Біографія
Особистісне становлення
Я, Савкін Максим Сергійович, народився 13 квітня 1994 року. Своїй появі на світ я зобов'язаний моїм дорогим батькам - Савкіній Оксані Євгенівній і Савкіну Сергію Володимировичу. У сім'ї я єдина дитина. У дитячий сад я не ходив, до школи моя мама не працювала і весь свій час приділяла мені і домашнім турботам.
З самого дитинства я був дуже допитливим, моїми улюбленими книгами були різні енциклопедії, в яких я не тільки розглядав картинки, але навіть і читав, читати я навчився досить рано. Але моєю першою книгою була збірка казок Корнія Чуковського, багато віршів з цієї книги я навіть знав напам'ять. У домашніх архівах десь навіть є плівка із записом, де я приблизно в 3-х річному віці читав вірш із цієї книги.
Як і всі діти я захоплювався малюванням і прикрашення картинок, для цього у мене завжди було безліч олівців, фломастерів та фарб, але моїм найулюбленішим заняттям була ліплення з пластиліну. З пластиліном я міг проводити дні безперервно, з нього можна було виліпити буквально все що завгодно, він відмінно поєднувався з багатьма моїми іграшками.
Дуже любив я проводити час у своєї бабусі в селі, щоліта я жив майже завжди у неї в будинку. Там же я завів багатьох своїх друзів, з якими дружу і по цей день. Особливо подобалося мені проводити вечори біля вогнища і ходити на місцеву річку.
В школу я пішов з 7 років, мою першу вчительку звали Ганна Семенівна. Навчання в початкових класах для мене було дуже легкоим, те чому багато хто тільки вчилися (читати і писати), я вже вмів робити прийшовши в школу. Писати я, правда, умів в основному друкованими літерами, так що вчиться ще було чого і мені. На уроках малювання я завжди був далеко не найкращим в класі, але зате на уроках в ліпленні пластиліну у мене не було рівних, позначилися роки практики.
У середній і старшій школі навчання мені також давалася досить легко, до відмінника мені завжди не вистачало зовсім трохи, але це від того що я не особливо до цього прагнув. Улюбленим предметом в школі у мене була математика, на уроках я майже завжди отримував оцінку за найшвидше вирішення всіх завдань, які планувалися на урок. Учителем математики в середній школі була моя класна керівниця Ніна Миколаївна.
Професійне становлення
З 10-го класу в моїй школі всі класи ділилися на різні профілі. Особливого вибору перед мною не стояло, я не особливо роздумуючи пішов у фізико-математичний клас. Там мені довелося за новою знайомиться з усіма своїми однокласниками, так як майже ніхто більше в не захотів туди йти. Також мені там довелося звикати і до іншого рівня освоєння математики, першу половину 10-го класу мені доводилося наздоганяти інших однокласників в знаннях. Але крім математики упор робився і на фізику, її уроків було багато, і приблизно половина всіх з них припадала на суботу, де їй ми приділяли весь день.
У старшій школі я вже давно знав, що хочу поступати на якусь технічну спеціальність, але довго не міг визначитися до чого саме більше тяжію. Тільки до кінця 11-го класу я точно визначився що хочу піти в сферу комп'ютерних технологій, позначилася моя симпатія до комп'ютера і комп'ютерних ігор.
Коду я подавав документи на вступ до університету, в пріоритеті у мене був факультет комп'ютерних наук і технологій, але про всяк випадок подав документи і на пару інших, навіть не пов'язаних з інформаційними технологіями, напрямків. Мій тато шахтар і тому зі свого боку наполягав щоб я подав документи і на гірнича справа. Але балів на вступ у мене було більш ніж достатньо і в підсумку я все таки вступив туди куди хотів.
При надходженні я мав мало уявлень про те, що і як я буду вивчати. У школі на уроках інформатики нас вчили основам алгоритмізації, я і всі інші однокласники в цьому практично нічого не розуміли, але вже тоді вчителька виділяла мене серед інших і навіть відправляла мене на різні міжшкільні конкурси, в яких я особливо себе так і не виявив. Але все виправилося при початку навчання в університеті, там я досить швидко освоїв всі основи і навіть дивувався тому, що раніше мені це давалося так нелегко. А ось курси фізики і вищої математики тут навпаки стали викликати у мене складне становище.
Найбільше мені подобалися дисципліни, в ході навчання яким потрібно було щось програмувати. Я завжди не любив створювати програми, застосовувати які мені надалі не буде потрібно, тому я часто в ході виконання курсових проектів створював те, що мені подобається, а саме гри. Створивши якусь навіть саму просту гру до неї завжди можна зрідка повертатися, на відміну від багатьох інших програм з сумнівною корисністю, які також пропонувалося написати. Також я люблю доводити все до досконалості, а давню гру завжди можна модифікувати в міру того як з'являються нові знання і навички.
Цілі, плани і бачення майбутнього
Після завершення навчання планую влаштуватися на роботу в сфері веб технологій, тому що вважаю, що розробники в цій сфері зараз затребувані найбільше. У подальшому майбутньому хотів би працювати в сфері ігрової індустрії, швидше за все в сфері розробок мобільних ігор. Але для цього мені потрібно ще трохи попрактикуватися. Можливо вийти знайти команду молодих розробників-ентузіастів, з якими разом можливо буде отримати навички роботи в команді і навчитися чомусь новому.