Біографія
Особистісне становлення
Я, Грибінік Наталія Олегівна, народилася 20 серпня 1998 року в місті Шахтарськ. Моя мама – Грибінік Ольга Анатоліївна, працює психолом в шахтарській середній школі №19. Мій батько – Грибінік Олег Яковлевич, працює на шахті Комсомолець Донбасу
.
Росла я дуже енергійною і допитливою дитиною.
В садок я практично не ходила, так як багато хворіла. Щоб підвищити мій імунітет батьки віддали мене в спорт.
З 4 років я почала займатися танцями, гімнастикою і вільною боротьбою. У віці 12 років я отримала 3 юнацький розряд з бальних танців. Заняття танцями залишаються моїм захопленням і по сей день.
1 вересня 2004 року я зробила свій перший крок в самостійне життя – пішла в перший клас Шахтарської загальноосвітньої школи №9, в якій і провчилася 11 років. Зі школою у мене пов'язані дуже хороші і світлі спогади. Моїм улюбленим предметом була математика і фізика. Так само в школі я захопилася грою у волейбол. З усіма вчителями я знаходила спільну мову.
Вагомий внесок у мою освіту внесла шкільна вчителька з математики Піразова Тетяна Миколаївна. Під її керівництвом з 5-го класу брала участь у захисті шкільних наукових робіт. У 8 класі посіла 1 місце на олімпіалі з математики, в 10 класі – 2 місце з МАНу.
Після закінчення 11 класу довго не могла визначитися з вибором професії, тому при визначенні вузу спиралася на те, що найкраще знаю і більше подобається. Це математика і фізика. Вибір пав на Донецький національний технічний університет. На кафедру радіотехніки та захисту інформації поступила першою і мала найвищий прохідний бал, тому вирішила піти вчитися туди.
У 2019 році отримала червоний диплом бакалавра, але порахувала, що цього не достатньо і вступила на магістратуру. В якості наукового керівника диплома вибрала доцента, кандидата технічних наук Пасльона Володимира Володимировича, тому що вважаю його одним з кращих викладачів, з якими мені довелося спілкуватися.
Цілі, плани та бачення майбутнього
Моєю найближчою метою на майбутнє є успішний захист магістерської дисертації. Після навчання планую знайти високооплачувану роботу і стати затребуваним фахівцем. Я вважаю, що навіть після закінчення університету людина не закінчує навчатися. Завжди слід чогось вчитися, навіть будучи (або вважаючи себе) дуже досвідченим, людина повинна залишатися відкритою для нових знань.