Біографія
Особистісне становлення
Я, Стефанішин Михайло Ігорович, народився 7 квітня 1994 року в місті металургів Єнакієве. Мій батько, Стефанішин Ігор Михайлович – шахтар, моя мати – Стефанішина Світлана Миколаївна так само працювала на шахті. Я в сім’ї друга дитина у мене є старший брат – Стефанішин Денис Ігорович, який старший за мене аж на 7 років.
Змалку я досить швидко навчився читати і писати. Пам’ятаю тоді моїм улюбленим заняттям було малювати, тому практично скрізь був залишений мій слід в живописі починаючи з шпалер будинку і закінчуючи шкільними зошитами мого брата, які ще довго зберігали мої дитячі шедеври. З п’яти років мене віддали в дитячий садок, де я вже познайомився з багатьма майбутніми однокласниками. У дитинстві був допитливим і дуже рухливим, тому вдома мене практично не можна було застати, я постійно гуляв десь на вулиці. Розваги ми знаходили собі самі, могли за день обійти всю околицю і жодного разу не присісти відпочити. У вересні 2001 року почав навчання в загальноосвітній школі № 29 м. Єнакієвого.
Бажання займатися спортом з’явилося у мене з раннього дитинства і притаманне мені до цих пір, і під час шкільних років воно тільки ставало сильніше. У шкільні роки я був досить худорлявим і кволим, що давало перевагу в легкій атлетиці, а саме в бігу на короткі дистанції, тому я брав участь у багатьох шкільних змаганнях і займав топові місця. Але все кардинально змінилося в старших класах. Я добре пам’ятаю, черговий урок фізкультури і ми здавали нормативи з підтягування. Як будь-який інший я не люблю програвати, але в той момент, я не зміг підтягнуться жодного разу. Це на стільки мене зачепило, що вирішив зайнятися цим видом спорту. Через рік я добре досяг успіху на турніках і брусах, домігся всіх цілей, які я поставив перед собою. І здавалося все, можна закидати цю справу, але мені настільки сподобався цей вид спорту, який згодом переріс у більш важкий Кроссфіт і пауерліфтинг, що я вирішив продовжувати їм займатися і по сей день
Школа для мене є одним з тих факторів, які допомогли мені рости над собою і формуватися як особистість, переді мною з’являлися певні завдання, і не тільки навчального плану, які доводилося долати і йти далі. Я і зараз вдячний своїм вчителям, який були для мене не тільки хорошими вихователями, а й мудрими наставниками
Професійне становлення
У випускному класі я став замислюватися про те, де продовжити свою освіту. Чітких переваг тоді не було, але ще з дитинства мені було ближче все, що було пов’язано з технікою і само собою гуманітарний напрям було відкинуто. Я безмірно вдячний своїм батькам за те, що після закінчення школи вони надали мені самостійно вибирати місце свого подальшого навчання і спеціальність. Після успішного складання Зовнішнього Незалежного Оцінювання я став замислюватися куди ж подавати документи вибір припав на 3 донецьких ВНЗ: Донецького національного технічного університету (ДонНТУ), Донецького національного університету та ДонНУЕТ імені Туган-Барановського. У підсумку зупинився на ДонНТУ мій вибір припав на факультет комп’ютерних та інформаційних технологій (ФКІТА). Звучало дуже перспективно, і наступним кроком став вибір спеціальності. З вибором спеціальності проблем теж не було такою спеціальністю виявилася «Телекомунікаційні системи та мережі» (ТКС) кафедри автоматики і телекомунікації (АТ). Саме на ній я зупинив свій вибір, оскільки галузь зв’язку бурхливо розвивається в усьому світі, і я сподіваюся, що в майбутньому я допоможу їй так само стрімко розвиватися, але вже як інженер.
Отже, після успішного зарахування в університет, восени 2012 року, я студент. Перше, що вразило – відсутність тотального контролю, як в школі. Цілковита свобода дій, все під твою відповідальність. Друге це викладачі і те, як вони вели лекції у кожного викладача був свій особливий підхід до подачі матеріалу. І третє – це мої нові знайомі, одногрупники. Багато предметів за час навчання мені подобалися, особливо ті, які читалися викладачами кафедри АТ. В навчання я втягнувся досить швидко допомогли мені в цьому мої одногрупники і знання, набуті на попередній стадії навчання. Так майже не помітно для мене пролетіли чотири роки і на останньому курсі бакалаврату мені довелося вибрати тему дипломної, я вирішив проектувати телекомунікаційну мережу для міста Дебальцеве.
Мій науковий керівник, к. т. н., доц. Яремко Ігор Миколайович вніс вагомий внесок і надав величезну допомогу в моєму навчанні та написанні бакалаврської роботи, яку я успішно захистив. Після закінчення бакалаврату, я не сумніваючись вирішив продовжити навчання в ДонНТУ. Хороша успішність і відмінно здана дипломна робота дали мені можливість вступити до магістратури. Зараз я багато займаюся і працюю над своєю магістерською роботою на тему «Дослідження і вдосконалення методів забезпечення показників якості Voip в розподілених мережах».
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Що стосується найближчих планів на майбутнє – це звичайно успішний захист магістерської роботи. А далі буду намагатися реалізувати себе. Влаштуватися працювати у велике підприємство по спеціальності. Маю велику надію, що моя майбутня робота буде приносити стабільний і високий дохід, а також величезний інтерес і всебічний розвиток. А якщо все не складеться, то шукати роботу творчу, не монотонну, що вимагає постійного мислення. Головне ставити перед собою завдання і вирішувати їх.