Сьогодні в Україні знайдеться не так уже й багато промислових підприємств, які не тільки своєчасно платили б своїм працівникам, але й створювали нові робочі місця. 830 робочих місць за чотири останніх місяці - такий фірмовий знак ВАТ "Силур", що за минулих часів іменувався Харцизьким сталедротоканатним заводом. За кермом тут голова Харцизької міської організації НДП - однієї з найавторитетніших у Донецькій області.

Нова стратегія - чудовий антидепресант

Навіть не дуже доброзичливо налаштовані сторонні спостерігачі відзначають: створеній Володимиром Зубановим новій команді менеджерів вдалося подолати депресію і розгубленість, що панували на підприємстві, яке розміняло торік шостий десяток. Буквально через декілька місяців по тому, як В.Зубанов став "в. о.", завод почав працювати з прибутком і нарощувати оборотні кошти. Паралельно почав зміцнюватися імідж "Силура" як надійного партнера.

- Наш завод, - каже Володимир Зубанов, - унікальний за складом обладнання в колишньому СРСР. Тому до нас пішли замовлення з усієї Європи, де самим невигідно виробляти тонку метизну продукцію через її високу трудомісткість. До того ж антидемпінгові санкції, що застосовувалися до нашого підприємства, не розповсюджуються на трудомістке "тоння". Можна сказати, сама доля показала нам шлях до цієї ніші ринку, де ми цілком конкурентоспроможні. Зараз наша продукція експортується до Німеччини, Італії, Великобританії, Греції, Болгарії, Іспанії, Польщі, Угорщини, Чехії, Росії, Вірменії, Грузії, Узбекистану. Ми відмовилися від ідеї розвитку якихось невластивих нашому заводу виробництв і зосередили зусилля на тих видах продукції, у випуску яких ми дійсно фахівці. Це - дріт, канати, металокорд, металева сітка, цвяхи тощо.

Вперше за останні декілька років на "Силурі" розпочалася справжня "гонка переозброєнь". При цьому "технарі" заводу, враховуючи труднощі з енергоносіями, додумалися використовувати для виробництва електроенергії пару, що виробляється в ході технологічного циклу і досі просто "вилітав у трубу". До зими Зубанов планує повністю перейти на власне електропостачання, а відтак, надійність перед партнерами у "Силура" підвищиться: від жодних віяльних відключень виробництво не зупиниться. Та й собівартість продукції істотно знизиться. А якщо буде порозуміння з "Міськводоканалом" щодо форм оплати населенням гарячої води, "Силур" зможе навіть забезпечувати місто цим "дефіцитом".

Через терни...

Ми погрішили б проти істини, якби почали стверджувати, що у "Силура" немає проблем. Перша і найсерйозніша - необхідність виконувати зобов'язання по валютному кредиту, взятому ще 1992 року під гарантії держави для придбання нового обладнання. Заборгованість "Силура" по ньому складає близько DM16 млн і невблаганно зростає.

- Вісім років тому, коли підприємство брало кредит, - згадує В.Зубанов, - ситуація дозволяла розрахуватися з боргами практично безболісно. Було інше співвідношення цін, обсяги виробництва на заводі в грошовому вираженні були вищі у 3,5 рази. Та й держава гарантувала відносну стабільність хоча б основних "правил гри". Відтоді грошова одиниця в нашій країні двічі змінювалася, ми пережили небачену інфляцію, змінилися цінова політика, податкове законодавство... І тепер держава ніби не при чому, хоча підприємства, якщо відверто, не без її участі опинилися у найскладніших умовах. Думаю, що проблему повернення валютних кредитів тими підприємствами, які брали їх на зорі перебудови, уряду треба переглядати. Так, борги віддавати треба, але умови їх погашення не повинні бути "вбивчими".

Твердість характеру довелося показати Володимиру Зубанову у вирішенні затяжного конфлікту між "Силуром" і інвестиційною компанією "Диком", яка ще рік тому володіла більш як 70% акцій підприємства. На зборах акціонерів заводу, що відбулися 3 березня, Олександра Махмудова, президента ІК "Диком", усунули з поста голови спостережної ради ВАТ "Силур". Як зазначило правління ВАТ у своїй постанові, СР, всупереч рекомендаціям правління, ухвалила рішення про створення ТОВ "Укрметалокорд" на базі одного з цехів заводу і формування його статутного фонду з порушенням паритетності внесків. Крім того, СР санкціонувала вилучення частки прибутку у вигляді дивідендів в обсягах, що значно перевищують величину і реальну цінність внеску до статутного фонду, і відвернула в значних кількостях оборотні кошти товариства у вигляді членських внесків у корпорацію "Укрпром". До складу нової СР увійшли представники заводу, профспілкового комітету і член фракції НДП у Верховній Раді Сергій Ларін. Головою СР було обрано Олександра Притику - голову правління ДЗАТ "Українські поліметали" і голову спостережної ради АБ "Перший інвестиційний банк", який є одним з акціонерів ВАТ "Силур".

Коментар Сергія Ларіна:

"Силур" у Харцизьку є одним з двох (поряд з ВАТ "Харцизький трубний завод") градоутворюючих підприємств, від роботи яких залежить добробут бюджетників. Тому мені як харцизянину доля цього заводу небайдужа. Був час, коли сталедротоканатний завод працював добре, а потім, із загальною стагнацією економіки України, ситуація погіршилася, і колишнє керівництво підприємства пішло найкоротшим шляхом: скоротило працівників-пенсіонерів, законсервувало деякі цехи. "Силур" був одним з перших в Україні приватизованих підприємств. На жаль, нові господарі не стали ефективними власниками, не всі заходи, що вживаються "Дикомом", пішли на користь підприємству. Завдяки багато в чому жорсткій позиції В.Зубанова (безкомпромісна боротьба з розкраданням, посилення дисципліни, пошук нових шляхів розвитку виробництва) і його гнучкості у зовнішній політиці "Силура" підприємству вдається сьогодні залишатися "на плаву". Так, економічна ситуація в країні складна. Але для одних це мотив вуалювати своє невміння керувати за нових умов, а для інших - можливість використати всі свої здібності і довести, що є світло в кінці тунелю. Якщо його, звісно, запалити.