Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Зміст

Вступ

Актуальність теми. В умовах глобалізації світової економіки посилення інтелектуалізації виробничо-комерційної діяльності підприємств актуалізується проблема формування стратегії соціально-економічного розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу, яка була б здатною забезпечувати підвищення їх конкурентоспроможності, рентабельності та ефективності діяльності створювати сприятливі умови функціонування, розширювати ринки збуту шляхом залучення як якомога більшої кількості споживачів.

Перманентні зміни передбачають підвищення соціальної відповідальності в усіх її аспектах, введення інноваційних методів діяльності, що для підприємств паливно-енергетичного комплексу обов'язково супроводжуються поліпшенням якості надання послуг розширенням асортименту і обґрунтованістю їх тарифікації.

При цих умовах необхідна модифікація наукових підходів до організаційного та методологічного забезпечення формування їх стратегії соціально-економічного розвитку. Відповідно активізація даної проблематики, яка знаходиться в площині інтерактивної взаємодії і системи управління якістю підвищує потенційні можливості для забезпечення його зростання і стає ключовим моментом в екзистенції підприємств даної сфери. Процеси, які відбуваються у вугільній галузі, продемонстрували недосконалість механізму розробки стратегії соціально-економічного розвитку. Нові виклики, які постали перед державою,

Проблема формування стратегії соціально-економічного розвитку підприємств привертає все більшу увагу вчених різних країн. Серед зарубіжних дослідників, які глибоко вивчали дану проблему, варто виділити Л. Альбареда, Р. Анкоффа, І. Ансоффа, Дж. Араса, Л. Бартолі, С.Л. Вартіка А. В. Вільямса, Д. Вуда, Дж. Колімана, П.Л. Кохрана, Г. Мінсберг М. Портера, Д.Л. Свансон, Б. Селигмана, В.С. Фрідек, М. Швартца.

Зазначені питання також знайшли своє відображення в працях вітчизняних вчених таких як О.В. Апарова, О.В. Балахонова, Д.О. Калюжа, С.М. Боняр О.П. Ващенко, О.В. Виноградова, Д.А. Горовий, О.Е. Гудзь, О.Ю. Гусєва, Г. В. диха, Г.А. Дмитренко, В.К. Збарський, І.М. Зеліско, К.С. Каймашніков, З.С. Каїра, О.А. Князєва, О.І. Колтун, Д.Г. Лукяненко, Т.Б. Надтонка А.П. Наливайко, О.В. Пиріг, В.С. Пономаренко, О.В. Раєвнєва М.С. Рімкіна, Р.В. Севастьянов, Л.С. Селіверстова, А.Сичова, Н. Сичов П.А. Стецюк, В.Г. Сумцов, Т.В.Семкіна, І. В. Тюха, Р.В. Фещур З.Е. Шершньова та ін., Віддаючи належне науковому доробку вчених слід відзначити, що на сьогодні відсутня чітка стратегія соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств і механізм її формування.

Зазначене зумовлює вибір теми дослідження, мета, завдання, об'єкт, предмет, логіку викладу, її наукову і прикладну цінність.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методичних підходів і розробка практичних рекомендацій щодо формування стратегії соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств, що сприяють підвищенню їх соціально-економічної ефективності і конкурентоспроможності діяльності.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та вирішення таких основних завдань:

- поглибити розуміння поняття «соціально-економічний розвиток» через уточнення його суті для вугледобувних підприємств;

- упорядкувати наукові положення щодо характеристики і змісту складових соціально-економічного розвитку для вугледобувних підприємств для визначення необхідності та можливості їх коригування;

- розкрити дефініції «стратегія» і «стратегія соціально-економічного розвитку підприємства» і уточнити їх для вугледобувних підприємств;

- узагальнити моделі розробки стратегій з метою визначення оптимального їх поєднання для формування стратегії соціально-економічного розвитку для вугледобувних підприємств;

- систематизувати методологічні та практичні досягнення визначення рівня оцінки соціально-економічного розвитку, з урахуванням особливостей діяльності вугледобувних підприємств при формуванні їх стратегій;

- обґрунтувати методичний інструментарій для визначення рівня соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств за допомогою інтегрального показника, який складається з оцінки його складових і коефіцієнта їх значимості;

- виявити основні тенденції сучасного соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств в ДНР;

- оцінити складові і показники соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств для розробки стратегічних напрямків їх діяльності;

- розробити науково-практичні рекомендації щодо формування стратегії соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств для забезпечення ефективності їх діяльності та конкурентоспроможності на ринку;

- запропонувати методичні основи оптимізації по максимізації розміру прибутку підприємства зв'язку як основної складової його соціально-економічного розвитку.

Об'єктом дослідження є сукупність соціально-економічних процесів і явищ в діяльності вугледобувних підприємств.

Предмет дослідження – сукупність теоретико-методичних і організаційно-практичних основ формування стратегії соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, теорії менеджменту, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теоретико-методологічних питань соціально-економічного розвитку підприємств зв'язку, а також досягнення світової науки у вирішенні проблем формування їх стратегії.

Поставлені в дисертаційній роботі завдання вирішувалися за допомогою загальнонаукових і спеціальних методів.

Із загальнонаукових використовувалися наступні методи: дедукції (при побудові структури роботи в логічного взаємозв'язку і вивченні предмета в цілому, єдності і взаємозалежності його окремих складових частин), індукції (при формуванні загальних висновків щодо проведеного дослідження), абстрактно-логічного і синтезу (при уточненні тлумачень категоріального інструментарію теми дослідження), аналізу (при розробці класифікацій стратегій, вивченні тенденцій соціально-економічного розвитку підприємств зв'язку, обробці отри їх результатів) і історичний (при вивченні еволюції розвитку підходів до економічної сутності соціально-економічного розвитку підприємства).

Крім загальнонаукових методів дослідження в дисертаційній роботі використовувалися такі спеціальні методи: факторний аналіз (при дослідженні впливу окремих факторів на соціально-економічний розвиток підприємств), розрахунково-конструктивний і метод порівняння (при обґрунтуванні прогнозу соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств і порівнянні фактичних і отриманих результатів ), табличний і графічний (при аналізі та оцінці інформації), SWOT-аналіз (при оцінці соціально-економічного розвитку вугледобувних підпри тий), економіко – статистичний (при виявлення і встановлення причинно-наслідкових зв'язків).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти ДНР, офіційні публікації Державної служби статистики ДНР, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем формування стратегії соціально-економічного розвитку підприємств, а також результати власних досліджень.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних положень і практичних рекомендацій, які в сукупності вирішують важливу наукову проблему щодо формування стратегії соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств.


Розділ 1. Теоретичні основи соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств

1.1 Сутність соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств

Соціально-економічний розвиток будь-якого підприємства є невід'ємною умовою його успішного функціонування. Особливо важливим є соціально-економічний розвиток для вугледобувних підприємств, Сутність соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємства досліджувалася великою кількістю вчених. На сьогодні важливо визначити необхідність соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств з метою забезпечення його ефективного функціонування. Проаналізуємо кілька визначень соціально-економічного розвитку вугледобувного підприємства, запропонованого провідними вченими. Воронкова А.Е. під соціально-економічним розвитком розуміє характеристику динамічного стану вугледобувного підприємства, обумовлену цілями його функціонування і розвитку, а також феномен життя суспільства, який визначає "систему координат", в якому воно здійснює свою життєдіяльність [1, с.246] Долішній М.І. і Злупко С.М. визначають соціально-економічний розвиток вугледобувних підприємств як здатність його працівників пізнавати і створювати можливості, інтегруючи в просторі і часі процеси трансформації всіх видів ресурсів для виробництва матеріальних благ і послуг, об'єднання можливостей і процеси їх реалізації [2, с.92]. Качмарик Я.Д. і Хуткий Р.І. розглядають соціально-економічний розвиток як цілісну сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих соціальних і економічних інститутів (суб'єктів) і відносин з приводу розподілу і споживання матеріальних і нематеріальних ресурсів, виробництва, розподілу обміну та споживання товарів і послуг [3, .142]. Мельник В.Г. вважає, що соціально-економічний розвиток трактується як сукупність усіх наявних в його межах ресурсів – матеріальних і духовних, природних і трудових тих, що вже залучені в процеси суспільного виробництва і соціального розвитку, так і тих ресурсів, які можуть бути реалізовані і використані для зміцнення соціально-політичної стабільності, що буде сприяти підвищенню рівня якості життя населення, зростання ефективності галузей народного господарства. Фещур Р.В. і Тимощук М.Р. розкривають сутність соціально-економічного розвитку як здатність забезпечувати довгострокове функціонування і досягнення стратегічних цілей на основі використання системи наявних ресурсів [4, c.136]. У свою чергу Тюха І.В. сформулював таке визначення соціально-економічний розвиток вугледобувного підприємства – це необоротні, спрямована, закономірна зміна економічного становища і соціальної інфраструктури господарюючого суб'єкта в результаті якого підприємство переходить на принципово новий якісний стан [5]. Бичков О.О. наголошує на тому, що соціально-економічний розвиток -це здатність системи підтримувати певні темпи руху і утримувати рівновагу при зовнішніх збурень [6, с. 75]. Ворожейкін І.Е. соціально-економічний розвиток вугледобувного підприємства трактує як сукупність усіх наявних в його межах ресурсів – матеріальних і духовних природних і трудових; як уже залучених в процеси виробництва та соціального розвитку, так і тих ресурсів, які можуть бути реалізовані і використані для зміцнення загальної стабільності. [7, с. 45]. Римкіна М. вивела наступне визначення соціально-економічного розвитку підприємства – це безперервний процес постійного удосконалення позитивних якісних змін, нововведень у виробничому процесі, продукцію, послуги, управлінні підприємством при ефективному використанні наявних фінансових, трудових, матеріальних, природних ресурсів, спрямований на зростання інтересів і задоволення потреб колективу і підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому [8, с. 443] При цьому необхідно враховувати соціальні аспекти розвитку підприємства як визначальні чинники при формуванні цінностей підприємства, а економічні аспекти – як стрижневі фактори для удосконалення системи в цілому [8, с. 443] Запасна Л.С. визначає соціально-економічний розвиток підприємства як необоротне, спрямоване і закономірна зміна системи на підставі реалізації властивих механізмів самоорганізації [9]. Надтонка Т.Б. і Амельніцкая О.В розкривають суть соціально-економічного розвитку підприємства як якісні зміни в його господарській діяльності, що призводить до появи принципово нових зрушень у його соціально-економічне становище [10]. Біловол Р.І. вважає, що соціально-економічний розвиток підприємства-це необоротні, спрямоване, закономірне і позитивна зміна економічного стану і соціальної інфраструктури підприємства, в результаті якої воно переходить до принципово нового якісного стану [11, с. 89]. Кожне з цих визначень підкреслює те, що соціально-економічний розвиток підприємства є досить складним процесом. До характерних рис розвитку підприємств можна віднести фінансову стабільність, збільшення обсягів виробництва та збуту, зростання економічної ефективності використання ресурсів підприємства, наявність комфортних і безпечних умов праці персоналу та його соціальну захищеність. Протилежними формами розвитку підприємства є поняття прогресу і регресу. Прогресивні періоди розвитку підприємства змінюються регресивними явищами [12]. Ознаками соціально-економічного розвитку підприємства слід вважати: економічне зростання – кількісну і позитивну сторону розвитку економічної системи, яка характеризується розширенням її масштабів (нарощування обсягів виробництва і реалізації продукції, розширення частини ринку, підвищення рівня доходів підприємства); структурні зміни – це зміни пов'язані переходити новітніх прогресивних технологій використання ресурсів які сприяють поліпшенню кінцевихрезультатів підприємства: оновлення асортименту продукції або послуг; впровадження інноваційних технологій в управлінні; збільшення обсягу капіталу підприємства; задоволення потреб споживачів завдяки підвищенню якості продукції або послуг на підприємстві; поліпшення організаційних комунікацій і соціально-психологічних відносин у процесі спільної праці на підприємстві; створення комфортних умов праці; формування корпоративної культури та етики бізнесу, який базується на принципах партнерства; забезпечення умов професійного розвитку персоналу завдяки підвищенню рівня освіти і професійної підготовки управлінського і виробничого персоналу

1.2 Складові соціально-економічного розвитку підприємства

Соціально-економічний розвиток базується на трьох основних складових: соціальної, економічної та екологічної, які, в свою чергу містять свої елементи і показники.

Розвиток соціальної складової вугледобувного підприємства повинно розглядатися не тільки як основний інструмент підвищення добробуту працівників, а й як важливий фактор прискорення економічного прогресу, стимулювання накопичень і розширення внутрішнього ринку, підвищення продуктивності праці. Для успішного розвитку економічної та соціальної сфер всі дії повинні бути пропорційно узгодженими.

Невід'ємною частиною соціальної складової соціально-економічного розвитку на рівні підприємства є трудові ресурси, які забезпечують весь процес діяльності. З метою підтримки трудових ресурсів високої кваліфікації, необхідно постійно контролювати навички працівників, займатися їх навчанням. У тому випадку, коли відбувається старіння трудових ресурсів або істотне зниження їх кваліфікації, необхідно здійснювати пошук нових працівників, які б могли працювати більш плідно і продуктивно. У випадку з трудовими ресурсами необхідно організовувати не тільки трудове середовище, а й дозвілля працівників. Якщо знайти "золоту середину" між працею і дозвіллям, можна досягти кращих результатів роботи підприємства.

В сьогоднішніх умовах діяльності соціальна відповідальність як основна соціальна складова стає невід'ємним елементом соціально-економічного розвитку, який забезпечує конкурентоспроможну позицію підприємства на внутрішньому і міжнародному ринку.

Соціальна відповідальність – це відповідальність підприємств за вплив його рішень і діяльності на суспільство і навколишнє середовище через прозору та етичну поведінку, яке сприяє соціально-економічному розвитку, здоров'ю та добробуту суспільства.

Не маючи достатньо коштів, підприємство не може реалізувати різні соціальні програми, турбуватися про своїх співробітників, суспільстві і екології. Для їх впровадження потрібні кошти. Тому соціально відповідальним може бути лише потужне, успішне, прибуткове підприємство [13, с. 91].

До основних принципів соціальної відповідальності відносяться [14, с16]:

 збереження життя, і лише майбутнє покоління здатне повноцінно оцінити наслідки нинішньої діяльності);

Однак, варто підкреслити, що в науковій літературі можна зустріти і інші моделі, наприклад, британську, англо-саксонську, континентальну, які, на нашу думку, є похідними від зазначених трьох моделей і базуються на них.

1.3 Особливості соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств

У своїй діяльності вугледобувні підприємства велике значення приділяють відносинам з споживачами і намагаються якнайкраще задовольнити їхні потреби. Але внутрішня їх відповідальність є недостатньою. Вугледобувні підприємства настільки зосереджені на зовнішньому середовищі, що неналежним чином турбуються про свій персонал, їх проблеми та потреби.

Основним недоліком діяльності вугледобувних підприємств є їх ставлення до персоналу, хоча на перший погляд це непомітно. Вони впроваджують певні соціальні проекти для своїх працівників, забезпечують їх соціальним пакетом, платять гідну зарплату, але все це не сприяє формуванню здорового психологічному клімату в колективах вугледобувних підприємств, тому що працівникам не приділяють достатньої уваги, простого людського уваги, не знають про їхні потреби і проблемах, а тому не можуть побудувати своє управління персоналом на такому ставленні до працівників, яке ставить людину на вищий і найголовнішу рядок в процесі достиж ня успіху підприємств. Люди розглядаються як ресурс для досягнення успіху, а не як інструмент. Саме в цьому є головна помилка керівництва вуглевидобувних підприємств даної галузі. Соціально-економічний ефект – це результат діяльності підприємства в цілому, який охоплює всі інші види ефекту. Для вугледобувних підприємств він особливо важливий тому що дає можливість оцінити всі аспекти діяльності і складові соціально-економічного розвитку підприємства.

Підводячи підсумок про сутність і важливість соціально – економічного розвитку підприємства, слід зазначити, що для вугледобувних підприємств найбільше підходить тлумачення, запропоноване Воронкової А.Є., тому що саме вона підкреслює на взаємозалежності діяльності підприємства і "життя суспільства", що надзвичайно важливим є для підприємств даної галузі. Існування вугледобувних підприємств найбільше залежить від соціальної складової їх діяльності на відміну від підприємств інших галузей і тісно пов'язане з потребами суспільства і його платоспроможністю. Відповідно до цього можна вивести наступне визначення соціально-економічного розвитку вуглевидобувних підприємств.

Отже, соціально-економічний розвиток вугледобувних підприємств – це об'єднання наявних ресурсів підприємства з метою забезпечення динамічного стану його діяльності, спрямованої на надання суспільству необхідних послуг відповідної якості з обліків сучасних технологічних рішень і підвищення конкурентоспроможності та рентабельності організації в цілому.

Для того, щоб розробити соціально-економічну стратегію діяльності вугледобувних підприємств необхідно чітко усвідомлювати місце підприємства на ринку; дотримуватися міжнародних стандартів у сфері соціально – економічного розвитку і трудового законодавства, зробити оцінку зовнішнього середовища і проаналізувати свої можливості щодо забезпечення існуючих потреб, змінити ставлення до персоналу і підготувати програму дій і варіанти можливих заходів щодо її реалізації. Адже, реалізація соціально-економічна стратегії націлена на одне з важливих для будь-якого підприємства завдань – підвищення його привабливості для інвесторів, клієнтів і працівників.

Висновки до розділу 1

У першому розділі «Теоретичні основи соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств» – поглиблено розуміння поняття «соціально-економічний розвиток» через уточнення його суті для вугледобувних підприємств і відсортовані наукові положення щодо характеристики і змісту складових соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств для визначення необхідності та можливості їх коригування; обґрунтовано методичний підхід до визначення рівня соціально-економічного розвитку підприємств зв'язку за допомогою інтегрального показника, який складається з оцінки його складових і коефіцієнта їх значимості.

  1. Результати сутнісного розгляду понять «розвиток підприємств», «соціальний розвиток підприємств», «економічний розвиток підприємств» і «соціально-економічний розвиток підприємств» дозволили встановити, що розвиток підприємства повинен здійснюватися так, щоб всі зміни, що відбуваються на підприємстві, в його виробничої, інноваційної, організаційної та управлінської діяльності і технологічному комплексі дозволяли зберігати стабільність і підвищувати рентабельність.
  2. Визначено, що складовими соціально-економічного розвитку підприємства є: соціальна, економічна та екологічна складові, які в свою чергу містять певну кількість елементів, визначаються окремими показниками і функціонують під дією відповідних чинників.
  3. Узагальнюючи наукові досягнення щодо поняття «соціально-економічний розвиток підприємств», встановлено, що це поняття вивчалося великою кількістю зарубіжних і вітчизняних вчених, але залишилися без уваги наукових дискусій, особливості цього процесу для вугледобувних підприємств, слід розглядати як об'єднання наявних ресурсів підприємства з метою забезпечення динамічного стану його діяльності, спрямованої на надання суспільству необхідних товарів і послуг відповідної якості, з урахуванням сов Ємен технологічних рішень для підвищення його конкурентоспроможності та рентабельності.
  4. За результатами розгляду особливостей соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств встановлено, що їх переважна більшість свою діяльність будують на принципах соціальної відповідальності, дотримуються міжнародних стандартів, що регламентують соціально-економічний розвиток і управління якістю. Виявлено, що основним недоліком соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств є їх ставлення до персоналу, так як своїх працівників вони розглядають як ресурс для досягнення успіху, а не як інструмент, є ключовою помилкою керівництва підприємств даної галузі.
  5. Проаналізовано основні показники оцінки складових соціально-економічного розвитку підприємства і соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємства, в результаті чого приходимо до висновку, що ці показники тісно перегукуються і більшість з них є подібними, але кожна складова соціально-економічного розвитку для вугледобувних підприємств має свою значимість , яку слід враховувати при оцінці його рівня, що забезпечить більшу точність отриманого результату. Відповідно до цього було запропоновано інтегральний показник оцінки соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємства, базується на основі показників складових соціально-економічного розвитку та з урахуванням коефіцієнтів їх вагомості.
  6. Доведено, що соціально-економічний розвиток вугледобувних підприємств повинен базуватися на постійному моніторингу ринку вугілля і вдосконаленні їх технологічної складової, без якої подальше існування їх неможливо.

Таким чином, проведене дослідження теоретичного базису соціально-економічного розвитку підприємств надає основу для подальшого аналізу соціально-економічного розвитку вугледобувних підприємств, виявлення тенденцій і оцінки його рівня.


Список джерел

  1. Воронкова А.Е. Організаційне забезпечення підтримки та підвищення конкурентоспроможності підприємства. // Прометей. Донецьк: ТОВ -Кітіс‖, 376 с
  2. Долішній М.І., Злупко С.М., Злупко Т.С., Токарський Т.Б. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці. Львів, 1997. 189 c.
  3. Качмарик Я.Д., Хуткий Р.І. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. // Фінанси України. 1999 року, №10. С.139-144
  4. Фещур Р.В., Самуляк В.Ю. Групи показників (індикаторів) оцінювання рівня розвития підприємств. [електронний ресурс]. Режим доступу: //http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/10053/1/36.pdf,
  5. Тюха І.В. Соціально-економічний розвиток підприємства: сутність та видові прояви. // Ефективна економіка № 6, 2012. [електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=1195
  6. Бичков О.О. Соціально-економічні регулятори розвитку підприємства. // Економіка і держава. № 9. С.73-77.
  7. Ворожейкін І.Є. Управління соціальним розвитком організації: [підручник]. Москва. 176 с.
  8. Римкіна М. Дефініція категорії «соціально-економічний розвиток підприємства» // Теоретичні та прикладні питання економіки. 2014. №1 (28). С. 440-453
  9. Запасна Л.С. Економічна сутність розвитку підприємства. [електронний ресурс]. Режим доступу: http://masters.donntu.ru/2011/iem/bashkevich/library/tez8.htm
  10. Надтонка Т.Б., Амельніцкая О.В. Соціально-економічний розвиток підприємства: актуальність і проблеми дослідження. [електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.donntu.ru /
  11. Біловол Р.І., Хомович В.М. Управління соціально-економічним розвитком підприємства в ринкових умовах господарювання. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2014.№ 2. С. 88-92
  12. Севастьянов Р.В., Родіонова І.О. Особливості соціально-економічного розвитку в сучасних умовах господарювання [електронний ресурс]. Режим доступу http // zgia.zp.ua
  13. Краснова В., Матвєєва А., Привалов А., Хорошавін Н. Сім нот менеджменту. М .: ЗАТ «Журнал Експерт», 1997. 176 с
  14. Шмиголь, Н.М. КСВ – дохід: позначення, оцінка, ефективність. [електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvbdfa/2010_1/1%2818 % 29_2010_articles / 1% 2818% 29_2010_Shmygol.pdf. Заголовки. з екрану 1.10.12 р
  15. Охріменко О.О., Іванова Т.В. Соціальна відповідальність: [наук. посіб]. К: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», 2015. 180 с.