Дитинство і школа

Звуть мене Шарибченко Олена Ігорівна, але всі мої близькі і знайомі називають Оленою, до чого я і звикла. Народилася я в славному місті Донецьк 25 квітня 1996 року. У сім'ї виховувалася я одна, не було ні братів, ні сестер. Моя сім'я: батько-Шарибченко Ігор Михайлович, сталевар 7 розряду, мама – Шарибченко Марина Григорівна, рятує людей на ДМЗ. На даний момент виховую дочку-Шарибченко Марію Ігорівну.

З батьками дуже часто подорожували, та й прищепилася у мене любов до подорожей з тих часів по горах, лісах, окремо можна виділити любов до моря. Дитинство пройшло у мене рухливо і весело, любили з хлопцями щось досліджувати, ламати, лагодити, якщо виходило.

Навчалася я в загальноосвітній школі № 145 I-III ступенів, до 9 класу. У початковій школі для мене найбільш захоплюючими були уроки математики і фізкультури. Моя перша вчителька вибудовувала структуру уроку, не тільки підносячи новий матеріал, але і найголовніше, донісши його сенс до маленької дитини. Так що уроки проходили пізнавально і цікаво. У середній школі додалися улюблені предмети такі як-хімія і фізика. У шкільному житті я брала активну участь в організації відкритих уроків, брала участь в шкільних олімпіадах, займаючи призові місця з улюблених предметів, після чого пробувала вдало свої сили в міських олімпіадах. Так само брала активну участь в конкурсах дитячої творчості – конкурс малюнків і рукоділля.

У школі я почала активно займатися спортом і 9 років займалася професійно волейболом, їздила на різні змагання не тільки міських, а й обласних типів. Це захоплення не завадило мені зацікавитися грою на гітарі і виконанням виробів і картин з бісеру. Коли в школі почали задавати на прочитання романи великих письменників я зацікавилася самими книгами і після цього з'явилася особлива любов до них, складно вже уявити як це, якщо б не було книг.

Технікум і подальший шлях до вищої освіти

по Закінченню 9 класів я вирішила вступити до Донецького технікуму промислової Автоматики (ДТПА). З самого народження з електро - та іншою технікою у мене не особливо ладилося, і я вирішила спробувати себе на спеціальності «Комп'ютерні мережі». Була в активі технікуму, постійно виступала і брала участь у різних заходах. Після перерви, пов'язаною з народженням дочки, продовжила навчання в технікумі. При закінченні я вирішила продовжити навчання.

Через довгі роздуми і важкий вибір між ДОННАСА вступила на 2 курс в ДОННТУ на факультет «Комп'ютерних Наук і технологій» за компанію, але ні про що не пошкодувала. Практично кожен, хто був студентом, скаже про те, що студентські роки – це найкращий час у житті. Я ніколи не забуду нових друзів, пропущені пари і ще багато всього цікавого, що сталося зі мною за час навчання в університеті. Але, як правило, коли говорять про веселе студентське життя, то чомусь забувають про ту її частину, яка змушує кожного студента взяти за навчання – про сесію. Мабуть, немає жодної людини, яка б згадувала з посмішкою про ці періоди свого життя. Що, втім, зовсім не дивно. В Інституті кожен викладач доносив до нас інформацію зрозуміло і доступно, давав поради, підказував і направляв. Захоплення в професійній сфері у мене досить різноманітні, кожен напрямок індивідуально цікаве і необхідне для розвитку в комп'ютерній інженерії. У зв'язку з частим переходом на дистанційну освіту виникла ідея розробки дипломної роботи»Розробка демонстраційно-навчальної системи з дистанційним доступом для підтримки дисциплін з паралельних обчислень". З дипломним керівником мені дуже пощастило. Ним стала доцент, професор кафедри "Комп'ютерної інженерії" Мальчева РАЇСА ВІКТОРІВНА. Саме вона допомогла мені остаточно визначиться з темою випускної кваліфікаційної роботи.

Одним з моїх прагнень було отримати повну вищу освіту, тобто ступінь не тільки бакалавра, а й магістра. Тому після закінчення бакалаврату я вирішила вступати до рідного вузу-ДОННТУ, на спеціальність, яка є продовженням напряму бакалаврату.

Цілі та плани на майбутнє

У мене, як і у будь-якої людини є безліч маленьких і великих цілей. На даному етапі з професійної сфери я сконцентрувалася на особистому професійному розвитку – мені подобається моє дослідження, і я хочу прищеплювати любов цю і іншим шляхом викладання, тому наступним кроком стане вступ до аспірантури.

Так само в найближчих планах вивчити ідеально іноземну мову, навчитися танцювати румбу і танго, стрибнути з парашутом, здати на права. Це все тільки початок, цілей дуже багато. Залишається діяти і вірити, що все вийде, адже по-іншому не вийде побувати у всіх куточках нашої прекрасної планети, вивчити всі традиції різних народів світу.

А із загальних життєвих важливих цілей у мене буде створення великої і люблячої сім'ї, де підтримають в будь-яких починаннях, що дуже важливо для кожного.