РЕФЕРАТ МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИСЕРТАЦІЇ "ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ КАПІТАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА (НА ПРИКЛАДІ ВАТ "ДОНЕЦЬККОКС")"

виконала ст. гр.ЕПР-98б. Бакланова Катерина Олександрівна
керівник: зав. кафедрою "Фінанси і банківська справа" к.е.н. Кривоберець Борис Іванович

В умовах ринкової економіки відбулося зміщення пріоритетів в об'єктах та цільових установах системи управління об'єктом господарювання. Якщо в економіці, що централізовано планувалась, свобода в маніпулюванні ресурсами, їх відшкодування була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувались, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують, а ефективне управління ресурсами вимагає здійснення оптимізації ресурсного потенціалу підприємства.

Враховуючи все перелічене вище, рішенням даної проблеми, на наш погляд є розробка оптимізаційних моделей та їх практичне застосування. На жаль, питання, пов'язані з розробкою оптимізаційних моделей не отримали ще широкого використання на українських підприємствах. Формування структури капіталу (тобто співвідношення власних та позичкових коштів) на багатьох підприємствах здійснюється інтуїтивно, або згідно з традиціями, без належного аналітично-математичного обґрунтування.

В даній ситуації різко підвищується значимість управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно та доцільно вони трансформуються в основні та обігові кошти, залежить фінансовий добробут підприємства в цілому, його власників та робітників. Фінансові ресурси в цих умовах набувають першорядне значення оскільки це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо та з мінімальним тимчасовим лагом в будь який вид ресурсів.

Враховуючи все перелічене при написанні дисертації перед нами була поставлена мета - виявити методики удосконалення структури капіталу промислового підприємства та провести їх практичне застосування.

Досягнення поставленої цілі вимагало рішення наступних задач:

• розгляд основних характеристик капіталу, зокрема:
  • поняття капітал підприємства;
  • структури капіталу підприємства;
  • особливостей формування та переваг та недоликів власних та позикових джерел капіталу;
• ознайомлення з процесом оптимізації структури капіталу, розробка алгоритму оптимізації;
• вивчення та проведення аналізу методів оптимізації структури капіталу за різними критеріями;
• практичне застосування методів оптимізації.

Проблемі оптимізації капіталу в сучасній економіці приділяється велика увага. Про це свідчить велика кількість написаних книжок, опублікованих статей. Нюанси теми обговорюються на інтернетовських форумах. Серед відомих спеціалістів, що займаються розгляданням даної проблеми заходяться Є. Брігхем, д.е.н И.А.Бланк, к.е.н В.В. Ковалев, к.е.н Ю.М. Воробйов, Е.С. Стоянова, Негашев Е.В. та інші.

Таким чином, висока актуальність теми на даному етапі розвитку економіки вимагає від молодих спеціалістів урахування особливостей формування структури капіталу, вивчення оптимізаційних моделей співвідношення власних та позикових коштів та застосування отриманих знань на практиці.

У першому розділі були проаналізовані основні характеристики капіталу, виявлена сутність процесу оптимізації структури капіталу.

Економічна сутність та класифікація капіталу підприємства

Капітал представляє собою накопичений шляхом збережень запас економічних благ у формі грошових активів та реальних капітальних товарів, що залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс та фактор виробництва з метою отримання доходу.

З позицій фінансового менеджменту капітал має багато характеристик [2 стор. 20]

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва;
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід;
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників;
4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості;
5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності;
6. Капітал є носієм фактору ризику;
7. Капітал виступає носієм фактору ліквідності.

З урахуванням розгляданих вище характеристик, економічна сутність категорії капіталу підприємства у нестабільних, пов'язаних з ризиком економічних умовах може бути сформованою наступним чином [2, стор.21]:

Капітал підприємства - накопичений шляхом збереження запас економічних благ у формі грошових коштів та реальних капітальних товарів, що залучується його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язане з фактором часу, ризику і ліквідності.

Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багато аспектною сутністю, але й різноманіттям граней, у яких він виступає.
При розгляданні теми "Шляхи удосконалення управління структурою капіталу промислового підприємства" особлива увага повинна бути наділена ознаці "за належністю підприємству", яка передбачає поділення капіталу на власний та позиковий.

Сутність поняття "структура капіталу"

Поняття "структура капіталу" в найбільш загальному виді характеризується всіма закордонними та вітчизняними економістами як співвідношення всіх форм власних та позичених фінансових коштів, що використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів.

Еволюційно дане поняття можна розглядати наступним чином (рис. 1.1)

Рисунок 1.1 Огляд основних варіантів співвіднесення різних видів капіталу підприємства при визначенні його структури [2, стор.43].

Структура капіталу, що використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але також ї операційної та інвестиційної його діяльності, оказує активний вплив на кінцеві результати його діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів та власного капіталу (тобто на рівень економічної та фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) та, в кінцевому рахунку, формує співвідношення доходності та ризику в процесі розвитку підприємства.

Особливості формування власного та позичкового капіталу підприємства

В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу виступають як власні, так і позикові кошти.

Утворення власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів [18, стор.78]

До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать, по перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства (рис.1.3).

Рисунок 1.3 Внутрішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства [18, стор.79]

Позиковий фінансовий капітал підприємств може також утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

Зовнішні джерела позичкових коштів складаються з двох підгруп - зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу (рис. 1.4)

Рисунок 1.4 Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємства [18, стор.80]

Внутрішні джерела позикових коштів , до яких входять позикові фінансові ресурси, утворюються за рахунок відстрочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань (рис.1.5).

Рисунок 1.5 Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємства [18, стор.81]

Переваги та недоліки власного та позичкового капіталу

При рішення питання обґрунтування схеми формуванням структури капіталу та вибору джерел його, фінансування власник підприємства стикається з проблемою вибору фінансування свого підприємства.

Існує дві основні схеми:

• Змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях.
• Повне самофінансування передбачає формування капіталу підприємства виключно за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства.

При виборі кожної зі схем необхідно враховувати переваги те недоліки джерел фінансування.

Переваги власного капіталу:

• власний капітал є фінансовою основою підприємства;
• залучення власного капіталу є більш простим порівняно з залученням позикового капіталу, що пов'язане з тим, що рішення, пов'язані із збільшенням капіталу приймає власники та менеджери підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів;
• власний капітал забезпечує більш високу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності.

Переваги позичкового капіталу:

• достатньо широкі можливості залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства;
• забезпечує ріст фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів та зростанню темпів росту обсягів його господарської діяльності;
• більш низька вартість порівняно до власного капіталу за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита";
• можливість генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнт рентабельності власного капіталу).

Сутність процесу оптимізації капіталу промислового підприємства

Управління формуванням структури капіталу представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства [25].

Ціллю , яку ставить перед собою підприємство при визначенні шляхів управління капіталом є забезпечення добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Визначення оптимальної структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:

• зростання долі позикового капіталу підвищує звеличує мінливість значень чистого грошового потоку, тобто підвищує фінансовий ризик;
• більш високе значення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства, і підвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).

Схема управління структурою капіталу

Процес управління структурою капіталу базується на певному механізмі, який представляє собою систему основних елементів та функцій, що регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень в цій області.

Аналіз літературних джерел дозволив зробити висновки, що методику оптимізації структури капіталу доцільно побудувати у два етапи:

1. проведення фінансового аналізу структури капіталу;
2. розглядання інтегрованих шляхів оптимізації структури капіталу (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 - Схема оптимізації структури капіталу [2 - 7, 10, 12 - 14]

Розглянемо детально деякі методи оптимізації структури капіталу;

Оцінка ефективності структури капіталу з позиції фінансового левериджу

Формування оптимальної структури капіталу вимагає забезпечення найбільш ефективної пропорції між рентабельністю та фінансовою стійкістю підприємства, тобто максимізацію його ринкової вартості.

Показником, який характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу, і дозволяє оцінити на скільки відсотків зміниться величина чистого прибутку підприємства при зміні доходу до сплати відсотків і податків на один відсоток є показник фінансового левериджу, який розраховується за наступною формулою [3, стор.153]:

(2.1)

Де: ЕФЛ - ефект фінансового левериджу. що полягає в прирості коефіцієнту рентабельності власного капіталу, %;
      Сtax - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;
      Rвал - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %:
      К% - середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %:
      ПК - середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;
      ВK - середня сума власного капіталу підприємства. Практика показує, що чим вище питома вага позикових засобів у загальній сумі капіталу підприємства, що використовується, тим більший рівень прибутку воно одержує на власний капітал.

З метою аналізу у формулі розрахунку ефекту фінансового левериджу виділяють три складові:

1. Податковий коректор фінансового левериджу (1 - Сtax) - показує в якому ступені виявляється ефект фінансового левериджу у зв'язку з рівнем оподаткування прибутку;
2. Диференціал фінансового левериджу (Rвал - К% ) - який представляє різницю між коефіцієнтом економічної рентабельності (валової рентабельності активів) і середнім розміром відсотку за кредит. Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу.
3. Коефіцієнт фінансового левериджу (ПК/ВК) - характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством у розрахунку на одиницю власного капіталу.

Для оцінки ефективності залучення додаткових обсягів позичкових коштів розраховуються показники економічної рентабельності (валової рентабельності активів) та рентабельності власного капіталу.

Валова рентабельність активів визначається за формулою:

(2.2)

Де: ВП - сума валового прибутку без урахування витрат на сплату відсотків за кредит);
      А - середня сума всього капіталу, що використовується.

Рентабельність власного капіталу:

(2.3)

Де: ЧП - сума чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків;
      А - середня сума всього капіталу, що використовується.

Практичне застосування моделі фінансового левериджу було проведене для відкритого акціонерного товариства "Донецьккокс" за період 1999-2001 рр.

Як показав аналіз структури капіталу ВАТ "Донецьккокс" за період з 1999 по 2001 рік, обсяг позичкового капіталу що використовувався за цей період не перевищував 13% від загального обсягу капіталу. Згідно з показником фінансового левериджу використання певної частки позичкових коштів дозволяло підвисити рентабельність власного капіталу підприємства.

Проведені розрахунки показали, що завдяки додатковому залученню позикових коштів у 2000 році та пропорційному зростанню власного капіталу, рентабельність власного капіталу зросла на 1,9% порівняно з можливістю не використання позичкових коштів, і склала 42,13%. Рентабельність власного капіталу у 2001 році підвисилась до рівня 46,79%. Причому, рівень позикових коштів у структурі капіталу ВАТ "Донецьккокс" дорівнював 15,14%, що у грошовому вимірі становило 31313 тис.грн. Значення даного показника за період, о аналізується було максимальне і забезпечувало, як показали розрахунки максимальний приріст рентабельності власного капіталу підприємства.

Аналіз середньозваженої вартості капіталу

Оцінка вартості окремих елементів та середньозваженої вартості складає основу формування управлінських рішень, пов'язаних із залученням капіталу з альтернативних джерел.[23]:

При визначенні вартості капіталу окремо обчислюються вартості елементів власного та позичкового капіталу. В дисертації розраховувалися такі складові:

1) Вартість складових власного капіталу [2, стор.170].

• Вартість власного капіталу, що функціонує була визначена за формулою:
  (2.4)

  Де: ВКфз - вартість власного капіталу, що функціонує у звітному періоді;
        ЧПс - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства у процесі його розподілу за звітний період (дивіденди);
        ВК - середня сума власного капіталу підприємства у звітному періоді.

• Вартість нерозподіленого прибутку була оцінена з урахуванням певних прогнозних значень. Через те, що нерозподілений прибуток представляє собою ту капіталізовану його частину, яка буде використана у періоді, що передбачається, то ціною сформованого нерозділеного прибутку виступають виплати власникам, яким вона належить, що плануються на його суму.

  З рахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку була дорівнена до вартості власного капіталу, що функціонує у плановому періоді;

  (2.5)

  Де: НП - вартість нерозподіленого прибутку;
        ПВт - темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, що планується, виражений десятинним дробом.

• Вартість акціонерного капіталу, що додатково залучається передбачала розрахунок цієї величини тільки за рахунок емісії простих акцій. Розрахунок цього показника вимагав врахування таких показників:
  • кількості додаткової емісії простих акцій (Ка) ;

  • суми дивідендів, що припадають у звітному періоді на одну акцію (Дпа) ;

  • темп росту виплат прибутку власникам капіталу у формі дивідендів, що планується (ПВт) ;
  • витрати по емісії акцій, що плануються (ВЕ) .
  (2.6)

2) Вартість складових позичкового капіталу [2, стор.176].

• Вартість банківського кредиту визначається на підставі ставки відсотку за кредит (Вкб)) , яка формує основні витрати по його обслуговуванню, яка зменшується на ставку податку на прибуток (Спп) з метою відображення реальних витрат підприємства.
  (2.7)

  Де: ВЗб - рівень витрат по залученню банківського кредиту до його суми, виражений десятинним дробом.

• Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства при визначенні середньозваженої вартості капіталу була врахована по нульовій ставці, через те, що представляє собою безоплатне фінансування підприємства за рахунок цього виду позичкового капіталу.

  З метою визначення сучасного стану структура капіталу за показником середньозваженої вартості нами були розраховані значення показника середньозваженої вартості капіталу за кожний рік періоду, що досліджується.

  Розрахунок був проведений за формулою:

  (2.8)

  Де: СВК - середньозважена вартість капіталу, %
        Ві - вартість окремих елементів капіталу, %
        ПВі - питома вага окремих елементів капіталу у загальній сумі, виражена десятинним дробом.

Аналіз динаміки показника середньозваженої вартості капіталу, на ВАТ "Донецьккокс" показав, його поступове підвищення, що при інших рівних умовах могло характеризувати зменшення ринкової вартості підприємства (що є негативним наслідком). Однак, враховуючи те, що підвищення середньозваженої вартості капіталу супроводжує підвищення загального обсягу капіталу підприємства, збільшення показника, що аналізується є нормальним.

Значну роль у формуванні показника середньозваженої вартості капіталу відіграла проведена підприємством дивідендна політика, згідно якої отриманий прибуток перерозподілявся на переоснащення виробництва, а не спрямовувався на виплату дивідендів, що сприяло зменшенню вартості капіталу. Вартість такого елементу, як власний капітал, що функціонує, дорівнювала 0%.

Оцінка ступеню ризику структури капіталу, що існує

Як показав аналіз, підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).

Розв'язання даної проблеми і оцінки платоспроможності підприємства, на наш погляд полягає у визначенні допустимого рівня ризику при залученні додаткового обсягу позичкового капіталу [9, стор. 112].

Використовуючи статистичні методи, був розрахований фінансовий ризик підприємства, як показник середньоквадратичного відхилення доходу - статистичної міри розкидання показників розподілення можливих доходів. Показник середньоквадратичного відхилення дозволив у абсолютному вимірі показати інтервал можливого розкидання результатів чистого доходу.

Середньоквадратичне відхилення доходу визначається за формулою:

(2.9)

Де: Dі - фактично отриманий дохід підприємства у і-му періоді, приведений до зіставимого вигляду;
      n - кількість років, на підставі яких робляться розрахунки.

Зв'язок величини абсолютного розкидання результатів чистого доходу та доходу визначається розділенням першої величини на другу, тобто - коефіцієнтом варіації:

(2.10)

В якості критерію для визначення максимальної ризиковості неплатоспроможності підприємства нами був використаний показник Чебишева, який дозволяє оцінити відхилення чистого прибутку від очікуваного. Він визначається як здобуток коефіцієнту варіації та фінансового левериджу:

(2.11)

Таким чином, через те, що показник LV характеризує стан підприємства після уплати всіх обов'язкових платежів, по його величині можна судити про вірогідність банкрутства підприємства: Основним критерієм максимальної ризиковості залучення додаткового обсягу позикових коштів, яке може призвести до банкрутства підприємства, є спрямованість показника Чебішева до 100%

(2.12)

Як показали розрахунки, рівень ризику у 1999, 2001 рр. мав допустиме значення. Однак структура 2001 року мала вищий ризик виникнення неплатоспроможності. Відхилення чистого прибутку від очікуваного спостерігалося на рівні межах 84%, тобто існувала загроза банкрутства не зважаючи на миттєві (тобто зроблені по даним балансу) показники ліквідності, обертає мості активів.

Таким чином на підставі проведеного аналізу поточного стану підприємства за 1999-2001рр., розрахованих основних показниках, які характеризують структуру капіталу: показнику фінансового левериджу, середньозваженої вартості капталу та оцінці можливого виникнення неплатоспроможної ситуації для ВАТ "Донецьккокс", були зроблені висновки про необхідність і можливість пошуку досконалої структури капіталу,

Поставлені перед нами задачі вимагали розрахунку нової удосконаленої структури капіталу ВАТ "Донецьккокс"

Оптимізація структури капіталу підприємства, що аналізувалося, була побудована на розрахунку оптимізаційних імітаційних моделей за показниками:

• фінансового левериджу;
• середньозваженої вартості капіталу.

Забезпечення оптимальності фінансової структури капіталу з позиції достатньої фінансової рентабельності підприємства

Проведені у розділі 2 розрахунки показали, з позиції показника максимальної рентабельності власного капіталу, структура капіталу ВАТ "Донецьккокс" була не досконала.

З метою визначення найбільш наближеної до оптимальної структури капіталу на підприємстві нами були побудовані 8 оптимізаційних моделей, які передбачали перебір фактично можливих структур капіталу підприємства.

Для визначення оптимальної структури, яка забезпечувала б і підвищення рентабельності власного капіталу і "нормальний" рівень ризику, за допомогою показника Чебишева було оцінено ризиковість усіх імітаційних моделей і виявлено, що більш оптимальною за розраховану раніше структуру є структура, де співвідношення власних та позичкових коштів 81,8 : 18,2%. Рентабельність власного капіталу в цьому випадку становила 45,92, ЕФЛ - 5,17. Показник Чебишева дорівнював максимально допустимому - 98,2%.

Забезпечення оптимальності фінансової структури капіталу з позиції мінімізації загальної його вартості

Алгоритм оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості представляв собою:

1. перебір варіантів структури капіталу (співвідношення власного і позикового капіталу), рівня передбачуваних дивідендних виплат, рівня ставки відсотку за кредит з урахуванням премії за ризик, ставки податку на прибуток у десятковому дробу і розрахунок на основі даних показників податкового коректору, рівня ставки відсотку з урахуванням податкового коректору, вартості власної частини капіталу і позикової частини капіталу
2. розрахунок нової середньозваженої вартості капіталу.

Аналіз моделей структури капіталу показав, що найбільш оптимальною по критерію середньозваженої вартості капіталу є структура капіталу 82% : 18%, через мінімальний показник середньозваженої вартості капіталу.

Досягнення даного результату стало можливе при урахуванні того, що підприємство буде проводить ефективну дивідендну політику (з позиції ефективності для підприємства), що передбачає спрямованість чистого прибутку на розвиток виробництва і таким чином зменшує вартість такого елементу власного капіталу як "власний капітал, що функціонує" до 0.

Крім цього при виборі даної структури капіталу було враховано, що підприємство має бездоганну ділову репутацію, добру кредитну історію, що дозволяє йому користуватися кредитними лініями, що значно зменшує вартість кредитних ресурсів.

Визначення даної структури було узгоджене з розрахованою структурою капіталу, визначеною за допомогою попереднього методу, допустимим рівнем ризику виникнення неплатоспроможності підприємства.

1. ЗУ от 19.09.91 г. № 1576-XXI "О хозяйственних обществах"
2. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: "Ника-Центр", 2000. - 512 с.
3. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 528с.
4. Воробьев С.Ю. Стратегия финансирования деятельности предприятия на основе показателей риска. Научные труды IV Международной научно-практической конференции "Фундаментальные и прикладные проблемы приборостроения, информатики, экономики и права". Секция "Экономика", ч. 2 / МГАПИ. - Москва, 2001. - С.10.
5. Дж К. Ван Горн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 800с.
6. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1997.
7. Ковалёв В.В. Введение в финансовий менеджмент / Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 1996. - 400с.
8. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. - М: "Финанси и статистика", 1997 г
9. Лысенко Ю.Г., Макаров К.Г., Петренко В.Л., Филипов А.В. Леверидж. Экономические приложения. ДонГУ, Юго-Восток, 1999. - 104с.
10. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях ринка: Учеб. пособие. - М.: Висш.шк.,1997. - 192с.:ил.
11. Економика предприятия: Учебник / под ред.проф. Н.А. Сафронова. - М.: "Юристь", 2000. - 584с.
12. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. - М.: изд. "Перспектива", 1995.
13. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под редакцией Е.С. Стояновой. - 4-е изд., перераб и доп. - М.: Изд-во "Перспектива", 1999. - 656с.
14. Т. В. Теплова Финансовые решения: стратегия и тактика: Учебное пособие. - М.: ИЧП "Издательство Магистр", 1998. -284с.
15. П(С)БУ №2 от 21.06.99г. № 396/3689 "Баланс"
16. Шим Джей К., Сигел Джоэл Г. Финансовый менеджмент / Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 1996. - 400с.
17. Батурин В.М., Керимов В.Э. Финансовый леверидж как эффективный инструмент управления финансовой деятельностью предприятия // Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - №2.
18. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства, № 2, 2002
19. Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства, № 6, 2002
20. И Дихал Бухгалтерский учёт уставного капитала. // Баланс. - 2000. - № 50.
21. Степанов Д. Эффект финансового левериджа и специфика его расчета в российских условиях (источник: www.GAAP.RU.)
22. Парамонов А.В. Учет и анализ предпринимательского капитала (источник: www.OPTIM.RU.)
23. Форум CFIN.RU Расчёт средневзвешенной стоимости капитала
24. Форум CFIN.RU/ Финансовый и операционный менеджмент // Проблема оптимизации структуры капитала компании в России
25. Проблемы управления финансами/ Новейшие и классические модели финансового менеджмента (источник: www.OPTIM.RU.)
26. А. Васютович, Ю. Сотникова Рыночный риск: измерение и управление (источник: www.GAAP.RU.)