Я народився 6 квітня 1980 року. З моменту народження по дійсний час проживаю в Ленінському районі міста Донецька (мікрорайон "Босе").
У шестирічному віці я пішов до школи. Її повна назва - загальноосвітня експериментальна школа 1-3 ступенів №37 (з 2000 року вона є ліцеєм). Школа була побудована у 1985 році і являє собою чотириповерховий будинок із великим спортзалом, актовим залом і басейном. Усього в школі було близько 1800 учнів. "Експериментальність" полягала в тім, що із шостого класу всіх учнів паралелі розподіляли за їхнім бажанням і розумовими здібностями у спеціалізовані класи "за інтересами": фізико-математичний, гуманітарний, загальноосвітній, психолого-педагогічний, трудовий. Останні існували до дев'ятого класу, а подальше своє навчання учні таких класів продовжували, як правило, у технікумах і ПТУ. Загальноосвітні класи - це звичайні класи, без яких-небудь ухилів. Назви інших класів говорять самі за себе. Я учився із шостого по одинадцятий клас у фізико-математичному класі. Як ви вже здогадалися, ми заглиблено вивчали математику, фізику, інформатику. По цим предметам у нас було більше годин, на практичних заняттях клас розбивався на підгрупи. Така система навчання принесла свої позитивні результати. Нашу школу взнали не тільки в районі й місті, але й в області, країні й за її межами. Щороку наші учні перемагали на районних олімпіадах практично з усіх дисциплін, займали призові місця на обласних олімпіадах, Всеукраїнських. Учень нашої школи в 1999 році став призером міжнародної олімпіади з математики. Я в цій справі теж "задніх не пас": був переможцем районних олімпіад з математики, фізики, хімії; у восьмому класі зайняв друге місце в області з фізики, у десятому - третє в обласній олімпіаді з математики, а в одинадцятому - перше місце в області з математики, брав участь у Всеукраїнській олімпіаді й одержав диплом третього ступеня. У цьому, звичайно, не тільки моя заслуга, а і мого вчителя - Щиголєва Івана Петровича, що у 1997 році став кращим учителем математики в Україні. Він не тільки навчив мене математиці; завдяки йому я, насамперед, повірив у себе й зрозумів, що я не гірше кого-небудь, якою б розумною і здатною ця людина не була.
Крім навчання в мої шкільні роки я захоплювався масою цікавих речей. Зокрема, з першого до п'ятого класу я займався плаванням у ДС "Динамо" (до речі, теж показував непогані результати). Потім ходив на футбол, волейбол, баскетбол. З останніх двох видів спорту в десятому і в одинадцятому класі грав за збірну школи. У районі ми були кращими, а в міських змаганнях нічого серйозного не займали. У старших класах брав участь у районних і міських змаганнях з легкої атлетики (теж небезуспіху). Із задоволенням брав участь у загальношкільних заходах (КВН, різні конкурси і т.п.). У той же час завжди знаходив час відпочити, погуляти з друзями, сходити в які-небудь цікаві заклади (на дискотеки, футбол, у кафе, на природу і т.п.). Та й зараз із задоволенням граємо з друзями у футбол приблизно раз на тиждень (коли погода дозволяє); навесні й улітку вибираємося на природу (на шашлики), на рибалку й рибу половити. Загалом, є що згадати...
Школу я закінчив у 1997 році із золотою медаллю. Прийшов час серйозно задуматися з приводу свого подальшого навчання. Мене запрошували учитися на математичний факультет ДонДУ без вступних іспитів (як призера Всеукраїнської олімпіади) - достатньо було просто здати документи. Але особливого бажання учитися на матфаці в мене не було. Я ще з десятого класу хотів учитися на економічному чи обліково-фінансовому факультеті. Залишалося тільки визначитися з Вузом і спеціальністю. Побувавши в ДонДУ, ДонДТУ і ДКІ, поспілкувавшись з моїми знайомими - студентами цих Вузів і порадившись з батьками, я вирішив вступати в ДонДТУ на факультет економіки і менеджменту . Спочатку я хотів учитися на спеціальності "Фінанси і кредит", але в 1997 році у ДонДТУ такої спеціальності ще не було. Остаточно я визначився на Дні відкритих дверей факультету економіки і менеджменту ДонДТУ після виступу доцента кафедри бухгалтерського обліку і аудиту, заст. декана факультету Стародубцева Є.В., що переконав мене, що краща спеціальність- це "Облік і аудит".
Таким чином, у 1997 році я вступив на спеціальність "Облік і аудит" у ДонДТУ, про що зовсім не шкодую по сьогоднішній день (думаю, що і не буду шкодувати ніколи). Крім того, улітку 1997 року я здав документи і був зарахований на заочне відділення в Донецький економічний технікум на спеціальність "Фінанси і кредит", спеціалізація "Податки й оподатковування". Спочатку я просто хотів підстрахуватися, а коли довідався, що вступив "і туди, і сюди", не хотілося кидати технікум (подумав, можливо коли-небудь знадобиться!). Загалом, у 1999 році я його закінчив з червоним дипломом молодшого фахівця.
За час навчання в університеті я брав участь в олімпіадах з економіки підприємства, української мови й психології й у кожній з них займав четверте місце. Про олімпіади з інших предметів я дізнавався в більшості випадків уже після того, як вони проходили (хоча особливо і не шкодував з цього приводу). Брав участь у конференціях, зокрема, з бухгалтерського обліку й економіки підприємства. Особливо голосних досягнень в університеті в мене немає, хоча я вважаю, що мою залікову книжку, у якій тільки оцінки "відмінно", уже можна вважати серйозним досягненням. Правда, я, звичайно, одержував на іспитах два рази "добре", раз навіть "задовільно", але відразу ж перездавав ці предмети (як говориться, у студентському житті не без цього...).
У серпні 2001 року я закінчив військову кафедру ДонДТУ. За місяць до цього здав державні іспити й одержав диплом бакалавра економіки і підприємництва (з відзнакою). Завідувач кафедрою бухгалтерського обліку й аудиту професор Гавриленко В.А. запропонував мені, як і деяким іншим відмінникам нашого потоку, на п'ятому курсі навчатися в магістратурі. Я, недовго думаючи, погодився.
Тема моєї магістерської роботи - "Удосконалювання обліку фінансових результатів" була обрана невипадково. Це досить широка, складна й актуальна тема, у якій необхідно добре розібратися майбутньому фахівцю, а тим більше магістру. Хоча я почав писати курсові роботи і НДРС по цій темі тільки на п'ятому курсі (раніш я практично кожну роботу виконував по новій темі). Нічого поганого в цьому я не бачу, тому що вважаю, що студент не може бути фахівцем у якійсь одній області. Крім того, цю тему рекомендував мені розробляти мій керівник НДРС і дипломної роботи проф. Гавриленко В.А., який також займається цією проблемою.
Моя головна мета на найближче півріччя - закінчити університет, захиститися й одержати диплом з відзнакою, після чого знайти гарну роботу за фахом. В даний час я не працюю (на відміну від деяких моїх друзів), тому що, як правило, у працюючих студентів денного відділення з'являється маса проблем у навчанні. Я ж хочу довести почату справу до кінця, щоб не довелося шкодувати в майбутньому, у якому себе бачу непоганим фахівцем в області економіки, бухгалтерського обліку, аудиту й оподатковування.
З приводу місця своєї майбутньої роботи і посади не хочу загадувати наперед. Не виключено, що перший час я буду працювати рядовим бухгалтером на підприємстві й одержувати невисоку зарплату. Як говоритися, "не все відразу". Спочатку необхідно придбати якийсь досвід роботи, практичні навички. Тоді ти вже будеш фахівцем, якому не треба шукати місце роботи, а яких шукають роботодавці на посаду аудиторів, головних бухгалтерів великих підприємств і т.д. Загалом, поживемо - побачимо...