Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Виробничо господарська діяльність підприємств забезпечується не тільки за рахунок основних фондів, а так само за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Засоби праці та матеріальні умови процесу праці виступають в якості основних фондів. Верстати, робочі машини, передавальні пристрої, інструмент - це кошти праці. Матеріальні умови процесу праці виробничі будівлі, транспортні засоби та інші.

Основні засоби на протязі тривалого періоду використання надходять на підприємство і передаються в експлуатацію; зношуються в результаті експлуатації; переміщаються всередині підприємства; піддаються ремонту, за допомогою якого відновлюються їх фізичні якості; вибувають з підприємства внаслідок старості або недоцільність подальшого застосування.

Підприємства мають право володіння, користування і розпорядження основними засобами.

Основними завданнями обліку основних засобів є: контроль за збереженням і наявністю основних засобів за місцями їх використання; правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в обліку їх надходження, вибуття і переміщення. А так же контроль за раціональним витрачанням коштів на реконструкцію і модернізацію основних засобів, обчислення частки вартості основних засобів у зв'язку з використанням і зносом для включення у витрати підприємства. Основні засоби роблять безпосередній вплив на ефективність виробництва, якість роботи і результати всієї фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з цим, актуальним питанням є аналіз використання основних фондів, оцінка динаміки показників основних фондів, обгрунтованість фактичних даних про освіту основних фондів.

Спектр вивчення питань організації управління основними засобами, а також підвищення ефективності їх використання, досить широкий і являє собою як теоретичний, так і практичний інтерес. Саме в цьому полягає мета роботи, тобто вивчення теоретичних, методологічних засад щодо організації системи управління основними фондами та практичної роботи підприємства в даному аспекті.

1. Поняття, класифікація та оцінка основних фондів

Основні засоби - частина майна (активів) організації. При прийнятті до бухгалтерського обліку активів в якості основних засобів необхідно одноразове виконання наступних умов:

а) використання у виробництві продукції при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації;

б) використання протягом тривалого часу (понад 12 місяців);

в) організацією не передбачається подальший перепродаж цих активів;

г) здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.

Згідно з іншим визначенням основні засоби (будівлі, споруди, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби тощо) - це кошти, які беруть участь у господарській діяльності тривалий час і зношуються поступово. Вони переносять свою вартість на собівартість продукції, що виготовляється з їх допомогою продукції частинами. У бухгалтерському обліку це відображається за допомогою нарахування амортизації. Час, протягом якого основні засоби приносять дохід організації або служать виконанню цілям його створення, називається терміном їх корисного використання.

Схема основних засобів підприємства зображена на малюнку 1.

Основні засоби підприємства

Малюнок 1 – Основні засоби підприємства
(Анімація: розмір - 112 Кбайт; кадрів - 7; повторів - 5)

Завдання обліку основних засобів - контроль за збереженням всіх основних засобів організації; правильне документальне оформлення надходження, переміщення і їх вибуття, своєчасне і точне відображення в облікових регістрах руху основних засобів та їх використання; правильне нарахування амортизації відповідно до встановлених норм і своєчасне відображення цих сум на рахунках; виявлення результатів від вибуття та ліквідації основних засобів.

За призначенням основні засоби організації підрозділяються на виробничі основні засоби основної діяльності, виробничі основні засоби інших галузей, невиробничі основні засоби.

До основних засобів належать також капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи) і в орендовані об'єкти основних засобів. У складі основних засобів враховуються перебувають у власності організації земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси). Класифікація основних засобів за видами складає основу їх аналітичного обліку.

За ступенем використання основні засоби поділяються на перебувають в експлуатації, запасі (резерві), стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації, консервації.

Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Інвентарним об'єктом основних засобів визнається об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій.

Вартісна оцінка основних фондів ведеться за наступними напрямками.[2].

Первісна вартість основних засобів. Дозволяє встановити розмір витрат на їх покупку або будівництво і є основою для їх постановки на облік і визначення амортизаційних відрахувань на реновацію (повне відновлення). Вона включає всі витрати по зведенню (спорудження) або придбання основних фондів, включаючи витрати з доставки і монтажу, а також інші витрати, необхідні для доведення даного об'єкта до стану готовності до експлуатації за призначенням (за винятком ПДС).

Основні фонди підприємства можуть бути створені і придбані в різний час, тому їх первісна оцінка може бути непорівнянна з реальними умовами. В результаті основні фонди на підприємстві оцінюють за відновною вартістю, під якою розуміється вартість їх відтворення в сучасних умовах. Відхилення відновної вартості основних фондів від первісної вартості залежить головним чином від темпів інфляції і НТП. Відновлювальна вартість визначається в результаті переоцінки основних фондів.

Переоцінка основних фондів (визначення їх реальної вартості) дозволяє об'єктивно оцінити справжню вартість основних фондів; більш правильно і точно визначити витрати на виробництво і реалізацію продукції, а також величину амортизаційних відрахувань, достатню для простого відтворення основних фондів; об'єктивно встановлювати продажні ціни на реалізовані основні фонди та орендну плату (в разі здачі їх в оренду).

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною, або відновлювальної, вартістю і сумою зносу, т. Е. Це та частина вартості основних засобів, яка ще не перенесена на вироблену продукцію. Визначення залишкової вартості необхідно перш за все для оцінки якісного стану і планів відтворення основних фондів, а також для складання бухгалтерського балансу.

На підприємстві може також визначатися ліквідаційна вартість основних фондів, яка встановлюється вирахуванням виручки від реалізації зношених або знятих з експлуатації об'єктів основних засобів і вартості робіт з їх демонтажу.

Сума дооцінки об'єкта основних засобів, що дорівнює сумі його уцінки, проведеної в попередні звітні періоди і віднесена на рахунок нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), відноситься на рахунок прибутків і збитків звітного періоду в якості доходу.

Результати переоцінки основних засобів, проведеної організацією в добровільному порядку, враховуються для цілей оподаткування. Сума додаткового капіталу, списаного при вибутті основних засобів, для цілей оподаткування враховуватися не буде.

2. Показники використання основних фондів

Однією з особливостей основних фондів підприємства є їх багаторазове використання в процесі виробництва. Однак з плином часу основні засоби втрачають свої первинні характеристики внаслідок експлуатації та природного зношування.

Розрізняють фізичний і моральний знос основних фондів.

Під фізичним зносом розуміється втрата засобами праці своїх первісних виробничо-технічних якостей в процесі їх використання. Розрізняють повний фізичний знос, який призводить до ліквідації або заміні основних фондів новими (капітальне будівництво), і частковий, який відшкодовується шляхом ремонту. Крім того, фізичний знос може виникати внаслідок експлуатації основного засобу (фізичний знос першого роду) і в результаті природних несприятливих впливів, таких як, наприклад, окислення (фізичний знос другого роду).

Рівень фізичного зносу основних фондів залежить від початкового якості останніх, ступеня їх експлуатації, рівня агресивності середовища, в якій функціонують основні фонди, рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу, своєчасності проведення ремонтів та ін.

Поряд з фізичним зносом основні фонди зазнають моральний знос (знецінення). Він проявляється в тому, що відбувається зниження ефективності використання основних засобів у виробництві через те, що засоби праці знецінюються, втрачають вартість до їх фізичного зносу, до закінчення терміну своєї фізичної служби. Моральний знос є прямим наслідком НТП і виражається в двох формах.

Від ступеня зносу основних виробничих фондів підприємства безпосередньо залежать обсяг і якість продукції, що випускається, її конкурентоспроможність, рівень витрат виробництва і ефективності роботи підприємства. Тому одним з найважливіших завдань управління є контроль за станом основних фондів з метою не допустити їх надмірного фізичного і морального зношування.

В умовах ринкової економіки процес відтворення основних фондів може здійснюватися за рахунок різних джерел. Основні засоби для відтворення надходять за рахунок вкладів до статутного капіталу; за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства; в результаті безоплатної передачі; шляхом оренди.

Перевищення величини коефіцієнта оновлення над величиною коефіцієнта вибуття свідчить про те, що на підприємстві йде процес оновлення основних фондів.

Однією з важливих завдань виробничо-господарської діяльності підприємства є підтримання використовуваного обладнання в хорошому технічному стані. Це завдання вирішується, з одного боку, шляхом суворого дотримання правил експлуатації обладнання, з іншого - шляхом організації ремонтного обслуговування обладнання, що включає технічне обслуговування і ремонт.

3. Амортизація основних фондів

Амортизація - процес поступового перенесення вартості основних засобів на вироблену продукцію (роботи, послуги).

Навіщо це потрібно: існує кілька точок зору на економічний сенс амортизації. Деякі фахівці вважають, що за допомогою механізму амортизації створюються потоки грошових коштів, які в подальшому будуть спрямовані на відтворення основних фондів, інші - розглядають амортизацію як спосіб «розмазування» великомасштабних витрат за періодами, відповідно до принципу нарахування.

Річна сума амортизаційних відрахувань визначається:

при лінійному способі - з початкової вартості або (поточної (відновлювальної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта;

при способі зменшуваного залишку - з залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта і коефіцієнта не вище 3, встановленого організацією;

при способі списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання - з початкової вартості або (поточної (відновлювальної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і співвідношення, в чисельнику якого - число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта.

Протягом звітного року амортизаційні відрахування по об'єктах основних засобів нараховуються щомісячно незалежно від застосовуваного способу нарахування в розмірі 1/12 річної суми.

За основними засобами, які використовуються в організаціях з сезонним характером виробництва, річна сума амортизаційних відрахувань по основних засобів нараховується рівномірно протягом періоду роботи організації у звітному році.

При способі списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) нарахування амортизаційних відрахувань проводиться виходячи з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Амортизація не нараховується по:

- об'єктів основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (земельні ділянки; об'єкти природокористування; об'єкти, віднесені до музейних предметів і музейних колекцій, та ін).

- об'єктів житлового фонду (якщо вони не використовуються для отримання доходу);

- об'єктів зовнішнього благоустрою й інших аналогічних об'єктів дорожнього господарства;

- продуктивної худоби;

- багаторічним насадженням, які досягли експлуатаційного віку;

- об'єктів основних засобів, що використовуються для реалізації законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, 16 які законсервовані і не використовуються у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг, для управлінських потреб організації чи для надання за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування .

Нарахування амортизації починається з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому цей об'єкт був введений в експлуатацію, припиняється - з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, коли відбулося повне списання вартості об'єкта або коли даний об'єкт вибув зі складу амортизується майна.

Нарахування амортизації здійснюється протягом усього строку корисного використання основного засобу. Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить економічні вигоди організації.

Строк корисного використання організація встановлює самостійно при прийнятті об'єкта основних засобів до обліку.

У випадках проведення реконструкції, модернізації або технічного переозброєння строк корисного використання переглядається.

Для цілей бухгалтерського обліку термін визначається виходячи з очікуваного терміну корисного використання об'єкта і очікуваного фізичного зносу, нормативно-правових та інших обмежень використання об'єкта.

Амортизація основних фондів - це об'єктивний процес поступового перенесення вартості основних фондів у міру їх зносу на собівартість виробленої з їх допомогою продукції[3].

Амортизаційні відрахування провадяться тільки до повного перенесення вартості основних фондів на собівартість продукції.

При розрахунку амортизаційних відрахувань використовується норма амортизації.

Норма амортизації - це встановлений у відсотках від вартості розмір амортизації за певний період часу по конкретному виду основних фондів.

Строк корисного використання - період, протягом якого об'єкт основних засобів служить для виконання цілей діяльності організації.

З теоретичної точки зору термін корисного використання повинен збігатися з нормативним терміном служби об'єкта, але на практиці, термін корисного використання часто встановлюється коротше нормативного.

Після повного перенесення вартості основних фондів на собівартість готової продукції нарахування амортизації припиняється. У світі відомі чотири основні підходи до нарахування амортизаційних відрахувань: 1) рівномірний; 2) прискорений; 3) уповільнений; 4) виробничий.

При рівномірному підході суми амортизаційних відрахувань по місяцях експлуатації об'єкта однакові.

При прискореному підході в перші роки експлуатації об'єкта суми амортизаційних відрахувань більше, ніж в наступні, а при уповільненому підході - навпаки.

Прискорена амортизація основних засобів дозволяє зменшити податок на прибуток підприємства в перші роки експлуатації об'єкта, швидше оновлювати основні засоби, зменшити втрати від морального і фізичного зносу активної частини основних засобів.

При виробничому способі сума амортизаційних відрахувань залежить від обсягу продукції, виробленої на амортизується об'єкті. [8].

В країні для цілей податкового обліку використовується тільки два методи нарахування амортизації: лінійний (відповідає рівномірному способу) і нелінійний (відповідає прискореному способу). При цьому нелінійний спосіб не можна використовувати для об'єктів, що входять у восьму, дев'яту і десяту амортизаційні групи. Для цілей бухгалтерського обліку в країні використовується чотири способи нарахування амортизації по об'єктах основних засобів: лінійний (аналогічний лінійному для цілей податкового обліку); спосіб зменшення залишку; спосіб списання вартості пропорційно сумі чисел років терміну корисного використання (спосіб суми чисел); спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (виробничий метод).

При лінійному методі сума амортизаційних відрахувань за всіма місяцями експлуатації об'єкта однакова.

Якщо проведена переоцінка основних фондів, амортизаційні відрахування розраховуються виходячи з відновної вартості. Розрахунок амортизації по групі основних фондів може здійснюватися виходячи із середньорічної вартості.

Підприємства самостійно розраховують норми амортизації виходячи з терміну корисного використання основних фондів.

Фактично норма амортизації відображає річну величину зносу основних засобів, виражену у відсотках.

При способі зменшуваного залишку і способі суми чисел річні суми амортизаційних відрахувань поступово зменшуються протягом строку корисного використання основних фондів.

При способі списання пропорційно сумі чисел років корисного використання річна сума амортизаційних відрахувань нараховується виходячи з первісної вартості об'єкта основних засобів і річного співвідношення, де в чисельнику число років, що залишаються до кінця строку служби об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну служби об'єкта.

Висновки

Основні фонди на підприємстві в процесі їх експлуатації постійно зношуються, і для підтримки їх в працездатному стані періодично необхідно проводити їх ремонт.

Відновлювальний ремонт - це особливий вид ремонту, викликаний різними обставинами: стихійними лихами (повінь, пожежа, землетрус), військовими руйнуваннями, тривалим бездіяльністю основних фондів. Відновлювальний ремонт здійснюється за рахунок спеціальних коштів держави

Поточний ремонт - це дрібний ремонт, він проводиться в процесі функціонування основних фондів, як правило, без тривалої перерви процесу виробництва. При дрібному ремонті замінюються окремі деталі і вузли, здійснюються певні почіночние роботи і інші заходи.

Модернізація представляє собою технічне удосконалення основних фондів з метою усунення морального зношування та підвищення техніко-економічних показників до рівня новітнього обладнання. За ступенем оновлення розрізняють часткову і комплексну модернізацію (корінна переробка). За способами і завданням проведення розрізняють модернізацію типову і цільову. Типова модернізація - це масові однотипні зміни в серійних конструкціях; цільова - удосконалення, пов'язані з потребами конкретного виробництва.

З метою рівномірного включення майбутніх витрат на ремонт об'єктів основних засобів у витрати на виробництво (витрати на продаж) звітного періоду організація може створювати резерв витрат на ремонт основних засобів (в тому числі орендованих). Для прийняття рішення про утворення резерву витрат на ремонт основних засобів використовуються документи, що підтверджують правильність визначення щомісячних відрахувань, як, наприклад, дефектні відомості (обгрунтовують необхідність проведення ремонтних робіт); дані про первісну вартість або поточної (відновлювальної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єктів основних засобів, кошториси на проведення ремонтів; нормативи і дані про терміни проведення ремонтів, підсумковий розрахунок відрахувань в резерв витрат на ремонт основних засобів.

Перелік посилань

  1. Т.В.Федосова Бухгалтерський облік Таганрог: ТТІ ПФУ, 2013
  2. Наталія Анатоліївна Васильєва, Тетяна Анатоліївна Матеуш, М.Г. Миронов Економіка підприємства: Конспект лекцій / (електронний ресурс) - http://lib.rus.ec/b/204535/read
  3. А.Е.Суглобое, Б.Т. Жарилгасова. Бухгалтерський облік і аудит, 2012
  4. Волков О.І. Економіка підприємства. - М .: ИНФРА-М, 2013. - 280 с.
  5. Раздорожний А. А. Управління проектами в організації (підприємстві): Учеб. Допомога. М .: Іспит, 2006, 89 с.
  6. Ковальов В. В. Методи оцінки інвестиційних проектів. - М .: Фінанси і статистика, 2005.
  7. Клочков А. Як підвищити і оцінити ефективність проектів // Ринок цінних паперів. - 2008. - № 5.
  8. А. Соколов. Наслідки модернізації основного засобу / А. Соколов // Практична бухгалтерія. - 2007.