В роботі проводили оцінку поведення покриттів із тугоплавких з'єднаннь Ti, Zr, Hf, нанесених на пластинки із сплаву ВК6. Покриття отримували шляхом пропускання парів бензолу с азотом над Ti (А) або над Ti+Zr+Hf (Б) у вздовж 30 хв, або послідовно пропусканням над ним парів бензолу, а потім азоту по 15 хв (В). Товшина нанесених покриттів із карбідів і нітридів декілька відрізнялась для різних варіантів і составила 47 (А), 49 (Б, В) мкм. На пластинки із покриттями краткочасно впливали електро-дуговою плазмою прямої полярності, отриманної за допомогою углеграфітового електрода діаметром 6 мм.

На покриттях (А, Б) проізошли виброси матеріалу покриття із утворенням кратерів діаметром 100 - 200 мкм на всю товшину покриття і додатково на глубину 10 - 30 мкм у твердому сплаві. Товшина периферії кратерів збільшилась і утворился графітовий наліт товшиною до 700 (А) і навіть до 1100 (В) мкм.

На оплавленої поверхні бул велика кількість пор діаметром от 0,3¸0,4 до 1¸1,2 мкм. Мінімальна кількість пор - у покриття (II) – приблизно 1 пора/мкм², в той час як у покриття (III) їх було 5¸6 пор/мкм².

Мікротвердість (навантаження 1,98 Н) оплавленої зони для покриття (I) составила 17,2 ГПа при ісходній мікротвердості 20,3 ГПа; розбіг у покриттів (II, III) були незначними і мікротвердість составила 17¸17,3 ГПа (Б) і 12¸13 (III) ГПа. Покриття у оплавлених ділянок отслаіваються от твердого сплава і скаливаються.

Покриття (А) в ісходному стані мало золотисто-бронзовий колір, а після плазмового впливу - матово-сірий; покриття (Б, В) після плазмового впливу мали кольорові оттінки. При обробці покриття (В) графітовый електрод пожевтів, що вказує на іспаріння з покриття.