Біографія
Особистісне становлення
Я, Кир'янова Ксенія Олександрівна, народилася в невеликому і затишному місті Харцизьку, 3 червня 1994 р. Моя мама - Кир'янова Діана Володимирівна, працювала хіміком-лаборантом в санітарно-епідеміологічної станції, тому ще з ранніх років мене привчали мити руки з милом і не пити воду з-під крана, але безуспішно. Я вважала своєю надздібністю, що я можу пити нефільтровану воду і не вмерти.
Як стало зрозуміло, я не була зразково-показовою дитиною і любила все робити на зло батькам, звичайно, щоб вони цього не знали (дурною я теж не була). Коли я записалася в музичну школу без дозволу рідних, вони вчинили дуже мудро, поступившись мені, але поставили одну єдину умову: я повинна там вчитися «від дзвінка до дзвінка». За це я їм дуже вдячна.Ні, це не змусило мене любити музику, більше того я ненавиджу гру на фортепианно досі, але я зрозуміла одну просту істину: треба бути обережніше з бажаннями, вони можуть збуватися.
Одному з моїх захоплень я вдячна незнайомому хлопчику, який в 1 класі подарував мені детективну книгу, після прочитання якої, я так захопилася цим жанром, що за молодші класи прочитала усі книги в шкільній бібліотеці і довелося реєструватися в міській. А вчитель літератури вже далі розширював мої уподобання, розповідаючи про інші, не менш цікаві книги.
Шкільні роки
Моє навчання почалося в Харцизької загальноосвітньої школі №24, головною специфікою якої є математична спрямованість. Я активно брала участі в різних математичних і природознавчих олімпіадах, такі як Колосок і Левеня. Але найбільше мене захоплювала література, тому що це був той предмет, де я могла заперечити думку викладача і літературних критиків на рахунок їхнього бачення «що хотів сказати автор» і висловити свою (безсумнівно, правильну) думку. Це давало мені свободу слова і можливість творчо мислити, відриваючись від всяких шаблонів і стереотипів. В період навчання мені допомагали батьки. Вони не стояли наді мною і не контролювали, наскільки я виконую домашнє завдання, але строго запитували за оцінки. Це навчило мене самостійності, а також нести відповідальність за те, що я роблю.
Паралельно з навчанням я ходила на різні гуртки: танці, циркову гімнастику, айкідо, плетіння бісером і т.д. Мене все дуже захоплювало, було цікаво дізнаватися щось нове, але з часом я втрачала до цього будь-який інтерес і захоплювалася чимось іншим. Непостійність - моє друге ім'я.
Університет
З вибором професії я не могла визначитися довгий час. Перебирала різні варіанти, аналізувала їх, робила порівняльну таблицю, але так ні до чого і не приходила. Потім, зовсім випадково, натрапила на статтю, в якій розповідалася специфіка роботи «Менеджера по персоналу», її перспективність, висока затребуваність на ринку праці і гідна оплата. Після цього, я вже не сумнівалася на кого я хочу вчитися, залишилося лише визначитися з вибором університету. Стіни Донецького Національного Технічного Університету зберігають в собі знання попередніх поколінь, і ця атмосфера передалася мені, як тільки я переступила поріг цього навчального закладу. Особливо мене вразив 3 корпус своєю загадковістю і таємничістю, де я провела чимало часу, блукаючи заплутаними коридорами, в пошуках «таємничої» аудиторії (чим не Хогвартс, мрія будь-якого студента).
Спочатку навчання давалося досить важко, але завдяки новим студентським друзям і педагогам я швидко адаптувалася і втягнулася в навчальний процес. Кожен викладач вносив свій вклад у формування мене, як професіонала й особистості. Вони були для мене не тільки педагогами, а й наставниками, які допомагали у важких ситуаціях приймати правильні рішення.
Плани на майбутнє
У найближчих планах на майбутнє хочу закінчити університет, знайти перспективну роботу за фахом, підвищити рівень володіння англійською мовою, самовдосконалюватися, розвиватися як професіонал і як особистість.