На главную страницу

Стратегія економічної безпеки України

Автори: Моісеєнко Т., Пуляєва К.

Зміст

Вступ.

1. Мета та об’єкти державної стратегії економічної безпеки України

2. Загрози економічній безпеці України.

3. Критерії та параметри становища економіки які відповідають вимогам економічної безпеки України

4. Міри та механізми економічної політики, направленні на забезпечення економічної безпеки.

Моніторинг факторів, які визначають загрози економічній безпеці України.

Розробка критерііїв та параметрів економічної безпеки України

Діяльність держави по забезпеченню економічної безпеки України

5. Роль антиінфляційної політики в забезпеченні економічної безпеки України.

Висновок

Перелік літератури.

Вступ

Стратегічними напрямками діяльності держави при переході від командно-адміністративної системи управління економікою до ринкової є: лібералізація економічних відносин, макроекономічна стабілізація, реформування відносин власності через широке роздержавлення та приватизацію майна, формування повноцінної правової бази, орієнтовані на впровадження ринкових механізмів господарювання, підтримка та захист всіх, без винятку, форм власності.

За сім років існування України як незалежної держави не сталося бажаного оздоровлення соціально-економічної ситуації. Стан поточних економічних показників свідчить, що проблеми економічної безпеки загострилися у країні в цілому, а також щодо головних її складових - держави, суб'єктів господарської діяльності, людини. Отже, на сучасному етапі Україні потрібно вирішити комплекс непростих питань, найгострішими з яких є проблема економічної безпеки країни та її громадян, тому ця проблема має постійно перебувати у центрі уваги держави.

1. Мета та об’єкти державної стратегії економічної безпеки України.

Головною метою стратегії економічної безпеки нашої країни є забезпечення такого економічного розвитку, при якому можливо було б створити умови для розвитку соціально – економічних інтересів громадян України, забезпечення макроекономічної стабілізації, зберігання цілісності держави, що й забезпечать її економічну незалежність. Без забезпечення економічної безпеки неможливо вирішить жодної задачі як у внутрідержавнім так і зовнішньополітичнім плані. Державна стратегія повинна забезпечувати:

Державна стратегія включає:

Характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці України, як умови які створюють небезпеку життєво важливих економічних інтересів громадян, суспільства та держави. Визначити критерії та параметри які забезпечують національні інтереси в галузі економіки.Формування економічної політики, необхідних механізмів, які улаштовують вплив факторів, які підривають національну економіку. Реалізація державної стратегії повинна здійснюватись через систему показників - макроекономічних, екологічних, демографічних, технологічних та інших.

2. Загрози економічній безпеці України.

Сучасна ситуація в Україні, безумовно, складається під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Однак однією з головних причин, що заважає просуванню ринкових перетворень, є відсутність досвіду ефективних механізмів державного регулювання економічних процесів у ринкових умовах. Незважаючи на зовні ринкову форму, стиль роботи виконавчої влади залишається здебільшого адміністративно – командним за суттю.

Монетарна політика, навіть за умови успішного збереження стабільного валютного коридору та контролю за грошима, не зможе забезпечити макроекономічної стабільності без фіскального врегулювання, що є важливим засобом реформування. Тобто зменшення розмірів бюджету та його загального дефіциту через очищення від недержавних видатків. Без такої реформи зберегти макроекономічну стабільність неможливо.

Дуже важливим є збереження низького рівня інфляції як вирішального компоненту цього процесу. Схоже, що існує певна межа інфляції, зсування нижче якої призводить до ще більшої інфляції, а зростання вище якої також спричинятиме більшу інфляцію, ніж очікувана.

Причини економічних проблем суспільства і банківського сектора криються передусім у сфері економіки. Найбільший вплив на банки справляють такі економічні фактори як зменшення обсягів валового національного продукту (3.2%), промислового(1,8%) та сільськогосподарського виробництва (1.9%), дефіцит державного бюджету (6.2 млрд. грн.- 6.7% ВВП), негативне сальдо торговельного балансу держави($2 млрд.) зростання бартеризації економіки, властивість платіжної дисципліни, масове невиконання договорів про сплату боргових забов’язань, зростання збитковості багатьох підприємств.

У ході трансформації суспільства та економіки України не вдалося уникнути певних прорахунків та втрат, що призвели до небажаних наслідків:

Отже підсумовуючи все перелічене вище можна зробити висновок, що загрозу економічній безпеці становлять, насамперед, рекомендації та пропозиції щодо, по- перше, недоцільності державного регулювання макроекономічних процесів навіть за допомогою ринкових підойм – ціноутворення, капіталоутворення, валютного режиму, кредитно-інвестиційної політики зовнішньоекономічної діяльності та соціальних пріоритетів; по-друге, форсованих темпів роздержавлення та приватизації, незважаючи на відсутність відповідних умов; по-третє, жорстко ортодоксальної монетарної політики, що позбавляє Уряд можливості здійснювати ефективне регулювання співвідношення між прибутком і собівартістю (і в тому числі – таких складових останньої, як матеріальні затрати, заробітна плата, амортизація тощо) та послужила вагомою причиною руйнування макроекономічних пропорцій процесу відтворення, отже – і поглиблення економічної кризи.

Також загрозою економічній безпеці України у зовнішньоекономічній сфері є катастрофічне швидке зростання зовнішнього боргу. За 1991 – 1998 роки він зріс з 400млн. до 10,2 млрд. і в розрахунку на одного жителя країни вже досяг майже 170 дол. За даними Статистичного Бюро Європейської Комісії, індекс купівельної спроможності громадян України є одним з найнижчих у Європі, становлячи 17% від прийнятого за європейську норму. Опитування служби “Соціс – Геллап ” свідчать, що сьогодні 93% населення України ледь – ледь вдається “зводити кінці з кінцями”, а це приблизно на 20% більше, ніж у попередні роки. Тому зараз відбувається масовий відплив робочої сили за кордон, що, в свою чергу, негативно впливає і впливатимете в майбутньому на розвиток усієї економічної системи країни.[ 1,6]

Проте в Україні здійснюється не народна, а мафіозна – номенклатурна приватизація - суто символічне перетворення працівників на власників (через отримання приватизаційних майнових сертифікатів), а далі відбувається широкомасштабне розкрадання державної власності. Серйозною загрозою для безпеки держави постають “тінізація” та криміналізація економіки ( тіньовий сектор складає до 60% економіки, приблизно 40% населення одержують офіційно переєстровані доходи ), які набули великого розмаху, що, по-перше, спричиняє значні збитки вилучення коштів з виробництва та їх направлення на некритичне споживання, а також відплив грошей за межи національного господарського простору України (згідно з оцінками, відповідний показник за роки незалежності сягає 20млрд. дол.), а по – друге, позбавляє Уряд можливості легально впливати більш як на половину економічної діяльності в державі, ефективно контролювати перебіг подій в її економічному житті.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати: в Україні не вдалося створити національну економічну систему, яка б забезпечувала прогресивний розвиток держави, її незалежність у формуванні й здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики, у будові громадського суспільства, яке б відповідало сучасним світовим стандартам.

Кризові тенденції, що характеризують розвиток економіки України, зумовили визначення внутрішніх загроз для економічної безпеки України як таких, що набагато перевищують небезпеку зовнішніх і можуть призвести до дезинтеграції України, до загальнонаціональних техногенних та екологічних катастроф, соціального вибуху або істотного обмеження можливостей керівництва держави щодо вирішення внутрішніх проблем і дій на міжнародні арени.

Отже на сучасному етапі Україні потрібно своєчасно виявити фактори, які підривають стійкість, соціально-економічну безпеку держави.

3. Критерії та параметри становища економіки які відповідають вимогам економічної безпеки України.

Коли Україна максимально певно визначить свої головні національні та економічні інтереси, вона зможе оптимально втілити їх у життя, що забезпечить її економічну незалежність та безпеку.

Державна стратегія повинна розвивати положення концепції національної безпеки країни, приймаючи до уваги національні інтереси в галузі економіки. Пріоритетним національним економічним інтересом України є її енергетична незалежність, якої можна досягти шляхом створення альтернативної нинішній моделі енергетичного нафти та газу. Сьогодні Одеський, Херсонський нафтопереробні заводи простоюють, майже не працює Лисичанський комбінат, більш-менш завантажені Долинський і Дрогобитський (останній постачає нафту в усі західні регіони України). Через це, Україна 90% цих енергоносіїв постачає з Росії, тому потрібно як найшвидше створити альтернативні системи постачання нафти і газу, забезпечивши себе незалежними джерелами енергоресурсів.

Найважливішими для України є обстоювання національних економічних інтересів у фінансовій, банківський та грошовій площинах. Після введення в Україні власної грошової одиниці - гривні ми практично відокремились від російської грошової і банківської систем. Сьогодні ми маємо вирішити головне завдання – зміцнити грошову і банківську систему, ні за яких умов не допустити емісії – ні точковою, ні цільової. Грошва емісія спричинює девальвацію національної валюти, а та в свою чергу – інфляцію.

Третя група національних економічних інтересів зосереджена у сфері розвитку українського підприємства, національного малого і середнього бізнесу, приватної власності. Потрібно створити прибуток на теренах Української держави; вкладати зароблені кошті у національне виробництво, а не пограбування та переведення грошей у банки іноземних держав; створення робочих місць і поширення бізнесу в Україні, орієнтація на максимальне використання інтелектуальних досягнень світової інформаційно-технологічної революції.

Важливим національним інтересом є здійснення національної кадрової революції: в уряді, на підприємствах ключові позиції мають зайняти національно свідомі кадри, економічно підготовленні, високо освідченні, та ефективні фахівці.

Національним зовнішньополітичним інтересам України відповідає рішучіше визнання пріоритетним західного вектора. Президент України Л. Кучма неодноразово проголошував, що майбутнє України – є Європою і що ми прагнемо якнайшвидше увійти у європейські системи управління та інтеграційні структури. Йдеться про те, що Україна згодом має стати членом НАТО та ЄС.

Майбутнє України – тільки на теренах народного капіталізму, який дасть змогу всім громадянам України реалізувати свої інтереси, сформувати корінну націю як провідну у власній державі, зробити її органічною складовою європейської спільності.

4. Міри та механізми економічної політики, направлені на забезпечення економічної безпеки.

Міри та механізми економічної політики України павині бути направленими на забезпечення економічної безпеки, як на внутрішніх так і на зовнішніх рівнях.

Моніторинг факторів, які визначають загрози економічній безпеці України.

Для досягнення належного рівня економічної безпеки України, влада повинна усвідомити важливість цієї проблеми. Важливими факторами забезпечення економічної безпеки виступають моніторинг та прогнозування елементів, які їм загрожують.

Моніторинг має велике значення для економіки перехідного періоду, яка зараз спостерігається в нашій державі, тому що він являє собою оперативну інформаційно – аналітичну систему догляд нень за динамікою показників економічної безпеки.

Треба здійснювати моніторинг внутрішніх та зовнішніх загроз економічним інтересам суспільства та на Україні цілком, по перше, за допомогою створення інформаційної бази. Але різноокий та об’єктивний моніторинг економіки повинен бути проведеним на базі аналізу конкретних кількісних значень індикаторів економічної небезпеки.

Розробка критеріїв й параметрів економічної безпеки України.

Для того, щоб стало можливим реалізувати державну стратегію, треба чітко розробить кількісні та якісні параметри стану економіки. Вихід за ці межи може привести до загрози економічній безпеці, а точніше виразити свій вплив на рівень життя населення ( безробіття, диференціація прибутку); стан фінансової та кредитної системи держави; рівень виробничого, природного, науково- технічного потенціалу України; здатність державного механізму адоптуватись к змінам будь – якого характеру (інфляція, дефіцит бюджету, зовнішні та внутрішні борги і т.д.); динаміка валового внутрішнього продукту, показівників об’єму та темпу промислового виробництва...

При розробці кількісних параметрів треба звернути увагу на те, що показівники повинні пристосовуватись не лише до держави в цілку, але також і для кожного її регіону, які будуть включати інтереси держави також.

Але економічна безпека України виступає зворотним боком економічного суверенітету та означає поступову втрату народом власності на своє національне багатство, а державою – здатності проводити незалежну політику в інтересах усього населення. Тому треба надавати велике значення всім цим особливостям при розробці стратегії, щодо державної безпеки.

Діяльність держави по забезпеченню економічної безпеки України.

З метою відвернення економічної небезпеки, що загрожує державному суверенітетові України, необхідно здійснити комплекс заходів по її виходу з глибокої економічної кризи. На нашу думку, слід істотно змінити економічну програму і курс держави за такими основними параметрами.

По – перше, треба дотримуватися вимог економічних законів, і насамперед – вартості, грошового обігу, пропорціональності, одержавлення економіки, та ін. Порушення вимог закону вартості призвело до величезного диспаритету цін між промисловістю і сільським господарством, який, у свою чергу зумовив значне руйнування аграрного сектора. Порушення вимог закону грошового обігу викликало велику нестачу готівки (базових грошей), отже – кризу платежів, заборгованість по заробітній платі, і ілюзорну фінансову стабілізацію тощо.

По – друге, необхідно відійти від спрощеної консервативної моделі змішаної економіки (тобто від монетаризму ) до ліберальної соціал-реформістської, а з точки зору основних напрямів економічної теорії – до кейнсіанства та інституціоналізму.

По – третє, важливо перейти до поширення колективних форм власності, і насамперед – трудової колективної власності (на засоби виробництва, створений продукт тощо). На перший погляд, у результаті роздержавлення і приватизації така орієнтація на колективні форми кількісно дотримується. Але частка трудових колективів у власності роздержавлених і приватизованих підприємств не перевищує 20%. Крім того, необдуманою податковою, амортизаційною, кредитною та ін. політикою руйнується колективна власність на створений продукт (оскільки через механізм оподаткування у підприємств вилучається до 90% прибутків), що у унеможливлює реалізацію колективної власності й на засоби виробництва. Це означає що замість однієї форми економічної залежності в Україні сформувалась інша, більш замаскована. [ 2,15]

По – четверте, слід здійснити комплекс заходів по стимулюванню платоспроможного попиту населення, і насамперед – за рахунок істотного підвищення заробітної плати. Це, водночас, означатиме дотримання вимог закону попиту і пропозиції.

По – п’яте, треба сформувати належний інвестиційний клімат.

По – шосте, необхідно проводити конструктивні структурні реформи.

По – сьоме, важливо розбити науково обґрунтовану промислову політику, чітко визнавши національні пріоритети в цій сфері. Відсутність дійової промислової політики унеможливлює припинення катастрофічного падіння виробництва, проведення назрілої структурної перебудови господарського комплексу, розв’язання проблем вдосконалення управління його галузями, підтримання незалежного рівня обороноздатності держави, розвиток інтеграційних і коопераційних процесів, вихід з енергетичної кризи, збереження науково – технічного потенціалу, запобігання дальшому руйнуванню навколишнього середовища, підвищення добробуту населення.

По – восьме, слід посилити роль держави у банківській системі шляхом створення державних спеціалізованих банків ( земельних, інвестиційних та ін.), помітного здешевлення на цій основі кредитів, їх направлення для структурної перебудови та вирішення інших проблем ( як відомо комерційний банк України зосередили в своїх руках близько 75% кредитного ринку, що значно симулює подорожчання кредитів ).

По – дев’яте, необхідно розпочати відродження села і проводити виважену аграрну політику.

Тому для досягнення належного рівня економічної безпеки України необхідним є відповідне повідомлення важливості цієї проблеми на рівні вищого політичного і економічного керівництва держави.