Народився я 25 жовтня 1979 року близько 7 годин ранку в місті Сніжне, розташованому в східній частині Донецької області. Це місто стало мені рідним і проводив я своє дитинство саме в ньому. У родині з'явився я на світло другим і по цьому маю старшу опору - брата. Говорити і ходити я почав рано, тоді мені було ледве більше року.
У 3 роки мене відправили в дитячий сад, де мені довелося знаходиться до другого класу (замість першого класу в школі я учився в нульовому класі в садку), а в 1987р я пішов у другий клас у школу. Це була середня школа №8, сама нова і велика школа в місті. Учителем початкових класів поставили мені Підмогильну Тамару Василівну, що вчила мене до четвертого класу включно. З 5-го класу мені поставили класного керівника Замкову Лідію Миколаївну, що вчила нас до випускного класу.
У п'ятому класі я почав відвідувати кружок квітництва в тамтешньому Будинку піонерів, в який ходив біля року. Потім став ходити на додаткову секцію - баскетбол. У цей час я учився в другу зміну і по цьому на тренування ходив рано вранці. Я здобув в цьому виді спорту непоганих результатів і навіть одержав юнацький розряд. Моя команда займала на шкільних змаганнях одні з перших місць, а в міжшкільних змаганнях наша збірна займала практично завжди перше місце. Припинив я займатися цим видом спорту в 9-ому класі.
До цього часу я виділив головні для мене предмети, на першому місці в цьому списку стояла фізика, потім математика і всі точні науки.
Неодноразово брав участь у шкільних олімпіадах по цих предметах, але величезних успіхів не здобув.
З 10-го класу став активно брати участь у шкільних заходах: КВК і усіляких виступах, де зі своєю командою одержував гарні успіхи. У цей же час став ходити в тренажерний зал, але займався я там біля року і великих результатів я не здобув через будівлю організму. У 10 - 11 класах я ходив у міжшкільний комбінат на автосправу, де ми готувалися до одержання водійського посвідчення на вантажний автомобіль. Тут я перший вирішив усі квитки за правилами дорожнього руху. Водити автомобіль я навчився досить і на другому році навчання неодноразово виступав у ролі інструктора для молодшого покоління. По закінченню одинадцятого класу першим одержав "права" на категорію "С". Уже через півроку я відкрив ще дві категорії і зараз у мене відкриті "АВС".
Закінчив школу я у 1997р. Атестат у мене складався на половину з четвірок і на половину з п'ятірок.
Надійшов я в ДонНТУ з кількох причин. Основними з яких є його престижність, "технічність" і державність. Велику роль зіграло те, що саме туди можна надійти по рейтингах і бути зарахованим, навчаючи ще в школі. Одним з факторів послужило так само безтурботність поїздок до міста.
Серед безлічі факультетів я вибрав електротехнічний з огляду на мій технічний ухил, але на початку навіть думав йти на факультет КІТіА. Спеціальність "Електромеханічні системи автоматизації та електропривод" я вибрав саме за її широкі можливості й область застосування, так конкретно не знав майбутнє місце роботи. Диплом електромеханіка, одержуваний тут, відкриває широкі можливості для пошуку роботи.
За час навчання в університеті я написав 2 наукові роботи. Завдяки профкому університету я неодноразово відпочивав у студентському профілакторії, а так само побував у Києві на зимових канікулах і улітку відпочивав у санітарно-оздоровчому таборі "Буревісник", де одержав незабутні враження.
У 2001р я склав успішно державні іспити, і по завершенню 4-го курсу одержав диплом бакалавра-електромеханіка з відмінністю. Це виступило важливим аргументом для надходження в магістратуру.
Тему магістерської роботи "Дослідження режимів роботи цифроаналогових систем керування електроприводами летучих ножиць" я вибрав за пропозицією мого наукового керівника по НІРС доцента, кандидата технічних наук, начальника відділу автоматизації НВП "ДОНІКС" Світличного Олексія Васильовича. Він докладно пояснив причини переходу від аналогової системи керування до цифроаналогової, доцільність упровадження нової системи на підприємствах. Проаналізувавши мову викладача, я твердо вирішив зупинитися саме на цій темі магистрської роботи. Завдяки впровадженню нової системи керування, це дозволяє істотно знизити відходи металу, що розрізається, що у свою чергу дозволяє знизити вартість прокату, що випускається. На більшості металургійних заводів України такі удосконалення не проводилися, що дозволить мені в майбутньому правильно вибрати напрямок своєї трудової діяльності.
