Біографія
Особисте становлення
Я, Бабченко Євген Владиславович народився 29 серпня 1995 р. у м.Донецьк. Мати: Бабченко Валентина Олександрівна, вихователь у дитячому садку. Батько: Бабченко Владислав Олександрович, інженер-конструктор в інституті АвтоматГорМаш ім. В.А. Антипова
У дитинстві я був спокійною дитиною, з цієї причини мама гадала, що якщо вона візьме мене до себе у групу в дитячому саду, то я буду опорою і помічником їй. Як же вона помилялася. . . Відчувши блат
, я став вкрай розпещеною та некерованою дитиною, саме з цього з чотирьох років я ходив у дитячий садок Іскорка
, який був в п'яти хвилинах від мого будинку і в якому всі були мені незнайомі. Там я опинився цілком тихою і мирною дитиною.
Спортивна сходинка
У п'ять років мене віддали на підготовчі курси спортсменів в СК Динамо. Через рік нам пропонують займатися в ДС Шахтар. Коли мене привели туди, дитячий погляд відразу ж упав на велику яму, заповнену поролоном і батут, з якого усi в дану яму власне і стрибали, що ще потрібно для щастя шестирічній дитині? На питання про те чи хочу я тут займатися я без роздумів відповів позитивно. Все було інакше. . .
Виявилося спортивна гімнастика це щось більше ніж стрибки та iгри. Почалися щоденні тренування по 2-4 години в день, але мені подобалося, тому я справно ходив, поєднував з заняттями в школі і намагався ніколи не пропускати тренування. На жаль ні на одних змаганнях я призових місць не займав, проте зміг дорости до першого дорослого розряду. Можливо зараз я б навчався в інституті фізкультури або працював би, як деякі спортсмени, в цирку, але в 12 років за станом здоров'я я покинув великий спорт, але те, чого я навчився за ці шість років я б зміг повторити і зараз. Не дарма ж кажуть - Спортсмен колишнім не буває.
Шкільна пора
У шість років я потрапив в школу з фізико-математичним ухилом № 35 міста Донецька. Ну як розповідають батьки, потрапив я туди не відразу, так як через дорогу була школа №49 і спочатку мене розподілили туди. Цілий тиждень мене справно водили не в ту школу, яку вибрали батьки, але все благополучно вирішилося і наступні одинадцять років я провів у стінах фізмату
. Весь час я навчався добре. В цей же час займався в гуртку Що? Де? Коли?
. Навіть їздили на змагання в м. Одесу. Не перемогли, але головне участь.
З тринадцяти років займався додатково англійською мовою, апогеєм чого стала поїздка в Лондон. Для батьків оплатити поїздку було дуже складно, але я вдячний їм за все. Отриманий сертифікат в Bloomsbury International Language School мені служить як нагадування про ту поїздку. Найцікавішим особисто для мене був політ на літаку, і не один, а три зльоту і три посадки, так як нам довелося сідати в Брюсселі по шляху до Лондона і ночувати в аеропорту. Ну і звичайно ж поїздка на легендарному London Eye. У найвищій точці цього колеса огляду видно весь Лондон. Непередавані відчуття.
Культурний розвиток
Спорт закінчився, вільного часу стало багато, і крім занять англійською, було прийнято рішення навчитися грати на гітарі. Вибір припав на музичну школу №4. Паралельно в тій же музичній школі я навчався грі на балалайці-бас в складі оркестру. Можливо, ви навіть були присутні на звітному концерті нашого оркестру, який проходив у 2010 році в Донецькій державній академічної філармонії. На жаль, отримати диплом про закінчення музичної школи у мене не вийшло в зв'язку з тим, що останній рік навчання в музичній школі збігся з часом, коли будь-який учень перетворюється в абітурієнта.
Вибір університету
Ближче до кінця 11 класу я усвідомив, що не знаю, ким хочу бути у майбутньому. У зв'язку з цим було вирішено на ЗНО здавати ті предмети, які можуть стати в нагоді. Математика і українська мова були обов'язковими, а крім них вибір припав звичайно ж на англійську і фізику. Подавши документи в найвідоміші ВНЗ Донецька, серед яких виявився і ДонНТУ, ось тільки на факультет ЕТФ мене затягнув мій однокласник. І я став чекати. З першою хвилею я проходив в будівельний університет на автодорожній факультет. Документи подані, бюджетне місце є, попереду ціле літо. Можна відпочивати. З приходом останньої хвилі зарахувань я дізнаюся, що проходжу по балам на електротехнічний факультет, п'ять хвилин роздумів, і ось я в таксі з оригіналами під'їжджаю до першого корпусу. З тих пір пройшло вже більше п'яти років, однак я до сих пір радий цьому збігу обставин.
Донецький Національний Технічний Університет
Восени 2012 року я вперше пішов в університет. Чотири роки пролетіли непомітно. За ці роки я навчився кресленню на папері, у прикладних програмах типу AutoCad, 3D Compass. Вивчив мову програмування C ++, а також ази роботи у Microsoft Excel. На математичних методах і мат. завданнях вивчали Mathcad і Matlab, з перетворювальної техніки - Simulink, комп'ютерне моделювання фізичних процесів - пакет програм CS Soft.
У 2016 році на відмінно захистив кваліфікаційну роботу бакалавра під керівництвом Чурсіновоi Ауріки Олександрівни, на тему Електропостачання інструментального цеху заводу верстатобудування.
І в цьому ж році вступив у магістратуру в ДонНТУ.
Вибір наукового керівника і теми магістерської дисертації був досить простий. Чурсінова Ауріка Алекснадровна відмінний викладач, який займається вкрай важливою в даний час темою, а саме - енергозбереженням. Спільно з науковим керівником була обрана актуальна тема магістерської дисертації: Розробка заходів по енергозбереженню і підвищенню енергетичної ефективності підприємства.
Цілі, плани і бачення майбутнього
У 2017 році я, створив новий осередок суспільства. Так, як голова сім'ї повинен забезпечувати свою сім'ю, мені довелося поєднувати роботу і навчання. За цей рік я встиг попрацювати всюди, від вирощування грибів до реалізації та ремонту фільтрів для води.
На даний момент я працюю в Республіканському підприємстві Регіональна енергопостачальна компанія.
У підрозділі Куйбишевського району електричних мереж - електромонтер оперативно виїзної бригади. Менi подобається застосовувати на практиці все, що я вчив в університеті.
Однак самою першочерговою метою є написання гідної магістерської дисертації та її успішний захист.