Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Ринкова економіка характеризується невизначеною і мінливої ??середовищем, великими коливаннями цін, обсягів продажів, величини витрат і прибутку. Значне число організацій знаходиться в складній ситуації, коли часом витрати можуть перевищувати дохід. В організаціях виникає кризова ситуація, яка може завершитися втратою платоспроможності та банкрутством. В таких умовах єдиним засобом, що дозволяє організації вижити, є ефективне антикризове управління. Чим більше число організацій знаходиться в кризовому стані, тим актуальніше проблема антикризового управління на корпоративному рівні, тим важливіше дослідження теоретичних і практичних проблем антикризового управління організаціями [2, c. 718].

Термін антикризове управління, як правило, застосовується у зв'язку з фінансовою неспроможністю організацій. Але це – далеко не повний погляд на проблему – в теорії і практиці антикризового управління для з'ясування реального стану організації, крім оцінки його платоспроможності, слід розглядати багато інших чинників, що визначають його багатогранну виробничу діяльність, що враховують специфіку стану економіки, сукупність внутрішніх і зовнішніх впливів.

1. Актуальність теми дослідження

ема актуальна, так як в сучасних економічних умовах організації виявляються не підготовлені до виходу з кризи. Для виживання в умовах ринкової економіки і не допущення банкрутства підприємства, необхідно за допомогою фінансового аналізу своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення стану підприємства і його платоспроможності.

2. Мета, предмет і об'єкт дослідження

Метою дослідження є теоретичне вивчення проблем антикризового управління в організації.

Об'єктом дослідження є процес антикризового управління в сфері будівництва.

Предмет дослідження: теоретичні та методичні основи антикризового управління.

3. Теоретичні основи формування антикризового управління на підприємстві

3.1. Поняття кризи, його причини та наслідки для діяльності організації

Криза – це крайнє загострення внутрішньовиробничих і соціально-економічних відносин, а також відносин організації із зовнішньоекономічною середовищем.

Кризові ситуації можуть виникати на будь-якій стадії деятельності організації як в період становлення і розвитку, так і в період стабілізації і розширення виробництва і, нарешті, при початку спаду і т. п.

Світова ринкова економіка не знає прикладів організацій, которих коли-небудь не торкнулися кризові ситуації в тій чи іншій мірі.

Дуже важливими у вирішенні проблем управління є дотримуюсящие питання: в які періоди розвитку організації може виникнути в ній і отримати розвиток криза; наскільки небезпека виникнення кризи визначається ризикованим зміною самої організації і як це може бути пов'язано з розвитком економічного середовища, в котрій функціонує розглянута організація.

У менеджменті поняття організація розглядається як деякий щодо відокремлений структурний підрозділ в загальній системі громадського поділу праці. Критеріями такого відокремлення є:

Під організацією можна розуміти окрему фірму, підприємство, офіс, акціонерне товариство, банк, страхову, туристичну компанію та ін., А також структурні одиниці системи державного управління.

Можливість кризи визначається ризикованим розвитком, яке проявляється в ймовірності виникнення кризи, небезпеки кризових ситуацій. Кожна організація має свої конкурентні переваги, можливості їх реалізації, підпорядковується закономірностям циклічного розвитку всієї соціально-економічної системи. На організацію можуть впливати як зовнішні, так і внутрішні чинники, загальні та специфічні.

Фактори кризи організації прийнято поділяти на:

  1. об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації і реструктуризації, і суб'єктивні, що відображають помилки і волюнтаризм в управлінні;
  2. природні, які визначаються кліматом і ін.;
  3. зовнішні (які не залежать від діяльності підприємства) і внутрішні (залежні від неї).

Зовнішні чинники кризи організації пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку та розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в державі (табл. 1).

Таблиця 1 – Зовнішні чинники кризового розвитку організації

Зовнішні чинники кризового розвитку організації

Внутрішні чинники криз організації представлені в табл. 2.

Таблиця 2 – Внутрішні чинники криз організації

Внутрішні чинники криз організації

3.2. Антикризове управління – передумови розвитку сучасного підприємства

Сучасний розвиток будь-якої держави характеризується кризовими явищами як в економіці країни, так і в розвитку окремих її регіонів, галузей, в діяльності деяких суб'єктів господарювання, викликаних впливом світової фінансової кризи. Найбільш важливу роль в такій ситуації має подолання кризового стану на підприємствах.

Антикризове управління в провідних компаніях країн з розвиненою ринковою економікою є невід'ємним елементом єдиної системи управління підприємством і становить систему заходів, спрямованих не тільки на вихід підприємства з кризи і його оздоровлення, а й на запобігання входження в таку ситуацію. Процес антикризового управління в таких компаніях проводиться постійно: починаючи зі створення компанії і протягом усіх наступних життєвих циклів підприємства.

Антикризове управління – це ефективний менеджмент, який дає можливість вивести підприємство з кризи; це комплексна система заходів, спрямована на запобігання кризи та забезпечення умов, які б ліквідували передумови і наслідки її появи через прогнозування соціально-економічного розвитку підприємства і реалізацію антикризової стратегії для зміцнення конкурентних позицій підприємства в ринковому середовищі.

Криза – переворот, пора перехідного стану, перелом, стан, при якому існуючі засоби досягнення цілей стають неадекватними, в результаті чого виникають непередбачувані ситуації. Наслідком економічної кризи є зменшення реального валового національного продукту, масові банкрутства і безробіття, зниження життєвого рівня населення.

Сутність антикризового управління виражається в його характерні ознаки, які спрямовані на передбачення і ліквідацію ризикових управлінських рішень. Йдеться, перш за все, про можливість прогнозування і планування кризових ситуацій, регулювання наявних криз через використання специфічних підходів менеджменту. Саме тому, в широкому сенсі, антикризове управління розглядається як управління, в якому поставлено передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, а також заходів щодо зниження негативних наслідків кризи і використання факторів для його подальшого розвитку.

Головною метою антикризового управління є забезпечення стабільного розвитку підприємства, впевненого становища на ринку і стабільного фінансового стану при будь-яких економічних, політичних, соціальних ситуацій в країні.

Особлива увага при антикризовому управлінні слід приділяти вибору напрямків і стратегії підприємства по виходу з кризи. Адже, виходячи із суті антикризового управління видно, що саме вибір адекватного заходи подолання кризового стану гарантує відновлення здорового стану. Кожна організація вибирає потрібну саме для її стану стратегію фінансового оздоровлення. Варто пам'ятати, що нераціональний підхід до подолання негативних тенденцій на підприємстві, тобто вибір неправильної стратегії виходу з кризи може привести до гірших наслідків. Для того, щоб уникнути небажаних результатів, необхідно пам'ятати, що основна мета антикризового управління – це найшвидший вихід з кризи, а для реалізації даної мети на підприємстві повинні розробити спеціальний документ – антикризову програму.

Доцільно зазначити, що становище підприємства в умовах негативних тенденцій в економіці насамперед визначається активністю керівника в адаптації підприємства до нових умов. Перш за все це перерозподіл обов'язків вищого керівництва через створення мережі оперативних груп управлінських працівників. До їх складу залучаються керівники структурних підрозділів, фахівці економічних і юридичної служб. Для координації діяльності таких груп створюється так званий Антикризовий центр на чолі з керівником підприємства. Кожна група, в залежності від напрямку діяльності, подає в Антикризовий центр аналіз ситуації на підприємстві, заходи щодо мінімізації впливу негативних факторів, можливий ефект від їх впровадження.

Досить ефективним методом виходу з кризи є залучення зовнішніх консультантів з числа консалтингових компаній, адже свіжий погляд з боку дозволить об'єктивно подивитися на ситуацію, і, відповідно, адекватно оцінити стан підприємства. Особливо цей захід доречно при нечисленному власному управлінському апараті, так як розробка антикризових заходів є трудомістким процесом.

Сучасні автори надають такі рекомендації – шляхами підвищення ефективності антикризового управління підприємством в сучасних умовах господарювання при обставинах дії факторів наростаючої кризи, слід визначити:

Принципи антикризового управління підприємством

Рисунок 1 – Принципи антикризового управління підприємством (анімація: 5 кадрів, 5 повторень, 190 кілобайт)

Висновки

Таким чином, підбиваючи підсумок, можна сказати, що сьогоднішнє важке фінансове становище деяких підприємств стало наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних причин. Банкрутство – один з легальних механізмів відновлення і реформування підприємств; це механізм розвитку шляхом ефективного перерозподілу власності. Банкрутство далеко не завжди означає ліквідацію підприємства.

Безумовно, необхідно вживати всіх заходів для запобігання кризової ситуації. Якщо ж підприємство опинилося в борговій ямі, необхідно робити комплексні зусилля з відновлення платоспроможності, ефективно використовуючи законодавчі процедури банкрутства і методи антикризового управління.

Однак боротися з кризовими явищами тільки методами антикризового управління недостатньо ефективно, оскільки боротьба з кризою відбувається в умовах, коли він уже настав. Економічними кризами необхідно управляти, використовуючи методи, способи і прийоми всього сучасного менеджменту. У зв'язку з цим, поняття «антикризове управління» та «управління кризою в діяльності підприємства» слід розмежувати, оскільки процес управління кризою виходить за рамки антикризового управління і включає в себе прогнозування, запобігання і подолання кризи. Антикризове управління виконує лише функцію подолання кризової ситуації, оскільки методи і процедури антикризового управління застосовуються до підприємства, в діяльності якого вже настала криза. Прогнозувати настання кризи можливо за допомогою моніторингу внутрішнього середовища підприємства і його зовнішнього оточення. Запобігати настання кризи доцільно методами стратегічного і тактичного менеджменту.

Особливістю антикризового управління є оперативна реакція на зміни, як поза організації, так і всередині нього. У такій ситуації багато разів зростає потреба в аналізі перспектив організації в цілому, у виробленні стратегії його подальшого розвитку. Тільки визначившись з довгостроковими цілями, виробивши критерії оцінки результату, можна допомогти організації у вирішенні її проблем.

Антикризове управління має два аспекти: недопущення кризи, а також ефективне його подолання. Сучасний менеджер повинен бути постійно готовий до кризових ситуацій і мати план щодо їх подолання. Природа кризи і причина його виникнення може бути досить різноманітною, але безпосередня вина в його наступі завжди лягає на менеджерів.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена.

Остаточне завершення: червень 2018 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Перелік джерел

  1. Артеменко В.Г. Теория анализа хозяйственной деятельности: учеб. пособие / В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир. – М.: ДиС, 2012. – 259с.
  2. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта: Учеб. Пособие. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 80 с.
  3. Жарковская Е.П. Антикризисное управление / Е.П Жарковская, Б.Е. Бродский, И.Б Бродский. // – М.: Омега-Л, 2011. – 336 с.
  4. Зайцева О.П. Комплексный экономический анализ в условиях антикризисного управления: учебное пособие. – М.: Дело, 2010. – 108 с.
  5. Зуб А.Т. Теория и практика антикризисного управления. – М.: Генезис, 2010. – 574 с.
  6. Кривовязюк И.В. Антикризисное управление как определяющая предпосылка развития современного предприятия [Текст] / И.В. Кривовязюк // Экономика и государство. – 2011. – № 12. – С. 43-47.
  7. Савицкая Г.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности: краткий курс: учебное пособие – 2-е изд., испр. / Г.В. Савицкая – М.: ИНФРА-М, 2009. – 303 с.
  8. Титов В.В. Антикризисное управление предприятием, корпорацией в сложных экономических условиях. – М.: Инфра, 2011. – 275 с.
  9. Ткаченко А.М. Антикризисное управление как одно из направлений повышения эффективности деятельности предприятия [Текст] / А.М. Ткаченко, С.В. Телин // Экономический вестник Донбаcса. – 2010. – № 3. – С. 122-125.