ДонНТУ Портал магістрів

Бібік Анастасія Геннадіївна

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра економіки та маркетингу

Спеціальність Економіка підприємства паливно-енергетичного комплексу

Підвищення ефективності роботи вугледобувного підприємства за рахунок розширення фронту очисних робіт

Науковий керівник: доц. к.т.н. Кравченко Андрій Анатолійович

Резюме Біографія Реферат

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

• Вступ
• 1. Актуальність теми
• 2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати
• 3. Огляд досліджень та розробок
• 3.1 Огляд міжнародних джерел
• 3.2 Огляд національних джерел
• 3.3 Огляд локальних джерел
• Висновки
• Перелік посилань

Вступ

Ефективне управління паливно-енергетичним комплексом є основою забезпечення енергетичної безпеки держави. Під час періоду економічних перетворень паливно-енергетичного комплексу, вугільна промисловість значно відчула на собі негативні наслідки від різких змін макроекономічної ситуації і кон'юнктури внутрішніх і світових паливних ринків, до яких можна віднести і значний дефіцит інвестиційних ресурсів. Саме тому, роль інвестицій в системі управління паливно-енергетичного комплексу, грає важливу роль. Тривалу кризу вугледобувної галузі можна відзначити звуженням виробництва, переходом на екстенсивні шляхи розвитку, що вимагає пошуку нових шляхів інвестування розширеного відтворення, модернізації, технічного переоснащення шахт, підвищення інвестиційної привабливості вугільних підприємств.

1. Актуальність теми

Проблеми інвестування вугільної промисловості в умовах світової загострення кризової ситуації у вугледобувній галузі в цілому стають життєво важливими для роботи вугільних підприємств, ставлять питання про їх існування як таких. Відсутність ефективної саморегулівної системи економічного розвитку, істотна втрата економічного потенціалу промисловості поставило шахти в умови самовиживання, провідного або до подальшої ліквідації більшості з них, або до боротьби за збереження потенціалу, що становить інвестиційну привабливість підприємства.

Дослідженнями питаннями залучення інвестицій у вугільну промисловість і підвищення ефективності роботи вугільних підприємств займалися, як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, а саме: Євдокімов Ф.І., Макогон Ю.В., Саллі В.І., Стариков А.П., Кабанов А.І., Трифонова О.В. та інші. У ДонНТУ дослідженням цієї проблеми займалися такі автори як: , І.К. Дьомін, І.О. Мітрошечев. Незважаючи на значну кількість наукових досліджень, питання щодо підвищення ефективності роботи вугільних підприємств і залучення інвестицій, до сих пір залишається актуальним. Це і зумовило вибір теми магістерської роботи, її мета і завдання.

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Метою магістерської роботи є пропозиції і рекомендації щодо підвищення ефективності роботи вуглевидобувного підприємства за рахунок розширення фронту очисних робіт. Виходячи з поставленої мети, необхідно вирішити такі завдання:

1. Розкрити поняття інвестиційної діяльності підприємства;
2. Вивчити основні джерела інвестиційних ресурсів вуглевидобувних підприємств;
3. Проаналізувати основні проблеми підвищення ефективності роботи вугільних підприємств;
4. Розробити інвестиційний проект з підвищення виробничої потужності підприємства за рахунок розширення фронту очисних робіт;
5. Оцінка ефективності інвестиційного проекту

Об'єкт дослідження: підвищення ефективної роботи вуглевидобувного підприємства за рахунок інтенсифікації виробничої діяльності.

Предмет дослідження: залучення і обгрунтування ефективності інвестиційних вкладень для підвищення виробничої потужності підприємства.

3. Огляд досліджень та розробок

3.1 Сутність інвестицій та основні принципи інвестиційної діяльності підприємства

Здійснення інвестицій є важливою умовою реалізації стратегічних і тактичних завдань розвитку і ефективної діяльності будь-якого підприємства, в тому числі і вуглевидобувного. Роль інвестицій в забезпеченні ефективної роботи підприємства можна виділити так:

• головне джерело формування виробничого потенціалу підприємства;
  
• основний механізм реалізації стратегічних цілей економічного розвитку;
  
• головний механізм оптимізації структури активів;
  
• основний фактор формування довгострокової структури капіталу;
  
• найважливіша умова забезпечення зростання ринкової вартості підприємства;
  
• основний механізм забезпечення простого і розширеного відтворення основних засобів і нематеріальних активів;
  
• головний інструмент реалізації інноваційної політики;
  
• один з механізмів вирішення завдань соціального розвитку персоналу [1].

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, яка є одним з видів його господарської діяльності і найважливішою формою реалізації його економічних інтересів. Інвестиційна діяльність підприємства - цілеспрямовано здійснюваний процес вишукування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів інвестування, формування збалансованої інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації. Інвестиційну діяльність можна визначити, як єдність процесів вкладення ресурсів і отримання доходів у майбутньому.

При вкладенні інвестиційних ресурсів в будь-яке виробництво рух інвестицій на стадії окупності витрат здійснюється у вигляді індивідуального кругообігу виробничих фондів. В ході цього кругообігу створюється готовий продукт, що втілює в собі приріст капітальної вартості, в результаті реалізації якого утворюється дохід. Інвестиційна діяльність є необхідною умовою кругообігу коштів господарюючого суб'єкта. У свою чергу виробнича діяльність створює передумови для нових інвестицій. Тому будь-який вид підприємницької діяльності включає процеси інвестиційної та основної діяльності, які складають єдиний економічний процес [2].

До основних особливостей інвестиційної діяльності підприємства відносять:

1. Інвестиційна діяльність підприємства є головною формою забезпечення зростання його виробничої (операційної) діяльності і носить підлеглий характер по відношенню до її цілям і задачам. Інвестиційна діяльність сприяє зростанню його операційного прибутку за двома напрямками: зростання операційних доходів за рахунок збільшення обсягів виробничо-збутової діяльності (будівництво нових філій, організація нових виробництв і т.п.); зниження питомих операційних витрат (своєчасна за міна фізично зношеного обладнання, оновлення морально застарілих основних засобів та ін.).
2. Форми і методи інвестиційної діяльності в меншій мірі залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж виробнича діяльність. Це залежить від того, що інвестиційна діяльність підприємства здійснюється в тісному зв'язку з фінансовим ринком, галузева сегментація якого практично відсутня, в той час як виробнича діяльність здійснюється в рамках галузевих сегментів товарного ринку і має чітко виражені галузеві особливості.
3. Обсяги інвестиційної діяльності підприємства характеризуються нерівномірністю по окремим періодам. Це визначається рядом умов, зокрема, необхідністю попереднього накопичення фінансових ресурсів для початку реалізації проектів, використанням сприятливих зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності та ін.
4. Інвестиційна діяльність формує самостійний вид грошових потоків підприємства, які розрізняються в окремі періоди за своєю спрямованістю.
5. Інвестиційної діяльності підприємства притаманні специфічні види ризиків, що об'єднуються поняттям [3].

Вугільним підприємствам, як об'єктам інвестиційної діяльності, властиві свої специфічні особливості:

• Значна диференціація економічних показників підприємств, що відображає різні гірничо-геологічні умови і природні якості вугільних запасів;
• розтягнутість процесу створення і відтворення потужності будь-якого вугільного підприємства на весь термін його служби, пов'язана з безперервним переміщенням фронту робіт у міру відпрацювання запасів;
• періодичні реконструкції та технічне переозброєння вугільних підприємств;
• високий ступінь ризику інвестицій у вугільну галузь через виконуваної нею ролі замикає галузі паливно-енергетичного комплексу.

3.2 Джерела інвестиційних ресурсів вуглевидобувних підприємств

Джерела інвестиційних ресурсів вуглевидобувних підприємств
Інвестиційна діяльність у вугільній промисловості навіть в період найбільш успішної роботи підприємств, забезпечені істотну державну підтримку, проходила досить напружено і довго. Чи не була сформована ефективна саморегулююча система економічного розвитку в умовах перехідного періоду і, як наслідок, відбулася значна втрата економічного потенціалу промисловості, і вуглевидобувні підприємства увійшли в смугу звужується вугільного відтворення, що по суті поставило шахти в жорсткі умови самовиживання, призвело до неминучої ліквідації більшості з них, утворення цілого ряду депресивних шахтарських регіонів.

Як правило, фінансування діяльності вугледобувних підприємств зазвичай здійснюється шляхом бюджетного фінансування, самофінансування або використання позикових і залучених коштів [4].

Фінансування діяльності вугільних підприємств за рахунок власних коштів, як правило, проводиться шляхом накопиченого прибутку, але, з огляду на, що більшість вугільних підприємств збиткові, стає очевидним, що дане джерело має обмежене застосування. Інше джерело самофінансування – накопичення амортизаційного фонду і поточних амортизаційних відрахувань. Чинний нині порядок нарахування амортизації суттєво гальмує процес оновлення основних засобів. В наш час, наявні методики не враховують те, що гірничо-шахтне обладнання експлуатується в складних умовах і має нетривалий термін служби. Виникає необхідність у перегляді державної амортизаційної політики з урахуванням специфіки підприємств вугільної галузі та внесення відповідних змін до Національні стандарти бухгалтерського обліку. В даний час це джерело фінансування за рахунок власних коштів незначний, отже, так само має обмежене застосування.

Інвестування діяльності вугледобувних підприємств за рахунок централізованих державних джерел, в наш час абсолютно не актуально і має ряд обмежень. Основною причиною прийнято вважати недостатність коштів.

Існує ряд певних складнощів при залученні таких джерел фінансування діяльності вугледобувних підприємств, як позикові та залучені кошти. Одна з основних – занадто великі інноваційні ризики, які просто стримують звичайних кредиторів і інвесторів. Негативний вплив на мобілізацію залучених коштів надають гальмування законодавством процеси приватизації та корпоратизації вугледобувних підприємств [5].

В даний час, в світі широко використовується лізинг – як джерело інвестицій. Як показує західна практика, лізинг промислового обладнання, технологій і виробничих споруд обчислюється у всьому світі мільярдним оборотом. Будучи однією з економічно найвигідніших форм застосування капіталу всередині країни, лізинг виступає новою формою фінансування на міжнародному ринку інвестиційних послуг і важливим елементом активізації інноваційного розвитку. Лізингу, як сучасної форми інвестування, притаманні великі потенційні можливості для поновлення гірничо-шахтного устаткування.

Лізингові відносини дають можливість поновлення шахтного фонду вугледобувних підприємств, дозволяють оптимізувати використання наявної гірничо-шахтної техніки і на вигідних умовах придбати нове вітчизняне обладнання. За нинішньої економічної ситуації, лізингові операції можуть сприяти мобілізації грошових коштів, як для підвищення ефективної роботи вугільних підприємств, так і для інноваційного розвитку, забезпечуючи через свій механізм гарантоване використання інвестиційних ресурсів на цілі реструктуризації. Низькі темпи застосування лізингу в нашій державі пояснюються низькою платоспроможністю вугільних підприємств, високими відсотками за кредит, відсутністю довгострокових фінансових ресурсів і працюючих інструментів по їх формуванню, нерозвиненістю ринку лізингових послуг і об'єктів, дефіцитом інформації [6].

3.3 Основні проблеми підвищення ефективності роботи вугледобувних підприємств

Під поняттям ефективної діяльності підприємства розуміють – категорію, що виражає відповідність результатів і витрат підприємства цілям діяльності та інтересам власників. Тобто, поняття ефективність припускає порівняння отриманих результатів діяльності з величиною витрачених ресурсів.

Ознакою ефективної діяльності може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. В кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності, як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності діяльності підприємства треба вважати конкретною формою прояву цього закону. Процес формування результатів і ефективності виробництва показаний на рис.3 [7].

В даний час можна виділити ряд основних проблем, що перешкоджають підвищенню ефективної діяльності вугледобувних підприємств, а саме:

• застарілий і зношений шахтний фонд, який визначає його низьку інвестиційну привабливість для здійснення інноваційної моделі модернізації та розвитку вугільної промисловості;
• недолік джерел фінансування (власних і державних коштів, дотацій, позикових, недержавних інвестицій) як на забезпечення поточного функціонування, так і для розвитку вугільних підприємств;
• низька конкурентоспроможність вітчизняного вугілля, в зв'язку з його високою собівартістю і низькою якістю;
• неефективність системи управління вугільною галуззю, так як відбувається постійне ускладнення через значні необгрунтованих реорганізацій;
• низький рівень менеджменту на державному рівні, який знижує ефективність використання державної власності у вугільній промисловості та стримує створення правових основ і організаційно-економічних механізмів для взаємовигідного залучення бізнесу у розвиток вугледобувного виробництва;
• епрестижно роботи на вугледобувних підприємствах (насамперед, небезпека роботи і низький рівень оплати праці порівняно з працівниками інших професій), невирішеність соціальних проблем.

Так як рішення всіх вищевикладених проблем потребує значних витрат, а можливі обсяги інвестицій, особливо в наш час, вкрай недостатні, шляхи їх вирішення грунтуються на найбільш раціональних напрямах використання інвестицій, які визначені і обґрунтовані спеціальними економічними розрахунками. Рішення проблем ефективної діяльності вугільних підприємств, можна вирішити: шляхом направлення переорієнтації фінансових потоків на значне збільшення обсягів капітальних вкладень на підтримку виробничих потужностей діючих вугледобувних підприємств, прискорення їх технічного переоснащення; усунення гострого дефіциту обігових коштів шляхом надання одноразової цільової державної підтримки або шляхом пільгових державних кредитів, а також скорочення відволікання власних коштів вугільних підприємств на капітальні вкладення; збільшенням концентрації капітальних вкладень на реконструкцію діючих вугледобувних підприємств [10].

Висновки

В даний час, технічний і технологічний рівень підприємств вугледобувної промисловості є одним із стримуючих чинників розвитку вугільної галузі: великий відсоток зносу основних фондів, наявність діючий на шахтах парків очисного обладнання, які вимагають повної заміни, значна кількість потужностей збагачувальних фабрик знаходяться в експлуатації довгі роки - все це гальмує процес підвищення ефективної діяльності вугледобувних підприємств. За останні роки відбулося суттєве скорочення виробничого потенціалу галузі.

Подальший розвиток економіки нашої держави, можливо за умови широкомасштабного підвищення інвестиційної активності в паливно-енергетичному комплексі, зростання обсягів капітальних вкладень у вугільну галузь, реконструкцію і технічне переозброєння існуючих основних фондів, з випереджаючим розвитком виробничого потенціалу ПЕК, його матеріально-технічної бази.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: червень 2017 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Перелік посилань

1. Лапигін Ю.М., Балакірєв А.А., Бобкова О.В. Інвестиційна політика: навчальний посібник М .: КНОРУС, 2005.- 320 с.
2. Староверова Г.С., Медведєв А.Ю., Сорокіна І.В. Економічна оцінка інвестицій: навчальний посібник М .: КНОРУС, 2006.- 312 с.
3. Маховікова Г.А., Кантор В.Є. Інвестиційний процес на підприємстві: Навчальний посібник СПб .: Питер, 2008.- 275 с.
4. Півняк Г.Г., Саллі В.І., Байсаров Л.В. Інвестиції у вугільну промисловість: реальність і прогнози // УгольУкраіни. - 2003. -№5. - С.4-8.
5. Амоша А.І., Ілляшов М.А., Саллі В.І. Системний аналіз шахти як об'єкта інвестування. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2002. - 68оС.
6. Ткаченко І.І. Лізинг у вугільній промисловості // Вугілля України. 2004. - № 5. - С. 20-23.
7. Саллі В.І., Вагонова А.Г. Про необхідність економічної переоцінки запасів вугільних шахт // Економіка промисловості. - 2006. - №1 (19). - С. 45-49.
8. Стариков А. П. Шляхи залучення інвестицій у вугільну промисловість України Вугілля України, № 8, 2006 -С1416
9. Управління виробничим потенціалом вугільних підприємств: У67 монографія / Мартякова О.В., Скаженик В.Б., Кравченко А.А. та ін. Під науковою редакцією Е.В.Мартяковой: - Донецьк: ДонНТУ, 2008.- 340С.
10. Ященко Ю.П. Критерії інвестиційної привабливості та оцінка інвестиційної ємності розвитку вугільних шахт / Ю.П. Ященко, Вугілля України. - 2011. - №11. - С. 11 - 18 .