Автор:БІЛИЦЯ Ю. В., Шульга А.В.
Источник:Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна «Проблеми економіки транспорту», 2012, вип. 4.
У статті розкрито роль основних фондів у діяльності підприємства, а також досліджено резерви підвищення рівня ефективності їхнього використання.
Будь-який господарюючий суб'єкт, здійснюючи виробничу діяльність, використовує обмежені економічні ресурси, що підрозділяються на природні, матеріальні, трудові, фінансові й підприємництво (як особливий ресурс). Визначальною складовою усієї виробничо-господарської діяльності підприємства є основні фонди (засоби).
Основні виробничі фонди беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речовинну форму до кінця експлуатації, переносять свою вартість на продукт, що виготовляється, у міру зносу, відшкодовуються спочатку в грошовій формі, потім у натуральній формі.
Підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах є важливою проблемою в нашій державі в сучасних умовах розвитку економіки. Від її вирішення залежить місце підприємства в економіці, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку. Технічний рівень, якість, надійність, довговічність продукції залежить від якісного стану техніки й ефективного її використання, що визначає ефективність виробництва. Це визначає актуальність теми даної статті.
Проблема ефективного використання осно- вних засобів підприємств посідає чітке місце у дослідженнях таких українських економістів, як Т. А. Городня, Т. В. Савицька, І. В. Коваль чук, Г. І. Кіндрацька, М. С. Білик, А. Г. Загородній, Л. І. Шваб, А. В. Череп, А. А. Клименко.
Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Останніми роками збільшилось значення речових факторів виробництва – основних засобів. Проблемою є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки раціональному та ефективному використанню основних засобів. Отже, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і дослідження роботи підприємств.
Метою статті є визначення резервів підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.
Для здiйснення господарської дiяльностi пiдприємства необхiднi засоби виробництва: будiвлi, машини, обладнання, сировина, матерiали, паливо тощо. У сукупностi вони складають виробничi засоби промислових пiдприємств. Виробничi засоби промислових пiдприємств пребувають у постiйному русi – кругообiгу, у процесi якого вони проходять три стадiї. Перша стадiя – придбання необхiдних для здiйснення процесу виробництва машин, палива, сировини тощо. Надалi придбанi засоби беруть учать у процесi виробництва нового продукту (виробнича стадiя). На третiй стадiї кругообiгу вироблений продукт реалiзується, пiдприємству повертаються грошовi кошти за реалiзовану продукцiю (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадiй кругообiгу перша i третя проходять у сферi обiгу, а друга – у сферi виробництва. Залежно вiд характеру обороту виробничi засоби пiдприємства подiляються на основнi та оборотнi.[5]
Основні засоби – це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь у процесі виробництва, поступово спрацьовуються й частинами (шляхом амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби – довгострокові активи, якими підприємство володіє тривалий час з метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу[3].
Стан та ефективнiсть використання основних засобiв безпосередньо впливає на виконан- ня виробничої програми пiдприємства й можливiсть отримання прибутку. Дiяльнiсть промислових та iнших пiдприємств значною мiрою залежить вiд їх забезпеченостi основними засобами та ефективностi їх використання.
Ефективність основних фондів – результат у вигляді отриманого ефекту, що співвідноситься з витраченими ресурсами. Підвищення ефективності полягає в досягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил порівняно з витратами праці, використаними на створення суспільного продукту.
Для визначення ефективності використання основних засобів, застосовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу фондоозброєності праці та її продуктивності. Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі, фондомісткість, рентабельність.
Фондовіддача показує загальну віддачу від кожної гривні, вкладеної в основний засіб, а її зростання дозволяє знижувати обсяги нагромаджування, тобто збільшувати частку фонду споживання. Фондомісткість – це показник, обернений до фондовіддачі, який характеризує вартість основних засобів, що припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. У звичайних умовах господарювання фондовіддача повинна мати тенденцію до зростання, а фондомісткість – до зменшення.
Відношення операційного прибутку до середньорічної вартості основних засобів підприємства. Підвищення рівня рентабельності можливе за умови мобілізації внутрішніх резервів виробництва, поетапного проведення усіх видів робіт, спрямованих на покращення використання усіх видів ресурсів, збільшення прибутку [4].
Основнi засоби, будучи матерiально- технiчною базою виробництва, є фундаментом його удосконалення i розвитку. Цей процес вiдбувається як шляхом збiльшення кiлькостi об’єктiв основних засобiв (екстенсивний шлях), так i за рахунок пiдвищення ефективностi їх використання (iнтенсивний шлях). При цьому економiчно виправданим є збiльшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, квалiфiкований догляд i ремонт тощо [2].
Для більш ефективного використання основних засобів підприємство може вжити такі заходи:
- введення в дію нового обладнання, заміна і модернізація старого;
- підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, кращої організації виробництва;
- більш інтенсивне використання обладнання на підприємствах;
- впровадження заходів НТП;
- підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайли- ве поводження з обладнанням;
- економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції. Формування фондів стимулювання, а також заохочення робітників, що досягли високих показників у процесі своєї роботи;
- проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення кваліфікації робітників, поліпшення умов праці і відпочинку, оздоровчі заходи, що позитивно впливають на фізичний і духовний стан робітника [5].
Поліпшення використання основних засобів підприємств позначається на зниженні собівартості виробів, що в кінцевому результаті дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.
Підвищення ефективності використання основних засобів зараз має величезне значення. Підприємства, що мають у своєму розпорядженні основні засоби, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, збільшувати час роботи обладнання, поліпшувати склад і структуру, але й максимально підвищувати ефективність використання, що досягається із застосуванням переважно інтенсивних методів
Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Останніми роками збільшилось значення речових факторів виробництва, зокрема основних фондів. Основними проблемами є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Завдяки ефективному використанню основних фондів відбувається збільшення обсягу виробництва.
Вирішення проблеми підвищення ефективності використання основних фондів – це одне з основних завдань діяльності підприємств, від результату якого залежить фінансовий стан та конкурентоспроможність підприємства. Під вищення ефективності використання основних фондів є одним із головних чинників майбутнього ефективного функціонування підприємства в цілому.
1. Городня, Т. А. Обґрунтування стратегії підвищення ефективності відтворення та використання основних виробничих засобів підприємства / Т. А. Городня // Наук. вісн. НЛТУ – Л.: 2008. – 290 с.
2. Савицька, Т. В. Аналіз господарської діяльності підприємства / Т. В. Савицька. – Мінськ : Нове видання, 1999. – 256 с.
3. Ковальчук, І. В. Економіка підприємства: навч. посіб. / І. В. Ковальчук. – К. : Знання, 2008. – 679 с.
4. Кіндрацька, Г. І. Економічний аналіз: підручник / Г. І. Кіндрацька, М. С. Білик, А. Г. Загородній. – К. : Знання, 2008. – 487 с.
5. Шваб, Л. І. Економіка підприємства: навч. посібник / Л. І. Шваб. – К. : Каравелла, 2008. – 584 с.