Засоби декорування досить різноманітні: гладке та рельєфне, розпис надглазурними та підглазурними фарбами, розпис золотом та сріблом, декорування кольоровими ангобами та глазурями. Кожен з них має свої переваги та недоліки. Тому у виборі методу декорування слід враховувати цілу низку факторів: доступність, якість та вартість матеріалів, наявність необхідного технічного обладнання, масштаби виробництва, кваліфікацію робітників. Не слід забувати також і екологичні аспекти.

Як хромофори (носії кольору) у керамічних барвниках застосовують оксиди та сполуки важких металів: кобальту, нікелю, міді, заліза, хрому, марганцю та висмуту. Багато з них токсичні. Так, хром здатен накопичуватися у печінці, нирках і викликати алергійні реакції; нікель акумулюється у печінці, нирках і викликає зміни у центральній нервовій системі; мідь при зосередженні в организмі людини шкодить шкірі, тканинам мозку, печінці.

Присутність цих сполук безпосередньо у шарі глазурі або у складі надглазурних фарб на поверхні готового виробу може привести до їх вилужування та попадання разом з продуктами харчування до організму людини.

При забарвленні самої керамічної маси або при використанні кольорового ангобу шар барвнику захищено тонким склоподібним шаром глазурі і під час випалу лише невелика частина забарвлюючих оксидів або їх сполук взаємодіє з глазурним шаром внаслідок їх малої розчинності у глазурі. Таким чином , попадання шкідливих речовин до організму людини значно знижується.

Слід відзначити, що колір керамічної маси залежить від її складу і склад впливає на кольорові відтінки при додаванні барвників. Тому для одержання потрібного кольору кожної конкретної керамічної маси необхідно підбирати як вид барвнику, так і його кількість.

Для дослідження була обрана керамічна маса МПП ”Афіна". Хімічний склад маси, мас.%:

-п.п.п. 7.51.

Для приготування маси використовувалися такі сировинні матеріали: пісок, глина, каолін, доломіт, пегматит, шамот, рідке скло, сода.

Маса готувалася тонким мокрим помелом та змішуванням компонентів за звичайною технологією виробництва керамічних мас з додаванням барвників у процесі помелу.

Як барвники були використані фарби на основі оксидів (більш дешевих, але менш стабільних у випалі) і керамічні пігменти, отримані на основі вищезгаданих оксидів (стійкіших при високих температурах).

Для забарвлення були використані оксиди кобальту, хрому, заліза, міді, марганцю.

Встановлено, що червоний пігмент №4 для надання керамічній масі потрібного кольору не придатен для використання з цією масою (через інтенсивне газовиділення).

Рожеве забарвлення керамічної маси можливо отримати уведенням до її складу рожевого пігменту №28 у кількості 5-15% (в залежності від інтенсивності кольору).

високих температурах).

Тілесний колір керамічної маси отримано додаванням до маси 5-10% оксиду марганцю. Слід відзначити, що для використання цього барвнику слід добирати склад газового середовища у випалі (через сильні окислювальні властивості марганцю руйнується поверхня готового виробу).

Зелене забарвлення маси досягається за рахунок уведення до її складу оксиду хрому у кількості 2-5%. Збільшення кількості барвнику у масі до 10% веде до появи болотного відтінку).

При використанні оксиду міді у кількості 5% керамічна маса стає сіро-зеленою, а при збільшенні кількості міді спостерігається металізація керамічної поверхні.

Голубий колір керамічної маси отримано уведеням до її складу оксиду кобальту у кількості 2.5%, голубого пігменту №906 у кількості 5-10%, або голубого пігменту №32 у кількості 5-10%. Збільшення кількості голубих пігментів у масі веде до появи синього більш насиченного кольору.

Синій колір з фіолетовим відтінком отримано уведенням до складу керамічної маси 7% оксиду кобальту.

Чорний колір маси отримано за допомогою суміші оксидів, мас.%: