1 Фонова концентрація

Зростання викидів шкідливих речовин у атмосферу в результаті процесів індустріалізації і урбанізації призводить до збільшення вмісту домішок на значній відстані від джерел забруднення й до глобальних змін у складі атмосфери, що у свою чергу може привести до багатьох небажаних наслідків, в тому числі до зміни климата.
Виділяють глобальне фонове забруднення атмосфери, обумовлене всією сукупністю світових викидів (або викидів окремих країн), і міське фонове забруднення атмосфери, обумовлене викидами джерел у даному місті. Характерною рисою фонового забруднення є одночасність зміни його над великими територіями під впливом атмосферних процесів. Кількісна оцінка рівня забруднення атмосферного повітря виражається через концентрацію забруднюючої речовини. Як відомо, концентрація забруднюючої речовини в атмосфері дуже мінлива в часу і просторі, і значення в одному і тому ж місці в різні моменти часу або в той самий момент у різних істотно розрізняються. Тому в якості рівня фонового забруднення атмосфери звичайно приймається концентрація забруднюючої речовини, отримана осереднюваням по великій площі або за тривалий період (місяць, рік) .
У зв'язку з цим необхідно визначати й постійно контролювати рівень забруднення атмосфери поза зоною безпосередньої дії промислових джерел й тенденцію його подальших змін. Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) у 60-і роки ХХ сторіччя утворила світову сіть станцій моніторінга фонового забруднення атмосфери (БАПМоН). Ціль сіті станцій БАПМоН - отримання інформації про фонові рівні концентрації атмосферних складових, їх варіації й довгоперіодні зміни, по яким можливо судити про вплив людської діяльності на стан атмосфери. Організація такої служби дозволяє накопичити матеріал для оцінки можливих змін климата, пересування й випадіння шкідливих речовин, оцінити атмосферну частину біологічних циклів.
Зростаюча гострота проблеми забруднення навколишнього природного середовища у глобальному масштабі призвела до утворення у 70-і роки ХХ сторіччя комітету ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП). Комітетом було прийнято рішення про утворення глобальної системи моніторінга навколишнього середовища (ГСМНС), яка призначена головним чином для спостереження за фоновим станом біосфери у цілому та в першу чергу за процесами її забруднення [4].

2 Гігієнична оцінка рівня забруднення атмосфери

Стан або ступінь забруднення атмосферного повітря оцінюється шляхом порівняння концентрації в ньому тих або інших забруднюючих речовин із гігієничними нормативами. Гігієничними нормативами допустимої концентрації в атмосфері шкідливих речовин є гранично допустимі концентрації (ГДК). Максимально разова ГДК установлюється для попередження рефлекторних реакцій людини (відчуття запаху, зміна біоелектричної активності головного мозку, світлової чутливості очей і ін.) при короткочасному впливі (до 20 хвилин), а середньодобова - для попередження їх резорбтивного (загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного й ін.) стану. ГДК розроблені в припущенні, що на організм людини впливає тільки одна забруднююча речовина.

3 Вплив метеорологічних умов на вміст забруднюючих речовин у атмосферному повітрі

При постійних параметрах викидів рівень забруднення атмосфери значно залежить від климатичних умов: напрямку, умов переносу й розповсюдження домішок у атмосфері, інтенсивності сонячної радиації, яка обумовлює фотохімічні перетворення домішок й виникнення вторинних продуктів забруднення повітря , кількості й тривалості атмосферних опадів, які призводять до вимивання домішок з атмосфери. Тому зниження забруднення атмосфери повинно здійснюватися технологічними засобами з урахуванням характерних особливостей климатичних умов у районі, який розглядають.
Здатність атмосфери до розсіювання залежить від вертикального розподілу температури й швидкості вітру. Якщо температура з висотою падає, то утворюють ся умови інтенсивного турбулентного обміну. Найчастіше нестійкий стан атмосфери спостерігається влітку в денний час. У разі таких умов у земній поверхні відзначаю ться великі концентрації й можливі значні коливання їх з часом. Якщо у приземному шарі повітря температура з висотою зростає (інверсія температури), то розсіювання домішок слабіє.
У разі піднесених інверсій приземні концентрації залежать від висоти розташування джерела забруднення по відношенню до їх нижньої межи. Якщо джерело розташовано вище шару піднесеної інверсії, то домішка до земної поверхні надходить у невеликих кількостях. Якщо джерело розташовано нижче шару піднесеної інверсії, то основна частина домішки концентрується у поверхні землі.
Швидкість вітру сприяє переносу й розсіюванню домішок, оскільки з підсиленням вітру зростає інтенсивність перемішування повітряних шарів. При слабкому вітрі у районі високих джерел викиду концентрації у землі зменшуються за рахунок збільшення підіймання факелу й віднесення домішки догори. Підіймання домішки особливо велике у разі нагрітих викидів. У разі сильного вітра початкове підіймання домішки зменшується, але спостерігається зростання швидкості переносу домішки на значну відстань. Максимальні концентрації домішки звичайно спостерігаються при деякій швидкості, яку називають небезпечною. Небезпечна швидкість вітру залежить від параметрів викиду.
Нетсійкість напрямку вітру сприяє підсиленню розсіювання по горизонталі, а концентрації у землі зменшуються.
Сонячна радиація зумовлює фотохімічні реакції у атмосфері й формування різних вторинних продуктів, які мають часто токсичніші властивості, ніж речовини, які надходять від джерел викидів. В результаті фотохімічного ефекту у ясні сонячні дні у забрудненому повітрі формується фотохімічний смог.
При туманах концентрація домішок може сильно збільшитися. З туманами зв'язані смоги, при яких протягом великого часу утримуються високі концентрації шкідливих домішок.
На розповсюдження домішки впливають також упорядковані вертикальні посування, обумовлені неоднорідністю підстелюючої поверхні. В умовах пересіченої місцевості на навітряних схилах виникають посування, які підіймаються, на підвітряних - які сходять униз, понад водоймами влітку - посування, які сходять униз, а у прибрежних районах - посування, які підіймаються.
Якщо потоки сходять униз, приземні концентрації збільшуються, якщо догори - зменшуються. У деяких формах рельєфа, наприклад, в улоговинах, повітря застоюється, що призводить до накопичення шкідливих речовин поблизу підстелюючої поверхні, особливо від низьких джерел викидів. У погористій місцевості максимуми приземної концентрації домішки звичайно більші, ніж у разі відсутності нерівностей рельєфа.
На розсіювання домішок в умовах міста значно впливають планіровка вулиць, їх ширина, напрямок, висота будівель, зелених масивів й водні обўєкти, які створюють різні форми наземних перепон повітряному потоку й призводять до виникнення особливих метеорологічних умов у місті.
Спостереження показують, що навіть при постійних об'ємах й складах промислових й транспортних викидів в результаті впливу метеорологічних умов рівні забруднення повітря можуть різнитися у декілька разів. Урахування цього впливу важливо під час підготування документів про якість атмосферного повітря, розробки заходів щодо охорони повітря, плануванні розташування міст й промислових об'єктів, прогнозування рівня забруднення [4].

4 Часова мінливість концентрацій шкідливих речовин у повітрі

Коливання рівня забруднення повітря обумовлені розмірами викидів промислових об'єктів і метеорологічними умовами, що також мають значну часову мінливість. У результаті впливу зазначених чинників установлюється визначений добовий і річний хід концентрацій домішко в атмосфері, у той час, як викиди мають три цикли - добовий, тижневий і річний. Вивчення добового і річного ходу концентрації забруднюючої речовини в атмосфері має велике значення для ефективного обліку метеорологічних чинників при плануванні режиму роботи промислових підприємств.
Добові зміни концентрації забруднюючої речовини при різних швидкостях і напрямках вітру, температурної стратифікації, хмарності і т.д. можуть істотно розрізнятися. Добовий хід концентрацій забруднюючих речовин із максимумом у ранкові години і мінімумом після полудня спостерігається в багатьох країнах. Іноді, для холодного півріччя характерний добовий хід з яскраво вираженим максимумом у ранкові і вечірні години. Це пояснюється тим, що зимою добовий хід характеризується малою амплітудою коливань, чим в інші сезони, крім того, поява значного вечірнього максимуму може бути обумовлено посиленням усталеності нижніх шарів атмосфери.
Ранковий максимум обумовлений тим, що вночі в результаті радіаційного вихолоджування звичайно формуються приземні інверсії, що зберігаються до сходу сонця, при цьому швидкість вітру невелика. Забруднюючі речовини, що поступають в атмосферу міста протягом ночі від низьких джерел холодних викидів, майже не розсіюються через стійкість атмосфери. Ранком викиди забруднюючих речовин від джерел збільшуються в зв'язку з початком роботи їх на повну потужність, тому максимальні концентрації забруднюючих речовин в атмосфері будуть спостерігатися в ранкові години. Після сходу сонця відбувається руйнування межі інверсії, збільшується швидкість вітру. Хоча викиди низьких джерел зберігаються, зараз вони поступають в об'єм повітря , що збільшується поступово, а це призводить до зменшення забруднення повітря до мінімуму в наступні години.
На сезонні зміни запилювання повітря впливають: характер викидів промислових підприємств і умови їх розсіювання, а також великий вплив робить ступінь покриття грунту рослинністю або снігом. Річний хід газоподібних забруднюючих речовин більш складний. Це викликано головним чином тим, що метеорологічні умови різно впливають на поширення забруднюючих речовин від високих і низьких джерел викидів. Тому розміщення промислових підприємств на території міста, різниці в характері і висоті їх викидів мають велику роль у формуванні річного ходу концентрацій забруднюючих речовин в атмосфері.
У містах, де рівень забруднення повітря формується в основному в результаті вплива викидів від низьких джерел (наприклад, від автотранспорту) відзначаються порівняно плавні зміни концентрацій забруднюючих речовин від місяця до місяця. У містах із великим числом низьких і високих джерел викидів розсіювання забруднюючих речовин у залежності від типу джерел при тих самих метеорологічних умовах відбувається по-різному, і тому річний хід концентрацій забруднюючих речовин в атмосфері виявляється досить складним.
На характер річного хода деяких забруднюючих речовин впливає також режим роботи опалювальних систем і промислових підприємств, від палива, яке використовується, й іншіх чинників, від яких залежить зміна складу викидів. У зв'язку з цим у деяких містах сезонні зміни виявляються чітко, а в інших - на добре помітні коливання накладаються пульсації, зв'язані зі зміною складу викидів.
Аналіз середніх місячних значень показника М для газоподібних забруднюючих речовин дозволяє визначити до якого з типів сезонних змін відноситься зміна концентрації даної забруднюючої речовини. Виділяють чотири типи сезонних змін:
а) два максимуми (навесні і восени) і два мінімуми (зимой і влітку);
б) два максимуми (зимой і влітку) і два мінімуми (навесні і восени);
в) один максимум зимой і один мінімум улітку;
г) один максимум влітку й один мінімум зимой.
Отже, взаємозв'язок коливань складу викидів і метеорологічних чинників значний і дуже складний. В один місяць вирішальну роль у забрудненні атмосфери має ослаблений перенос повітряних мас; в інші - відсутність опадів; у третій - значна усталеність нижніх шарів тропосфери. Кожний з цих чинників може більш значно впливати на зміну концентрацій забруднюючих речовин, ніж зміна кількості викидів.

5 Організація спостережень за рівнем забруднення атмосфери

5.1 Загальні вимоги

Встановлюються пости спостережень трьох категорій: стаціонарні, маршрутні, пересувні (підфакельні). Стаціонарний пост призначений для забезпечення безперервної реєстрації вмісту забруднюючих речовин чи регулярного відбору проб повітря для наступного аналізу. З числа стаціонарних постів виділяють опорні стаціонарні пости , які призначені для виявлення довгочасних змін вмісту основних й найбільш поширених специфічних забруднюючих речовин.
Маршрутний пост призначений для регулярного відбору проб повітря, коли неможливо (недоцільно) встановити стаціонарний пост чи необхідно детальніше вивчити стан забруднення повітря в окремих регіонах, наприклад, у нових житлових районах.
Пересувний пост призначений для відбору проб під димовим (газовим) факелом з ціллю виявлення зони впливу данного джерела промислових викидів. Стаціонарні пости обладнані спеціальними павільйонами, які встановлюють у раніше вибраних місцях. Спостереження на маршрутних постах проводяться за допомогою пересувної лабораторії, оснащеної необхідним обладнанням й приладами. Маршрутні пости також встановлюють у раніше вибраних точках. Одна машина за робочий день об'їзджає 4-5 точок. Порядок об'їзду автомашиною вибраних маршрутних постів повинен бути одним й тим же, щоб забезпечити визначення концентрацій домішок у постійні терміни. Спостереження під факелом підприємства проводяться також за допомогою обладнаної автомашини. Підфакельні пости - це точки, які розташовані на фіксованих відстанях від джерела. Вони пересуваються згідно з напрямком факелу джерела викидів [4].

5.2 Розташування й кількість постів спостережень

Репрезентативність спостережень за станом збруднення атмосфери у місті залежить від правильності розташування поста на території, яку досліджують. Під час вибору місця розташування поста передусім необхідно встановити, яку інформацію очікують отримати: рівень забруднення повітря, характерний для данного района міста, чи концентрацію домішок у конкретній точці, яка знаходиться під впливом викидів окремого промислового підприємства, великої автомагістралі.
У першому випадку пост повинно бути розташовано на такій ділянці місцевості, яка не піддається впливу окремо розташованих джерел викидів. Завдяки значному перемішуванню повітря міста рівень забруднення у районі поста буде визначатися всіма джерелами викидів, розташованих на території, яку досліджують. У другому випадку пост розташовується у зоні максимальних концентрацій домішки, які звўязані з викидами джерела, яке розглядається.
Кожний пост незалежно від категорії розташовується на відкритому провітрюваному з усіх боків майданчику, який має покриття, що не пилить: на асфальті, твердому грунті, газоні. Якщо пост розмістити на закритій ділянці (поряд з високими будівлями, на вузький вулиці, під кронами дерев чи поряд низького джерела викидів), то він буде характеризувати рівень забруднення, який утворюється у конкретному місці й буде чи занижувати реальний рівень забруднення з-за поглинання газів густою зеленню, чи завищувати з-за застою повітря й накопичення шкідливих речовин поряд з будівлями.
Стаціонарні й маршрутні пости розташовуються у місцях, вибраних на основі обов'язкового попереднього дослідження забруднення повітряного середовища міста промисловими викидами, викидами автотранспорту, побутовими й іншими джерелами й вивчення метеорологічних умов розсіювання домішок шляхом епізодичних спостережень, розрахунків полей максимальних концентрацій домішок. При цьому потрібно враховувати повторюваність напрямку вітру понад територією міста.
При деяких напрямках викиди від численних підприємств можуть утворювати загальний факел, який можна умовно прийняти за факел великого джерела. Якщо повторюваність таких напрямків вітру велика, то зона найбільшого середнього рівня забруднення буде формуватися в 2-4 км від основної групи підприємств, іноді вона може розташовуватися на краю міста. Перед вибором місця розташування стаціонарних постів повинно проводитися ознайомлення з генеральним планом розвитку міста, щоб врахувати розташування великих джерел викидів й житлових районів, що планується.
Для характеристики розподілення концентрації домішки по місту пости необхідно встановлювати у першу чергу у тих житлових районах, де можливі найбільші середні рівні забруднення, потім у адміністративному центрі населеного пункту й у житлових райнах з різними типами забудови, а також у парках, зонах відпочинку. До числа найбільш забруднених районів відносять зони найбільших максимальних разових й середньодобових концентрацій, які утворюються викидами промислових підприємств (такі зони знаходяться в 0,5-2 км від низьких джерел викидів й у 2-3 км від високих), а також магістралі інтенсивного руху транспорту, оскільки вплив автомагістралі виявляється лише у безпосередній близькості від неї (на 50-100 м).
Кількість стаціонарних постів визначається в залежності від чисельності населення у місті, площі населеного пункту, рельєфу місцевості й ступеню індустріалізації, розосередження місць відпочинку. В залежності від чисельності населення встановлюються: 1 пост - до 50 тис. мешканців; 2 поста - 50-100 тис.; 2-3 поста - 100-200 тис.; 5-10 постів - більш 500 тис.;10-20 постів (стаціонарних й маршрутних) - більш 1 млн. мешканців. Кількість постів може бути збільшено в умовах складного рельєфу місцевості, при наявності великої кількості джерел забруднення, а також при наявності на даній території обўєктів, для яких чистота повітря має першорядне значення (наприклад, унікальних парків, історичних споруд).
Дослідження стану забруднення повітря населених пунктів проводиться за спеціальною розширеною програмою. Під час підфакельних спостережень місце відбору проб вибирають з урахуванням найбільших концентрацій домішок, які очікуються, на відстанях 0,5; 1; 2; 3;…; 10 км від межи санітарно-захисної зони й конкртного джерела забруднення з повітряного боку від нього. За межами СЗЗ загальна кількість місць спостережень встановлюється з урахуванням потужності джерела й технічної можливості проведення вимірів.
Відомості про максимальні концентрації домішок на завданих відстанях від джерела можуть бути отримані й на стаціонарних постах у разі напрямків вітру з боку джерела [4].

5.3 Програма й терміни спостереження

Регулярні спостереження на стаціонарних постах проводяться за однією з чотирьох програм спостережень(повною, неповною, скороченою, добовою).
Повна програма спостережень призначена для отримання інформації про разові й середньодобові концентрації. Спостереження за повною програмою виконуються кожного дня шляхом безперервної реєстрації за допомогою автоматичного обладнання чи дескретно через рівні проміжки часу не менш чотирьох разів при обовўязковому відборі о 1, 7, 13, 19 годині за місцевим часом.
За неповною програмою спостереження проводяться з ціллю отримання інформації про разові концентрації кожного дня о 7, 13, 19 годині місцевого часу.
За скороченою програмою спостереження проводяться з ціллю отримання інформації лише про разові концентрації кожного дня о 7 й 13 годині місцевого часу. Спостереження за скороченою програмоюприпускається проводити при температурі повітря нижче -45°С й в місцях,де середньомісячні концентрації нижче 1/20 максимальної разової ГДК чи менеше нижчого ліміту діапозону замірів концентрації домішки методом, який використовують.
Припускається проводити спостереження за змінним графіком о 7, 10, 13 годині у вівторок, четвер, суботу і о 16, 19, 22 годині у понеділок, середу й пўятницю. Спостереження за змінним графіком призначені для отримання разових концентрацій.
Програма добового відбору проб призначена для отримання інформації про середньодобову концентрацію. На відміну від спостереженьза повною програмою, спостереження за цією програмою проводяться шляхом безперервного добового відбору проб й не дозволяють отримати разових значень концентрації. Усі програми спостережень дозволяють отримати концентрації середньомісячні, середньорічні й середні за більш довгий період.
Одночасно з відбором проб повітря визначають метеорологічні параметри: напрямок й швидкість вітру, температуру повітря,стан погоди й підстелюючої поверхні. Для стаціонарних постів припускається зміщення усіх термінів спостережень на 1 годину у один бік. Припускається не проводити спостереження у неділю й святкові дні.
Спостереження на маршрутних постах, як й на стаціонарних, проводяться за повною, неповною чи скороченою програмою. Для цього типа постів дозволяється зміщення термінів спостережень на 1 годину у обидва боки від стандартних термінів. Терміни відбору проб повітря у разі підфакельних спостережень повинні забезпечити виявлення найбільших концентрацій домішок, звўязаних з особливостями режиму викидів й метеорологічних умов розсіювання домішок, й вони можуть відрізнятися від термінів спостережень на стаціонарних та маршрутних постах.
У період несприятливих метеорологічних умов, які супроводжуються значним зростанням вмісту домішок до високого рівня забруднення. Проводять спостереження через кожні 3 години. При цьому відбирають проби на території найбільшої щільності населення на стаціонарних чи маршрутних постах чи під факелом основних джерел забруднення за розсудом управління по гідрометеорології [4].

6 Вимір рівня забруднення повітря, зумовленого викидами автотранспорту

Вимір рівня забруднення повітря, зумовленого викидами автотранспорту, проводиться у комплексі з виміром рівня забруднення викидами промислових джерел, але може проводитися й самостійно. Оцінка стану забруднення атмосферного повітря на автомагістралях й у прилеглюючій житловій забудові може бути проведена на основі визначення у повітрі вмісту як основних компонентів вихлопних газів (оксида вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сполук свинцю), - так і продуктів їх фотохімічних перетворень (озону та інш.).
Для вивчення особливостей забруднення повітря викидами автотранспорту організують спеціальні спостереження, в результаті яких визначають:
- максимальні значення концентрацій основних домішок, які викидаються автотранспортом у районах автомагістралей, й періоди їх наставання при різних умовах й інтенсивності руху транспорту;
- межи зон й характер розподілу домішок по мірі віддаленості від автомагістралей;
- особливості розповсюдження домішок у житлових кварталах різного типу забудівлі й у зелених зонах, які примикають до автомагістралей;
- особливості розповсюдження транспортних потоків по магістралям міста.
Спостереження проводять в усі дні робочого тижня кожної години з 6 до 13 години та з 14 до 21 години, чергуючи дні з ранковим й вечірнім термінами. У нічний час спостереження проводяться один-два рази на тиждень.
Точки спостереження вибираються на вулицях міста у районах з інтенсивним рухом транспорту й розташовуються на різних ділянках вулиць у місцях, де часто проводяться гальмування автомобілів й викидається найбільша кількість домішок. Окрім того, пункти організуються у місцях накопичення шкідливих домішок за рахунок слабкого розсіювання (під мостами, у тунелях, на вузьких ділянках вулиць та шляхів з багатоповерховими будівлями), а також у зонах перехрещення двох або більше вулиць з інтенсивним рухом транспорту.
Місця для розташування приладів вибираються на тротуарі, на середині розділової смуги у разі її наявності й за межами тротуара - на відстані половини ширини проїзної частини однобічного руху. Пункт, найбільш віддалений від автомагістралі, повинен розташовуватися не менш ніж у 0,5 м від стіни будівлі. На вулицях, які перехрещують основну автомагістраль,пункти спостереження розташовуються на краях тротуарів й на відстанях, які перевищують ширину магістралі у 0,5; 2; 3 рази.
У кварталах старої забудівлі (суцільні ряди будівель з окремими арочними прорізами у них) місця для розташування пунктів спостереження вибираються у центрі внутрішньоквартального простіру.
Інтенсивність руху визначається шляхом урахування кількості транспортних засобів, які проходять. Вони поділяються на пўять основних категорій: легкові автомобілі, вантажні автомобілі, автобуси, дизельні автомобілі й автобуси, мотоцикли, - кожного дня протягом 2-3 тижнів у період з 5-6 години до 21-23 години, а на транзитних автомагістралях протягом доби. Підрахунок кількості транспортних одиниць, які проходять, проводиться протягом 20 хвилин кожної години, а у 2-3-годинні періоди найбільшої інтенсивності руху автотранспорту - кожні 20 хвилин. Середня швидкість руху транспорту визначається на основі показників спидометру автомашини, яка рухається у потоці транспортних засобів, на ділянці довжиною від 0,5 до 1 км даної автомагістралі. На підставі результатів спостережень розраховуються середні значення інтенсивності руху транспорту протягом доби (чи за окремі години) в кожній з точок спостереження.
Метеорологічні спостереження включають заміри температури повітря й швидкості вітру на рівнях 0,5 й 1,5 м від поверхні землі. Аналогічні спостереження виконуються на метеостанції, яка розташована поза містом. Під час визначення вмісту у повітрі озону одночасно на метеостанції проводяться спостереження за інтенсивністю прямої й сумарної сонячної радіації, яка значно впливає на швидкість протікання фотохімічних реакцій у повітрі й утворення озону [4].

7 Вплив викидів автозаправних станцій на здоров'я людини

Автозаправні станції - це стаціонарні джерела викидів паров бензину та дизельного палива (керосину) в атмосферу під час зберігання нафтопродуктів. Автомобільні бензини - суміш продуктів прямої перегонки й крекингу нафти, яка википає не вище 205°. А-66 містить 60-70 % бензину прямої гонки, А-76 - лише 30%. Вміст сірки в усіх видах автомобільних бензинів не повинен перевищувати 0,05-0,15 %.
Викидами від АЗС є також й вибухові гази автотранспорту, який заїжджає на заправку. У склад вибухових газів входять такі речовини, як вуглеводні, оксиди азоту, вуглецю, діоксид сірки; при перемінних режимах роботи, запусках, зупинках автотранспорт викидає сажу, смоли, бенз(а)пірен, продукти неповного згорання палива, а також важкі метали (особливо свинець), які утворюються під час витірання гальмових колодок та зношуванні автопокришок.
Усі ці викиди - токсичні речовини, які часто спричиняють незворотну шкоду організму, що призводить до функціональних порушень, деформацій та летального кінця. Вони можуть викликати гострі та хронічні отруєння.
Гостре отруєння виявляється внаслідок відносно сильного, але одноразового впливу отруючого агенту на організм. Гостре отруєння протікає бурхливо, швидко закінчується або видужанням, або смертю.
Хронічне отруєння виникає у результаті тривалого проникнення у організм невеликої кількості отрути [5].
Зараз спостерігається звикання (адаптація) населення до ряду забруднюючих речовин. При звиканні до токсикантів підвищується опірність організму і до інших чинників, що мають зовсім іншу фізичну природу. Це виявляється в розвитку у частини населення стана неспецифічно підвищеної опірності організму (СНПО), а саме підвищеної сприятливості до додаткових навантажень, більш швидкої нормалізації порушень, що розвилися. Стан неспецифічно підвищеної опірності часто супроводжується зривом адаптації й організм людини стає дуже дошкульним до впливу токсикантів, що викликає різні захворювання людини.
Токсиканти впливають на усі головні системи організму:
· Кровотвірну та імунну системи (оксиди вуглецю, свинець);
· Центральну нервову систему (ЦНС) й нейроендокринна система (бензин й гас, оксиди азоту, оксид вуглецю(ІІ), свинець);
· Опорно-руховий аппарат та систему виділення (оксид вуглецю(ІІ), бензин й гас);
· Серцево-судинну та дихальну системи (бензин й гас, оксиди азоту, вуглецю, діоксид сірки, свинець);
· Шлунково-кишковий тракт (бензин й гас, оксиди азоту, оксид вуглецю(ІІ), діоксид сірки, свинець).
Загальні симптоми у разі отруєння цими речовинами - це головний біль, запаморочення, порушення координації руху, нудота.
Підвищення в атмосферному повітрі концентрацій токсикантів впливає і на рослинний світ. Забруднення атмосферного повітря приводить до зменшення фотосинтезу рослин, що приводить до порушення екологічної рівноваги в природі. Шкідливий вплив токсикантів (діоксид сірки, оксид азоту) на рослинність виявляється в зниженні врожайності ряду сільськогосподарських культур, передчасному листопаді, утраті плодоносіння у дерев.
Дія розглянених токсикантів вивчена лише на піддослідних тваринах й виявляється тими самими симптомами та захворюваннями, що й у людини.

Основні результати роботи

1) в результаті проведеної роботи з'ясовано, що найбільшому навантаженню від автозаправних станцій за рахунок випарування бензину і гасу у атмосферне повітря підлягає Кіровський район;
2) найбільші концентрації складають: 0,4ГДК для бензину і 0,6ГДК для гасу;
3) на основі отриманих цифр можна сказати, що бензин і гас ще не треба вносити до переліку речовин, вміст яких контролюють у атмосферному повітрі міста;
4)найбільшому навантаженню по діоксиду азоту та етилацетату підлягає Пролетарський район: максимальні концентрації складають 2,64 ГДК по діоксиду азоту і 0,15 ГДК по етилацетату;
5)концентрація викидів оксиду вуглецю по всій території Донецька не перевищує 0,4ГДК і дорівнює фоновій концентрації.

Література

1. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища України в 1998 р. - К.: Раєвського, 1999. - 157 с.
2. Постанова Кабінету Міністрів №554 від 27.07.95. "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку".
3. Постанова Кабінету Міністрів України №142 від 14.02.2001. "Про доповнення до постанови №554 від 27.07.95р.".
4. Руководство по контролю загрязнения атмосферы РД 52.04.186-89.
5. Популярная медицинская энциклопедия /под ред. А.Н.Бакулева, Ф.Н.Петрова. - Москва. - Государственное научное издательство "Советская энциклопедия". - 1961 г.