із практики роботи шахти й складності організації гірничих робіт. Сума витрат за всіма вищезгаданими елементами являє собою необхідні інвестиції по проекту підготовки нової лави до експлуатації.

Після визначення витрат на підготовку нової лави необхідно обчислити прибуток по інвестиційному проекту, що утвориться від реалізації видобутого вугілля. У результаті виконаних розрахунків нами було встановлено, що лава буде відпрацьовуватися протягом 23 місяців. Оскільки дані грошові потоки розташовані у різні періоди часу, то для оцінки ефективності проекту необхідно обчислити загальноприйняті критерії ефективності інвестиційних проектів:

1) чиста поточна вартість (КРУ);

2) індекс прибутковості (РІ);

3) внутрішня норма окупності (ІКК).

Зіставивши необхідні інвестиції за проектом з величиною віддачі на інвестований капітал, що визначається як прибуток реалізації вугілля, отримано кількісні зазначення ефективності запропонованого проекту. У результаті встановлено, що чиста поточна вартість проекту становить 11515 тис. грн.; індекс прибутковості дорівнює 1,8; внутрішня норма окупності становить 17, 91%.

Оскільки підприємство може отримати позику з відсотковою ставкою 12%, то зроблено висновок про економічну ефективність запропонованих заходів і доцільність практичної реалізації запропонованого інвестиційного проекту.

Висновки

1. Основною причиною невиконання плану на шахтах є недостатнє фінансування прохідницьких робіт, а також неповне забезпечення прохідницьких вибоїв необхідними матеріалами і обладнанням для проведення гірничих виробок.

2. На основі SWОТ‑ та РЕSТ‑аналізу доведено, що для підтримки виробничої потужності шахти й підвищення запланованого річного обсягу видобутку вугілля необхідно робити інвестиційні вкладення, спрямовані на підготовку й відпрацьовування нових лав.

3. Виробнича потужність шахти є найважливішим показником при вирішенні питань планування та управління вугледобувним виробництвом. Основне місце в аналізі ефективності діяльності вугледобувних підприємств посідає показник собівартості, який дає кількісну та якісну оцінку їх роботи.

4. Реалізація запропонованих заходів, як свідчать виконані розрахунки, приведе до поліпшення техніко‑економічних показників, тобто до зниження собівартості 1 тонни вугілля й загального збільшення обсягу вуглевидобутку по шахті.

Література

1. Нотченко В.В. Научное обоснование политики предприятия как инструмент адаптации к изменениям внешней среды / В.В. Нотченко, А.Т. Бабко // Проблеми современной экономики. – 2008. – № 2(26).– С. 131–134.
   
2. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: моногр. / В.В. Пастухова. – К.: Київ. нац. торг.‑екон. ун‑т, 2002. – 302с.
   
3. Ларичева З.М. Малий бизнес: проблеми и перспективи его развития / З.М. Ларичева, Л.В. Стрелкова // Менеджмент в России и за рубежом. – 2006. – №5. – С. 38-41.
   
4. Ляшенко О.Ф. Першочергові заходи з оздоровлення вугільної промисловості / О.Ф. Ляшенко, М.М. Кулик // Вугілля України. – № 1. –2006. – С. 6 – 9.
   
5. Голубков Е.П. Что такое маркетинговая политика? / Е.П. Голубков // Маркетинг в России и за рубежом. – 2004. – №6.– С. 133–138.
   
6. Мочерний С.В. Основи підприємницької діяльності: посібник / С.В. Мочерний, О.Н. Устинко, С.І. Чоботар. – К.: Академія, 2001. – 280 с.
   
7. Бронська О.Ю. Основи маркетингової політики у складі економічної політики підприємства / О.Ю. Бронська // Науковий вісник Луганського національного аграрного університету. – 2009. – № 5. – С. 68–73.