Я народився 10 лютого 1980 року в місті Донецьку. У 1987 році почав навчання в загальноосвітній школі № 92 (тепер вона називається кировською гімназією). Зараз розумію, що мені повезло з вчителями, нудьгувати вони не давали. У різних класах приходилося неодноразово брати участь в олімпіадах по математиці, фізиці, хімії, інформатиці, російській і українській мовам та ін. Хоча переваги жодному предмету я не віддавав. Можливо, через занадто велику розмаїтість предметів так і не зміг досягти чого-небудь істотного. Єдине, що запам'яталося - перше місце на районній олімпіаді по фізиці в сьомому класі).

Після дев'ятого класу вирішив продовжити навчання у фізико-математичному класі. Закінчив школу в 1997 році зі срібною медаллю.

У тому ж 1997 році поступив у ДонНТУ на механічний факультет за фахом “Технологія машинобудування “. Вибір спеціальності не випадковий, тому що я з дитинства люблю техніку. Особлива тяга- до автомобілів і усього, що з ними зв'язане. Не вважаю себе знавцем автосправи, однак не тільки в теорії, але і на практиці знаю будову автомобіля (багато вільного часу присвячую йому).

В університеті прагнув учитися добре, щоб одержати знання в обраній галузі. Кілька разів брав участь у студентських конференціях. Підготував кілька статей для публікації в студентському журналі (збираюся незабаром здати їх у публікацію). Непросто пройшов для мене розподіл по наукових керівниках. Після третього курсу керівником моєї роботи став Віктор Васильович Польченко. Я зайнявся вивченням спеціальних методів обробки нежорстких валів. Однак, після четвертого курсу, вирішивши продовжити навчання в магістратурі, я довідався про те, що кожен співробітник кафедри може керувати роботою обмеженої кількості магістрів. Мені довелося перейти до іншого керівника. Моїм новим науковим керівником став Валерій Ілліч Коваленко. Він і вибрав цікаву тему для моєї магістерської роботи. Я вважаю, що мені дуже пощастило з керівниками. Кожен з них, знавець своєї справи, намагався передати мені якнайбільше своїх знань і досвіду.

Кафедра ТМ співробітничає з великою кількістю українських і закордонних вузів, а також з підприємствами України, обмінюючись досвідом і готуючи фахівців, що можуть, працюючи на підприємствах, принести користь нашій країні. Один з партнерів кафедри- завод “Еталон” надав мені можливість практично вивчити і, можливо, удосконалити технологічний процес обробки втулок. Вважаю, що дуже важливо прагнути поліпшувати діючі технології, а тому, що межі досконалості нема, то й тема і далі буде розвиватися.

Для мене ж найближчою перспективою є робота з спеціальності. Сподіваюся, що зможу принести користь суспільству, і вже зараз проходжу іспитовий термін на одному з підприємств Донецька.