Біографія
Особисте становлення
Я, Парфьонов Дмитро Олександрович, народився 28 вересня 1994 року у місті Володимир, Росія. Коли мені виповнився 1 рік, батьки переїхали у Донецьк. До школи бабуся з дідусем мене всесторонньо розвивали: у чотири роки умів читати та писати, в пʼять знав таблицю множення, займався плаванням, танцями, ходив на кінний спорт, закінчив музичну школу по класу фортепіано, англійську школу Follow Me.
У 2001 році я пішов у 1-й клас ЗШ № 62.
З дитинства мене навчили любити Батьківщину, бути небайдужим до чужого горя і лиха, поважати старших, не ображати беззахисних, любити природу і тварин. Я приймав активну участь у святкових заходах, присвячених Дню 8 Березня, Жон мироносиць, Дню металурга у Центрі славʼянської культури, Палаці культури Юність
. Неодноразово з меценатами і учнями воскресної школи виїзжали в дитячий будинок, і будинок престарілих з благодійними концертами, і гуманітарною допомогою. Боляче було дивитися на дітей сиріт і одиноких немічних стариків, з різних причин, опинившихся в цих установах. Вони були дуже вдячні за ті маленькі свята, які ми могли влаштувати для них.
Під керівництвом старших ми читали вірші, розігрували театральні вистави, співали, танцювали з дітьми, приймали участь у футбольних турнірах, а меценати роздавали подарунки, іграшки, шкільні приналежності, влаштовували чаювання. Було дуже зворушливо і душевно.
По закінченні 9 класів у 2009 році поступив у Донецький політехнічний технікум з спеціальності Обслуговування компʼютерних систем і мереж
. Паралельно щодня поєднував навчання у компʼютерній академії Шаг.
Професійне становлення
У 2013 році з успіхом закінчив технікум, академію Шаг і поступив у Донецький національний технічний університет на 2-й курс очно-заочного відділення по спеціальності Компʼютерна інженерія
.
У 2014 році почались військові дії. Усі одногрупники розʼїхались хто-куди, я залишився один у групі. За весь час навчання не пропустив жодної пари. Було дуже страшно і складно без підтримки друзів.
Але завдяки гарним викладачам та моєї наполегливості я залишився на плаву і умовив двох товаришів повернутися додому і продовжити навчання. Допоміг друзям надолужити згаяне.
Особлива подяка Теплинському Сергію Васильовичу, Струніліну Володимиру Миколайовичу, Завадській Тетяні Володимирівні за моральну підтримку і допомогу в навчанні.
Завдяки їх терпінню ми втрьох отримали дипломи бакалаврів. В даний час я продовжую навчання в магістратурі в тому ж університеті на факультеті Компʼютерних наук і технологій
.
Мій науковий керівник к. т. н., доцент кафедри Компʼютерної інженерії Теплинський С. В.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
На даний момент основне завдання – це написання та захист дипломного проекту, знайти хорошу роботу, яка дасть мені можливість реалізувати себе як фахівця і як особистість, а також самовдосконалення в галузі інформаційних технологій та, звичайно ж, завести міцну і дружну сімʼю, вдосталь помандрувати по світу, отримати масу незабутніх вражень.