ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Маляр Юлія Миколаївна

Магістерська робота:

“Дослідження проблем анализу фінансового стану підприємства та розробка заходів щодо його удосканалення”

Спеціальність “Економіка підприємства”
Автореферат магістерьскої випускної роботи

Керівник роботы: к. е. н., доцент. Рубан Татяна Євгенівна

ЗМІСТ

Актуальність теми

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту й аудита. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств застосовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень. Початок широкомасштабних процесів приватизації, акцірнування, зростання кількості приватних фірм, розширення контактів з іноземними партнерами -все це породжує гостру необхідність оволодіння сучасними механізмами і методами фінансового аналізу. Потреба вивчення внутрішнього і зовнішнього економічного середовища об'єктів господарювання, кон'юктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу та оцінки ступеню економічного ризику вносять суттєві зміни в методику й організацію аналітичних досліджень.

Формування ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностіки і пошуку. Їх результати повинні давати змогу швидкої адаптації до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику.

За сучасних умов не можна обмежуватися інформацією про встановлені на певний час економічні відносини. Велике значення має також інформація про еволюцію цих відносин, тривалішу динаміку економічного розвитку, які свідчать про стабільність, перспективність і надійність партнерства в усіх аспектах.

Для прийняття оптимальних рішень інвесторам та кредиторам потрібна об'єктивна і повна оцінка не лише наявної, а й потенційної здатності підприємства одержувати доходи, що визначає його платоспроможність. Такого висновку можна дійти тільки в результаті вичерпного аналізу майнового, прибуткового та фінансового стану підприємства. Відповідний масив інформації дає річний звіт підприємства: баланс, звіт про прибутки і збитки та звіт про рух коштів. Як за міжнародними, так і за національними стандартами бухгалтерського обліку звіт про рух коштів є обов'язковою складовою річної фінансової звітності. Основна мета звіту полягає у наданні вичерпної інформації про:

• актуальну й потенційну спроможність підприємства вчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання перед кредиторами та акціонерами;
• можливі розбіжності між результатом фінансово-господарської діяльності компанії за звітний рік та її грошовими засобами;
• вплив потоків інвестиційних і фінансових ресурсів на фінансовий стан компанії.

повідомляти про джерела надходжень та цілі використання ліквідних ресурсів у формі надходжень і виплат;
• містити інформацію про вхідні та вихідні грошові потоки у розрізі кожного виду діяльності підприємства: операційної, інвестиційної та фінансової;
• містити тільки ті дані, достовірність яких можна перевірити за первинними документами бухгалтерського обліку;
• надавати дані, які неможливо почерпнути з балансу та звіту про прибутки і збитки.

Стрижнем звіту про рух грошових засобів є показник Саsh flow. Він має англо-американське походження і вперше був запроваджений на початку 50-х років для фінансового та інвестиційного аналізу. Показник Саsh flow використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкості підприємства (як показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування), з другого боку, як індикатор прибутковості (показник актуальної та потенційної прибутковості підприємства). Залежно від вихідних умов та цілей фінансово-економічного аналізу використовуються різні інтерпретації показника Саsh flow.

1. Саsh flow є показником наявних внутрішніх фінансових джерел, а отже, відображає спроможність підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів здійснювати інвестиційну діяльність, виконувати боргові зобов'язання та виплачувати дивіденди.
2. Саsh flow використовується в процесі складання звіту про рух грошових засобів (Statement Саsh flow).
3. Саsh flow використовується при складанні звіту про інвестиційну діяльність підприємства, який дає можливість оцінити пріоритетність інвестицій (Discounted Саsh flow).
4. Фінансові аналітики намагаються ув'язати показник Саsh flow не лише з подіями і фактами, що стосуються діяльності підприємства за звітний період, а й на базі цього аналізу спрогнозувати його розвиток на майбутнє.
5. Саsh flow служить цілям емпіричного аналізу, оскільки є ефективним індикатором фінансової стабільності підприємства.

Величина показника Саsh flow може свідчити про стійкий фінансовий стан підприємства тільки за умови врахування стратегії його розвитку. Так, якщо порівнювати два прибуткових підприємства однієї галузі, одне з яких вкладає свій капітал у корпоративні права інших економічних суб'єктів, а друге розширює власні виробничі потужності, то останнє за інших рівних умов матиме вищий показник Саsh flow.

Часто поряд з абсолютними величинами показника Саsh flow у розрізі галузей народного господарства розраховується його співвідношення до обороту з реалізації товарів, робіт і послуг. Тут витримується давнє економічне правило: будь-який показник важливий не так за абсолютним значенням, як за співвідношенням із іншими базовими показниками фінансово-економічної діяльності підприємств. Найпоширенішим у теорії і практиці фінансово-економічного аналізу є показник динамічного ступеня заборгованості, який визначається шляхом ділення сукупного залученого капіталу FК на Саsh flow[FК / Саsh flow]. Цей показник розглядається як індикатор наявного на підприємстві потенціалу щодо виконання кредиторських зобов'язань за рахунок власних ресурсів. Він є вагомим елементом системи комплексного аналізу неплатоспроможності підприємства.

Інший показник розраховується шляхом ділення Саsh flow на величину обороту від реалізації продукції. Він показує, скільки з 1 у. о. обороту від реалізації продукції припадає на Саsh flow і залишається на підприємстві. Цей показник відіграє важливу роль під час проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, у ході порівняльного аналізу за галузями економіки та по народному господарству в цілому. Слід зазначити, що показники, в основу розрахунку яких покладено Саsh flow, суттєво підвищують емпірично-статистичну цінність дослідження.

Одним з найефективніших і відночас найпростіших методів фінансового аналізу, який використовується для оперативного і стратегичного планування прибутку, є операційний аналіз "витрати - обсяг - виробництво". Він дає змогу відслідкувати залежність фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва (реалізації).

Основна мета цього виду аналізу (який ще зазвичай у вітчизнянвй і зарубіжній літературі харектеризують як аналіз беззбитковості) - встановити, що відбувається з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності, обсягу виробництва, витрат змінюватиметься. Ця інформація має виняткове значення для керівництва підприємства, тому що знання залежності між такими факторами, як сукупний дохід від продажу, сукупні витрати, прибуток, вихід продукції, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не бдуде ні прибутку, ні збитків (тобто точка беззбитковості).

Переваги цієі методіки полягають у тому, що аналіз можна зробити за квартал, так і за півріччя та за результатами діяльності за рік.

Для побудови моделі зв'язку між сукупними витратами, виходом продукції (обсягом виробництва), виручкою від реалізації під час аналізу спрощуються реальні умови, з якими стикається фірма в практичній діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов, модель аналізу беззбитковості будується з урахуванням низки припущень і обмежень. І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень. Зазначим, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і матиматичні залежності. Матиматичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації.

Взаємопов'язані й представлені за допомогою матиматичних засобів фінансові відносини між господарюючими суб'єктами є не чим іншим, як матиматичною моделлю управлінського процессу, яка дає змогу аналізувати, порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, врешті-решт, приймати ті чи інші фінансові рішення. А це і є, власне, процес управління фінансами. Ключивими елементами операційного аналізу є: поріг рентабельності й запас фінансової міцності підприємства.

Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, а й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток. У практичних розрахунках для візначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку. Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначенного обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється і сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки. Це положення можна обгрунтувати за бопомогою перетворення формули сили впливу операційного важеля: (Виручка від реалізації - Змінні витрати):Прибуток=/(Постійні витрати + Змінні витрати + Прибуток) - Змінні витрати/:Прибуток = (Постійні витрати +Прибуток): Прибуток

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх суми. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати. За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності ( точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі меньший процент приросту прибутку ( при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується.). Ці положення можуть використовуватись підприємством для:

• планування платежів по податку на прибуток, зокрема авансових;
• вироблення лінії комерційної політики підприємства.

Основною метою аналитика на початковому етапі процесу аналізу діяльності будь-якого об'єкту є визначення мети, періодичності фінансового аналізу, і відповідно до цого вибір комплексу аналітично-оціночних показників: показників оцінки майнового стану підприємств, прибутковості, ліквидності, платоспроможності, фінансової стійкості й стабильності, рентабельності, ділової активності та ін. На сучасному етапі відбулась трансформація системи бухгалтерського обліку, що призвело до необхідності аналізу об'єктивності та доцільності показників за сучасних умов. Тобто виникла необхідність в перегляді методики обчислення показників фінансового стану підприємства.

У фінансово-економічній теорії та практиці існує багато видів, прийомів, методів і моделей фінансового аналізу, аналітично-оціночних показників, які можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від мети, періодичності фінансового аналізу, його об'єкта та результатів доцільно використовувати комплекси аналітично-оціночних показників, зокрема показники оцінки майнового стану підприємств, прибутковості, ліквідності, платоспроможності, кредитоспроможності, фінансової стійкості й стабільності, рентабельності, ділової активності, акціонерного капіталу тощо. Розглянемо порядок розрахунку основних оціночних показників з урахуванням нових стандартів бухгалтерського обліку.

Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати п'ять показників, розраховуючи їх у такому порядку:

1. Сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства
2. Питома вага активної частини основних засобів
3. Коефіцієнт зношення основних засобів
4. Коефіцієнт оновлення основних засобів
5. Коефіцієнт вибуття основних засобів

Оцінка комплексу перелічених показників дасть змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування й обладнання. Такий аналіз дасть можливість виявити конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства.

Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цього доцільно використовувати шість показників, розраховуючи їх у визначеному нижче порядку:

1. Прибутковість інвестицій у звичайні акції
2. Прибутковість інвестицій у фірму
3. Головний показник прибутковості
4. Прибутковість активів
5. Оборотність матеріальних активів
6. Прибутковість реалізації

Аналіз зазначеного комплексу із шести показників дасть змогу оцінити прибутковість підприємства за основними її складовими і зробити висновки щодо резервів її зростання.

Для детальної оцінки ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства доцільно використовувати ширше поле показників, ніж для оцінки майнового стану й прибутковості. Розглянемо порядок розрахунку за 21 показником, призначеним для цієї мети:

1. Величина власних обігових коштів
2. Маневреність власних обігових коштів
3. Коефіцієнт покриття поточний
4. Коефіцієнт покриття загальний
5. Коефіцієнт швидкої ліквідності
6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможність)
7. Частка обігових коштів у активах
8. Частка виробничих запасів у поточних активах
9. Частка власних обігових коштів у покритті запасів
10. Коефіцієнт покриття запасів
11. Коефіцієнт критичної оцінки
12. Період інкасації дебіторської заборгованості
13. Тривалість кредиторської заборгованості
14. Співвідношення довгострокових зобов'язань перед кредиторами й довгострокових джерел фінансування (коефіцієнт довгострокових зобов'язань)
15. Коефіцієнт поточної заборгованості
16. Співвідношення грошових потоків і заборгованості кредиторам
17. Співвідношення вхідних грошових потоків і довгострокових зобов'язань перед кредиторами
18. Коефіцієнт автономії (незалежності)
19. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів
20. Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів
21. Оборотність матеріальних запасів

На основі такої всебічної і ретельної оцінки за зазначиним комплексом показників можна не тільки здійснити в динаміці оцінку стану і тенденцій ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства, а й визначити вузькі місця, за рахунок яких можливо підвищити ці показники. Тобто результатом такого аналізу має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності й конкурентоспроможності.

У сучасних умовах нестабільного фінансового стану багатьох підприємств, можливості їхнього банкрутства особливого значення набуває систематична (не рідше одного разу на квартал) оцінка фінансової стійкості й стабільності підприємства. Тому таку оцінку доцільно здійснювати при деталізованому аналізі за 12 показниками, порядок розрахунку яких такий:

1. Коефіцієнт автономії (незалежності)
2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів
3. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу
4. Коефіцієнт маневреності власних коштів
5. Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємства
6. Крефіцієнт концентрації власного капіталу
7. Коефіцієнт фінансової залежності
8. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу
9. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів
10. Коефіцієнт структури залученого капіталу
11. Показник заборгованості кредиторам
12. Показник заборгованості акціонерам

Обов'язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за 7 показниками у визначеному нижче порядку:

1. Рентабельність продажу
2. Рентабельність основної діяльності
3. Рентабельність основного капіталу
4. Рентабельність власного капіталу
5. Період окупності власного капіталу
6. Рентабельність усього капіталу підприємства
7. Рентабельн ість перманентного капіталу

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно аналізувати за такими 10 показниками:

1. Загальна оборотність капіталу
2. Оборотність мобільних коштів
3. Оборотність матеріальних обігових коштів
4. Оборотність готової продукції
5. Оборотність дебіторськоїзаборгованості
6. Середній строк оборотудебіторської заборгованості
7. Оборотність кредиторськоїзаборгованості
8. Середній строк обороту кредиторської заборгованості
9. Фондовіддача основнихпозаоборотних активів
10. Оборотність власного капіталу

Оскільки в останні роки значного поширення набула акціонерна форма власності, важливою складовою фінансового стану відкритих і закритих акціонерних товариств має стати аналіз показників акціонерного капіталу. Для цього доцільно використовувати такі 6 показників:

1. Прибутковість акцій
2. Дохід на звичайну акцію
3. Цінність акції
4. Рентабельність акції
5. Дивідендний вихід
6. Коефіцієнткотирування акції

Важливо не тільки систематично розраховувати та порівнювати в динаміці показники фінансового стану підприємства, а й правильно їх оцінювати. З цією метою, користуючись прогресивною вітчизняною та світовою практикою, можна рекомендувати задля об'єктивної оцінки основних показників фінансового стану таку систему нормативних значень показників.

1. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів <1
2. Коефіцієнт маневреності власних коштів >0,3
3. Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємств >0,3
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0,2
5. Проміжний коефіцієнт покриття >0,7
6. Загальний коефіцієнт покриття >2
7. Коефіцієнт чистої виручки >=нормальному рівню рентабельності
8. Коефіцієнт автономії > 0,5
9. Коефіцієнт забезпечення запасів і витрат власними коштами 0,6-0,8
10. Коефіцієнт майна виробничого призначення 0,5
11. Коефіцієнт поточної ліквідності <2
12. Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу 0-1
13. Коефіцієнт швидкої ліквідності >1
14. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу < 0,5
15. Коефіцієнт фінансової залежності <1
16. Коефіцієнт котирування акцій >1
17. Коефіцієнт забезпечення поточних активів власними обіговими коштами >0,1
18. Коефіцієнт співвідношення матеріально-виробничих запасів власними коштами 1-2
19. Коефіцієнт накопичення амортизації <0,25
20. Співвідношення ліквідних і неліквідних коштів 1:1
21. Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей >2
22. Коефіцієнт оперативної ліквідності >1

Залежно від мети та практичного призначення аналізу в кожному конкретному випадку обирається оптимальний комплекс видів, прийомів і показників аналізу. Природно, що у підприємства дуже часто виникає потреба не тільки в деталізованому аналізі фінансового стану підприємства за показниками оцінки його майна, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, кредитоспроможності, ділової активності тощо, а й у комплексному експрес-аналізі за скороченою кількістю показників.

Як відомо, фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати з точки зору цільових потреб аналітика, тобто оцінити або прибутковість (рентабельність) підприємства, або його майновий стан, фінансову стабільність, або його ліквідність і платоспроможність, або його становище на ринку цінних паперів.

Для кожного з цих варіантів деталізованого аналізу фінансового стану є відповідний інструментарій, включаючи й відповідні комплекси оціночних показників,

Для комплексної оцінки експрес-методом фінансового стану підприємства слід використовувати найзагальніші показники, які здебільшого є індикаторами фінансового стану підприємства і визначають можливості його беззбиткової діяльності як у найближчій, так і у віддаленішій перспективі.

Для розробки адекватної стратегії особливого значення набуває ефективно проведений фінансовий аналіз діяльності підприємства та врахування результатів цього аналізу. На основі даного аналізу приймаються управлінські рішення щодо попередження збитковості й забезпечення розвитку підприємства Фінансовий аналіз є ланкою, яка поєднує розробку управлінських рішень і діяльність підприємства.

Фінансовий аналіз за напрямами його здійснення є багатоаспектним, але основоположними і взаємопов'язаними між собою є: аналіз фінансового стану підприємства та аналіз фінансових результатів його діяльності, які оцінюються за допомогою системи показників. Фінансовий стан підприємства оцінюється на основі використання системи показників, які відображають наявність, розміщення, використання та рух ресурсів підприємства. Аналогічно за системою Індикаторів оцінюють і фінансові результати діяльності підприємства, серед яких головну роль відіграє прибуток та його похідні. До основних напрямів аналізу фінансового стану підприємства відносяться: аналіз і оцінка господарського потенціалу підприємства; аналіз і оцінка фінансової рівноваги підприємства; аналіз і оцінка прибутковості підприємства. Оцінка фінансового стану за результатами аналізу та його прогнозування на майбутнє необхідні кожному суб'єкту господарювання, оскільки його подальше функціонування безпосередньо пов'язано з його дохідністю та здатністю підтримати свою платоспроможність. Оцінка перспектив розвитку необхідна як підприємству, так і його засновникам, акціонерам, банкам, партнерам. Завдання полягає у прогнозуванні майбутнього фінансово-господарського стану підприємства і визначенні шляхів попередження негативного впливу несприятливих факторів і явищ на його економіку. Для оцінки фінансової рівноваги доцільно визначити величину і динаміку грошових коштів, здатність підприємства виконувати свої зобов'язання, виплачувати дивіденди, здійснювати інвестиції в основні засоби, покривати поточні фінансові потреби, тобто мати позитивні грошові потоки, де доходи перевищують витрати не тільки в поточному періоді, а й у майбутньому.

Результатом господарської діяльності є грошові кошти після фінансування розвитку за рахунок внутрішніх джерел. Його позитивне значення надає підприємству можливість забезпечити розширене відтворення за рахунок придбання нового обладнання, інвестування коштів у інші види і сфери діяльності тощо.

Розглянуті вище показники дають розрізнену часткову оцінку фінансового стану підприємства. У зв'язку з цим виникає необхідність розроблення методики комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Для цього оцінимо позитивні та негативні аспекти одиничних показників оцінки фінансового стану підприємства. З одного боку, чим більше одиничних показників використовується для характеристики фінансового стану підприємства, тим більше дізнаються про ного діяльність, що розширює можливості як аналізу, так і управління фінансами підприємства. З другого боку, численність фінансових показників є серйозною перешкодою для отримання узагальнених даних про фінансовий стан підприємства і прийняття відповідних рішень. Аналіз одиничних фінансових показників з огляду на їх різнорідність передбачає перехід від абсолютних значень показників до їх оцінок з наступним поетапним синтезуванням, до отримання однозначної оцінки фінансового стану підприємства. Для комплексної оцінки фінансового стану підприємства необхідно сформувати уніфіковану систему одиничних показників і методику їх розрахунку, обгрунтувати нормативні значення оцінки одиничних показників фінансового стану підприємства з метою отримання узагальнюючих і комплексних результатів.

У міжнародній практиці для аналізу фінансового стану підприємства застосовується система абсолютних і відносних показників, а також пов'язаних з їх зміною фінансових коефіцієнтів, що відображають інтереси і мету різних користувачів. Найбільш важливими в оцінці фінансового стану підприємства є показники: ліквідності, шо характеризують можливості підприємства щодо погашення заборгованості; платоспроможності, що визначають ступінь покриття підприємством позикових коштів; прибутковості, які вимірюють прибуток з вкладеними коштами: ефективності використання активів, що показують ступінь ефективності використання довгострокових І поточних активів; прибутковості капіталу.

Дослідження й узагальнення зарубіжного досвіду і практики господарювання на вітчизняних підприємствах свідчать про відсутність уніфікованої системи показників для визначення фінансового стану підприємств.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовуються лише основні показники, за винятком дублюючих або тих, що несуттєво впливають на синтезуючі оцінки. Визначення фінансових показників у вигляді коефіцієнтів грунтується на співвідношенні між окремими статями звітності. Ці коефіцієнти можуть визначатися як співвідношення статей активу і пасиву балансу, фінансових результатів, а також як співвідношення між показниками фінансових результатів і балансу.

Оцінка показників фінансового стану підприємства передбачає порівнювання фактичних значень з нормативами. Нормативні значення показників встановлюються у формі замкнутого інтервалу. Однак рекомендовані нормативні значення не враховують динаміки фінансових результатів діяльності підприємства. Граничні значення показників повинні відповідати такому співвідношенню між чисельником і знаменником фінансових коефіцієнтів, які забезпечувати б випереджаючі темпи зростання прибутку порівняно з попередніми періодами. За такого підходу нормативні значення фінансових коефіцієнтів будуть диференційовані для різних звітних періодів І відображатимуть фінансовий стан підприємства, що відповідає його ефективно розвинутій виробничо-господарській діяльності. З урахуванням викладеного нормативні значення чисельника і знаменника фінансових коефіцієнтів повинні визначатися шляхом множенням фактичних їх значень за попередній період на коефіцієнт зростання (зменшення) прибутку від реатізашї продукції у звітному періоді порівняно з попереднім. При цьому мінімальне значення нормативу кожного фінансового коефіцієнта визначається як відношення фактичного значення чисельника (але не більше нормативного) до нормативного значення знаменника (але не менше фактичного його значення). Максимальне значення нормативу для показника ліквідності й платоспроможності визначається як відношенням нормативу чисельника (але не менше фактичного його значення) до фактичного значення знаменника (але не більше нормативного його значення).

У випадку, коли отримане розрахунковим шляхом мінімальне значення нормативу менше від рекомендованого, то мінімальне значення нормативу приймається рівним до рекомендованого. Оцінка фінансових коефіцієнтів може характеризувати ступінь перевищення мінімального нормативного значення або ступінь досягнення максимального нормативного значення, або відповідність середньому значенню нормативного інтерваїу. Перехід від одиничних коефіцієнтів до узагальнюючих, а даті до комплексної оцінки вимагає їх поетапного синтезування. Найбільш прийнятним прийомом синтезування вказаних оцінок є застосування середньої геометричної величини їх одиничних оцінок. Але у зв'язку з відомою складністю розрахунку середньої геометричної на практиці більш широко використовуються середньозважені величини, які визначаються з врахуванням значимості (вагомості) синтезованих оцінок. При цьому узагатьнююча оцінка фінансового стану підприємства Qj за кожною j -ю групою показників (ліквідність, платоспроможність і т.д.) розраховується за формулою:

Qj = KijZij

Ko = QjNj

ЗАКЛЮЧЕННЯ

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'эктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного та об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Любий вид господарської діяльності (комерційної і некомерційний) починається з вкладення грошей, протікає через рух грошей і закінчується результатами, що мають грошову оцінку . Тому тільки фінансовий аналіз здатний у комплексі досліджувати й оцінити всі аспекти і результати руху коштів, рівень відносин, зв'язаних із грошовим потоком, а також можливий фінансовий стан даного об'єкта. В остаточному підсумку це означає тільки одне, що в ринковій економіці фінансовий аналіз є одним з головних інструментів впливу на економіку

Прийняття рішення інвестора про фінансування виробничої діяльності підприємства, або рішення банків про надання кредиту базується на вивченні фінансового аналізу діяльності підприємства.