Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Малий і середній бізнес в ринковій економіці – провідний сектор, що визначає темпи економічного зростання, структуру і якість валового національного продукту(ВНП).

У всіх розвинених країнах на частку малого бізнесу припадає 60-70% ВНП. У більшості країн, таких як США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, переважну частку – 99,3-99,7% від кількості підприємств складають так звані малі і середні підприємства. Вони виділяються серед інших за чисельністю зайнятих (наприклад, не більше 500 чоловік) або розміром основного капіталу. За їх допомогою виробляється майже половина об'єму продукції. Як правило, такі підприємства забеспечують 75-80% нових робочих місць на відміну від крупних виробництв, де спостерігається скорочення зайнятості і структурно швидше адаптується до змін зовнішнього середовища. Цей сектор за своєю суттю є типово ринковим і становить основу сучасної ринкової інфраструктури.

1. Актуальность теми

Актуальність управління процесами в малому і середньому бізнесі полягає в тому, що малий і середній бізнес в ринковій економіці – провідний сектор, що визначає темпи економічного зростання, структуру і якість валового національного продукту (ВНП).

Проблемами розвитку малого бізнесу займалися видатні зарубіжні і вітчизняні економісти.

В першу чергу, це роботи классиків: Р. Кантильйона, А. Сміта, Ж-Б. Сея, Д. Рікардо, К. Маркса, А. Маршалла, Д. Кейнса. Серед більш пізніх дослідників: П. Друкер, А. Каминка, М. Пітере, Ф. Хайек, Р. Хизрича, Й. Шумпетер.

В працях Ю. Аніскіна, А. Агеева, Т. Алімовой, А. Блінова, A. Бусигіна, А. Віленського, Е. Герасимової, В. Дуболазова, Н. Егоровой, Г. Клейнера, Л. Колесникової, В. Комарова, Н. Кравченко, М. Лапусти, М. Личагіна, В. Маркової, Г. Мкртчяна, А. Орлова, В. Попкова, В. Савельева, B. Титова, А. Юсуповой, Е. Ясина та інших знайшли відображення важливі питання аналізу проблем підприємництва і пропозиції шляхів їх вирішення, включаючи різні види моделювання і організаційно-економічні заходи.

2. Мета, об'єкт та предмет дослідження

Метою даної роботи є аналіз стану сектора малого бізнесу, а також розробка стратегії розвитку малого бізнесу в Донецькій народній республіці.

Об'єкт дослідження: процес управління стратегією розвитку малого бізнесу.

Предмет дослідження: методологічні, методичні, інформаційні підходи до формування стратегії розвитку малого бізнесу.

3. Теоретичні та законодавчі основи існування малого бізнесу

3.1 Особливості управління малим бізнесом

Одним з важливих резервів підвищення ефективності виробництва і поліпшення на цій основі життя народу в умовах переходу до ринкової економіки, як показує практика розвинених країн світу, є інтенсивний розвиток малого бізнесу.

Історично початковим фактором генезису ринкової економіки більшості країн був малий бізнес. Цей феномен вимагає аналізу його причин для того, щоб в подальшому визначити фактори, що гальмують виконання малим бізнесом своїх організуючих функцій в становленні ринкової системи. Тільки виходячи з цього, можна розкрити економічні та соціальні умови розвитку малого бізнесу в світовій економіці.

Малі підприємства являють собою цілком самостійну і найбільш типову форму організації економічного життя суспільства в умовах розвиненого ринкового господарства. Вони володіють своїми специфічними особливостями, перевагами і недоліками, притаманними тільки їм внутрішніми закономірностями розвитку. Функціонування, головним чином, на конкретному локальному ринку, швидке реагування на зміну кон'юнктури цього ринку, вузька спеціалізація на певному сегменті ринку товарів і послуг, безпосередній зв'язок з споживачем, потреба у відносно невеликому стартовому капіталі – ці характеристики малого підприємства є його достоїнствами, що підвищують стійкість і їх живучість в якості структурного елемента економіки, але при певних умовах такі характеристики набувають негативну значимість, гальмують розвиток конкретного підприємства, ставлять під загрозу його існування[1, с.115-116].

Вивчення проблем малого бізнесу неможливо без визначення самого поняття, розкриття його сутності і функцій. У західній і вітчизняній економічній літературі зустрічається різне трактування даного поняття, і воно часто вживається з різним смисловим навантаженням. Крім поняття малий бізнес в економічній літературі використовуються і такі поняття, як дрібний бізнес, мале підприємництво, мале підприємство. Всі вони нетотожні. Також відразу можна відзначити, що існують певні труднощі, пов'язані з розмежуванням малого, середнього і великого бізнесу. Останнє поняття ширше. Бізнес включає в себе підприємництво виступає як різновид економічної діяльності по створенню товарної продукції та її ринкової реалізації у умовах ринкової конкуренції. Під бізнесом ми також розуміємо певні ринкові відносини між юридичними та фізичними особами, що ведуть економічну діяльність, яка заснована на різних формах власності, з приводу отримання доходу і задоволення потреб людей, тобто вираження того, що в класичній політекономії прийнято називати виробничими відносинами.

При розкритті сутності малого бізнесу, малого підприємства та малого підприємництва дуже важливо дати всебічний аналіз усіх їх сторін.

Малий бізнес являє собою складову частину загальної системи бізнесу та є формою існування дрібного виробництва в умовах ринкової економіки, а малі підприємства і мале підприємництво елементами малого бізнесу.

З точки зору методологічного аналізу, сутність малого бізнесу розкривається в роботі у трьох аспектах – як економічне явище, як економічна категорія і як сфера господарської діяльності.

Як економічне явище малий бізнес – це сукупність малих підприємств і приватних осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сфері матеріального виробництва і розподілу матеріальних благ і послуг. Головним критерієм до визначення сутності малого бізнесу як економічного явища буде організаційна характеристика малого бізнесу.

Як економічна категорія малий бізнес виражає ринкові відносини між суб'єктами (юридичними і фізичними особами), що ведуть економічну діяльність з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг з метою отримання прибутків та задоволення потреб людей.

Як сферу діяльності суб'єктів господарювання малий бізнес висловлює різновид економічної діяльності по створенню товарної продукції та її ринкової реалізації в умовах конкуренції і є формою дрібного виробництва в умовах ринку.

Існують різні критерії для віднесення підприємства до категорії малих, причому в різних країнах по-різному. Серед використовуваних кількісних показників виділяють чисельність зайнятих, річний обсяг оборотів, розмір статутного капіталу, участь у капіталі інших фірм та організацій, прибуток, рівень прибутковості. Наприклад, у ФРН, Бельгії, Великобританії, Нідерландах, Португалії використовується в якості критерію показник обороту компанії, в Італії та Ірландії – величина нерухомості. У відповідності з федеральним законом «Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерації», до суб'єктів малого підприємництва віднесені комерційні організації, у статутному капіталі яких частка участі Російської Федерації, суб'єктів РФ, громадських і релігійних організацій, благодійних та інших фондів не перевищує 25%, частка, що належить одному або декільком юридичним особам, які не є суб'єктами малого підприємництва, не перевищує 25% і в яких середня чисельність працівників за звітний період не перевищує таких граничних рівнів, чоловік:

– промисловість, будівництво, транспорт 100 чол.;

– сільське господарство, науково-технічна сфера 60 чол.;

– оптова торгівля 50 чол.;

– роздрібна торгівля та побутове обслуговування населення 30 чол.;

– інші галузі та інші види діяльності 50 осіб [2, с.3-5].

Щодо законопроекту, запропонованого Міністерством економічного розвитку РФ, з 1 січня 2003 р. пропонується малим вважати підприємство, де працюють менше 20 осіб і річний оборот становить не більше 10 млн. рублів. Під суб'єктами малого підприємництва розуміються також фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи.

Особливістю малих і середніх підприємств є система управління. Це пояснюється тим, що сам власник власності безпосередньо керує підприємством. Підприємець зацікавлений у процвітанні своєї справи, тим більше він ризикує своєю власністю, тому він безпосередньо включений практично у всі функціональні області підприємства. Останнім зазначеним фактом пояснюється компактність управлінської команди, багатофункціональність менеджерів, відсутність громіздких управлінських, структур, неформальний характер планування і контролю, а також швидкість прийняття рішень.

Малі та середні підприємства функціонують у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Вони володіють самостійністю в здійсненні своєї господарської діяльності, у розпорядженні продукцією, що випускається, прибутком, що залишилася після сплати податків та інших обов'язкових платежів, якщо інше не передбачено статутом [3, с.83-85].

На підприємствах усіх видів основним узагальнюючим показником фінансових результатів є прибуток. Важливий момент господарської діяльності підприємства – планування. Малі та середні підприємства самостійно планують свою діяльність і визначають перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію (послуги) і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів працівників. Основу планів складають договори, укладені самостійно зі споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг, а також постачальниками сировини, матеріалів, необхідних для виробництва продукції. Договори можуть полягати і з відповідними державними органами.

Джерелами формування фінансових ресурсів підприємств в залежності від їх організаційно-правової форми є прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески членів трудового колективу, а також кредити та інші відступи, що не суперечать закону.

Управління фірмою включає в себе ряд взаємопов'язаних етапів.

Перший з них – знайти себе в господарському просторі, свою господарську нішу, підприємцю доведеться вивчити стан ринку, пропозиції та попит на ті чи інші товари в зацікавленій його галузі, регіоні. Слід передбачити можливі перешкоди та обмеження, вивчити можливість одержання пільг – позичкових, податкових і ін. Таким чином, визначаються загальні умови інвестування коштів. Визначивши, таким чином, свою господарську нішу, підприємець може встановлювати спеціалізацію свого підприємства. Для цього потрібно оцінити можливості майбутніх споживачів, отримати всі можливі відомості про конкурентів, вирішити питання про техніку і технології, з допомогою яких буде вироблятися продукція.

Важливе значення має вибір форми підприємництва, у першу чергу вибір між підприємництвом індивідуальним і колективним. Обравши індивідуальну форму, підприємець діє на свій страх і ризик. У випадку невдачі власник несе повну відповідальність по зобов'язаннях підприємства і розплачується своїми засобами, своїм майном.

Зробивши вибір на користь колективної форми, підприємець поділяє відповідальність з партнерами по підприємству. Така форма дозволяє зменшити ризик, залучити додаткові ресурси.

Наступний крок – формування виробничої бази. Підприємцю доведеться знайти при або взяти в оренду виробничі і складські приміщення, обладнання, верстати, інструмент, придбати сировину і матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, залучити робочу силу. Підприємство вступає у відносини з виробниками обладнання, постачальниками сировини і матеріалів, з посередницькими фірмами. Потреба в працівниках можна забезпечити шляхом особистого підбору, на біржі праці, через оголошення в пресі і іншими шляхами.

Важливий етап – залучення фінансових засобів. Власних коштів підприємця для початку і розвитку справи, як правило, недостатньо. Дефіцит коштів можна перебороти шляхом випуску акцій, тобто частковою передачею прав на участь у капіталі і прибутку підприємства; випуску власних боргових зобов'язань і, нарешті, одержанням позик у комерційних банках. Тут підприємство вступає у взаємини з юридичними і фізичними особами, які придбавають його акції чи боргові зобов'язання, а також з комерційними банками, кредити банку поділяються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. Специфіка перехідного періоду до ринку в нашій країні привела до того, що найбільший інтерес для обох сторін – і підприємства, і банку – становлять короткострокові позички, що видаються банками, як правило, на 30, 60 і 90 днів, тобто до трьох місяців.

Погіршує становище підприємництва надмірна жорсткість фінансової політики. Підприємці з працею забезпечують на підприємствах нормальні обсяги оборотних коштів, не кажучи вже про можливості збільшення власності на засоби виробництва і подальшого розширення виробництва.

3.2 Підходи та інструменти державного регулювання сектора малого бізнесу

Державне регулювання малого і середнього бізнесу – це комплекс заходів форм і методів державного впливу на діяльність суб'єктів підприємництва з метою створення нормальних умов їх функціонування і розвитку, ослаблення негативних тенденцій, спричинених комерційною діяльністю здійснюються підприємствами в умовах ринкових відносин. Комплекс форм і методів державного регулювання, або впливу на малий і середній бізнес [4, с.25].

Зміст державного регулювання малого та середнього бізнесу визначається цілями державного регулювання економіки, серед яких слід виділити наступні:

– стійке економічне зростання;

– високий рівень зайнятості;

– низький рівень інфляції;

– стійке фінансове становище;

– справедливий розподіл доходів;

– стабільність зовнішньоекономічної діяльності.

Реалізація цілей державного регулювання малого та середнього бізнесу здійснюється постановкою і вирішенням конкретних завдань:

– створення правових основ функціонування ринкового господарства;

– забезпечення розвитку підприємницької інфраструктури;

– забезпечення дотримання правил конкуренції;

– надання сприяння підприємницької діяльності.

Виходячи з цілей і завдань державного регулювання малого та середнього бізнесу можна запропонувати наступну класифікацію його напрямів:

– формування правової бази підприємницької діяльності;

– захист конкуренції та обмеження монополістичної діяльності;

– захист прав споживачів;

– регламентування трудових відносин і підтримання соціального партнерства;

– формування податкової системи і перерозподіл доходів;

– перерозподіл ресурсів;

– регулювання цін і тарифів;

– державна підтримка окремих видів бізнесу;

– державне регламентування зовнішньоторговельної діяльності;

– регулювання валютного курсу.

Формування правової бази малого і середнього бізнесу включає в себе гарантування державою права приватної власності, регламентацію організаційно-правових форм суб'єктів малого та середнього бізнесу, регулювання договірних відносин між суб'єктами ринку, виконання державою ролі арбітра при вирішенні господарських спорів.

Захист конкуренції та обмеження монополістичної діяльності передбачає контроль державних органів за діяльністю природних монополій шляхом регламентування цін, тарифів, якості послуг і введення заборонних заходів відносно дій будь-яких монополій, спрямованих на обмеження конкуренції чи зловживання домінуючим становищем.

Захист прав споживачів з боку держави здійснюється через систему нормативно-правових актів, що визначають порядок захисту прав споживачів, відповідальність підприємців, систему державного і суспільного захисту споживачів.

Регламентування трудових відносин і підтримання соціального партнерства включає в себе формування трудового законодавства, системи соціального партнерства представників працівників і роботодавців, охорону праці та систему заходів по вирішенню трудових спорів.

Формування податкової системи і перерозподіл доходів здійснюється за допомогою бюджетного планування, прийняття ставок прибуткового податку, податку на прибуток та інших податкових вилучень, а також встановлення системи соціального забезпечення.

Перерозподіл ресурсів реалізується в цілях фінансування природоохоронних заходів, утримання органів державного управління, забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки країни.

Регулювання цін і тарифів проводиться державою в основному щодо продукції та послуг природних монополій. Ці ціни і тарифи регулюються для того, щоб захистити інтереси споживачів і не допустити використання монопольного становища в цілях отримання необґрунтованого прибутку.

Державна підтримка окремих видів бізнесу здійснюється на основі принципів системності, протекціонізму та селективності. Залежно від цілей, які держава ставить при підтримці того чи іншого виду бізнесу, визначається і обсяг допомоги, який здатний вплинути на позитивну динаміку.

Висновки

Таким чином, на поточному етапі досліджень розглянуті теоретичні аспекти конкурентоспроможності.

Мале підприємництво являє собою особливий тип підприємницької діяльності, суб'єкт якої приймає інноваційні рішення з повною відповідальністю і з'єднує різні засоби виробництва з метою отримання доходу (прибутку). Поняття малого підприємництва багатогранне, тому його слід розглядати в єдності кількох аспектів. До суб'єктам малого підприємництва ставляться внесені до єдиний державний реєстр юридичних осіб споживчі кооперативи і комерційні організації (за винятком державних і муніципальних унітарних підприємств), а також фізичні особи, внесені до єдиний державний реєстр індивідуальних підприємців та здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи (далі - індивідуальні підприємці), селянські (фермерські) господарства, відповідні певним умовам.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: червень 2018 року. Повний текст роботи і матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Список використаних джерел

  1. Алуян С. В. Проблемы социально-экономического развития регионов России // Материалы VI Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы обеспечения устойчивого экономического и социального развития регионов» (г. Махачкала, 25 июля 2014 г.) – Махачкала: Научно-издательский центр «Апробация». – 2014. – № 8. – С. 115–116.
  2. Федеральный закон от 24 июля 2007 года №209-ФЗ «О развитии малого и среднего предпринимательства в Российской Федерации»./ [Электронный ресурс].- Режим доступа: http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&nd=102115928.
  3. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. Горфинкеля, В.А. Швандра. – М: ЮНИТИ-ДАНА. – 2006. – 670 с.
  4. Биншток Ф.И. Государственное регулирование предпринимательской деятельности: Учебное пособие. М.:ИНФРА-М, 2003. – С. 198.
  5. Выговская В. В. Малый бизнес Украины: современное состояние и тенденции развития / В. В. Выговская // Актуальные Проблемы Экономики. – 2009. – № 1. – С. 59 – 65.
  6. Иваненко И. А. Анализ количественных показателей развития малого предпринимательства в России [Текст] / И. А. Иваненко, Э. Ю. Тороз // Научные исследования: от теории к практике : материалы VIII Междунар. науч.-практ. конф. (Чебоксары, 7 июня 2016 г.). В 2 т. Т. 2 / редкол.: О. Н. Широков [и др.]. — Чебоксары: ЦНС «Интерактив плюс», 2016. — № 2 (8). — С. 119–123.
  7. Климова Н.В., Ищенко М.И. Современное состояние кредитования малого и среднего бизнеса в России // Политематический сетевой электронный научный журнал Кубанского государственного аграрного университета. – 2015. - №111. – с. 2-10.
  8. Малое и среднее предпринимательство в России. 2015: Стат.сб./ Росстат. - M., 2015. – 96 с.
  9. Майсюра А. М. Сущность и проблемы развития малого предприятия в экономике Украины / А. М. Майсюра // Экономика и государство. – 2010. – № 2. – С. 61 – 63.
  10. Малое и среднее предпринимательство в России // Федеральная служба государственной статистики [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_main/rosstat/ru/statistics/publications/catalog/doc_1139841601359.