Донецьк-2002

Актуальність теми : Чому саме податку на прибуток я присвятила свою магістерську роботу? Відповідаючи на поставлене питання, треба, насамперед , указати, що податок на прибуток досить значно впливає на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства, тому його достовірне відображення в бухгалтерському обліку дає можливість зацікавленим особам приймати оптимальні управлінські рішення. Однак необхідність розробки окремих правил обліку податку на прибуток, швидше за все зв'язана з тим, що прибуток, що вказується у фінансовій звітності, і прибуток, що підлягає оподатковуванню, у більшості випадків будуть різними. Фактори, які дають такі розходження, можна розділити на дві групи. Першу - представляють постійні розходження (різниці), що залишаються незмінними в продовж тривалого часу. Вони зв'язані з розрахунком податку на прибуток, що сплачується в бюджет, і в основному залежать від правил податкового законодавства. Прикладами постійних різниць, установлених в Україні, є витрати, що не зв'язані з виробничою діяльністю підприємств і організацій. Витрати на зміст і експлуатацію об'єктів соціальної сфери і легкових автомобілей, витрати на благодійні цілі, сплату чи штрафів пені й ін. включаються до складу витрат діяльності при визначенні облікової прибутку, але відповідно до Закону про прибуток не виключаються зі скоректованого валового доходу при визначенні оподатковуваного прибутку.

1.Показати, як ведеться облік податку на прибуток за національними стндартами .

2.Виявлення усіх недоліків і протилежностей обліку.

Об'єкт дослідження: діюче підприємство ВАТ "АКХЗ".

Предмет дослідження: облік податку на прибуток.

Як правило, прибуток, розрахований за даними бухгалтерського обліку, не дорівнює оподатковуваного прибутку за той же звітний період, тому що оподатковуваний прибуток розраховується відповідно до податкових законів і правил, у той час як бухгалтерський прибуток визначається відповідно до загальноприйнятих бухгалтерських принципів. На біду, податкові правила і бухгалтерські принципи не збігаються.

Різниця між оподатковуваним і бухгалтерським прибутком може бути тимчасовою, чи ж постійною. Постійні різниці з'являються в тому випадку, якщо події вплинуть на кінцевий результат тільки бухгалтерського прибутку, чи ж тільки оподатковуваного прибутку. Іншими словами, постійні різниці - це суми, що впливають на формування або тільки бухгалтерської, або тільки податкового прибутку.

Прикладів постійних разниц в українському обліку безліч. Це і двопроцентне перевищення витрат на організацію прийомів, презентаций і свят, придбання і роздача подарунків, включаючи безкоштовну роздачу зразків чи товарів безкоштовне надання послуг (виконання робіт) у рекламних цілях; витрати на відрядження понад норми і т.д. до нескінченності.

Розрахунок разниц наприкінці періоду може здійснюватися різними способами, наприклад за допомогою такого правила: - візьмемо різницю до уваги зі знаком "-", якщо вона веде до збільшення податкового прибутку (ПП) чи до зменшення облікового прибутку (ОП), тобто приводить до співвідношення ОП < ПП; - візьмемо різницю до уваги зі знаком "+", якщо вона веде до зменшення податкового прибутку (ПП) чи до збільшення облікового прибутку, тобто приводить до співвідношення ОП > ПП.

Тобто можна сказати про те, що:

- знак "-" будуть мати постійні різниці, що:

· збільшують валовий доход;

· зменшують валові витрати;

· зменшують бухгалтерські доходи;

· збільшують бухгалтерські витрати.

- знак "+" будуть мати постійні різниці, що:

· зменшують валовий доход;

· збільшують валові витрати;

· збільшують бухгалтерські доходи;

· зменшують бухгалтерські витрати.

Провівши аналіз кожної господарської операції (частина з них узагалі може не робити впливу на виникнення різниць), ми одержимо позитивні і негативні різниці. Алгебраїчна сума всіх різниць дасть підсумкову величину постійної різниці на кінець звітного періода.

Припустимо, постійних різниць зі знаком "-" мається на 100 грн., а зі знаком "+" - на 80 грн. Це означає, що на кінець звітного періоду є постійна різниця в сумі 20 грн. (зі знаком "-"), що "сидить" в обліковому прибутку і приводить до співвідношення ОП < ПП.

Слід зазначити, що існуюче на сегодняшній день законодавче поле припускає наявність в основному постійних різниць зі знаком "-" (за рахунок того, що величезна частина витрат, визнана в бухгалтерському обліку, не може бути визнана такими в податковому обліку).

Окремо кілька слів потрібно сказати про суми дивідендів (якщо з перерахованої суми утриманий податок на дивіденди). У податковому обліку вони не включаються до складу валового доходу, у бухгалтерському - визнаються доходами, тому отримана сума дивідендів є постійною різницею зі знаком "+". Розбіжності, що є наслідком застосування різних методів амортизації, часу визнання доходів і витрат, ведуть до появи тимчасових різниць.

До речі, в Україні є ще одна "національна" категорія витрат, що нерідко веде до виникнення тимчасової чи постійної різниці: це витрати, що можно було б і включити до складу валових витрат у податковому обліку, але, з якихось причин, бухгалтер побоявся це зробити. У майбутніх періодах думка бухгалтера може змінитися (чи прийде інший бухгалтер), і така тимчасова різниця зникне. Якщо ж така різниця так і не буде анульована, то її потрібно буде переводити в розряд постійних різниць.

Існують дві основні категорії тимчасових різниць:

а) тимчасові різниці, що підлягають оподатковуванню (так вони називаються в ПБУ-17, але ми, для простоти будемо їх називати "оподатковувані тимчасові різниці"), до яких відносяться всі різниці, що у майбутньому приведуть до збільшення оподатковуваного прибутку. Оподатковувані тимчасові різниці ведуть до появи відстрочених податкових зобов'язань;

б) тимчасові різниці, що підлягають відрахуванню ("від'ємні тимчасові різниці"), до яких відносяться усі різниці, що у майбутньому зменшать оподатковуваний прибуток. Від'ємні тимчасові різниці ведуть до появи відстрочених податкових активів.

Знаючи величину постійної різниці, можна визначити величину тимчасової різниці на кінец звітного періоду, а також її вид (оподатковувана чи що віднімається). Відомо, що при відсутності постійної різниці податковий прибуток відрізняється від облікової на величину тимчасової різниці. Таким чином, має місце співвідношення:

ОП = ПП + тимчасові різниці

Однак на практиці виникають як тимчасові, так і постійні різниці. У цьому випадку співвідношення приймає більш складний вид:

- якщо постійна різниця негативна -

ОП = (ПП - постійна різниця) + невідома тимчасова різниця;

- якщо постійна різниця позитивна -

ОП = (НП + постійна різниця) + невідома тимчасова різниця.

З наведених співвідношень можна определить не тільки величину невідомої тимчасової різниці, але і її вид (оподатковувана вона чи що віднімається - в залежності від знака). Негативна тимчасова різниця (що віднімається) приводить до того, що податковий прибуток тимчасово більше облікового, тому має місце відстрочений податковий актив.

Позитивна тимчасова різниця (оподатковувана) приводить до того, що податковий прибуток тимчасово менше облікового, тому має місце відстрочене податкове зобов'язання.

Тобто можна враховувати тимчасові різниці подібно постійним: - приймаємо різницю зі знаком "-", якщо вона веде до збільшення податкового прибутку (ПП) чи до зменшення облікового прибутку (ОП), тобто приводить до співвідношення ОП < ПП - різниця, що віднімається; - приймаємо різницю зі знаком "+", якщо вона веде до зменшення податкового прибутку (ПП) чи до збільшення облікового прибутку (ОП), тобто приводить до співвідношення ОП > ПП - це оподатковувана різниця.

Для відображення тимчасових різниць у бухгалтерському обліку у виді витрат, зв'язаних зі сплатою податку на прибуток, необхідно розглянути такі поняття, як "відстрочений податковий актив" і "відстрочені податкові зобов'язання". Для зручності подальшого викладу ми будемо називати відстрочений податковий актив словом ВПА, а відстрочене податкове зобов'язання - словом ВПЗ.

Розглядаючи тимчасові різниці між оподатковуваним прибутком, відбитої в двох обліках, ми переконалися в тім, що поточний податок на прибуток (визначений у податковому обліку) і податок на прибуток (визначений у бухгалтерському обліку) відмінні друг від друга по величині. У фінансовій звітності ми визнаємо витратами винятково суму податку на прибуток, визначену за правилами бухгалтерського обліку. Для подальших міркувань ми повинні усвідомити для себе наступні правила:

Якщо сума поточного податку на прибуток (фактично сплачується в бюджет) більше облікового (бухгалтерського) податку на прибуток, то ми маємо справу з відстроченим активом. З позиції бухгалтерського обліку ми заплатили аванс по податку на прибуток. Надалі ми одержимо обліковий (бухгалтерський) прибуток, податок якого нами вже сплачений. От чому застосовується вираження "сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах", дане у визначенні ВПА.

Якщо сума облікового (бухгалтерського) податку на прибуток більше поточного податку на прибуток ( сплачується фактично в бюджет), то ми маємо справу з відстроченим податкової зобов'язанням. Ми відбили у фінансовій звітності суму податку на прибуток, частину якої будемо сплачувати в бюджет у майбутніх податкових періодах. Іншими словами, у нас є сума податку на прибуток, що ми будемо платити в бюджет у наступних звітних періодах (відповідно до даних податкового обліку). У цьому випадку нас як би авансує бюджет. Стає зрозумілим вислів, приведений у визначенні ВПЗ: "сума податку на прибуток, що буде сплачуватися в наступних періодах". Приведені правила можна привести у виді двох схем:

ПН > ОН - ВПА ПН < ОН - ВПЗ

де ПН - величина поточного податку на прибуток (визначеного в податковому обліку); ОН - величина облікового податку на прибуток (визначеного в бухгалтерському обліку).

Виходячи з вищевикладеного, ми визначили, що ВПА і ВПЗ - це не що інше, як величина податку на прибуток, що з ряду причин (внаслідок існування тимчасових різниць) не може бути визнана витратами по податку на прибуток. Яким же образом ув'язати визначені тимчасові різниці з величиною "невизнаного" податку на прибуток? Якщо ми говоримо про відстрочений податок на прибуток, то стає очевидним, що участь у його визначенні приймає не вся сума тимчасової різниці, а величина, рівна податку на прибуток, обчислена виходячи з величини такої тимчасової різниці. Схематично це твердження можна представити таким способом:

ВП (ВПА чи ВПЗ) = ТР х %ПП,

де ВП - величина відстроченого податку на прибуток;

ТР - величина тимчасової різниці;

%ПП - ставка податку на прибуток.

1. Баланс № 13, 27 марта 2001 г.

2. Бухгалтерия № 15/1 (430), 9 апреля 2001 г.

3. Налоги и бухгалтерский учет № 23 (47), Спецвыпуск - 10. 12. 2001 г.

4. http://www.dtkt.com.ua/debet/rus/2000/14/14pod1.html