Назад в библиотеку

Системний підхід до оцінки кредитоспроможності підприємства

Автор: Манако О. В.

Источник: Економіко–математичне моделювання соціально–економічних систем / Збірник наукових праць МННЦ ІТіС. — К.: выпуск 12, 2007

Актуальність проблем, які пов’язані з аналізом кредитоспроможності підприємств, визначається гострою потребою сучасного ринку та розвитком перспективного виробництва. В статті надано системний підхід до оцінки кредитоспроможності підприємства. Розглянуті основні засади системного підходу та різні аспекти його використання до оцінки кредитоспроможності підприємств

Вступ

В сучасних умовах правильне визначення реального фінансового стану підприємства має велике значення не тільки для самих суб’єктів господарювання, але і для численних акціонерів, особливо потенційних інвесторів. Для забезпечення життєздатності підприємства вкрай необхідно реально оцінювати фінансовий стан як свого підприємства, так і потенціальних конкурентів.

Сучасні ринкові умови значно впливають на стан підприємств. За даними Держкомстату України [1] на теперішній час кількість збиткових підприємств зросла майже на 2,4% – до 41,5% у зрівнянні з початком 2006 року р., а частка прибуткових зменшилася до 58,5%. Сукупний фінансовий результат до оподаткування за 1 кв. 2006 р склав 7,56 млрд. грн. Найбільш прибутковими секторами економіки є промисловість (5,369 млрд. грн.) та фінансова діяльність (2,467 млрд. грн.), а самою збитковою – операції з нерухомістю 1,731 млрд. грн. збитків.

Загальновизнано, що елементи тріади «економічна теорія-економічна політика-господарська практика» є як взаємозв’язаними поняттями, так і відносно самостійними, однак, мають двосторонній характер. Задачі по- ліпшення функціонування підприємств у цілому, а також вирішення часткових задач поліпшення функціонування підприємств, у тому числі і задач визначення його кредитоспроможності неможливе без активного задіяння сучасної наукової бази та фундаментальних наукових рішень., а саме - ви- користання математичних методів керування економікою [2-4], використання методів економіко-математичного моделювання [5-6] тощо. Процеси розробки та використання економіко-математичних моделей повинні за- безпечувати акумуляцію нових наукових знань та інтегрувати в моделях різну, іноді гетерогенну інформацію, а також підтримувати процеси міжгалузевої взаємодії.

Вирішення окремих задач поліпшення функціонування кредитного механізму висувають необхідність пріоритетного використання математичних методів керування та економічних методів керування кредитом, тобто організації процесу кредитування на основі аналізу кредитоспроможності підприємств і організацій. Об'єктивна оцінка фінансового становища підприємства та облік можливих ризиків виступають сьогодні ключовими факторами ефективного керування кредитними ресурсами підприємства, дозволяє запобігти банкам надавати невиправдані кредитні вкладення, забезпечити своєчасне і повне повернення позичок, знизити ризик неплатежу і тим самим підвищити ефективність здійснення банками кредитних операцій.

Розгляд підприємства як системи

Підприємство як система складається з окремих елементів, які, в свою чергу складають підсистеми, до складу яких входять взаємопов’язані елементи. Дослідники вказують на можливість виділення інваріантної ознаки і в існуючих визначеннях терміну <система>. Таким інваріантним змістом в цьому понятті є ідея взаємодії множинних частин, елементів та інтеграція їх у ціле. Реальні підприємства можуть мати більше або менше елементів, вони можуть мати інші назви, що, в свою чергу вплине на підсистеми та їх склад.

Можливість представлення підприємства у вигляді відкритої системи дозволяє чітко встановити її структурні складові, взаємозв’язки та взаємодії між елементами, організаційну структуру, відокремити дію на неї різноманітних чинників, і виділити серед них найголовніші.

Зазначено [7], що система представляє собою множину елементів, які знаходяться у відносинах одне з одним, проте, утворюють певну цілісність та єдність, а поняття «стан системи» відображає кількісно-якісну сукупність властивостей її існування.

У якості підприємства у нашому випадку будемо розглядати «середнє» підприємство , а саме фірму, яка спеціалізується на наданні сукупності ІТ-послуг. Зауважимо, що кількість послуг може збільшуватися, або зменшуватися на підставі вимог сучасного ринку України та фінансовим станом підприємства загалом.

В таблиці представлений узагальнений погляд на таке підприємство, як на систему, виділені її умовні окремі елементи, та показано, яким чином вони групуються в залежності від довгострокових та короткострокових задач, які вирішуються. Зауважимо, що перелік задач короткострокових та довгострокових задач є досить умовним, носить ілюстративний характер, хоча і відповідає задачам будь-якого підприємства зазначеного профілю. В реальній практиці діяльності підприємства подібні задачі є значно більш конкретними та прив’язані к реальним потребам виробництва. Однак, не завжди можливість вирішувати такі задачі має під собою грунтівний базис - фінансовий стан підприємства, особливо у випадках, коли потрібно оцінювати кредитоспроможність підприємства. Приклад задачі – розвиток підсистеми основного виробництва за рахунок поліпшення ІТ-інфраструктури відділу (термін вирішення - обмежений) для чого потрібна додаткова закупівля технічного обладнання та спеціального програмного забезпечення.

Звичайна діяльність [8], визначається як операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення та підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Потрібно зауважити, що процеси впровадження інформаційних та комунікаційних технологій обумовлюють як глобальні радикальні зміни у суспільстві та економіці [9], так і у сфері управління виробництвом [10], значно підвищують обробку інформації та даних, впливають на управління, організації робіт на базі підприємства, урахування матеріальних та нематеріальних активів, здійснення платежів тощо. Однак, внаслідок виконання короткострокових задач можуть траплятися і надзвичайні події, які підвищують ризики підприємства. «Надзвичайні події» або операції [8], характеризується тим, що внаслідок її виникнення складається ситуація, що відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Часто внаслідок виникнення надзвичайних подій на підприємстві складається парадоксальної ситуації «прибуток є – грошей немає» [11].

У випадку, коли мова йде про виконання короткострокових задач, успіх реалізації яких пов’язаний з вкладенням коштів у придбання обладнання або програмного забезпечення, на яке потрібно брати кредит і з цією метою проводити обстеження кредитоспроможності підприємства, потрібно:

Системний аналіз та його роль у процесах обстеження підприємств

Фінансовий стан підприємства може бути добрим, середнім і поганим. Чітких критеріїв для подібної градації фінансового стану підприємства поки що немає. Конкурентноздатність може забезпечити тільки правильне управління рухом фінансових ресурсів та капіталів, який знаходиться у розпорядженні підприємства.

Фінансовий стан підприємства – дуже містке поняття, і навряд чи його можна охарактеризувати якимось одним критерієм. Тому для характеристики фінансового стану підприємства застосовується ціла система показників, які характеризують структуру джерел формування капіталу і його розміщення, рівновагу між активами підприємства і джерелами їх формування, ефективність і інтенсивність використання капіталу, платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, його інвестиційну привабливість тощо. З цією метою вивчається динаміка кожного показника, проводиться співставлення з середніми і нормативними значеннями по галузі.

Відповідно до [12] системний аналіз – це прикладна наукова методологія, яка спирається на широке різноманіття системно організованих, структурно взаємозв’язаних та функціонально взаємодіючих евристичних процедур, методичних прийомів, математичних методів, алгоритмічних програмних та обчислювальних засобів, яка забезпечує формування цілісних міждисциплінарних знань про об’єкт дослідження як про сукупність взаємопов’язаних процесів різної природи для наступного прийняття рішення відносно його подальшого розвитку та поведінки з урахуванням множини конфліктуючих критеріїв та цілей, наявності факторів ризику, неповноти та недостовірності інформації.

Тобто, системний аналіз спрощено можна розуміти як сукупність понять, методів, процедур та технологій для вивчення, опису реалізації явищ та процесів різної природи та характеру, міждисциплінарних проблем; це сукупність загальних законів, методів та засобів дослідження таких систем.

Будь-які економічні рішення повинні базуватися на фундаментальних принципах системного аналізу економіки, інформатики, управління та ураховувати особливості об’єкту дослідження.

Системний аналіз є методологією наукового пізнання [12], структурує та дозволяє досліджувати інваріанти об’єктів (особливо сховані), явищ та процесів різної природи, розглядаючи ціле та частини, загальне та різне, складне та просте.

Системний аналіз потрібно проводити з метою системного обстеження системи для виявлення закономірностей його розвитку та отримання набору рекомендацій щодо впливу на проблемну ситуацію та її поліпшення Системний підхід до аналізу діяльності підприємства дозволяє виявити структуру складної економічної проблеми та надати конструктивний підхід до її вирішення. З другого боку, виникнення проблем функціонування складної системи, якою є підприємство та його діяльність, може бути ознакою недостатньо якісного проведення самого процесу системного аналізу, недостатнього ретельного аналізу або його відсутності загалом. Вирішення проблем сприяє підвищенню рівня системності в діяльності підприємства та є основою для фінансового аналізу його стану, а також платоспроможності та кредитоспроможності.

Основними атрибутами системного аналізу як наукового знання є:

Системний аналіз базується на ряді загальних принципів [12], серед яких можна виділити:

Для системного аналізу підприємства у цілому, а також вирішення окремих задач системного аналізу (наприклад, аналізу кредитоспроможності підприємства) використовуються методи 1-4 рівня [12]:

1 рівень, на якому вирішуються задачі моніторингу діяльності підприємство у цілому та обробки даних – методи багатомірного статистичного аналізу (кластерного, факторного тощо);

2 рівень, на якому вирішуються задачі, які пов’язані з якісним аналізом: оцінка стану підприємства у цілому, оцінка фінансового стану підприємства у цілому, оцінка кредитоспроможності) - економіко-математичне моделювання, прогнозування, методи теорії аналізу статистичних величин. (для вирішення задач, якісного аналізу з нечіткими даними) – нечіткі методи теорії управління, нечітка логіка, теорія нечітких множин тощо;

3 рівень, на якому вирішуються задачі, пов’язані з інформаційним забезпеченням прийняття рішення (як правило, для вирішення задач побудови спеціалізованого програмного забезпечення) – методи представлення знань та даних, методи отримання знань тощо;

4 рівень (прийняття рішень – задачі багатоцільового аналізу)– методи прийняття рішень, методи штучного інтелекту тощо.

Системний підхід [13] – це цілісна методологія процесу пізнання, аналізу та синтезу, яка використовується у різних галузях людської діяльності, у тому числі і у економіко-управлінській Системний підхід базується на використанні системного аналізу та сприяє розкриттю цілісності об’єкта та механізмів, які її забезпечують, орієнтують дослідження на вияв різноманіття типів зв’язків складного об’єкта та зведенню їх в єдину теоретичну картину.

Основні засади аналізу кредоспроможності підприємств.

В якості основного, дамо таке визначення кредитоспроможності [14]. Кредитоспроможність - це спроможність позичальника при конкретних умовах кредитування в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Необхідність залучення зовнішніх джерел фінансування не завжди пов'язана з недостатністю внутрішніх джерел фінансування. Даними джерелами, як відомо, є нераспределенная нерозподілений прибуток і амортизаційні відрахування. Розглянуті джерела самофінансування стабільні, але обмежені вартістю й строком використання обладнання, швидкістю обігу коштів , темпам реалізації продукції, сумами поточних витрат тощо. Тому підприємствам часто не вистачає вільних грошей, а додаткове їх залучення, спрямоване на підвищення оборачиваемости активов, може сприяти розвитку підприємства у цілому.

Вважається, що кредитоспроможність є вищим проявом платоспроможності При вирішенні питань розгляду кредитоспроможності підприємства потрібно ураховувати визначений спектр підприємства – великі підприємства, середні та підприємства малого та середнього бізнесу.

У відповідності до 4-х рівнів проведення системного аналізу (див.вище) для проведення аналізу кредитоспроможності можна застосовувати різні методи.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб’єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспро-можності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці для оцінки ризику неплатоспроможності, а в кінцевому рахунку банкрутства підприємств широко використовуються широковідомі дискримінантні факторні моделі відомих економістів Альтмана , Ліса, Таффлера, Тішоу, Спрінгейта та ін. Найбільш розповсюдженими є дві моделі - Альтмана та Спрінгейта,

Метою керування кредитоспроможністю підприємства є підтримка її на такому рівні, при якому банк був би готовий надати організації кредит, не випробуючи при цьому великого ризику. Тут виникає проблема визначення рівня кредитоспроможності. У вітчизняній практиці застосовуються наступні основні методи оцінки кредитоспроможності:

Кожний з цих методів не позбавлений визначених недоліків , тому них рекомендується використовувати в сукупності. У рамках здійснення стратегічної мети підтримки необхідного рівня кредитоспроможності перед структурними підрозділами підприємства ставляться проміжні задачі визначення і регулювання коефіцієнтів і показників фінансово-господарського стану підприємства, що дозволяють підтримувати рівень кредитоспроможності на належному рівні. Наприклад, підтримка необхідного рівня ліквідності.

Існуючі методики оцінки кредитоспроможності умовно можна розділити на 2 групи: методики оцінки кредитоспроможності великих підприємств та методики оцінки фізичних осіб. У якості прикладу методики, які орієнтовані на оцінку кредитоспроможності малого бізнесу – можна привести російську методику, яка заснована на використання правил нечіткого виводу [15].

Доцільно виділяти два [14], а не будь-яку іншу кількість основних факторів, які визначають кредитоспроможність позичальника, яким виступає підприємство перед банком, що надає кредит:

Кредитоспроможність позичальника [14] є величина не абсолютна, а відносна, що характеризує співвідношення умов кредитування та здатності позичальника генерувати грошові потоки.

Джерела свідоцтв, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності.

1. баланс підприємства із пояснювальною запискою до нього. Аналіз балансу дозволяє визначити, якими засобами володіє підприємство і який по величині кредит ці засоби забезпечують.

2. дані оперативного обліку, техпромфінплан, свідоцтва, що накопичуються в банках, зведення статистичних органів, дані анкети клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки дані обстеження по спеціальних програмах, зведення спеціалізованих бюро по оцінці кредитоспроможності господарських організацій.

Для більшості підприємств у сучасних економічних умовах актуальною є проблема керування кредитоспроможністю. При цьому з метою комплексного вивчення керування кредитоспроможністю доцільно розглядати як систему керування. Важливе значення має політика керування операційними, фінансовими та інвестиційними грошовими потоками (методика). При аналізі необхідно ураховувати: керування витратами, запасами та взаєморозрахунками підприємства, оптимізацію фінансових потоків.

З метою отримання достовірних даних (методика) потрібно аналізувати: стратегії фінансування, порядок прийняття рішень різного рівня (стратегічних, фінансових та інвестиційних), оцінювати планові та потенційні проекти, фінансовий стан підлеглих підприємств у разі їх наявності та здійснювати контроль за їх грошовими потоками.

Керуючий вплив здійснюється через механізм керування за допомогою здійснення наступних найважливіших функцій керування :

У процесі здійснення функції планування відбувається визначення планового цільового стану систем і окремих її елементів. За допомогою функції регулювання відбувається зміна різних параметрів стану системи для того, щоб наблизити них до планових показників. Функція контролю реалізує постійне спостереження за станом розглянутих елементів і зіставлення їх з цільовим станом. У механізм керування входять наступні два найважливіші елементи:

Фінансова позиція підприємства та перспективи її змін знаходяться під впливом не тільки кількісних показників, але й багатьох факторів, які важко оцінити у вартісному виразі: стратегія підприємства, інноваційна активність, компетентність кадрів та ін. Тому перед кількісним аналізом фінансових наслідків діяльності слід проводити грунтовний якісний аналіз. Ефективне проведення кількісної оцінки пов’язане з використанням відомих інструментів:

Перелічені види аналізу можуть доповнюються оглядом аналогічних показників по групі рівних підприємств, їх середньогалузевими значеннями. Усі три компоненти ризику - рентабельність, ліквідність та надійність часто неточно представлені у фінансовій звітності через відсутність усталених стандартів обліку та низьку якість визначеної методики відображення операцій на рахунках. Тому зазначені методи кількісного аналізу є вірними тільки за умови достовірності фінансової звітності.

Висновки

В умовах розвитку сучасної економіки України, відсутності сталого законодавства та невдосконаленості нормативно-правової бази, діяльність підприємств відбувається в умовах підвищеного ризику. Не зважаючи на те, що створений фундаментальний науковий базис для вирішення багатьох проблем діяльності підприємств, впровадження перспективних рішень у реальну підтримку діяльності підприємств досить повільний.

Питання, пов’язані з фінансовою стійкістю підприємств повинні бути у фокусі уваги. Обстеження підприємства з метою визначення його кредитоспроможності та платоспроможності повинні проходити постійно. При розширенні сфери діяльності підприємства, удосконалення його матеріально-технічного забезпечення виникають потреби в отриманні кредитів, що може привести підприємство до критичного стану, тобто зробити його некредитоспроможним.

Використання системного підходу до обстеження кредитоспроможності підприємства дозволяє найбільш повно вивчити як саму кредитоспроможність підприємства та керування кредитоспроможністю, а керівникам підприємств усвідомити переваги наукових підходів до організації та функціонування підприємства у цілому.

Крім того, використання системного підходу дозволить підприємству значно поліпшити або переглянути самі процедури обстеження, які часто проводяться без за діяння наукових підходів, вміщують недостатню або не зовсім перевірену інформацію, що, в свою чергу впливає на остаточні результати. Керування кредитоспроможністю на підприємстві повинно здійснюватися безперервно, на основі грунтівного аналізу цільової сумісності діяльності підрозділів, наукових підходів до методів ефективного обстеження та керування. Особливо потрібно зауважити, що відсутній єдиний концептуальний підхід до побудови методик оцінки кредитоспроможності позичальників. Потрібно визнати факт, що методологія оцінки кредитоспроможності підприємств не має концептуальної основи, яка б базувалася на урахуванні науково-обґрунтованих методів та економіко-математичних моделей. Їх широке використання дозволило б проводити всебічний аналіз діяльності будь-якого підприємства на якісно новому рівні, і тим самим суттєво зменшувало ризик та підвищувало зону безпеки, тобто запас фінансової стійкості.

Література

  1. Федорченко Т.В. Ділові новини. Комерсант .Україна № 80 от 18.05.2006. - С.7.
  2. Математическое моделирование в экономике: В III ч. Ч. III: Экономические приложения. В 3-х ч Ч:3 Учебное пособие, Мажукин В.И., Королева О.Н., Флинта, 2004. - 175с.
  3. Петров А.А., Поспелов И.Г., Шананин А.А. Опыт математического моделирования экономики. М.: Энергоиздат, 1996. - 544с.
  4. Лебедев В.В. Математическое моделирование социально-экономических процессов. М.: Изограф, 1997. - 224с.
  5. Бакаєв О.О., В.І. Гриценко, Бажан Л.І., Бакаєв Л.О. Мікроекономічне моделювання і інформаційні технології. -К.:Наукова думка. 2003.-182с.
  6. Бакаєв О.О., Гриценко В.І., Бажан Л.І., Бакаєв Л.О., Бобер К.А. Економіко-математичні моделі економічного зростання. К.: Наукова думка. 2005, -189 с.
  7. Бажан Л.І. Особливості моделювання оцінювання стану інфраструктури транспортного комплексу з позицій системності / Збірник наук. праць Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем. Вип..11. –К.МННЦІТіС. 2006.-С. 55-62.
  8. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова.- К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998.-736с.
  9. Манако О.В. Інформаційне суспільство та ринок інформаційно-телекомунікаційних послуг: сучасний стан та перспективи розвитку / Збірник наук. праць Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем. Вип..10. –К.МННЦІТіС. 2005.-с. 116-128.
  10. Манако О.В. Дослідження та використання інформаційних технологій в процесі господарювання підприємств / Збірник наук. праць Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем. Вип..11. –К.МННЦІТіС. 2006.-с. 74-83.
  11. Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерского учета.-М.: Финансы и статистика, 2000.-496с.
  12. Згуровский М.З., Панкратова Н.Д. Системный анализ: проблемы, методология, приложения. — К. : Наукова думка, 2005. — 744с.
  13. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. ИНФРА-М 2005. -479 с.
  14. Галасюк В.В., Галасюк В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? //Вісник НБУ.-2001.-N5.-С.54-56.
  15. Илларионов, А.В. Кредитование малого бизнеса: современные проблемы и пути их решения // Матерiали Мiжнародноi науково-практичноi конференцii «Наука та iнновацii – «2005». – Том 8. Економiчнi науки. – Днiпропетровськ: Наука i освiта, 2005. – 108 с. ISBN 966-7191-99-0. с. 35-37.